ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 464/4804/22 пров. № А/857/17917/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 листопада 2022 року (головуючий суддя Борачко М.В., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просив скасувати постанову серії РАП №785956633 від 21.09.2022 та закрити провадження у справі.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 21 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови залишено без задоволення, постанову провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієва Р.Н. серії РАП №785956633 від 09 вересня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.152-1 КУпАП про адміністративні правопорушення у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 гривень -без змін.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке і прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження правомірності прийнятого рішення, не наведено жодних доказів, котрі підтверджували, що він порушив ПДР. Судом першої інстанції всі його доводи безпідставно відхилені.
Також апелянт зазначає, що він має право на безоплатне паркування, оскільки є інвалідом. На фото 2,3,6, долучених відповідачем до справи, під склом за лівим водійським склоочисником видно жовтий інформаційний знак -«Інвалід за кермом». При цьому фото зроблені з такого ракурсу, що погано видно згаданий знак.
Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор не дав можливості скористатися правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Відповідач позбавив можливості скористатися у повному обсязі правами.
Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні фактично посилається лише на фото, але планшет на котрий були зроблені такі фото не є спеціальним технічним засобом встановленим у Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 та у Переліку типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 02.11.2015 № 1362, що можуть зокрема здійснювати визначення геокоординат з точною прив'язкою фотосвітлин до них.
Тому такі фото жодним чином не підтверджують належності та допустимості доказів (здійснення фотозйомки таким планшетом).
В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Також, апелянт зазначає, що згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п.24 Постанови пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Оцінюючи докази в їх сукупності, апелянт вважає, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в його діях ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив численні порушення, які полягають у порушення норм матеріального права (неправильному тлумаченні їх змісту), неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що провідним спеціалістом - інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієвим Р.Н. винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності РАП №785956633 від 09 вересня 2022 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн. Згідно з постановою, водієм ОСОБА_1 транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , 09 вересня 2022 року о 11 год. 31 хв. здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В2009 м. Львів, вул. Пекарська, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування. Чим порушено вимоги абзацу 2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП України.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 33.5.38 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 визначено знак, що позначає місце для стоянки. Застосовується знак для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
Частина 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 8.1 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.
Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до п.26 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1342 від 03.12.2009 користувач зобов'язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування та розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказами які містяться в матеріалах справи підтверджується, що позивачем 09 вересня 2022 року у м. Львові на вул. Пекарській, на майданчику для платного паркування В2009, о 11 год 31 хв. порушено вимоги абзацу 2 п.26 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету міністрів України №1342 від 03.12.2009, а саме: не оплачено вартість послуг з користування майданчиком для платного користування транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , чим скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП України.
Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Дійсно згідно фотоматеріалів, які заходяться в матеріалах справи, водієм транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 09.09.2022 здійснено стоянку на платній стоянці. Транспортний засіб здійснював стоянку більше 10 хв., однак водієм оплату не здійснено.
Однак, розглядаючи спір суд першої інстанції поза увагою залишив ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи (а.с.12).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585 відповідно до статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів(далі Порядок).
Згідно п.1 вказаного Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі - безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання).
У відповідності до положень п. 2. Порядку право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається в тому числі - водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, згідно вимог п. 4 вказаного Порядку, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю»(п.5 Порядку).
Як вбачається з копій фото (а.с.27 зворот - 30), то такі зроблені з такого ракурсу, що погано оглядається лівий нижній кут лобового скала, при цьому проглядається наявність предмету схожого на знак. Апелянтом же до апеляційної скарги надано копію фото де чітко видно згаданий знак - «Інвалід за кермом».
Однак, вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 та 3 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки позивач є особою з інвалідністю, відповідачем не спростовано факт відсутності знаку - «Інвалід за кермом» у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу, то відповідно з урахуванням встановленого вище та вимог ст. 286 КАС України, оскаржувану постанову слід вважати протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, а позовні вимоги - задовольнити.
Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 листопада 2022 року по справі № 464/4804/22 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради серії РАП №785956633 від 21.09.2022 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. В. Ніколін
О. О. Большакова