ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року Справа № 160/16521/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
20.10.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відмові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням віку за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період навчання з 01.09.1979 року по 15.07.1981 року, період проходження строкової служби з 28.01.1982 року по 27.11.1984 року, періоди роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 28.01.1985 року по 01.12.1986 року, з 05.07.1989 року по 08.08.1989 року, з 23.07.1991 року по 19.08.1991 року, зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 27.07.1981 по 03.11.1982, з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року, та призначити і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію на пільгових умовах з зменшенням віку за Списком №1 з дати звернення, а саме з 29.09.2022 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.10.2022 року №046450010074 позивачу відмовлено у призначенні за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через непідтверджена необхідного пільгового стажу. Відтак, дії відповідачів є протиправними, та ПФУ слід зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період навчання з 01.09.1979 року по 15.07.1981 року, період проходження строкової служби з 28.01.1982 року по 27.11.1984 року, періоди роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 28.01.1985 року по 01.12.1986 року, з 05.07.1989 року по 08.08.1989 року, з 23.07.1991 року по 19.08.1991 року, зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 27.07.1981 по 03.11.1982, з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року, та призначити і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію на пільгових умовах з зменшенням віку за Списком №1 з дати звернення, а саме з 29.09.2022 року.
16.11.2022 року позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-1 де зазначив, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
21.11.2022 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповілачем-1 зазначено наступне. Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах, з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умова призначаються зі зменшенням пенсійного віку, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Документально встановлено, що позивач звернувся в вересні 2022 року, із заявами, з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. За документами, пред'явленими на розгляд, загальний (страховий) стаж позивача становить 37 років 9 місяців 27 днів. Пільговий стаж особи не підтверджено. Рішенням від 05.10.2022 року №046450010074 повідомлено позивача про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до приписів ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дата з якої Позивач матиме право на пенсію - 18.07.2024 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 58 років звернувся 29.09.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком (із зменшенням пенсійного віку) на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 05.10.2022 року прийнято рішення №046450010074 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного пільгового стажу.
В означеному рішенні даним територіальним органом Пенсійного фонду України, тобто відповідачем-2 зазначено наступне. Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює, підприємець. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.09.2022 року. На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу па зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Вік заявника - 58 років 02 місяці 12 днів. Страховий стаж особи становить 37 років 09 місяців 27 днів. Пільговий с таж особи не підтверджено. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата наказу про звільнення з роботи; період з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу, що є порушенням 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року №110. Для зарахування необхідно долучити у уточнюючі довідки про періоди роботи видані па підставі первинних документів. До пільговою стажу не зараховано періоди роботи з 26.03.1985 року по 01.02.1986 року, з 05.07.1989 року по 08.08.1989 року та з 29.07.1991 року по 19.08.1991 року, оскільки відсутні довідки про пільговий характер роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 року, затвердженого постановою КМУ для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Форма довідки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 920. У довідці зокрема повинні зазначатися: періоди роботи, що зараховується до пільгового стажу; професія або посада: характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до яких належить цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Пільгові довідки видаються підприємствами, установами, організаціями або їхніми правонаступниками на підставі документів. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідними додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 18.07.2024 року згідно ст. 26 ЗУ № 1058.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Аналіз цієї, норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
За преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (із змінами та доповненнями) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення категорії громадян України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із ним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 вказаної статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлений у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у своїй відмові посилається на те, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата наказу про звільнення з роботи; період з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу, що є порушенням 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року №110.
Така позиція відповідача-2 є неправомірною та такою, що порушує конституційне право позивача.
Так, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі, і порядок обчислення стажу для призначення пенсій, було врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Період спірної трудової діяльності позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).
Пунктом 2.13. Інструкції № 162 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Вимоги до заповнення трудової книжки при звільненні передбачені пунктами 2.25- 2.29 Інструкції № 162. Так, записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункти 2.25.-2.26. Інструкції).
Пункт 4.1. Інструкції містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне -заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність "за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідач-2 не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21 лютого 2018 року та Верховним Судом у справі № 275/615/17 (К/9901/768/171 від 07 лютого 2018 року, в яких суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17
Відтак, у даному випадку суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує на тому, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №275/615/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд вважає безпідставними також висновки відповідача-2, що стаж по трудовій книжці не може бути враховано з підстав відсутності перейменування підприємства та не читабельності печатки.
Тож, варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Щодо не зарахування періодів роботи до пільгового стажу суд зазначає наступне.
За преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (із змінами та доповненнями) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення категорії громадян України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із ним Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 44 названого Закону встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до частини 1 якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На виконання названих норм Закону постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 425/1867/16-а, від 31 травня 2021 року у справі № 204/6698/16-а.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 вказаної статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам:
59 років - 1 рік роботи за Списком №1;
58 років - 2 роки роботи за Списком №1;
57 років - 3 роки роботи за Списком №1;
56 років - 4 роки роботи за Списком №1;
55 років - 5 років роботи за Списком №1;
54 роки - 6 років роботи за Списком №1;
53 роки - 7 років роботи за Списком №1;
52 роки - 8 років роботи за Списком №1:
51 рік - 9 років роботи за Списком №1;
60 років - 10 років роботи за Списком №1.
За змістом ст. 42 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-VІІІ, професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.
До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.
Так, відповідно до п.п. з п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій від 03.08.1972 № 590, крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично- заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибором особи яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців.
Аналіз вказаної норми дає підстави дійти до висновку, що час навчання у професійно- технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявністю двох підстав. Перше - у випадку, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяців. Друге - особа зарахована на роботу за набутою професією.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування періоду навчання до пільгового стажу особа, після завершення навчання, має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України за № 2 (г0033-93) від 26.03.1993 року, стаж перебування на військовій службі підлягає зарахуванню в стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, якщо на момент призиву на військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачає пільги.
Позивач, ОСОБА_1 , 29.09.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Методом екстериторіальності заяву про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 було розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 з зменшенням віку.
З урахуванням наведених вище норм законодавства суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не вірно визначено пільговий стаж позивача, з огляду на наступне.
Позивач відповідно до Атестату № 4217 від 20 липня 1981 року, виданого Міським професійно-технічним училищем № 72 м. Свердловськ Ворошиловської області, отримав спеціальність електрослюсар підземний після проходження навчання 2 роки. Про що було здійснено відповідний запис у трудовій книжці. Період навчання склав з 01.09.1979 року по 15.07.1981 року.
Після закінчення навчання позивач влаштувався на посаду електрослюсаря 3-го розряду на шахту «Свердловська» виробничого об'єднання «Свердловантрацит» 27.07.1981 року.
03.11.1982 року ОСОБА_1 був звільнений з посади електрослюсаря у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії.
Тобто період роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року в шахті «Свердловська» виробничого об'єднання «Свердловантрацит» склав 1 рік 3 місяці.
Проходження військової служби склало 2 роки з 28.11.1982 року по 27.11.1984 року.
Після повернення з армії позивач 28.01.1985 року повернувся працювати електрослюсарем на шахту «Свердловська» виробничого об'єднання «Свердловантрацит» та з 26.03.1985 року був переведений електрослюсарем підземним з повним робочим днем, про що здійснено відповідний запис у трудовій книжці.
01.12.1986 року позивач був звільнений з посади у зв'язку з навчанням на денній формі в Дніпропетровському гірничому інституті.
Тобто період роботи з 28.01.1985 року по 01.12.1986 року в шахті «Свердловська» виробничого об'єднання «Свердловантрацит» склав 1 рік 10 місяців.
З 05.07.1989 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду учнем горноробочого з повним робочим днем у шахті «імені Ленінського Комсомолу України» Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Павлоградвуголь» на час проходження виробничої практики.
08.08.1989 року був звільнений у зв'язку з закінченням проходження виробничої практики. Тобто загальний період склав 1 місяць.
З 23.07.1991 року по 19.08.1991 року працював у шахті з повним робочим днем під землею, тобто період склав 1 місяць.
Підсумовуючи загальний період на роботах, що дають право на пільговий стаж складає Суд зазначає, що відповідно до Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Посада електрослюсаря віднесена до посад Списку №1.
Отже, трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні записи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 із зменшеним пенсійним віком.
Відтак, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач набув 29.09.2022 року у віці 58 років при стажі роботи за Списком №1 - 7 років 3 місяці.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1979 року по 15.07.1981 року, періоду проходження строкової служби з 28.01.1982 року по 27.11.1984 року, періодів роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 28.01.1985 року по 01.12.1986 року, з 05.07.1989 року по 08.08.1989 року, з 23.07.1991 року по 19.08.1991 року, зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 05.10.2022 року №046450010074 про відмову у призначенні пенсії за віком, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-1 зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1979 року по 15.07.1981 року, періоду проходження строкової служби з 28.01.1982 року по 27.11.1984 року, періодів роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 28.01.1985 року по 01.12.1986 року, з 05.07.1989 року по 08.08.1989 року, з 23.07.1991 року по 19.08.1991 року, зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку із зменшенням пенсійного віку від 29.09.2022 року.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав обидві заяви та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують пільговий стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі заявлених позовних вимог з метою повного захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 17.10.2022 року.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 661,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у сумі 330,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.10.2022 року №046450010074.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1979 року по 15.07.1981 року, періоду проходження строкової служби з 28.01.1982 року по 27.11.1984 року, періодів роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 28.01.1985 року по 01.12.1986 року, з 05.07.1989 року по 08.08.1989 року, з 23.07.1991 року по 19.08.1991 року, зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи з 27.07.1981 року по 03.11.1982 року, з 19.06.1992 року по 01.04.1993 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку із зменшенням пенсійного віку від 29.09.2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 661,60 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 330,80 грн. (триста тридцять гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник