Рішення від 07.12.2022 по справі 160/8370/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Справа № 160/8370/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

за участі секретаря судового засідання Алєксєєнко К.С.,

за участі: представника позивача: представника відповідача: Кудрявцева Д.В. Дерець Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” звернулось до суду із позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600027/1, №UА110010/2018/600028/1, №UА110010/2018/600029/1 та №UА110010/2018/600030/1 від 12.10.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог та в обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що 09.10.2018 року ТОВ “Укрєврокровля” до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту товару “сендвіч панелі” подані однотипні митні декларації типу ІМ40ДЕ №UА110010/2018/006494, №UА110010/2018/006496, №UА110010/2018/006497 та №UА110010/2018/006498 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту)). 12.10.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС прийняті однотипні рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600027/1, №UА110010/2018/600028/1, №UА110010/2018/600029/1 та №UА110010/2018/600030/1, за якими митна вартість товару скоригована в сторону збільшення та у яких вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. На підставі рішень 12.10.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС оформлені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110010/2018/00057, №UА110010/2018/00058, №UА110010/2018/00059 та №UА110010/2018/00060. У зв'язку із незгодою із рішеннями, ТОВ “Укрєврокровля” 17.10.2018 року подані нові митні декларації типу ІМ40ДЕ №UА110010/2018/006672, №UА110010/2018/006673, №UА110010/2018/006680 та №UА110010/2018/006681, за якими товар випущений у вільний обіг. Також позивач зазначив, що в першій частині оскаржуваних рішень, в яких йде мова про документи, надані початково разом із митними деклараціями, відсутні обґрунтування того, що виявлена хоча б одна з 5 обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України. Крім того, частина з безпідставно витребуваних посадовими особами відповідача документів і так була надана декларантом в комплекті документів під час подання митних декларацій, через що вимога про повторне надання тих самих документів суперечить вимогам законодавства. Позивач вважає рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Дніпровською митницею подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач 09.10.2018 року звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України відповідно до контракту від 24.08.2018 р. № 24/08/18-3/2018, укладеного ТОВ “Укрєврокровля” з компанією ООО “АDАМІЕТZ” Польща, яка є виробником товару, торгівельна марка “АRPANEL”. До митниці подано електронні митні декларації №UА110010/2018/006494, №UА110010/2018/006496, №UА110010/2018/006497 та №UА110010/2018/006498. Посадовою особою митниці здійснено відповідно до п. 4.1. ст. 54 МКУ контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Таким чином, спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600027/1, №UА110010/2018/600028/1, №UА110010/2018/600029/1 та №UА110010/2018/600030/1, прийняті 12.10.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС є цілком законними та вірними. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, врахувавши її заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням від 07.02.2019 року, ТОВ “Укрєврокровля” подано до суду апеляційну скаргу, яку постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року апеляційну скаргу ТОВ “Укрєврокровля” залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року у справі №160/8370/18 залишено без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача.

Постановою Верховного Суду від 05.08.2022 року Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 скасовано. Справу №160/8370/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач на спростування розбіжностей в наданих документах не відмовлявся подати додаткові документи, а навпаки подав пояснення від 11.10.2018 року вих. №434, в яких вказав про урахування умов поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товару. На підтвердження зазначених обставин позивачем також було надано до митного органу прайс-лист виробника продукції від 01.08.2018 року, листи виробника товару від 10.10.2018 року та 11.10.2018 року, що були враховані експертом Дніпропетровської ТПП під час складання висновку ГО-2242 від 11.10.2018 року. У поданих документах не вбачається розбіжностей щодо ціни заявлених товарів. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зазначеним доказам, поданим позивачем, та не встановлено, чи були враховані умови поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товарів, що декларувалися. Крім того, судами не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” умов контракту в частині строків оплати за товар, а також недоліків в оформленні Контракту в частині дублювання деяких пунктів. Не вказано, як зазначені обставини вплинули на ціну товарів та заниження митної вартості товарів. Суди попередніх інстанцій також не встановили наявність обґрунтованих обставин щодо витребування від декларанта додаткових документів у зв'язку з виникнення сумніву у достовірності заявленої ним митної вартості товарів та застосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо неідентичності товарів, які декларувались за митними деклараціями №UА209160/2018/006374 та №UА209200/2018/013947. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відповідно до статей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суди дійшли висновку, що суб'єктом владних повноважень доведено, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності, не підтверджували числових значень складових митної вартості товарів. Проте, з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами здійснено належне дослідження поданих сторонами у справі документів, не розглянуто доводи позивача та відповідача, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо дотримання принципу змагальності, не надано оцінки всім аргументам учасників справи.

Дніпровською митницею до суду подано додаткові пояснення, в обґрунтування яких відповідач зазначив наступне. Декларантом до митного оформлення за кожною декларацією надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 24.08.2018 №24/08/18-3/2018; специфікація до зовнішньоекономічного контракту; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; банківський платіжний документ; автомобільна накладна (CMR); документ, що підтверджує вартість перевезення (довідка). Повний перелік документів, наданих до митного оформлення, зазначений у графі 44 ЕМД та відповідно у картці відмови. За контрактом та специфікацією товар поставляється на умовах поставки FCA Strzelce Ороslкіе згідно ІНКОТЕРМС. Зазначений термін «франко-перевізник» означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання впливає на зобов'язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Зокрема, у декларації митної вартості до ЕМД від 09.12.2018 № UА 110010/2018/006497 зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті 6170, 19 EUR (198922, 6990 грн.); Розділ Б складові митної вартості (грн.) графа 20 витрати на транспортування до України м/п «Краковець» 16000, 00 грн. Таким чином заявлена митна вартість - 6666,48 EUR (214922,70 грн.) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 EUR/кг ( 1,358646 дол/кг). Специфікація від 24.08.2018 №1 не містить інформації щодо інших умов та строків оплати. Відповідно до наданих платіжних доручень від 10.09.2018 №1 та від 12.09.2018 №2 встановлено, що оплата на суму 48163,38 євро здійснена з порушенням термінів передбачених п.4.1 Контракту. Оплата здійснена не в повному обсязі, що суперечить п.4.1 Контракту. За висновком суду касаційної інстанції судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки доводам відповідача щодо невиконання умов оплати товару. При цьому, загальна сума Специфікації 96328, 74 евро. За платіжнимидорученнями наданимидо митного оформлення сплачено 48163,38 євро. За умовами контракту вартість товаруповинна бути сплачена до його відвантаження. Однак, до митниці не надано саме банківських платіжних документів в порушення вимог ч.2 ст. 53 МКУ. Крім того, сума сплачена відповідно до платіжного доручення не складає 50% від суми Специфікації. За поясненнями декларанта, наданими під час митного оформлення товару, сума була сплачена товариством відповідно до інвойсу, виставленого продавцем. При цьому, зазначеного інвойсу не надавалось до митниці. Навпаки, графа 70 платіжних доручень (деталі платежу) містить посилання виключно на контракт. Це при тому, що на кожну партію товару продавцем надавався окремий інвойс із зазначенням вартості окремих партій товару. Відповідно до п. 7.3 Контракту передбачене надання документів згідно з переліком, копія декларації країни експорту до митного контролю не надана.

Згідно гр. 44 МД зазначено відомості про документ під кодом 4301 (Договір (контракт) про перевезення) від 28.09.2018 № 28/09/01, який до митного контролю не надано. У підтвердження транспортних витрат декларантом надано до митного оформлення: договір від 28.09.2018 № 28/09/01, рахунок №11, виданий ТОВ "АЛІВ БУД», довідку транспортних витрат ТОВ "АЛІВ БУД». До того ж, до ціни товару не включена обов'язкова складова митної вартості відповідно до вимог п.10 статті 58 МКУ - експедиторські витрати. Для підтвердження країни походження товару декларантом надано сертифікат з перевезення (походження) товару за формою "EUR1" № 0018812 від 03.10.2018 у якому у гр. 4 зазначена країна походження Польща, але у декларації декларантом країною походження зазначено «EU». На вимогу митного органу підприємством надіслано прайс-лист б/н від 01.08.2018. Даний документ містить лише відомості щодо вартості одного типу продукції, що не дає можливості порівняти з вартістю інших подібних товарів виробництва "ADAMIETZ SP. Z.O.O.". Зазначені в повідомленнях митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відсутність документального підтвердження повноти включення витрат відповідно до положень ч.10 ст.58 МКУ, унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Наданими документами, результати розгляду яких зазначено у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, декларантом не спростовано ці сумніви. Зазначене свідчить про наявність у митниці підстав для проведення коригування митної вартості товарів. Митницею проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Митницею проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. В порядку проведення консультації, відповідно до ст.57 МКУ, в якості обміну інформацією декларанта повідомлено про наступне. Рівень заявленої декларантом митної вартості товару - 1,358646 дол США/кг. У органу ДФС наявна інформація щодо митного оформлення ввезеного подібного товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) товару № 1 «Сендвіч панелі ARPANEL» визнано на рівні 1,98 дол. США/кг (1,71 євро/кг) за МД від 23.08.2018 № иА209160/2018/6374, від 26.08.2018 № UА209200/2018/13947. Митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.59 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів та зборів митних вартостях за якими ввезений аналогічний товар (враховуючи фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник) товару № 1«Сендвіч панелі ARPANEL» на рівні 1,98 дол. США/кг (1,71 євро/кг) за МД від 23.08.2018 № UА209160/2018/6374, від 26.08.2018 № UА209200/2018/13947. З урахуванням зазначеного, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, за методом 2а) вартість операції з ідентичними товарами (ст.59 МКУ). Прийнято рішення про коригування митної від 12.10.2018 №UА110010/2018/600027/1. При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, Позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № UА110010/2018/00057.

Відповідно до положень ч.7 ст. 55 МКУ, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч.6 ст.307 МКУ. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 № UА110010/2018/006681. Термін дії гарантійних зобов'язань спливає у січні 2019. Станом на 19.12.2018 позивач не звертався до митниці та не надавав документи для вирішення питання чинності рішення про коригування митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Зокрема, у декларації митної вартості зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті 6367, 3900 EUR (205280, 2919 грн.); Розділ Б складові митної вартості (грн.) графа 20 витрати на транспортування до України м/п «Краковець» 16000, 00 грн. Таким чином заявлена митна вартість - 6863, 68 EUR (221280,29 грн) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 EUR/кг (1,358646 дол/кг). За результатами заходів контролю посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 № UА110010/2018/600030/1, яким рівень митної вартості скориговано із застосуванням методу 2 а) до рівня 1,71 EUR/кг. При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу. Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Зокрема, у декларації митної вартості зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті 6367, 3900 EUR (205280, 2919 грн.); Розділ Б складові митної вартості (грн.) графа 20 витрати на транспортування до України м/п «Краковець» 16000, 00 грн. Таким чином заявлена митна вартість - 6863, 68 EUR (221280,29 грн) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 EUR/кг (1,358646 дол/кг). За результатами заходів контролю посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 № UА110010/2018/600030/1, яким рівень митної вартості скориговано із застосуванням методу 2 а) до рівня 1,71 EUR/кг. При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу. Таким чином, картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 № UА110010/2018/006680. Термін дії гарантійних зобов'язань спливає у січні 2019. Станом на 19.12.2018. Позивач не звертався до митниці та не надавав документи для вирішення питання чинності рішення про коригування митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ). Зокрема, у декларації митної вартості зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті 6170, 1900 EUR (198922, 6990 грн.); Розділ Б складові митної вартості (грн.) графа 20 витрати на транспортування до України м/п «Краковець» 10000, 00 грн. Таким чином заявлена митна вартість - 6480, 37 EUR (208922,70 грн) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 EUR/кг (1,358646 дол/кг). До митного оформлення було надано аналогічний пакет документів, однак, перевезення вантажу було здійснено на підставі іншого договору перевезення. Так, за змістом електронного повідомлення, надісланого декларанту за результатами перевірки документів, графа 44 ЕМД містить інформацію про документ за кодом 4301 (Договір (контракт) про перевезення) від 17.07.2018 № ШЛВ270718-33, який до митного контролю не надано. Довідка про експедиційно-транспортні витрати надана ФОП ОСОБА_1 . У відповідь на електронне повідомлення декларантом направлено копію договору транспортного експедирування № ШЛВ260718 від 17.07.2018, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_1 , яка є експедитором. За змістом розділу 6. Порядок розрахунків цього договору платежі за послуги експедитора здійснюється за договірними цінами, в терміни та на умовах визначених сторонами у Заявці. Платою експедитору є кошти сплачені клієнтом експедитору за виконання договору транспортного експедирування. Однак, жодний документ, наданий до митного оформлення не містить інформації про вартість експедиторських послуг. За результатами заходів контролю, з урахуванням позиції декларанта щодо відмови у наданні додаткових документів, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 № UА110010/2018/600028/1, яким рівень митної вартості скориговано із застосуванням методу 2 а) до рівня 1,71 EUR/кг. У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № UA110010/2018/00058. МД від 17.10.2018 № UА110010/2018/006672. Термін дії гарантійних зобов'язань спливає у січні 2019. Станом на 19.12.2018 позивач не звертався до митниці та не надавав документи для вирішення питання чинності рішення про коригування митної вартості. Обставини здійснення контролю правильності визначення митної вартості партії товару за ЕМД UА110010/2018/006494 ідентичні оформленню партії товару за ЕМД №110010/2018/006498. Комплект наданих до митного оформлення документів ідентичний. З урахуванням позиції декларанта щодо відмови у наданні додаткових документів, посадовою особою митниці правомірно здійснено процедуру обрання методу визначення митної вартості товару, проведено контроль співставлення, що знайшло своє відображення у графі 33 рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 № UА 110010/2018/600029/1. У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № UА110010/2018/00059. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 № UА110010/2018/006673. Термін дії гарантійних зобов'язань спливає у січні 2019. Станом на 19.12.2018 позивач не звертався до митниці та не надавав документи для вирішення питання чинності рішення про коригування митної вартості. Автоматизована система митного оформлення «Інспектор» визначає ціни в доларах США, оскільки валюта контракту - євро, митну вартість була розраховано, з урахуванням курсу валют станом на 12.10.2018 (дату оформлення рішення про коригування митної вартості). Розрахунок наступний: митна вартість щодо ідентичних товарів, наявна у митного органу, 1, 98 дол. США/ кг, курс долара США - 27, 984519, курс євро 32, 392081, (1, 98 х 27, 984519 ) : 32, 392081 = 1, 71058. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних Рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні карток відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

ТОВ “Укрєврокровля” до суду подано письмові пояснення, в яких позивачем в обґрунтування зазначено наступне. Частина з безпідставно витребуваних посадовими особами відповідача документів (документи про вартість перевезення та банківські платіжні документи-) і так була надана декларантом в комплекті первинних документів піл час подання митних декларацій, через що вимога про повторне надання тих самих документів суперечить вимогам законодавства. Жодний з товарів, який декларувався позивачем, не є ідентичним за шириною, товщиною та довжиною товарам, які декларувались Дніпропетровській митниці ДФС за митними деклараціями № UА209160/2018/006374 та № UА209200/2018/013947. Ст. 59 Митного кодексу України встановлено, що під ідентичними товарами розуміються товари, фізичні характеристики яких мають бути однаковими з оцінюваними товарами. Відповідачем не надана судам інформація щодо виробника товару, який декларувався Дніпропетровській митниці ДФС за митними деклараціями № UА209160/2018/006374 та № UА209200/2018/013947, з якого польського міста (різниця у відстанях) та яким способом транспортувався товар, що не дає можливості переконатись в дотриманні відповідачем вимог ст. 59 Митного кодексу України. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

25.08.2022 року справа №160/8370/18 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 року зазначена вище справа розподілена та 26.08.2022 року передана судді Пруднику С.В.

29.08.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження та призначено справу №160/8370/18 до розгляду у судовому засіданні. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” та від Дніпропетровської митниці ДФС письмові та вмотивовані пояснення щодо: пояснень позивача від 11.10.2018 року вих. №434, в яких останній вказав про урахування умов поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товару; умов поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товарів, що декларувалися; порушення ТОВ “Укрєврокровля” умов контракту в частині строків оплати за товар, а також недоліків в оформленні контракту в частині дублювання деяких пунктів; які обставини вплинули на ціну товарів та заниження митної вартості товарів; наявності обґрунтованих обставин щодо витребування від декларанта додаткових документів у зв'язку з виникнення сумніву у достовірності заявленої ним митної вартості товарів та застосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів; щодо неідентичності товарів, які декларувались за митними деклараціями №UА209160/2018/006374 та №UА209200/2018/013947. Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 28.09.2022 року. Судом попереджено товариство з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” та Дніпропетровську митницю ДФС про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

09.11.2022 року протокольною ухвалою суду задоволені клопотання позивача та відповідача та здійснено заміну з Дніпропетровської митниці ДФС на Дніпровську митницю у зв'язку з реорганізацією Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

У судове засідання 07.12.2022 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов та в запереченні на відповідь на відзив.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09.10.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” звернулось до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару: “Металоконструкції з чорних металів, виготовлені з листового матеріалу: сендвіч панелі теплоізольовані, що складаються з трьох шарів”, що надійшов на митну територію України відповідно до контракту від 24.08.2018 року №24/08/18-3/2018, укладеного позивачем з компанією ООО “АDАМІЕТZ” Польща, яка є виробником товару, торгівельна марка “АRPANEL”. До митниці подано електронні митні декларації (далі - МД) №UА110010/2018/006494, №UА110010/2018/006496, №UА110010/2018/006497 та №UА110010/2018/006498.

Позивачем до митного оформлення за кожною декларацією надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 24.08.2018 року №24/08/18-3/2018; специфікація до зовнішньоекономічного контракту; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; банківський платіжний документ; міжнародна автомобільна накладна (СМК); документ, що підтверджує вартість перевезення (довідка).

Повний перелік документів, наданих до митного оформлення, зазначений у графі 44 електронної митної декларації (далі - ЕМД) та відповідно у картці відмови.

За контрактом та специфікацією товар поставляється на умовах поставки FСА Strzelce Opolskie згідно з ІНКОТЕРМС. Зазначений термін “франко-перевізник” означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Митна вартість товару заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Зокрема, у декларації митної вартості до митної декларації від 09.12.2018 року №UA110010/2018/006497 зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті: 6170,19 євро (198922,6990 грн); Розділ Б складові митної вартості (грн) графа 20 витрати на транспортування до України м/п “Краковець” 16000,00 грн. Таким чином заявлена митна вартість - 6666,48 евро (214922,70 грн) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 євро/кг (1,358646 дол. США/кг).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Так, відповідачем зазначено:

1) Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень статті 254 Митного кодексу України, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Відповідно до вимог пункту 2.5 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису “Перекладено вірно”, проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. Прошу надати переклади документів, що надані до митного оформлення згідно з графою 44.

2) Контракт від 24.08.2018 року №24/08/18-3/2018 (далі - Контракт) містить певні недоліки стосовно його оформлення, а саме пункти Контракту 6.6, 10.2 та 10.3 повторюються на різних сторінках та знаходяться у різних частинах сторінки. Зазначене може свідчити про недостовірність наданого до митного контролю зовнішньоекономічного Контракту.

3) Відповідно до пункту 2.2 Контракту ціна Контракту включає експортну упаковку та маркування, згідно з пунктом 3.1 умови поставки Контракту FCA Strzelce Opolskie.

Відповідно до міжнародних правил Іncoterms-2000 продавець має обов'язок по завантаженню товару на транспортний засіб покупця. Пункт 2.2 не містить інформації щодо включення до ціни оцінюваного товару витрат по навантаженню.

4) Відповідно до пункту 4.1 Контракту покупець здійснює передплату в розмірі 50% ціни товару протягом 15 календарних днів з моменту підписання специфікації і Контракту, якщо інше не передбачене в додатках. Оплата залишкових 50% оплати здійснюється перед завантаженням товару.

Специфікація від 24.08.2018 №1 не містить інформації щодо інших умов та строків оплати. Відповідно до наданих платіжних доручень від 10.09.2018 року №1 та від 12.09.2018 року №2 встановлено, що оплата на суму 48163,38 євро здійснена з порушенням термінів, передбачених пунктом 4.1 Контракту. Оплата здійснена не в повному обсязі, що суперечить пункту 4.1 Контракту.

Крім того, загальна сума Специфікації 96328,74 євро. За платіжними дорученнями, наданими до митного оформлення, сплачено 48163,38 євро. За умовами контракту сума товару за Специфікацією повинна бути сплачена до відвантаження товару, однак, документів на підтвердження оплати Позивачем не надано.

5) Відповідно до пункту 7.3 Контракту передбачено надання документів згідно з переліком, копія декларації країни експорту до митного контролю не надана.

Згідно з графою 44 МД відомості про документ під кодом 4301 (Договір (контракт) про перевезення) від 28.09.2018 року № 28/09/01, який до митного контролю також не надано.

З урахуванням викладеного, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, в рамках проведення консультацій, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Декларанта також повідомлено про можливість надання за власним бажанням додаткових документів згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України.

Позивачем листом від 11.10.2018 року за вих. №434 направлено до митниці пояснення та наступні документи: прайс-лист від виробника б/н від 01.08.2018 року; висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати ГО-2242 від 11.10.2018; копію митної декларації країни відправлення від 03.10.2018 року №РL381010Т0141026; переклади документів; договір про перевезення від 28.09.2018 року № 28/09/01; лист-пояснення.

За результатами розгляду цих документів посадовою особою митниці в електронному повідомленні зазначено наступне.

1) У наданому висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати (далі - ТПП ) ГО-2242 від 11.10.2018 у наведеному діапазоні цін на подібну продукцію відсутні посилання на країну походження товарів, сировину, з якої вироблені аналогічні товари, а також період. Жодних розрахунків або детального аналізу формування ціни експерт не навів, але при цьому у зазначеному висновку відсутні відомості щодо комерційних умов поставки подібних товарів, зазначених експертом. Висновок експерта ТПП базувався на відповіді виробника щодо вартості товару, але у наданому документі вартість товару зазначена на рівні 24,76 євро/кв.м., без урахування умов поставки товару FСА Strzelce Opolskie (РL).

У висновку експерта вартість товару визначена на рівні 24,76 євро/кв.м., з урахуванням умов поставки FСА Strzelce Opolskie (РL). Зазначене може свідчити про невключення складових митної вартості, передбачених частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, до вартості товарів, наведених на сторінці 3 висновку ТПП, та при їх включенні не відповідатиме рівню заявлених цін.

2) Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), на комерційних умовах поставки FСА Strzelce Opolskie (РL), покупець (ТОВ “Укрєврокровля”) зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару.

З урахуванням положень статті 58 Митного кодексу України та умов поставки (FСА), проведено перевірку розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірку повноти включення транспортної складової до заявленої декларантом митної вартості товару. У підтвердження транспортних витрат декларантом надано до митного оформлення: договір від 28.09.2018 № 28/09/01, рахунок №11, виданий ТОВ “АЛІВ БУД”, довідку транспортних витрат ТОВ “АЛІВ БУД”.

До ціни товару не включена обов'язкова складова митної вартості відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України - експедиторські витрати.

3) Відповідно до пункту 4.1 Контракту покупець здійснює передплату в розмірі 50% ціни товару протягом 15 календарних днів з моменту підписання специфікації і Контракту, якщо інше не передбачене в додатках. Оплата залишкових 50% оплати здійснюється перед завантаженням товару. Специфікація від 24.08.2018 року №1 не містить інформації щодо інших умов та строків оплати.

Відповідно до наданих платіжних доручень від 10.09.2018 року №1 та від 12.09.2018 року №2 встановлено, що оплата на суму 48163,38 євро здійснена з порушенням термінів передбачених пунктом 4.1 Контракту. Оплата здійснена не в повному обсязі, що суперечить пункту 4.1 Контракту.

У наданих додаткових документах відсутні документальне підтвердження щодо здійснення оплати в повному обсязі або що продавець не вважає це порушенням Контракту.

4) Для підтвердження країни походження товару декларантом надано сертифікат з перевезення (походження) товару за формою “EUR.1” № 0018812 від 03.10.2018 року, в якому у графі 4 зазначена країна походження Польща, але у декларації декларантом країною походження зазначено “EU”.

На вимогу митного органу позивачем надіслано прайс-лист б/н від 01.08.2018 року. Даний документ містить лише відомості щодо вартості одного типу продукції, що не дає можливості порівняти з вартістю інших подібних товарів, виробництва “ADAMIETZ SP. Z.O.O.”.

Як зазначено відповідачем, вказані в повідомленнях митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відсутність документального підтвердження повноти включення витрат відповідно до положень частини десятої статті 58 Митного кодексу України, унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

З урахуванням зазначеного, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, за методом 2а) вартість операції з ідентичними товарами (стаття 59 Митного кодексу України).

Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару - 1,358646 дол. США/кг. В органу ДФС наявна інформація щодо митного оформлення ввезеного подібного товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) товару № 1 “Сендвіч панелі АRPANEL” визнано на рівні 1,98 дол. США/кг (1,71 євро/кг) за МД від 23.08.2018 року №UA209160/2018/6374, від 26.08.2018 року № UA209200/2018/13947.

З огляду на викладене, митна вартість визначена митницею згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях, за якими ввезений аналогічний товар (враховуючи фізичні характеристики, якість та репутацію на ринку, країну виробництва, виробника) товар № 1 “Сендвіч панелі АRPANEL” визначено на рівні 1,98 дол. США/кг (1,71 євро/кг) за МД від 23.08.2018 року №UA209160/2018/6374, від 26.08.2018 року №UА209200/2018/13947.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.10.2018 року №UA110010/2018/600027/1.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UA110010/2018/00057.

Декларант позивача скористався наданим правом, передбаченим частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 року №UA110010/2018/006681.

Судом встановлено, що обставини здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за ЕМД №UA110010/2018/006496 є ідентичними з описаними вище.

Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Зокрема, у декларації митної вартості зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті 6367,3900 євро (205280,2919 грн); Розділ Б складові митної вартості (грн) графа 20 витрати на транспортування до України м/п “Краковець” 16000,00 грн.

Таким чином заявлена митна вартість - 6863,68 євро (221280,29 грн.) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 євро/кг (1,358646 дол. США/кг). За результатами заходів контролю посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 року №UA110010/2018/600030/1, яким рівень митної вартості скориговано із застосуванням методу 2 а) до рівня 1,71 євро/кг.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UA110010/2018/00060.

Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 року №UA110010/2018/006680.

Термін дії гарантійних зобов'язань спливав у січні 2019 року. Станом на 19.12.2018 позивач не звертався до митниці та не надавав документи для вирішення питання чинності рішення про коригування митної вартості.

Судом також встановлено, що обставини здійснення контролю митної вартості товару за поданою декларантом ЕМД № UA110010/2018/006498 є ідентичними з описаними вище.

Зокрема, у декларації митної вартості зазначено наступне: Розділ А основа для розрахунку зазначено вартість товару в іноземній валюті 6170,1900 євро (198922,6990 грн); Розділ Б складові митної вартості (грн) графа 20 витрати на транспортуванню до України м/п “Краковець” 10000,00 грн.

Таким чином заявлена митна вартість - 6480, 37 євро (208922,70 грн) або в перерахунку на одиницю виміру 1,15 євро/кг (1,358646 дол. США/кг).

До митного оформлення було надано аналогічний пакет документів, але перевезення вантажу було здійснено на підставі іншого договору-перевезення.

Так, за змістом електронного повідомлення, надісланого декларанту за результатами перевірки документів, графа 44 ЕМД містить інформацію про документ за кодом 4301 (Договір (контракт) про перевезення) від 17.07.2015 року №ШЛВ270718-33, який до митного контролю не надано. Довідка про експедиційно-транспортні витрати надана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

У відповідь на електронне повідомлення декларантом направлено копію договору транспортного експедирування № ШЛВ260718 від 17.07.2018 року, укладеного ТОВ “Укрєврокровля” з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , яка є експедитором. За змістом розділу 6 Порядку розрахунків цього договору платежі за послуги експедитора здійснюються за договірними цінами, в терміни та на умовах, визначених сторонами у Заявці. Платою експедитору є кошти, сплачені клієнтом експедитору за виконання договору транспортного експедирування. Відповідачем зазначено, що жодний документ, наданий до митного оформлення, не містить інформації про вартість експедиторських послуг.

За результатами заходів контролю, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 року №UA110010/2018/600028/1, яким рівень митної вартості скориговано із застосуванням методу 2 а) до рівня 1,71 євро/кг.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UA110010/2018/00058.

Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 року №UA110010/2018/006672.

Термін дії гарантійних зобов'язань спливав у січні 2019 року. Станом на 19.12.2018 року позивач не звертався до митниці та не надавав документи для вирішення питання чинності рішення про коригування митної вартості.

Судом встановлено, що обставини здійснення контролю правильності визначення митної вартості партії товару за ЕМД №UA110010/2018/006494 ідентичні оформленню партії товару за ЕМД №UA110010/2018/006498.

Комплект наданих до митного оформлення документів ідентичний.

За результатами заходів контролю, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.10.2018 року №UA110010/2018/600029/1, яким рівень митної вартості скориговано із застосуванням методу 2 а) до рівня 1,71 євро/кг.

Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 17.10.2018 року №UA110010/2018/006673.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Так, щодо пояснень позивача від 11.10.2018 року вих. № 434, в яких останній вказав про урахування умов поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товару.

Відповідно до пояснень позивача від 11.10.2018 року вих. № 434 від 11.10.2018 року ТОВ “Укрєврокровля” було зазначено, згідно повідомлень митниці ВМД №№ UA1110010/2018/006494, UA110010/2018/006496, UA110010/2018/006497, UA110010/2018/006498 від 09.10.2018 року було повідомлено, що ТОВ “Укрєврокровля” була заявлена митна вартість, що вказана в Інвойсах №№ (S) FSE-3/18/PW/10, (S) FSE-4/18/PW/10, (S) FSE-5/18/PW/10, (S) FSE-8/18/PW/10 від 02.10.2018 року та Специфікації № 1 від 24.08.2018 року, що є невід'ємною частиною Контракту № 24/08/18-3/2018 від 24.08.2018 року.

Відповідач надіслав повідомлення до вищеперерахованих ВМД щодо надання додаткових документів з наступних причин: декларант не забезпечив надання перекладів документів, що вказані в гр. 44 МД, українською мовою відповідно до ст. 254 МКУ; Контракт від 24.08.2018 року № 24/08/18-3/2018 містить певні недоліки стосовно його оформлення; Відповідно до п.2.2. Контракту Ціна Контракту включає експертну упаковку та маркування, відповідно до п. 3.1. умови поставки згідно дійсного Контракту FCA Strzelce Opolskie. Відповідно до міжнародних правил Incoterms-2000 Продавець має обов'язок по завантаженню товару на транспортний засіб Покупця П.2.2. не містить інформації щодо включення до ціни оцінюваного товару витрат по навантажень; Відповідно до п. 4.1. Контракту Покупець здійснює передплату в розмірі 50% товару протягом 15 календарних днів з моменту підписання специфікації і Контракту, якщо інше не передбачене в додатках. Оплата залишкових 50% оплати здійснюється перед завантаженням товару. Специфікація від 24.08.2018 № 1 не містить інформації щодо інших умов та строків оплати. Відповідно до наданих платіжних доручень від 10.09.2018 № 1 та від 12.09.2018 № 2 встановлено, що оплата на суму 48163,38 євро здійснена з порушенням термінів передбачених п. 4.1. Контракту. Оплата здійснена не в повному обсязі, що суперечить п. 4.1. Контракту. Було зазначено про інші недоліки.

Позивачем було надано додаткові документи та роз'яснення, а саме: переклади документів з гр. 44 МД. Було роз'яснено, що недоліки стосовно розміщення п.п. 6.6, 10.2, 10.3. То в дійсності ці пункти дублюються у контракті № 24/08/18-3/2018 по тексту, однак дублювання цих пунктів не приводить до істотної зміни та юридичних розбіжностей умов контракту, цей недолік є формально орфографічною помилкою.

Відповідно до пункту п. 2.2. Контракту ціна включає експертну упаковку та маркування, ці послуги були заявлені у контракті та виконані Продавцем. Відповідно до міжнародних правил Incoterms-200 Продавець має обов'язок по завантаженню товару на транспортний засіб Покупця, було пояснено, що дійсно, пункт 2.2. не містить інформації щодо включення до ціни оцінюваного товару витрат по навантаженню, однак умовне позначення, яке містить спеціальну інформацію та міжнародну класифікацію, не вимагає повторного зазначення у Контракті.

Було зазначено, що контракт, за міжнародними нормами, це угода двох сторін, які самі визначають зміст та умови угоди. Міжнародні норми не містять переліку та чіткого змісту кожного пункту.

Стосовно затримки оплати по контракту було поясненна, що у п. 2.1. Загальна вартість контракту заявлена 100 000 євро. Фактично продавець визначив вартість товару як інвойсу - 96326,74 євро та виставив інвойс на оплату 50% у розмірі 48163, 38, що було оплачено Покупцем. Згідно Контракту датою попередньої оплати повинно було бути 8 вересня 2018, що випадає на вихідний (не робочий день). Оплату було проведено негайно, після проведення необхідної процедури по закупівлі валюти. Тому кошти до Покупця поступили із затримкою, але, Покупець не вважає це порушенням Контракту і почав виконувати другу частину п. 4.1. Контракту а саме: з виробництва та відвантаження тільки після отримання 50% вартості товару.

Було надано копії митних декларацій країни експорту з пояснювальним листом.

Договори про перевезення № №28/09/01 від 28.09.2018р. та № ШЛВ260718-33 від 17.07.2018 було додано.

Також було надано документи які підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: Прайс-лист виробника № б/н від 01.08.2018 року;

Експертні висновки № ГО-2225 від 10.10.2018р, № ГО-2242 від 11.10.2018р, № ГО-2243 від 11.10.2018р; №ГО-2244 від 11.10.2018 року.

Було прохання оформити ВМД № № UA1110010/2018/006494, UA110010/2018/006496, UA110010/2018/006497, UA110010/2018/006498 від 09.10.2018 року.

Тим паче, що щодо умов поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товарів, що декларувалися, Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 року у даній справі зазначив, що позивач на спростування розбіжностей в наданих документах не відмовився подати додаткові документи, а навпаки подав пояснення від 11.10.2018 року за вих. №434, в яких вказав про урахування умов поставки FCA Strzelce Opolskie в ціні товару. На підтвердження зазначених обставин позивачем також було надано до митного органу прайс-лист виробника продукції від 01.08.2018 року, листи виробника товару від 10.10.2018 року та 11.10.2018 року, що були враховані експертом Дніпропетровської ТПП під час складання висновку ГО-2242 від 11.10.2018. У поданих документів не вбачається розбіжностей щодо ціни заявлених товарів.

Щодо порушення ТОВ «Укреврокровля» умов контракту в частині строків оплати за товар, а також недоліків в оформленні контракту в частині дублювання деяких пунктів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Посадовими особами відповідача не ставиться під сумнів достовірність платіжних доручень та вказаної у них інформації, або загальної суми контракту.

Питання дотримання строків оплати товару за контрактом між сторонами жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості, не породжує розбіжностей із контрактом або інвойсами за ним.

Питання відстрочки сплати 50% вартості товару на 4 дні було вирішено шляхом переговорів на підставі п. 10.1 зовнішньоекономічного контракту від 24.08.2018 року № 24/08/18-3/2018 та було узгоджене сторонами.

У постанові від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19, Верховний Суд зазначив наступне:

«…Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості…».

Отже, на думку суду, ч. 2 ст. 53 МКУ не містить обов'язку декларанта подавати докази сплати товару, а лише визначає, що у разі сплаченого рахунку можливість подати відповідний банківський платіжний документ.

Щодо наявності обґрунтованих обставин щодо витребування від декларанта додаткових документів у зв'язку з виникненням сумніву у достовірності заявленою ним вартості товарів та застосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачений виключний перелік обставин, за яких вказаних у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документів недостатньо для підтвердження митної вартості товарів, а декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати додаткові документи. До цього переліку входять наступні обставини:

1) якщо документи містять розбіжності;

2) якщо наявні ознаки підробки документів;

3) якщо документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,

4) якщо документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

5) існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Якщо жодна з вказаних 5 обставин відсутня, то орган доходів і зборів має користуватися та піддавати аналізу під час вирішення питання щодо підтвердження митної вартості товарів лише ті документи, виключний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та не має права вимагати подання інших документів.

В першій частині рішень, в яких йде мова про документи, надані початково разом із митними деклараціями (до витребування митницею додаткових документів та надання їх підприємством 12.10.2018 року), відсутні обґрунтування того, що виявлена хоча б одна з вищевказаних 5 обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

В той же час, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, посадові особи відповідача мали право письмово запитувати та отримувати від декларанта встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи.

Перелік вказаних додаткових документів міститься в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та не включає в себе наступні документи, які були витребувані посадовими особами відповідача у декларанта:

1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частина з безпідставно витребуваних посадовими особами відповідача документів (документи про вартість перевезення та банківські платіжні документи) і так була надана декларантом в комплекті первинних документів під час подання митних декларацій, через що вимога про повторне надання тих самих документів суперечить вимогам законодавства.

Суд зазначає, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, суд вважає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду постанові від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15.

Також, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 року у справі № 120/2634/19-а звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15 вказав: «…ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів…».

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 року у справі № 120/2634/19-а наголосив, що згідно із нормами МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19 зазначено, що здійснюючи коригування митної вартості товару, контролюючий орган зазначив, що в поданих платником документах наявні розбіжності щодо умов оплати товару. Ці обставини, нібито, виключали можливість контролюючого органу перевірити числове значення заявленої митної вартості за основним методом. Водночас, підтримуючи правомірність рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином не обґрунтував підстави витребування у позивача додаткових документів. Не вказав на розбіжності або ознаки підробки у наданих декларантом документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому позивачем було надано всі документи відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України, тому твердження відповідача про відсутність відомостей на підтвердження митної вартості, а також ненадання документів є необґрунтованим, а визначена позивачем вартість товару за першим методом є вірним та не спростована відповідачем.

Щодо неідентичності товарів, які декларувалися за митними деклараціями № UA2091160/2018/006374 та № UA209200/2018/013947.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (п.4 ч. 2 статті).

Статтею 59 Митного кодексу України встановлено, що під ідентичними товарами розуміються товари, фізичні характеристики яких мають бути однаковими з оцінюваними товарами.

Отже, у даному випадку суд вважає, що оскаржувані рішення не містять такого обґрунтування, а містять лише передбачену п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України наявну в митного органу інформацію про митну вартість оформлених Львівською митницею ДФС товарів, яка призвела до сумнівів.

До того ж, рішення не містять інформації щодо того, чому посадові особи відповідача взяли за основу митну вартість з митних декларацій № UA209160/2018/006374 та № UA209200/2018/013947, які ознаки мав оформлений за ними товар, що унеможливлює перевірку відповідності ознак товару вимогам ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України.

Також рішення не містять інформації про те, що посадові особи відповідача мали в розпорядженні інформацію зі всієї країни щодо митного оформлення сендвіч панелей марки ARPANEL лише за двома митними деклараціями. Це унеможливлює можливість переконатися в тому, що посадовими особами відповідача дотримані вимоги ч. 7 ст. 59 Митного кодексу України щодо використання найменшої вартості з виявлених під час аналізу.

Стосовно розрахунку вартості.

Так, відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що автоматизована система митного оформлення «Інспектор» визначає ціни в доларах США, оскільки валюта контракту - євро, митну вартість була розраховано, з урахуванням курсу валют станом на 12.10.2018 (дату оформлення Рішення про коригування митної вартості. Розрахунок наступний: митна вартість щодо ідентичних товарів, наявна у митного органу, 1, 98 дол. США/ кг, курс долара США - 27, 984519, курс євро 32, 392081, (1, 98 х 27, 984519 ) : 32, 392081 = 1, 71058.

Надана разом із відзивом цінова інформація з АСМО «Інспектор» ДФС України стосується митного оформлення товарів за митними деклараціями № UA209160/2018/006374 та № UA209200/2018/013947, митне оформлення яких здійснено Львівською митницею ДФС.

Рівень митної вартості товару за митною декларацією № UA209160/2018/006374 становить 1,979582 дол. США/ кг. Рівень митної вартості товару за митною декларацією № UA209200/2018/013947 становить 1,981534 дол. США/ кг.

В той же час, за приписами ч. 7 ст. 59 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Тобто у даному випадку суд вважає, що ч. 7 ст. 59 Митного кодексу України зобов'язувала відповідача використати найменшу вартість з виявлених під час прийняття оскаржуваних рішень, тобто 1, 979582 дол. США/ кг.

Однак, на думку суду, відповідачем під час прийняття рішення неправомірно використаний офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України не на день подання митних декларацій, який був вищим для долара США та євро, що призвело до безпідставного підвищення рівня митної вартості після здійснення переведення вартості з однієї валюти в іншу.

Щодо коригування митної вартості товару відповідно до ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості товару суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року N 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, методів на основі додавання та віднімання, тобто, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено:

«Вищий адміністративний суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

У п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено:

«Таким чином, судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

У п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено:

«Для усунення наведеної розбіжності, на нашу думку, варто зважити на таку вимогу до діяльності суб'єктів владних повноважень, як обов'язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішення, зокрема судовий контроль. При цьому, обґрунтувати рішенням, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.

Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому пя інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17, у постанові від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16.

Так, наприклад, в постанові від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16 Верховний Суд суду висловив наступний висновок:

«46. Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У разі ненадання витребуваних документів або недоведеності декларантом в ході проведення консультацій правильності визначення митної вартості, достовірності та належності митний орган уповноважений прийняти рішення про коригування митної вартості».

Проте, відповідачем у спірних рішеннях не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано неможливість застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Відповідач не вказав, як вказані підстави впливають на визначення саме числових значень митної вартості товару, його твердження на думку суду є безпідставним.

Отже суд вважає, що позивачем надано всі документи, які підтверджують правильність обраного методу для визначення митної вартості товару, надані документи підтверджують вартісні показники митної вартості товару, а отже позивачем вірно визначена митна вартість за ціною договору.

Отже, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих ТОВ “Укрєврокровля” з МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду України від 25.06.2020 року (справа № 826/4833/20).

Окрім цього, під час розгляду справи відповідач не довів, що певні недоліки, які на його думку якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 12.10.2018 року №UА110010/2018/600027/1, №UА110010/2018/600028/1, №UА110010/2018/600029/1 та №UА110010/2018/600030/1 - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 7048 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1278 від 05.11.2018 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 7048 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 07 грудня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 15 грудня 2022 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600027/1 від 12.10.2018 року, яке прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600028/1 від 12.10.2018 року, яке прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600029/1 від 12.10.2018 року, яке прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2018/600030/1 від 12.10.2018 року, яке прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрєврокровля” (код ЄДРПОУ 33384123) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 7048 грн. (сім тисяч сорок вісім гривень), сплачені згідно платіжного доручення №1278 від 05.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 15 грудня 2022 року.

Суддя С. В. Прудник

Попередній документ

108114295

Наступний документ

108114297

Інформація про рішення:

№ рішення:	108114296
№ справи:	160/8370/18
Дата рішення:	07.12.2022
Дата публікації:	29.12.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:; оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (27.02.2023)
Дата надходження:	31.01.2023
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

28.09.2022 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
12.10.2022 13:15	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
24.10.2022 10:20	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
09.11.2022 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
16.11.2022 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
30.11.2022 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
07.12.2022 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд