ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
31.10.2022Справа № 910/5911/22
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є. розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про відшкодування судових витрат
у справі №910/5911/22
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
Від позивача: Таламенчук О.С.;
Від відповідача: Тарасенко В.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Кредо” до Акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк” про стягнення зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як страховим агентом укладених між сторонами Договорів доручення на виконання страхових агентських послуг № 1 від 01.11.2002 року, № 2 від 31.03.2003 року, №3 від 02.08.2004 року, № 4 від 01.03.2005 року, № 6 від 11.07.2016 року в частині здійснення передбаченої їх умовами діяльності, в тому числі за наслідками прийняття відповідачем рішення, оформленого Протоколом № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020 року, у зв'язку з чим зазначає про протиправну бездіяльність та дії відповідача і порушення прав ПАТ "СК" Кредо" як страховика.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2022.
19.09.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 позов Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
26.09.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив.
27.09.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 275 880,00 грн.
27.09.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 призначено розгляд заяви представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги призначити на 12.10.2022.
12.10.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до розпорядженням Господарського суду міста Києва №16 від 11.10.2022 рекомендовано суддям тимчасово утриматися від розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу.
З огляду на зазначене, розгляд справ, призначених на 12.10.2022 суддею Літвіновою М.Є., не відбувся у зв'язку із загрозою ракетних ударів по місту та неможливістю забезпечити безпеку життя та здоров'я відвідувачів і працівників суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 призначено судове засідання у справі № 910/5911/22 на 31.10.2022.
25.10.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 заяву Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
В судовому засіданні 31.10.2022 представник позивача заперечував проти заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача підтримав подану ним заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, дійшов до наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, необхідною умовою для застосування норм ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.
Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/4347/17.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №619/1146/17 зазначено, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Як вбачається із заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, остання не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.
При цьому, зважаючи на відомості вказані в заяві, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема права на подання відзиву, заяви про закриття провадження, права на участь в судовому засіданні тощо.
За наведених обставин, у суду відсутні будь-які підстави вважати, що витрати на правову допомогу адвоката були понесені відповідачем внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.
Крім того, відповідач у даній справі не зазначив (зокрема, у заяві) та не довів, а судом не встановлено факту вчинення позивачем дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування судових витрат відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку передбаченому частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано: 22.12.2022.
СуддяМ.Є. Літвінова