ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/296/22 пров. № А/857/15051/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, головуючий суддя - Сакалош В.М., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ГУ ПФУ у Львівській області, ГУ ПФУ у Запорізькій області, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області №628 від 16.08.2021 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Західного апеляційного господарського суду за № 01-13/7/21 від 03.08.2021 року; зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Західного апеляційного господарського суду за № 01-13/7/21 від 03.08.2021 року та здійснити виплати, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФУ у Львівській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірів 908 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 03.03.2020 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Західним апеляційним господарським судом №01-13/7/2021 від 03.08.2021 року. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області прийнято рішення №628 від 16.08.2021 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 628 від 16.08.2021 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Західного апеляційного господарського суду за №01-13/7/21 від 03.08.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Західного апеляційного господарського суду за №01-13/7/21 від 03.08.2021 року та здійснити виплати, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи те, що позивачу вже проведено перерахунок довічного грошового утримання з 19.02.2020 року на виконання рішення суду, а також те, що базовий розмір посадового окладу судді у 2021 році у порівнянні з 2020 роком не змінився, то відсутні підстави для проведення перерахунку грошового утримання ОСОБА_1 з врахуванням довідки, виданої Західним апеляційним господарським судом за №01-13/7/21 від 03.08.2021 року.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з вересня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус судів» від 07.07.2010 року.
03.03.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перерахунок призначеного їй довічного грошового утримання, оскільки змінився розмір складової суддівської винагороди і Львівським апеляційним господарським судом було видано відповідні довідки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.06.2020 року №1593/826 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2020 року № 07-11/41/20, з врахуванням фактично виплачених сум , починаючи з 19.02.2020 року.
Підставою видачі довідки Львівським апеляційним господарським судом було рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, яким було визнано неконституційним п.25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII із змінами.
При видачі довідки Львівським апеляційним господарським судом від 27.02.2020 року не було враховано регіональний коефіцієнт (1.25), який враховується при обчисленні базового розміру посадового окладу.
02.08.2021 року позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з заявою про видачу довідки з врахуванням регіонального коефіцієнту (1.25) при обчисленні базового розміру посадового окладу та доплати за вислугу років.
Заява позивача була задоволена та видана відповідна довідка № 01-13/7/2021 від 03.08.2021 року, яка разом із заявою подана у відділ обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області № 628 від 16.08.2021 року, яке отримане позивачем листом від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 17.09.2021 року, позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області вважає, що після рішення Конституційного Суду України 18.02.2020 року №2- р/2020 розмір базового окладу судді апеляційних судів не змінювався, відтак підстави для перерахунку відсутні. При цьому, про довідку з регіональним коефіцієнтом, видану Західним апеляційним господарським судом, у рішенні не згадано.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізької області № 628 від 16.08.2021 року протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року;
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 142 Закону № 1402-VI у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено поетапне збільшення розміру посадового окладу судді починаючи з 1 січня 2017 року.
З 1 січня 2020 року змінився розмір посадового окладу судді, який становить:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У вказаному рішенні наголошено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2020 від 18.02.2020 року Закон №1402-VIII не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року в справі №638/12586/16-а, від 11 лютого 2020 року в справі № 200/3958/19-а та від 23 грудня 2020 року в справі № 240/8156/19 висловлював правовий висновок, згідно якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Отже, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 год 00 хв. цього дня. Відповідно, з 00 год 00 хв. наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020 року, обумовлений датою ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникає право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до приписів Закону № 1402-VIII.
Таким чином, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із рішенням Верховного Суду від 16.06.2020 року в зразковій адміністративній справі № 620/1116/20, яке в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
У відповідності до ч. 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці залежить саме від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Так, законодавець пов'язує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада з якої звільнено суддю у відставку.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина 2 статті 135 Закону № 1402-VIII).
Так, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною 3 цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти - 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб.
Тобто передбачений ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, довідку № 07-11/41/20 від 27.02.2020 року видано Львівським апеляційним господарським судом без урахування при розрахунку посадового окладу регіонального коефіцієнта.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі №380/296/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький