ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" грудня 2022 р. Cправа №902/858/22
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.
за відсутності представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕНКОН", с.Кобці Васильківського району Київської області
до Фізичної особи-підприємця Усачової Юлії Володимирівни, м.Гайсин Вінницької області
про стягнення 175 591,97 грн заборгованості за договором поставки
ВСТАНОВИВ:
13.09.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕНКОН" з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Усачової Юлії Володимирівни 175591,97 грн заборгованості, нарахованої в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №637/08 від 05.08.2021, яка складається з: 118555,00 грн - основного боргу; 18352,31 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 35566,50 грн - штрафу та 3118,16 грн - 3% річних.
19.09.2022 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №902/858/22, її розгляд вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 27.10.2022.
За результатами розгляду справи, 27.10.2022, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 01.12.2022, продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів. Вказане судове рішення прийнято з метою забезпечення відповідачу права на участь в судовому засіданні та на подання відзиву.
Ухвалою суду від 01.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2022.
На визначену судом дату, 13.12.2022, представники сторін не з'явились хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, зокрема, позивач - шляхом надіслання ухвали суду на електронну пошту представника Ліщишина І.В.; відповідач - шляхом надіслання ухвали суду за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на відому суду електронну пошту, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду (а.с.41, 44).
При цьому, 12.12.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача "про проведення судового засідання без участі позивача та його представника" б/н та без дати (вх. канц. суду 01-34/10680/22 від 12.12.2022), в якій останній просив задовольнити позовні вимоги, а також провести судове засідання, призначене на 13.12.2022, без участі його представника.
Суд констатує, що у встановлений судом строк відзив відповідачем не надано. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 05.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (надалі по тексту також - позивач/Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Усачовою Юлією Володимирівною (надалі по тексту також - відповідач/Покупець) укладено договір №637/08 (надалі по тексту також - договір).
За умовами п.1 розділу 1 договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов Договору.
Відповідно до п.1-4 розділу 2 договору ціна кожної окремої партії Товару, ціна Товару за групами, кількість та асортимент Товару викладені в рахунках та видаткових накладних. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, що продаються за цим Договором, особа Перевізника, спосіб доставки чи відвантаження Товару в кожному окремому випадку поставки визначаються Сторонами у Специфікації. Специфікація не є обов'язковим додатком до Договору і видається за усною згодою сторін. У випадку відсутності Специфікації її роль виконує видаткова накладна, підписана обома Сторонами. У ціну Товару включена вартість тари, упаковки та маркування.
Згідно з п.3 розділу 4 договору, моментом переходу права власності на Товар є момент фактичного одержання Товару Покупцем та підписання уповноваженими представниками обох Сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу Товару від постачальника Покупцеві. Датою поставки Товару Постачальником є фактична дата прийняття Товару Покупцем за видатковою накладною.
Приписами п.1, 2 розділу 5 договору визначено, що Покупець здійснює оплату шляхом попередньої оплати з можливістю відтермінування платежу протягом 10 календарних днів. Платежі за даним Договором здійснюються Покупцем на підставі рахунку на оплату, наданого Продавцем Покупцю на умовах даного Договору.
Пунктом 5 розділу 7 договору сторони погодили, що при простроченні оплати поставленого Товару більш як на 30 (тридцять) днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 2% від суми прострочення; при простроченні оплати поставленого Товару більш як на 3 (три) місяці Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.
Згідно з п. 1, 6, 7, 8 розділу 8 договору, останній набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками Сторін. Договір дійсний з моменту його підписання по 31 грудня 2021 року. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін до закінчення терміну дії даного Договору письмово не повідомила про його розірвання, а інша сторона письмово не підтвердила отримання листа про його розірвання. Угода у будь-якому випадку вважається чинною до моменту виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань за нею.
На виконання умов договору позивачем 13.10.2021 поставлено відповідачу товар на загальну вартість 118555,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №5275 від 13.10.2021 (а.с.38).
Враховуючи несплату відповідачем (Покупцем) заборгованості за поставлений товар в сумі 118555,00 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 118555,00 грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35566,50 грн штрафу; 3118,16 грн 3% річних; 18352,31 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.
Спір між сторонами у справі виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №637/08 від 05.08.2021 в частині оплати одержаного товару.
Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого за ними рахується загальна заборгованість за договором у розмірі 118555,00 грн.
Як вказано в п.5.1. Договору, умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за видатковою накладною №5275 від 13.10.2021 (а.с.38).
Факт отримання товару за вказаною накладною відповідачем не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був.
Враховуючи положення п.1 розділу 5 договору, ст.252, 253, 254 ЦК України, останнім днем на виконання свого грошового зобов'язання відповідачем було 25 жовтня 2021 року.
Таким чином відповідач є таким що прострочив починаючи з 26.10.2021.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків по отриманому товару, позовні вимоги про стягнення 118555,00 грн заборгованості по основному боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими, в зв'язку з чим задовольняє позов в цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення 35566,50 грн штрафу, суд виходить із такого.
У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 5 розділу 7 договору сторони погодили, що при простроченні оплати поставленого Товару більш, як на 30 (тридцять) днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 2% від суми прострочення; при простроченні оплати поставленого Товару більш, як на 3 (три) місяці Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.
Матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання на понад 3 (три) місяці. Будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано.
Таким чином, заявлений позивачем розмір штрафу 35566,50 грн (118555,00х30%) є правомірним та обґрунтованим, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 3% річних, розрахованих в сумі 3118,16 грн за період з 24.10.2021 по 08.09.2022, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач є таким що прострочив з 26.10.2022, в не з 24.10.2022 як це заявлено позивачем.
Також суд враховує положення п.1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань за період з 26.10.2021 по 08.09.2022, суд дійшов висновку про правомірність позову щодо стягнення 3098,67 грн 3% річних, а тому в стягненні 19,49 грн слід відмовити.
Стосовно вимоги про позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період з 01.11.2021 по 01.05.2022 в розмірі 18352,31 грн, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, в межах вимог, заявлених до стягнення, - в розмірі 18352,31 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2633,59 грн.
Як слідує з позовної заяви б/н від 08.09.2022, представник позивача просить суд призначити судове засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення.
Так, відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином, слід задовольнити заяву представника позивача адвоката ЛіщишинаІ.В. та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Усачової Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (вул.Промислова, буд.15, с.Кобці, Васильківський район, Київська обл., 08606, ідентифікаційний код юридичної особи: 37483268) 118555,00 грн основного боргу; 35566,50 грн - штрафу; 3098,67 грн - 3% річних; 18352,31 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 2633,59 грн - відшкодування судового збору.
3. В позові в частині стягнення 19,49 грн 3% річних - відмовити.
4. Судовий збір в розмірі 0,29 грн залишити за позивачем.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/858/22 на 02.02.2022 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.
7. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку загрозою ракетних ударів по всій території України та тривалою повітряною тривогою, що мала місце в зв'язку з цим, повне рішення складено 27 грудня 2022 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕНКОН" адвокату Ліщишину І.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
3 - фізична особа-підприємець Усачова Юлія Володимирівна ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованим листом та на електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_2)