ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року Справа №160/16086/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/16086/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/16086/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 14.12.2022 року, яким адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.08.2022 року №045750019264 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоди його роботи з 27.11.1989 року по 12.11.1997 року та з 20.03.2000 року по 01.11.2000 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням зарахованих спірних періодів роботи ОСОБА_1 судом та правової позиції, викладеної у рішенні суду, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
21.12.2022 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі, в якій вона просить суд:
- поновити строк для подання позивачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат сплачених позивачем на правову допомогу у справі №160/16086/22;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 року призначено до розгляду заяву в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами на 26.12.2022 року. Також вказаною ухвалою суд встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області строк до 26.12.2022 року для надання до суду письмових заперечень щодо цієї заяви.
Письмові заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо вимог викладених у заяві на адресу суду не надходили.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною четвертою статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п'ята статті 143 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Так, за змістом позовної заяви позивачем заявлено, що він понесе витрати на правничу допомогу, пов'язані з даною справою у розмірі орієнтовно 5000,00 грн. та повідомлено, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду в даній справі.
Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України позивачем зазначено в позовній заяві про надання доказів понесених витрат після ухвалення рішення в даній справі та необхідність вирішення питання розподілу судових витрат та 20.12.2022 року (на п'ятий день після винесення рішення суду в даній справі) сформовано та подано до суду через підсистему «Електронний суд» відповідні докази на підтвердження вказаних витрат.
Вирішуючи питання стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Так, в матеріалах справи містяться наступні докази понесених витрат на правову допомогу:
- копія договору про надання правової допомоги №2807/22 від 28.07.2022 року;
- копія акту виконаних робіт (наданих послуг) від 20.12.2022 року за договором про надання правової допомоги №2807/22 від 28.07.2022 року;
- копія рахунку-фактури № СФ-0000062 від 19.12.2022 року на суму 5000,00 грн.;
- копія квитанції до прибуткового касового ордеру №73 від 19.12.2022 року про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.;
- копія ордеру на надання правової допомоги серія ВК №1056333 від 13.10.2022 року;
- копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія РН №1974 від 22.04.2001 року.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЄВГЕНІЙ СТРИЖАК ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги № 2807/22 від 28.07.2022 року.
Відповідно до п.1.1. вище зазначеного договору, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги щодо супроводження справи в суді першої інстанції, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані Адвокатським об'єднанням послуги в порядку, розмірі та у строки, які визначені умовами договору.
Згідно з розділом 4 договору «Порядок здійснення розрахунків», вартість правової допомоги складає 5 000,00 грн.
На підтвердження виконання умов договору, сторонами договору надано до суду акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.12.2022 року, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: складання та подання до суду першої інстанції позовної заяви з додатками - (витрачено 5 год., ціна за 1 год. - 1000,00 грн.) - 5000,00 грн.
На підтвердження оплати наданих адвокатом послуг, позивачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №73 від 19.12.2022 року про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн..
Щодо наданої позивачем квитанції про сплату коштів адвокату, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховним Судом в постанові від 16.04.2020 року викладена правова позиція щодо належного підтвердження отримання адвокатом гонорару готівкою. Так, Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Таким чином, враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, суд приймає в якості належного доказу копію квитанції до прибуткового касового ордеру №73 від 19.12.2022 року про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., видану адвокатом.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області письмові заперечення проти стягнення на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу до суду не надходили.
Враховуючи наявність у договорі про надання правової допомоги фіксованого розміру гонорару та відсутність заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області проти стягнення на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд не досліджує на співмірність вказані витрати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18 та зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі слід задовольнити.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/16086/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна