ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.12.2022Справа № 910/11459/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-АВТО 2000» (25031, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Волкова, будинок 13 Г, офіс 18) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ СКЛАД» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63) про стягнення 1 874 942,53 грн,
Представники учасників справи:
від позивача - Степаненко В. О.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
28.10.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-АВТО 2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ СКЛАД» про стягнення 1 874 942,53 грн та була передана 31.10.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ СКЛАД» (далі ТОВ «ЗЕНІТ СКЛАД» або Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-АВТО 2000» (далі - ТОВ «ЛЕГІОН-АВТО 2000» або Перевізник) укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №0212/21-зс (далі - Договір).
Позивачем на виконання умов договору було здійснено перевезення, однак відповідачем не було в повному обсязі здійснено оплату за договором перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ СКЛАД» заборгованість у розмірі 1 874 942,53 грн.
Ухвалою суду від 02.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11459/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.22.
07.11.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд розглянути можливість проведення судового засідання, призначеного на 01.12.22 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в системі EasyCon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 заяву задоволено, ухвалено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, яке відбудеться 01.12.22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в EasyCon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.22 року було закрито підготовче провадження у справі №910/11459/22 та призначено справу до розгляду по суті на 15.12.2022 року об 11:00 год.
02.12.2022 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд розглянути можливість проведення судового засідання, призначеного на 15.12.22 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 заяву задоволено, ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
У судове засідання 15.12.2022 з'явився представник позивача, надав пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання 15.12.2022 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 15.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
02.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон-Авто 2000» (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» (далі - відповідач, замовник) укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №0212/21-зс (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язується надати послуги з перевезення ввіреного йому замовником вантажу (далі - вантаж) автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на його одержання замовником особі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги з перевезення вантажу в порядку і розмірах, визначених цим договором.
Кожне перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі окремої усної та/або письмової заявки, що надається замовником перевізнику поштою, електронною поштою, факсом або будь-яким іншим засобом зв'язку, та узгоджується із перевізником (п. 1.2 договору).
За умовами п. 1.3 договору пункт завантаження вантажу та дані про вантажовідправника, пункт призначення вантажу та дані про вантажоодержувача, найменування, кількість вантажу або маса (вага), строк надання транспортних засобів під завантаження, строк доставки вантажу, вартість перевезення та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в заявках, договорі, додатках до цього договору, товарно-транспортних накладних та/або актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є невід'ємною частиною цього договору.
Сторони домовились, що всі послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, отримані замовником від перевізника, вважаються отриманими на виконання цього договору (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. п. 2.5, 2.6 договору перевізник здійснює перевезення на підставі заявок замовника, товарно-транспортних накладних та/або актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Заявка направляється перевізникові замовником поштою, електронною поштою, факсом або повідомляється перевізнику будь-яким іншим засобом зв'язку (телефонний/ мобільний зв'язок, у т.ч., але не виключно, через погоджені сторонами мобільні додатки/ месенджери) не пізніше, ніж за 1 робочий день до бажаної дати здійснення завантаження вантажу.
Заявка вважається погодженою у разі виставлення перевізником рахунку на оплату та/або здійснення перевізником дій з підготовки автотранспорту до перевезення та фактичного здійснення перевезення вантажу замовника (п. 2.9 договору).
Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що перевезення кожного окремого вантажу (партії вантажу) автомобільним транспортом здійснюється за договірними цінами, відповідно до тарифів перевізника. Вартість послуг, які надає перевізник замовнику (провізна плата), погоджується сторонами при направленні заявки замовником, вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг) та включає витрати перевізника на паливо-мастильні матеріали, витрати перевізника на заробітну плату персоналу, обслуговуючого техніку, задіяну для надання послуг перевезення, та інші організаційні та супутні витрати.
Відповідно до п. 3.2.1 договору за вимогою будь-якої зі сторін чи для додаткового погодження передбачено підписання специфікацій/ додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням вартості послуг, що надаються за цим договором, залежно від місць їх надання.
Перевізник протягом 1 доби з дати отримання заявки замовника зобов'язаний надати замовнику рахунок на оплату, який відповідає даним, вказаним при формуванні заявки замовника (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 3.5 договору загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін у день виконання перевізником зобовязання з перевезення вантажу. У разі систематичних перевезень загальна вартість послуг (провізної плати) за кожний звітній період зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в останній день періоду.
Загальна вартість послуг за цим договором не обмежується сторонами та визначається сумою всіх актів виконаних робіт (наданих послуг) (п. 3.6 договору).
Відповідно п. 3.7 договору замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту надання перевізником акта виконаних робіт (наданих послуг) підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) або надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді відмову від підписання акта виконаних робіт (наданих послуг). У випадку ненадання такої відмови/ не підписання або невмотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) або відсутності письмових заперечень щодо нього у зазначений строк, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним, а відповідні послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості.
Оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником у безготівковому порядку в національній грошовій валюті - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 банківських днів після фактичного виконання перевезення та підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг) (п. 3.8 договору).
Датою надання перевізником послуг на підставі відповідної заявки є дата, зазначена в акті виконаних робіт (наданих послуг ) (п. 3.9 договору).
Відповідно до п. 4.1.9 договору замовник зобов'язується своєчасно здійснювати платежі за фактично надані перевізником послуги на умовах даного договору.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 8.1 договору).
