ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.12.2022Справа № 910/8121/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РИС ГРУП”
до Державного підприємства “Центр сертифікації та експертизи насіння і садового матеріалу”
про стягнення 194 600,00 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “РИС ГРУП” (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства “Центр сертифікації та експертизи насіння і садового матеріалу” (далі - відповідач) про стягнення 194 600,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 155-1/2020-Ф від 11.03.2020 в частині поставки товару у встановлений договором строк, за який позивачем сплачені грошові кошти як попередня оплата.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/8121/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 28.08.2022 була отримана позивачем та відповідачем - 06.09.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.
Відповідач у даній справі правом на подання відзиву на позов не скористався, відзиву на позов не подав.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
11.03.2020 між Державним підприємством “Центр сертифікації та експертизи насіння і садового матеріалу” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РИС ГРУП” (покупець) укладено договір № 155-1/2020-В (далі - договір), за умовами якого постачальник у визначений сторонами строк поставляє, а покупець приймає та оплачує сільськогосподарську продукцію власного виробництва (українського походження) (далі товар), найменування, кількість та якість товару - згідно специфікації (додаток до цього договору, що є його невід'ємною частиною).
Відповідно до п. 2.1 договору термін поставки товару до 30.09.2020 (або згідно зі специфікацією).
Згідно з п. 3.2.1 договору сторонами погоджено графік здійснення покупцем оплати товару, загальний розмір попередньої оплати відповідно до вказаного пункту становить 194 600,00 грн.
Остаточно оплата здійснюється протягом 25 календарних днів з дати поставки товару (п. 3.3.2 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відтисками печаток. Строк дії договору з дати набуття чинності до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами своїх обов'язків - до моменту їх повного виконання (п. 8.6 договору).
Специфікацією від 11.03.2020 сторонами погоджено про поставку відповідачем позивачу товару загальною вартістю 1 167 600,00 грн з ПДВ.
Відповідно до платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено відповідачу за період з19.03.2020 по 17.08.2020 грошові кошти як передплату в розмірі 194 600,00 грн.
Проте, як вказується позивачем, відповідач не виконав своїх зобов'язань з поставки позивачу товару за умовами вищевказаного договору, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути грошові кошти (попередню оплату) в розмірі 194 600,00 грн.
Розглядаючи даний спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 вказаної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів поставки позивачу товару згідно з умовами укладеного договору, також сторонами не надано доказів повернення коштів (попередньої оплати) або зміни погодженого сторонами в договорі та специфікації терміну поставки (30.09.2020).
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 194 600,00 грн заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі 194 600,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача в розмірі 2 919,00 грн.
Крім того, в позовній заяві позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн, а також 7 784,00 грн (гонорару успіху) на підтвердження чого позивачем надано: договір № 01-12/21 про надання правової (правничої) допомоги від 01.12.2021; ордер серії ОД № 697937 від 01.12.2021; ордер серії ВН № 1169103 від 04.08.2022; прайс-лист, який є додатком № 1 до договору № 01-12/21 від 01.12.2021; акт прийому-передачі наданих послуг від 18.04.2022.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Касьяненко та партери» договору бюро зобов'язується надавати правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану допомогу (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами в додатковій угоді до договору.
Відповідно до підписаного між сторонами акту від 18.04.2022 вартість послуг бюро за цим актом складає 13 500,00 грн. За домовленістю сторін, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 14.03.2022 клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в 4% суми позову (7 784,00 грн), впродовж 30 календарних днів з моменту винесення рішення суду або з дати набрання законної сили рішенням суду (за домовленістю сторін. Сума (гонорару успіху) узгоджена у твердій сумі та сторони дійшли згоди щодо можливості сплати клієнтом гонорару бюро на розрахунковий рахунок впродовж 30 календарних днів з моменту винесення рішення або набрання рішенням суду законної сили.
Відповідачем під час розгляду справи не подано заперечень щодо заявлених до стягнення адвокатських витрат.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 “Послуги. Загальні положення” підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на надання правничої допомоги, суд керувався наступним.
Стосовно витрат в розмірі 13 500,00 грн (вартості підготовки позовної заяви та ведення справи та представництво інтересів клієнта в суді) суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі у даній справі витрати в розмірі 13 500,00 грн за надання правничої допомоги підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Щодо заявлених відповідачем витрат за надання правової допомоги в розмірі 7 784,00 грн (гонорар успіху), суд зазначає про наступне.
Вказані витрати обраховані позивачем в розмірі 4% від суми позову у даній справі позовних вимог, такий розмір та оплата позивачем (гонорару успіху) погоджена між ним та адвокатським бюро в акті приймання-передачі.
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума витрат на правничу допомогу в розмірі 7 784,00 грн (гонорар успіху) не відповідає вказаним критеріям, оскільки не має характеру необхідної, є неспівмірною з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. З урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 7 784,00 грн (гонорар успіху) є необґрунтовано завищеними, нерозумними та такими, що створюють надмірний тягар для відповідача.
Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги вимоги ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є розмір витрат позивача на правову допомогу в межах 13 500,00 грн, у свою чергу, в задоволенні вимог про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 784,00 грн (гонорар успіху) суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Центр сертифікації та експертизи насіння і садового матеріалу” (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 32, код 37884028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РИС ГРУП” (68303, Одеська обл., м. Кілія, вул. Челюскіна, 14, код 42914195) основний боргу в розмірі 194 600,00 грн (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот грн 00 коп.), судовий збір в розмірі 2 919,00 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять грн 00 коп.). а також витрати на правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн (тринадцять тисяч п'ятсот грн 00 коп.)
3. У задоволенні заяви про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 784,00 грн відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 26.12.2022.
Суддя О.Г. Удалова