ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 р.Справа № 638/16139/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий І інстанції Семіряд І.В.) від 11.08.2021 року по справі № 638/16139/20
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про відновлення виконання виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовною заявою, в якій просив: відновити виконавче провадження №61587781 по постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 р. ГУ Пенсійного фонду України у Харківській області, шляхом об'єктивного, законного, неупередженого дослідження перерахунку боргу, визначення розміру пенсії позивача з 01.12.2020 р. та з погодженням з позивачем (ст. 41 Закону України № 1404); встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2021 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.09.2019 р. рішенням Другого апеляційного адміністративного суду зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській області повторно розглянути питання щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком по середній заробітній платі за період з 01.03.1975 по березень 1980 року станом на 01.10.2017. На виконання зазначеного рішення позивач отримав виконавчий лист та пред'явив його до виконання. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області 19.03.2020 відкрито виконавче провадження. 06.08.2020 державним виконавцем закінчено виконання провадження, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду. На думку позивача постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, а виконавче провадження підлягає відновленню.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.06.2021 року по справі №638/16139/20 залучено до участі у якості другого відповідача у справі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 року по справі №638/16139/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Також просив суд встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2021 р. (ст. 382, 383, 287 КАС України) та накласти штраф у розмірі 30 прожиткових мінімумів на керівника ГУ Пенсійного фонду України у Харківській області.
Відповідачі письмові відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду 26.01.2022 року відкрито апеляційне провадження по справі та призначено апеляційний розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду 21.02.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час.
Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами).
У зв'язку з бойовими діями на території Харківської області призначене судове засідання не відбулося.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2022 року запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження.
Вказану ухвалу надіслано сторонам.
Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказану ухвалу було надіслано в їх електронні кабінети, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, а ОСОБА_2 виконавцю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції засобами поштового зв'язку, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідачі та третя особа не надали заяви про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи матеріали справи, звернення позивача із заявою про розгляд справи в порядку письмового провадження та відсутність клопотань від відповідачів та третьої особи про розгляд справи за їх участю, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2022 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Другим апеляційним адміністративним судом 25.09.2019 р. прийнято постанову у справі №638/18881/17, якою рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 по справі № 638/18881/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести обчислення пенсії за віком по середній заробітній платі за період з 01.03.1975 по березень 1980 року станом на 01.10.2017 та проведення виплати заборгованості як це обумовлено законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 та ч.1 ст. 43 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та ст. 65, 69 закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991.
Ухвалено постанову, якою в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання, щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком по середній заробітній платі за період з 01.03.1975 по березень 1980 року станом на 01.10.2017 року та проведення виплати заборгованості як це обумовлено законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 та ч.1 ст. 43 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 65, 69 «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991.
На виконання зазначеного судового рішення Дзержинським районним судом м. Харкова 11.03.2020 видано позивачу ОСОБА_1 виконавчий лист № 638/18881/17.
ОСОБА_1 звернувся з заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області про примусове виконання судового рішення № 638/18881/17.
19.03.2020 р. постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження ВП № 61587781.
Зазначеною постановою державним виконавцем зобов'язано боржника, зокрема, виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
06.08.2020 р. постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) закінчено виконавче провадження.
Підставою для закінчення виконавчого провадження стало виконання боржником рішення в повному обсязі.
З наданої позивачем копії рішення відділу з питань перерахунку пенсії № 19 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України в Харківській області № 41 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у врахуванні заробітку за період роботи з 01.03.1975 по 29.02.1980 при перерахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, оскільки немає законних підстав.
Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся до суду першої інстанції із позовними вимогами щодо відновлення виконавчого провадження (фактично щодо оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що після отримання доказів повторного розгляду питання щодо обчислення пенсії державним виконавцем правомірно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних, з огляду на наступне.
Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду 25.09.2019 р. у справі № 638/18881/17, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання, щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком по середній заробітній платі за період з 01.03.1975 по березень 1980 року станом на 01.10.2017 року та проведення виплати заборгованості як це обумовлено законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 та ч.1 ст. 43 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 65, 69 «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р.
На виконання цього судового рішення був виданий виконавчий лист, з виконання якого було відкрито виконавче провадження № 61587781.
Зі змісту постанови Другого апеляційного адміністративного суду 25.09.2019 р. у справі №638/18881/17 вбачається, що підставою для задоволення вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання, щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком по середній заробітній платі за період з 01.03.1975 по березень 1980 року станом на 01.10.2017 року та проведення виплати заборгованості як це обумовлено законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 та ч. 1 ст. 43 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 65, 69 «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. слугувала та обставина, що під час судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2004 році позивачу проведено перерахунок пенсії по середній заробітній платі за 60 календарних місяців страхового стажу - за березень 1975 року по 01 березня 1980 року.
Заявою від 16.11.2017 р., поданій до відповідача, позивач підтвердив свій вибір періоду за який підлягає врахуванню заробітна плата, а саме з 01.03.1975 по 01.03.1980.
Проте відповідачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 40 Закону № 1058, дана заява до уваги не була прийнята. Як наслідок, суд дійшов до висновку, що в цій частині порушені права позивача підлягають захисту.
При цьому, суд зазначив, що належним способом захисту є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2017, оскільки обґрунтоване рішення про підстави відмови в задоволенні даної заяви органом пенсійного фонду прийнято не було.
На виконання цього судового рішення, рішенням відділу з питань перерахунку пенсії № 19 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України в Харківській області № 41 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у врахуванні заробітку за період роботи з 01.03.1975 по 29.02.1980 при перерахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, оскільки немає законних підстав (а.с. 31).
В цьому рішенні пенсійного органу також зазначено, що згідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розрахований за період роботи з 01.03.1975 по 29.02.1980 та з 01.09.2000 по 31.12.2008 відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону У країни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким для обчислення пенсії враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Згідно зі ст. ст. 129 та 129-1 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 14 КАС України також передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Крім того, згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як зазначалося вище, постановою Другого апеляційного адміністративного суду 25.09.2019 р. у справі № 638/18881/17, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання, щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком по середній заробітній платі за період з 01.03.1975 по березень 1980 року станом на 01.10.2017 року та проведення виплати заборгованості як це обумовлено законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 та ч. 1 ст. 43 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 65, 69 «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р.
В свою чергу, зміст рішення відділу з питань перерахунку пенсії № 19 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФ України в Харківській області № 41 свідчить про те, що при повторному розгляді заяви позивача, органом пенсійного забезпечення не враховувалися приписи ч. 1 ст. 43 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 65, 69 «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р., як про це прямо зазначено в резолютивній частині тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду 25.09.2019 р. у справі № 638/18881/17.
Наведене свідчить про те, що рішення у справі № 638/18881/17 не є фактично виконаним, а тому, підстави для закінчення виконавчого провадження, в розумінні п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, у відповідача були відсутні, що ним враховано не було при прийнятті постанови від 06.08.2020 р., у зв'язку з чим ця постанова є протиправною.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
Що стосується обрання позивачем належного способу захисту прав у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в позовній заяві ОСОБА_1 заявлено вимогу про відновлення виконавчого провадження № 61587781 по постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 р. ГУ Пенсійного фонду України у Харківській області, шляхом об'єктивного, законного, неупередженого дослідження перерахунку боргу, визначення розміру пенсії позивача з 01.12.2020 р. та з погодженням з позивачем (ст. 41 Закону України № 1404).
Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Так, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Колегія суддів зазначає, що якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин є визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61587781 від 06.08.2020 р., винесеною державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю.
Що стосується вимоги про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2021 р. у справі № 638/18881/17, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд" (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Стаття 13 Конвенції (995_004) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України.
Частиною 1 ст. 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Законодавець передбачив два варіанти встановлення судового контролю: 1) під час ухвалення рішення по суті спору; 2) після винесення рішення в ході його виконання.
Отже, заявник не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
Апеляційний суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Разом з тим, приписів наведених вище норм КАС України вбачається, що реалізація права особи, на користь якої ухвалене судове рішення, визначеного ст. ст. 382, 383 КАС України, відбувається шляхом подання до суду відповідних заявах. При цьому, такі заяви мають бути подані в рамках тієї справи, в якій ухвалене відповідне судове рішення та судовий контроль за яким, просить встановити особа.
Оскільки судове рішення, судовий контроль за яким, просить встановити ОСОБА_1 , ухвалене в рамках справи № 638/18881/17, у суду відсутні підстави для розгляду вимоги позивача про встановлення судового контролю в рамках справи № 638/16139/20.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 року по справі № 638/16139/20 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 року по справі №638/16139/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №61587781 від 06.08.2020 р., винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло