ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/22423/22 пров. № А/857/14681/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, головуючий суддя - Друзенко Н.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В липні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії встановивши із 27.01.2022 року доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року; зобов'язати нарахувати та виплатити з 27.01.2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідач із дня призначення пенсії за віком з 22.04.2009 року та по дату звернення до суду не виплачує позивачеві передбачену Законом доплату до пенсії за понаднормативний стаж з розрахунку 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, вважаючи, що відповідна надбавка повинна обчислюватись їй за правилами, встановленими Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (виходячи із прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб), а мінімальний страховий стаж для обчислення розміру її пенсії повинен становити 20 років. Окрім цього, покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, позивач стверджувала про наявність у неї права на отримання доплати до пенсії, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті доплати до пенсії ОСОБА_1 за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , встановивши із 27.01.2022 року доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 27.01.2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (зони гарантованого добровільного відселення), відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.01.2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення (зони гарантованого добровільного відселення), відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв'язку із змінами Закон №796 пов'язує збільшення пенсії на 1% за кожен рік роботи понад стаж встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених ч. 2 ст. 27 Закону №1058. Крім цього, позивач є непрацюючим пенсіонером відтак не має права на виплату доплати, передбаченою ст. 39 Закону №796.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком з 22.04.2009 року, яка призначена їй із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також позивач проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення та має право на виплати, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 року.
Протоколом про призначення пенсії від 12.05.2009 року №33331 стверджується, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату призначення їй пенсії 22.04.2009 року складав повних 33 роки. Розмір пенсії за віком становив 1013,92 грн, а доплата за понаднормовий стаж склала 70,72 грн за 13 років понад 20 років мінімального стажу. Протокол містить відмітку про особливий статус ОСОБА_1 - потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що їй також встановлена відповідна надбавка у вигляді додаткової пенсії потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Рішеннями про перерахунком пенсії від 03.09.2019 року №956020134932, від 22.04.2020 року №956020134932, від 24.02.2021 року №956020134932, від 20.09.2021 року №956020134932, від 22.02.2022 року №956020134932 підтверджується перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , в тому числі з додаванням страхового стажу, за змістом яких, доплата за понаднормовий стаж позивачу встановлена за стаж понад мінімальний - 20 років. Рішення містять відмітку про особливості обчислення пенсії "IІІ - кат. потерпілий ЧАЕС".
На запит позивача та її чоловіка - ОСОБА_2 щодо порядку встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідач листом від 07.07.2022 року №1700-0201-8/35156 повідомив про те, що доплата за понаднормовий стаж обчислюється відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній станом на дату призначення пенсії за віком - 22.04.2009 року), якими передбачено, що жінкам пенсія за віком збільшується за кожен повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленого відповідно до страхового стажу та заробітної плати, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.
Також відповідач повідомив, що з 11.10.2017 року збільшення розміру пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік роботи жінкам понад 15 років, але не вище 75 процентів заробітку застосовується лише у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обчисленні розміру пенсії з дня її призначення без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Окрім цього, листом від 01.06.2022 року №1700-0205-8/29072 на запит позивача від 25.05.2022 року було повідомлено, що відповідач не нараховує і не виплачує їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачене нормою статті 39 Закону №796-XII, покликаючись на те, що з урахуванням положень Закону №987-VIII від 04.02.2016 року, редакція статті 39 Закону №796-XII, що діє з 01.01.2016 року не передбачає виплати для тієї категорії постраждалих від ЧАЕС, до якої віднесено позивача.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія призначена з 22.04.2009 року за правилами, встановленими ст. ст. 55, 56 Закону №796-XII, до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017 року, яким внесені зміни у ст. 56 Закону №796-XII. Також, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ, позивач має право на щомісячне отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
За приписами статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачалось, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
28.12.2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІшляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 17.07.2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015 року.
Таким чином, враховуючи Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18, а тому відповідно до ст. 291 КАС суд має враховувати правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV, ч. 2 ст. 27 якого встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Пунктом 13 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Законом № 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Разом з тим, порядок перерахунку пенсій Законом № 796-XII не визначений, а тому за аналогією закону застосовуються положення Закону №1058-ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дана розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
При цьому, з 01.01.2004 року з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі Закону №796-ХІІ без врахування положень Закону №1058-IV є неможливим. І навпаки - застосування окремих положень Закону №1058-IV не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії норм Закону №796-ХІІ.
Отже, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № К/9901/684/17.
Обставини справи свідчать про те, що позивач фактично обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом №796-ХІІ.
Водночас, з 11.10.2017 року набув чинності Закон № 2148-VIII, яким ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ доповнено словами і цифрами “у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Відповідно до ст. 57 Закону № 796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону № 1058-IV. У разі обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Отже, описані зміни до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, на думку колегії суддів, стосуються лише порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв'язку із понаднормовим страховим стажем.
Також колегія суддів зазначає, що пенсія позивачу призначена до внесення змін у ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ Законом №2148-VIII, які набули чинності з 11.10.2017 року, тому такі зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Закон № 2148-VIII не має зворотної дії в часі.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що неврахування позивачу при перерахунку пенсії заробітку за кожен рік роботи понад встановлений ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний такий рік роботи, є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі №460/22423/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький