ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/5759/21 пров. № А/857/10542/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №300/5759/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції - Скільський І.І., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - 10.05.2022),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з зменшенням основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення та зобов'язання провести перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.12.2019, з урахуванням проведених платежів, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі №300/2341/21 зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити p 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача, відповідно до складеної МВС України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19.11.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Однак, на виконання вказаного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, при здійсненні перерахунку пенсії позивача із врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі оновленої довідки, починаючи з 01.12.2019, відповідач знизив відсотковий розмір пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення. Проте, на думку позивача відповідачем безпідставно зменшено відсотковий розмір грошового забезпечення пенсії з 90% до 70%, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством, оскільки для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми закону, які визначають її значення у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, що діяли саме на момент первинного призначення пенсії, а розмір уже призначеної пенсії в процентному співвідношенні внаслідок чергових перерахунків не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства, з огляду на незворотність дії нормативно-правових актів у часі. Щодо протиправності застосування обмежень граничного розміру пенсії позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різні за змістом та механізмом їх проведення. Вказує, що пенсія йому була призначена у 2005 році, відтак, відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення його пенсії з 90% до 70%, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №0940/2491/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку і обчислення розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 за вислугу років, в розмірі 70% суми грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016, із врахуванням раніше виплачених сум, відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 за №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №300/2341/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки за №22/6-1323 від 25.03.2021 Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19.11.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Міністерством внутрішніх справ України нової довідки за №22/6-1323 від 25.03.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 19.11.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
На виконання зазначеного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило позивачу перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 70% суми грошового забезпечення, внаслідок чого загальний розмір нарахованої основної пенсії (з надбавками) склав 29382,96 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії склав 18540,00 грн., що підтверджується протоколом за пенсійною справою №007691 (МВС) від 01.09.2021.
Не погоджуючись із застосованим обмеженням щодо максимального розміру пенсії, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 08.09.2021, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Листом від 24.09.2021 №7741-7429/Б-02/8-0900/21, відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №0940/2491/18 у травні 2019 проведено перерахунок пенсії позивача в наслідок якого розмір пенсії становив 12979,08 грн. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 по справі №300/2341/21 позивачу проведено перерахунок його пенсії з 01.12.2019, внаслідок якого розмір пенсійної виплати становить 29382,96 грн. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплата пенсії проводиться з обмеженням максимального розміру на рівні 18540,00 грн., із застосуванням норм законодавства, чинного на час, перерахунку пенсії.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що на момент здійснення органом пенсійного фонду перерахунку пенсії із застосування спірного обмеження - 01.04.2019, чинними були та залишаються положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI.
Суд звернув на увагу, що в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI)».
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.»
Враховуючи, що перевищення у даній справі розміру пенсії мало місце 01.04.2019 в результаті проведення перерахунку, в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаної статі, які визначають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. При цьому зазначив, що зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Відтак, суд вважав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, застосувавши обмеження пенсії позивача максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, в першу чергу, відповідно до приписів чинної статті 2 Закону «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, діяло правомірно (на підставі закону) та обґрунтовано.
Проте, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції такими, що суперечать обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розміри пенсії за вислугу років встановлено статтею 13 Закон №2262-XII, відповідно до частини другої якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Зменшення відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, обчисленої відповідно до статті 10 Закону № 2262-XII, відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» від 04.07.2002 у частині другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінено словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону № 3668-VI цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 (далі - Закон №1166-VII) цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Останні зміни обумовлені необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави.
Отже, з 01.04.2014 змінився відсоток грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII, та станом на 01.04.2019 момент здійснення перерахунку пенсій в централізованому порядку, такий становив 70.
Обмеження ж щодо застосування зазначених положень до попередньо призначених військовослужбовцям пенсій за вислугу років законодавцем не встановлені ні у самому Законі № 1166-VII, ні у Законі № 2262-XII.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 63 Закону №2262-XII перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений цією статтею, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених КМУ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються КМУ.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 червня 2018 року по справі № 583/2264/17.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що право позивача на основний розмір пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення підтверджене рішенням суду.
Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про правомірність дій відповідача при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 90% на 70%.
Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, колегія апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України», вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, колегія суддів враховує, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17 та від 10.09.2021 у справі №300/633/19.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Рішення №7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказана правова позиція апеляційного суду також узгоджується із постановами Верховного Суду 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимоги з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №300/5759/21 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з зменшенням основного розміру пенсії з 90% на70% грошового забезпечення протиправними.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за вислугу років в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.12.2019, з урахуванням проведених платежів, без обмеження максимальним розміром пенсії
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. І. Довга
С. М. Кузьмич