ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3156/22 пров. № А/857/16308/22
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря Пославського Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Кафарський В.В. в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3156/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2022 № 0107483-2405-0915 та № 0107482-2405-0915 на загальну суму 27895, 41 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що при визначенні розміру податку були допущені неточності, невірно застосовано ставку податку та не застосовано відповідну пільгу, визначену рішенням органу самоврядування.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що щодо об'єкту - підвал, нежитлові приміщення першого, другого поверхів громадського будинку Крамниці канцтоварів з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 , при визначені розміру податку були допущені неточності, невірно застосовано ставку податку, не застосовано відповідну пільгу, визначену рішенням органу місцевого самоврядування.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивачу належить на праві приватної власності крамниця канцтоварів з офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 216 кв.м.), що підтверджується свідоцтвом права власності на нерухоме майно від 07.02.2015 серії НОМЕР_1 (а. с. 23).
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області сформовано та надіслано платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.12.2021 № 0001028-2405-0915 та № 0001026-2405-0915, якими визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 роки (а. с. 12-13).
Не погоджуючись із застосуванням ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 18.04.2022 звернулась із заявою до відповідача про проведення звірки (а. с.14-18).
У відповідності до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, проведено звірку даних щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 роки, в результаті якої податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.12.2021 № 0001028-2405-0915 та № 0001026-2405-0915 скасовано (відкликано), а Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено нові податкові повідомлення-рішення від 01.07.2022 № 0107483-2405-0915 та № 0107482-2405-0915 (а. с. 7-8).
Позивач вважаючи, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755- IV (далі - ПК України).
Так, 01.01.2015 набрав чинності Закон України N71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості
За змістом підпунктів 266.2.1, 266.3.1 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За приписами п.п. 12.3.5 п. 12.3 статті 12 ПК України у разі, якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого:
12.4.1 встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2 визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3 прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 № 89-19 «Про перенайменування об'єкта благоустрою», керуючись статтею 26 «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі протоколу від 13.04.2018 № 2 комісії з найменування або перейменування об'єктів благоустрою, спорудження пам'ятників, встановлення пам'ятних знаків, меморіальних дошок у м. Івано-Франківську, перейменовано вулицю Новгородську на вулицю Кардинала Любомира Гузара. Дане рішення знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://www.namvk.if.ua/dt/236406/.
Згідно з рішеннями Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 №174-20 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Івано-Франківська», від 07.06.2019 № 108-26 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік», від 19.06.2020 № 157-41 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік» затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, для торгових центрі, унiвермагів, магазинів, що перебувають у власності фізичних осіб та знаходяться в І зоні, встановлюється у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр.
Згідно додатку 3 до вказаних рішень, вулиця Кардинала Любомира Гузара віднесена до І зони Івано-Франківської міської територіальної громади для встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відтак, оскільки у позивача в приватній власності перебуває крамниця канцтоварів з офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 216 кв.м.), то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1,5% мінімальної заробітної плати на відповідний рік за 1 кв. метр.
Щодо доводів позивача про те, що у рішеннях Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 № 174-20 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Івано-Франківська», від 07.06.2019 № 108-26 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік», від 19.06.2020 № 157-41 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік» передбачено пільгу для підвалів в багатоповерхових будинках, власниками яких є фізичні особи і які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності, колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.
Згідно технічного паспорта на громадський будинок до складу крамниці канцтоварів з офісними приміщеннями відноситься підвал площею 42,4 кв. м., торгові приміщення площею 114,1 кв. м. та офісне приміщення 59, 5 кв. м. (а. с. 19-22).
Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, підвал як об'єкт нежитлової нерухомості зареєстровано в складі крамниці канцтоварів з офісними приміщеннями (а. с. 23, 81).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно застосовано ставку податку в розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для складського приміщення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 300/3156/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 27 грудня 2022 року