ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 159/2851/22 пров. № А/857/13994/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради,
на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року (суддя - Шишилін О.Г., час ухвалення - 12:31 год., місце ухвалення - м.Ковель, дата складання повного тексту - 30.08.2022),
в адміністративній справі №159/2851/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради,
про скасування постанови,
встановив:
У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення DMV-221429 від 26.06.2022 року інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн, а справу щодо позивача закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2022 позов задоволено повністю. Постанову інспектора з паркування Департаменту Муніципальної варти Луцької міської ради Літвінчука Олега В'ячеславовича від 26 червня 2022 року серії DMV-221429, якою піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ч.3 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 680 грн. - скасовано. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду першої інстанції року є необґрунтованим, прийняте з дослідженням доказів, неправильним встановленням обставин у справі та трактуванням Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що згідно із доданою до відзиву фотофіксацією правопорушення чітко вбачається, що транспортний засіб марки «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. якого « НОМЕР_1 », розташований саме на тротуарі за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 37А, оскільки дана інженерна споруда (тротуар) відділена від проїзної частини бортовим каменем (бордюром), припіднятим над рівнем проїзної частини та на якому розміщено вуличне освітлення для темної пори доби, що всупереч вимогам ПДР України - не може бути узбіччям. На запит Департаментом муніципальної варти Луцької міської ради 02 вересня 2022 року Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради надав відповідь, у якій зазначено, що саме тротуар, на вказаній у запиті ділянці вулиці Глушець відділений від проїзної частини бордюрним каменем. Покриття тротуару - асфальтобетонне, має численні руйнування у зв'язку з рухом по ньому транспортних засобів. Ширина від 1,5 м до 2,5 м. На ділянці вул. Глушець, від входу у Парк культури і відпочинку ім. Лесі Українки до перехрестя з вул. Луговою, присутня мережа зовнішнього освітлення, встановлено LED світильники. Наголошує скаржник, що в даній категорії справ обставини правопорушення встановлюються з проведеної фотофіксації та повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, що є доказами в даній категорії справ, як цього вимагає ст.251 КУпАП.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 25.08.2022 та ухвалити нове рішення, у якому відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
26 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 інспектором Літвінчук О.В. Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради винесена постанова серії DMV-221429, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень (а.с. 39).
За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 25 червня 2022 о 17:11 год. за адресю: м.Луцьк, вул.Глушець, 37А, керуючи транспортним засобом HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила стоянки, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушив п.15.10«в» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП і суттєво перешкодив руху пішоходів. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 500, фотозйомка проводилася SAMSUNG.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена постанова від 26.06.2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності являється протиправною і підлягає скасуванню, у зв'язку із тим, що вина позивача у вчиненні правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП не підтверджується належними доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької МР про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п.«в» п.15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м..
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, щоб для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 м..
Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 26.06.2022 року відповідач надав суду матеріали фотофіксації автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», державний номерний знак якого « НОМЕР_1 » (а.с. 40-42, 51-52).
Згідно доданих відповідачем фотофіксацій видно, що наведений вище транспортний засіб дійсно частково розташований на тротуарі за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 37А.
Водночас, колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 122 КАС України є можливим за наявності фактів, зокрема, того, що зупинка чи стоянка транспортного засобу здійснена з порушенням правил дорожнього руху, і що такі зупинка чи стоянка створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Якщо ж немає факту створення транспортним засобом перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, то відповідальність за порушення правил зупинки чи стоянки транспортного засобу наступає за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що із змісту спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення DMV-221429 від 26.06.2022 року видно, що порушення позивачем ОСОБА_1 правил стоянки транспортного засобу полягає в тому, що транспортний засіб поставлено на стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушено п.15.10«в» ПДР України.
Згідно ж п.п.«в» п.15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м..
Як уже було апеляційним судом вказано вище, факт стоянки ТЗ марки «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. « НОМЕР_1 » на тротуарі підтверджується доказами в справі.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що для руху пішоходів на цьому тротуарі залишається менше 2 метрів, і що в такій ситуації створена перешкода дорожньому руху або загроза безпеці руху.
Так, із наявних у справі фотоматеріалів, які надані відповідачем, видно зображення ТЗ марки «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. « НОМЕР_1 » частково (правою частиною в напрямку руху) на тротуарі. Інша частина цього ТЗ знаходиться на проїзній частині дороги.
Водночас, немає жодних доказових даних про те, якою являється загальна ширина цього тротуару, яку саме ширину цього тротуару зайняв для стоянки ТЗ і якою залишилась вільною для руху пішоходів ширина такого тротуару (від краю тротуару до найближчої бокової частини транспортного засобу).
Тобто, в матеріалах справи немає доказів того, що для руху пішоходів на цьому тротуарі залишається менше 2 метрів.
При цьому, являються необґрунтованими доводи апелянта (представника апелянта) про те, що факт порушення підтверджується замірами ручного лазерного світловіддалеміра марки BOSCH GLM 500.
З цього приводу слід зазначити, що на одній із наявних фотографії з місця події видно зображення позаду ТЗ руки особи, яка тримає лазерний світловіддалемір марки BOSCH, на екрані якого містяться цифри «1,256 m».
Однак, немає жодних підстав вважати, що ці цифри «1,256 m» стосуються саме вільної (залишкової) для руху пішоходів ширини такого тротуару, оскільки знаходиться цей лазерний світловіддалемір марки BOSCH не збоку, а позаду ТЗ, і жодним чином не фіксує відстань від краю тротуару до найближчої бокової частини транспортного засобу.
Крім того, вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що за визначенням п.1.10 ПДР, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Нормами ДБН В.2.3-5-2001 визначено, що тротуар являється інженерною спорудою.
Тротуар в архітектурі є формою, яка відділяє дорогу від споруд, є розмежувальною ланкою. Тротуар відділяється від проїжджої частини бортовим каменем (бордюром), зазвичай припіднімаючись над нею на кілька сантиметрів. Поверхня тротуару покривається асфальтом або брукується. Від проїжджої частини тротуар може відділятися невисокою огорожею або дорожніми тумбами.
З наданих суду фотофіксацій неможливо чітко встановити край розглядуваного тротуару з протилежної сторони від проїжджої частини, який переходить у зелені насадження та не межує з іншими інженерними спорудами.
Підсумовуючи встановлене, колегія суддів вважає, що у розглядуваній справі не підтверджено достатніми належними та допустимими доказами того, що позивач 25.06.2022 року о 17 год. 11 хв. за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 37а, керуючи транспортним засобом HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 порушив правила стоянки, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушив п.15.10«в» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП.
Тому, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про скасування оскаржуваної постанови відповідача та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року в адміністративній справі №159/2851/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови суду складено 26.12.2022 року