На виконання п. 3.2 договору сторонами укладено Специфікацію №1 від 02.12.2021 (додаток №1 до договору), якою було визначено маршрут перевезення, а саме адреса навантаження: Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., смт. Новгородка, вул. Шкільна, буд 5; адреса розвантаження: об'єкт будівництва «Капітальний ремонт дорожнього покриття автомобільної дороги загального користування місцевого значення О220609 Орлове - Іванівка на ділянці км 6+000 - км 13+000, Херсонська область», довжина транспортного плеча 153 кв. та вартість послуг, яка склала 2,50 грн/т-км з ПДВ.
Відповідно до п. 2 Специфікації №1 оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником у безготівковому порядку в національній грошовій валюті - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 банківських днів після фактичного виконання перевезення та підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).
Виконуючи взяті на себе зобовязання та у відповідності до умов договору перевізник протягом грудня 2021 року в повному обсязі надав замовнику послуги з перевезення вантажу згідно заявок останнього, що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.
Також, на виконання п. п. 3.5, 3.7 договору між сторонами складено, підписано та скріплено печатками товариств акти наданих послуг №326 від 15.12.2021 на суму 701 046,00 грн та №341 від 31.12.2021 на суму 1 673 896,50 грн.
Перевізником в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні №21 від 15.12.2021 на загальну суму 701 046,00 грн з ПДВ та №36 від 31.12.2021 на загальну суму 1 673 896,50 грн з ПДВ.
Проте замовник лише частково здійснив оплату наданих перевізником послуг у сумі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №841 від 15.12.2021 на суму 200 000,00 грн та №871 від 20.12.2021 на суму 300 000,00 грн.
Таким чином загальна вартість наданих перевізником замовнику послуг склала 2 374 942,50 грн, в той час як замовник оплатив лише 500 000, 00 грн, тому сума заборгованості становить 1 874 942,50 грн.
Вказана заборгованість також підтверджена сторонами в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 28.07.2022, підписаного сторонами та скріпленого печатками товариств.
Матеріали справи містять претензію позивача №27 від 28.06.2022, надіслану на адресу відповідача, про сплату заборгованості у розмірі 1 874 942,50 грн на протязі 7 днів з моменту отримання претензії.
Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, інші види транспорту.
Положеннями ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, виконуючи взяті на себе зобовязання та у відповідності до умов договору перевізник протягом грудня 2021 року в повному обсязі надав замовнику послуги з перевезення вантажу згідно заявок останнього, що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.
Також, на виконання п. п. 3.5, 3.7 договору між сторонами складено, підписано та скріплено печатками товариств акти наданих послуг №326 від 15.12.2021 на суму 701 046,00 грн та №341 від 31.12.2021 на суму 1 673 896,50 грн.
Перевізником в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні №21 від 15.12.2021 на загальну суму 701 046,00 грн з ПДВ та №36 від 31.12.2021 на загальну суму 1 673 896,50 грн з ПДВ.
Проте замовник лише частково здійснив оплату наданих перевізником послуг у сумі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №841 від 15.12.2021 на суму 200 000,00 грн та №871 від 20.12.2021 на суму 300 000,00 грн.
Таким чином загальна вартість наданих перевізником замовнику послуг склала 2 374 942,50 грн, в той час як замовник оплатив лише 500 000, 00 грн, тому сума заборгованості становить 1 874 942,50 грн.
Вказана заборгованість також підтверджена сторонами в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 28.07.2022, підписаного сторонами та скріпленого печатками товариств.
Матеріали справи містять претензію позивача №27 від 28.06.2022, надіслану на адресу відповідача, про сплату заборгованості у розмірі 1 874 942,50 грн на протязі 7 днів з моменту отримання претензії.
Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.ст.80, 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №0212/21-зс від 02.12.2021, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, наявність та обсяг заборгованості відповідача за договором у розмірі 1 874 942,50 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 874 942,50 грн підлягають задоволенню.
Окрім того позивач у позовній заяві вказав, що за попереднім розрахунком витрати на професійну правничу допомогу складатимуть 13 000,00 грн.
У судовому засіданні 15.12.2022, представник позивача просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат у сумі 10 000,00 грн представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги № б/н від 23.06.2022 року; копію Додаткової угоди №1 від 23.06.2022 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2022; копію платіжного доручення №1465 від 04.07.2022 про плату за юридичні послуги згідно договору від 23.06.2022 у розмірі 10000,00 грн.
Окрім того матеріали справи містять копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ВА№1030765, адвокату Степаненко В.О. на представництво інтересів позивача.
23.06.2022 між Адвокатським об'єднанням «Гільдія правозахисників» (надалі - Об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-АВТО 2000» (надалі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору Об'єднання приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо:
Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань.
Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.
Складання процесуальних документів (претензій, позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).
Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судових органах України будь-якої ланки, органах державної виконавчої служби, тощо з будь-яких питань.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Об'єднанню за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання Сторонами (п. 3.1 Договору).
Додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 23 червня 2022р, сторони погодили вид правової допомоги та її вартість:
Підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості - 10 000,00 грн;
Участь в судових засіданнях - 1 000,00 грн за одне судове засідання, незалежно від його тривалості.
Положеннями п. 2 Додаткової угоди №1 сторони передбачили, що оплата гонорару визначеного в п. 1.1 здійснюється не пізніше 30 червня 2022 року.
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Таким чином оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а виходячи із того, що за положеннями ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, а таке клопотання відсутнє, враховуючи, що судом було позов задоволено повністю витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТ СКЛАД» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код 39344192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН-АВТО 2000» (25031, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Волкова, будинок 13 Г, офіс 18, код 41984099) заборгованість у розмірі 1 874 942 (один мільйон вісімсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок дві) грн 50 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 28 124 (двадцять вісім тисяч сто двадцять чотири) грн 14 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