ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21 грудня 2022 року Справа № 903/186/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк
про стягнення 39 500 559 грн. 24 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання: Мачульська Л.В.
Представники:
від позивача: н/з
від відповідача: Козлюк З.Р., довіреність від 03.06.2022
встановила: ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовною заявою № 39-80-19 від 27.02.2019 про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 39 500 559 грн. 24 коп., з яких: 32 936 578 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 6 563 980 грн. 30 коп. 3% річних та судових витрат по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору від 04.01.2013 року № 13-167-ВТВ на купівлю-продаж природного газу зобов'язань по оплаті прийнятого природного газу.
Ухвалою суду від 15.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 10.04.2019 року о 10 год. 30 хв.
Ухвалою від 10.04.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 903/470/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 96 560 478 грн. 70 коп.
18.11.2022 надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 903/470/16 на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022.
Частиною 1 статті 230 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 рішення Господарського суду Волинської області від 20 вересня 2021 року в справі № 903/470/16 змінено в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 12 859 355 грн. 92 коп. пені, 922 025 грн. 18 коп. 3% річних та прийнято в цій частині нове рішення, а відтак відпали підстави, що зумовили зупинення провадження у даній справі. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити провадження у справі № 903/186/19.
Ухвалою суду від 22.11.2022 клопотання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про поновлення провадження у справі задоволено. Провадження у справі № 903/186/19 поновлено. Підготовче засідання призначено на 30.11.2022 року о 12 год. 00 хв.
АТ “НАК “Нафтогаз України” у заяві від 23.11.2022 просить закрити підготовче провадження у справі, розгляд справи призначити по суті, оскільки зупинення провадження у справі тривало більше року, а сторони мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав.
АТ “ОГЗ “Волиньгаз” (змінено назву з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз») у клопотанні від 28.11.2022 розгляд справи просить відкласти у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні через забезпечення явки у розгляді справи №140/2121/18 у Волинському окружному адміністративному суді.
Враховуючи вищевикладене, рівність всіх учасників судового процесу, тривалий час зупинення провадження у справі, можливість проведення розрахунків, надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами у підготовчому провадженні, взяти участь у судовому засіданні, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 30.11.2022 підготовче засідання відклав на 14.12.2022 о 14 год. 00 хв.
06.12.2022 на адресу суду надійшла заява відповідача від 05.11.2022 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Представник позивача у судовому засіданні у задоволенні заяви просить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Представник відповідача заяву підтримав.
За приписами ч.1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4 ст. 50 ГПК України).
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Заява обґрунтована тим, що рішення, винесене за результати розгляду даної справи, вплине на права та обов'язки НКРЕКП в частині визначення розміру заборгованості, яка має бути сплачена за рахунок видатків державного бюджету (перевищення фактичної вартості природного газу за договором купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеним АТ «Волиньгаз» з АТ «НАК Нафтогаз України» над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими НКРЕКП).
Предметом спору даної справи є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України на основну заборгованість, що виникла за договором купівлі-продажу природного газу, у зв'язку з порушенням строків оплати переданого відповідачу природного газу, тобто підставою позову у даній справі є невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасної оплати природного газу, внаслідок чого здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи предмет спору у даній справі, що у разі прийняття судового рішення з даної справи НКРЕКП не буде наділено новими правами чи покладено нових обов'язків щодо однієї із сторін, або змінено наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення НКРЕКП до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність будь яких заяви чи клопотань, суд протокольною ухвалою від 14.12.2022 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.12.2022 об 11 год. 00 хв.
20.12.2022 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач, як оператор газорозподільної системи, має законодавчо передбачене право на врегулювання не сплаченої станом на розрахункову дату заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013. Регулятором включено відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а саме 01.11.2022 НКРЕКП прийнято постанову «Про включення АТ «Волиньгаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу». Зазначає, що основний борг підлягає погашенню відповідно до Закону 1639, а суми неустойки, інфляційних втрат, процентів річних нараховані позивачем за договором, підлягають списанню, а тому у даній справі відсутній предмет спору.
Позивач у запереченнях від 20.12.2022 клопотання про закриття провадження у справі заперечує, оскільки відповідачем не надано доказів застосування положень ст.ст. 4,5 Закону «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а вимоги застосувати наслідки, передбачені ст. 6, до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є передчасними. Вимоги у даній справі нараховані на заборгованість, яка залишається непогашеною після розрахункової дати, визначеної в Законі 1639, а тому не підлягають під положення абз. 2 ст. 6 Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Разом з тим, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Разом з тим, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.
Разом з тим, набрання чинності законом, який встановлює порядок списання нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, не свідчить про відсутність між сторонами спору неврегульованих питань (враховуючи заперечення відповідача проти позову та заперечення позивача щодо застосування положень Закону №1639), та про припинення існування предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України, у зв'язку з чим, суд протокольною ухвалою від 21.12.2022 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовив.
При цьому судом враховано, що жодні заходи щодо врегулювання боргу за договором №13-167-ВТВ купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат від 04.01.2013, підтвердженого рішенням суду №903/470/16 від 20.09.2021, на день розгляду справи не вчинялися.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”(покупець) укладено договір №13-167-ВТВ купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, до котрого внесли зміни та доповнення додатковими угодами від 04.04.2013 №1, від 10.07.2013 №2, від 08.08.2013 №3, від 31.12.2013 №4, від 28.04.2014 №5, від 15.05.2014 №6, від 10.06.2014 №7, від 05.09.2014 №8, від 10.11.2014 №9, від 08.12.2014 №10, від 22.12.2014 №11, від 05.02.2015 №12, від 10.03.2015 №13, від 03.04.2015 №14, від 12.05.2015 №15, від 03.06.2015 №16, від 10.07.2015 №17, від 12.10.2015 №18, від 28.10.2015 №19, від 30.11.2015 №19/1 (том 1, а.с. 12-39)
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору №13-167-ВТВ купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця від 04.01.2013.
Згідно умов договору продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013-2015 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (п. 1.2). Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі 80 282,550 тис. куб.м. (п.2.1). Право власності на газ переходить до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 2.2). Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4). Ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕ) (п.5.1). Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (п.6.1). Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 11).
На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року, лютого-грудня 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 374 232 149 грн. 03 коп., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу (том 1, а.с. 40-63).
Рішенням Господарського суду Волинської області №903/470/16 від 20.09.2021 стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 95 071 040 грн. 89 коп. (в тому числі: 81 289 659,79 грн. заборгованості, 12 859 355,92 грн. пені та 922 025,18 грн. - 3% річних), а також 203 511 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору. У позові в частині стягнення 1 450 587 грн. 28 коп. пені та 38 850 грн. 53 коп. - 3% річних, всього 1 489 437 грн. 81 коп. відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/470/16 від 14.11.2022 стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 81 289 659 грн 79 коп. заборгованості, 14 309 943 грн 20 коп. пені та 960 875 грн 71 коп. 3% річних.
Стягнення грошових коштів в межах справи №903/470/16 ґрунтувалось на договорі №13-167-ВТВ купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат від 04.01.2013.
Згідно ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Позивач просить стягнути з відповідача 32 936 578 грн. 94 коп. інфляційних втрат за період з 01.03.2016 по 31.01.2019, 6 563 980 грн. 30 коп. 3% річних, нарахованих за період з 08.06.2016 по 15.02.2019.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 32 936 578 грн. 94 коп. інфляційних втрат за період з 01.03.2016 по 31.01.2019, 6 563 980 грн. 30 коп. 3% річних, нарахованих за період з 08.06.2016 по 15.02.2019 підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.
При цьому судом враховано, що в межах справи №903/470/16 3% річних стягувались за період по 07.06.2016, основний борг не сплачений, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/470/16 від 14.11.2022 встановлено, що з урахуванням приписів п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №10) строк остаточного розрахунку за фактично використаний природний газ за договором настав 20.01.2016.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 592 508 грн. 39 коп. відповідно до ст. ст. 129 - 130 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (вул. Івана Франка, 12, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 03339459) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720)
- 32 936 578 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 6 563 980 грн. 30 коп. 3% річних та 592 508 грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 40 093 067 грн. 63 коп. (сорок мільйонів дев'яносто три тисячі шістдесяти сім грн. 63 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 27.12.2022
Суддя А. М. Кравчук