ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.12.2022Справа № 910/10207/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех»
до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
про стягнення 38314,22 грн,
Представники:
не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 38314,22 грн, в тому числі: 7092,66 грн 3% річних, 31221,56 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки товару № 228(2)20УК/53-121-01-20-09430 від 09.06.2020 щодо оплати отриманого у червні-липні 2020 року товару (накладна № 149 від 24.06.2020, накладна № 170 від 16.07.2020, накладна № 181 від 24.07.2020). Заборгованість у розмірі 358800,00 грн погашена 30.04.2021 та 05.05.2021, прострочення за накладною № 149 від 24.06.2020 виникло з 11.08.2020, за накладною № 170 від 16.07.2020 - з 01.09.2020, за накладною № 181 від 24.07.2020 - 08.09.2020. Наслідком такого прострочення є обов'язок відповідача сплатити 3% річних та інфляційні втрати.
Суд своєю ухвалою від 04.10.2022 відкрив провадження у справі № 910/10207/22 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відхилив позовні вимоги. На думку відповідача, строк виконання грошового зобов'язання за договором щодо оплати частини вартості товару в розмірі податку на додану вартість за спірними трьома поставками не настав, оскільки він не визначений договором і відповідну вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач не надсилав. Сплативши кошти відповідач добровільно виконав свій обов'язок щодо оплати частини вартості товару в розмірі податку на додану вартість на суму 59800,00 грн, а тому позивач безпідставно нарахував 1146,08 грн 3% річних та 5195,81 грн інфляційних втрат на відповідні суми грошових зобов'язань. Також відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
09 червня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» (постачальник) та державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) уклали договір поставки товару № 228(2)20УК/53-121-01-20-09430 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар на загальну суму 358800,00 грн разом з ПДВ.
Пунктом 1.2. Договору визначено строк поставки товару - червень 2020 року.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору розрахунок за товар проводиться протягом 45 календарних днів з дати поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 358800,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами без заперечень видатковими накладними (№ 149 від 24.06.2020 на суму 13554,60 грн, № 170 від 16.07.2020 на суму 239731,56 грн, № 181 від 24.07.2020 на суму 105513,84 грн).
Враховуючи умови п. 3.2 Договору строк оплати товару (без ПДВ) за видатковою накладною № 149 від 24.06.2020 настав 10.08.2020, за видатковою накладною № 170 від 16.07.2020 - 31.08.2020, за видатковою накладною № 181 від 24.07.2020 - 07.09.2020.
Неналежне виконання умов Договору було предметом розгляду у справі № 908/94/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 358800,00 грн.
18 березня 2021 року Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» 358800,00 грн боргу, 5382,00 грн судового збору, 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набрало законної сили. В рамках вирішення спору суд перевіряв та встановлював настання строку оплати отриманого товару, у тому числі строку оплати частини вартості продукції у розмірі податку на додану вартість. Суд встановив, що позивач (товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецтех») надіслав на електронну адресу відповідача (державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») pdv 1@atom.gov.ua податкові накладні за червень та липень 2020 року - 06.07.2020, податкові накладні за липень 2020 року - 23.07.2020. Враховуючи факт надсилання позивачем на електронну адресу вищевказаних податкових накладних, Господарський суд Запорізької області з урахуванням п. 3.2 Договору дійшов висновку про те, що строк оплати частини вартості продукції у розмірі податку на додану вартість за спірними податковими накладними настав 06.07.2020 та 23.07.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на це, доводи відповідача про ненастання строку оплати частини вартості продукції у розмірі податку на додану вартість за видатковою накладною № 149 від 24.06.2020, за видатковою накладною № 170 від 16.07.2020 та за видатковою накладною № 181 від 24.07.2020 не ґрунтуються на фактичних даних, спростовані рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/94/21, і обставини щодо настання строку не потребують повторного встановлення.
Отже, зобов'язання із сплати 239731,56 грн є простроченим з 31.08.2020, із сплати 105513,84 грн - з 08.09.2020, із сплати 13554,60 грн - 11.08.2020.
Покупець на розрахувався за товар.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач погасив 358800,00 грн, сплативши 30.04.2021 279728,60 грн боргу та 05.05.2021 79071,40 грн боргу.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача належить стягнути 7092,66 грн 3% річних та 31221,56 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Позивач просить покласти на відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1915,71 грн «гонорару успіху».
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- договір №1/2022 про надання правової допомоги від 04.01.2022;
- акт про надання правової допомоги від 29.09.2022;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги).
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов'язковість для цього суду угоди, укладені заявником зі своїм адвокатом стосовно оплати за надані послуги, яка (така плата) є співставна з «гонораром успіху», вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи те, чи були вони розумними.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Предмет спору в цій справі не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. З огляду на це відсутні підстави для покладення на відповідача витрат у розмірі 1915,71 грн «гонорару успіху».
За таких обставин до розподілу підлягають 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція».
Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» (вул. Дружби, 24, кв. 56, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, код 40049277) 7092,66 грн 3% річних, 31221,56 грн інфляційних втрат, 2481,00 грн судового збору, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С. А. Ковтун