ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9814/22 пров. № А/857/13639/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року про повернення позовної заяви у справі №380/9814/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції - Хома О.П., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 07.09.2022),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 05.08 2022, просить: визнати незаконним та скасувати наказ Львівського ОТЦК та СП №55 від 03.03.2022 в частині призову солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ в/ч НОМЕР_1 №56 від 03.03.2022 в частині зарахування у списки особового складу військової частини рекрута ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку відмовити повністю. Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що з моменту мобілізації, а саме з 03.03.2022р. перебуває у військовій частині, переведеній на військовий стан, отримати професійну правову допомогу йому вдалось лише у травні 2022р. і з цього часу він довідався про те, що має право на відстрочку так як є студентом денної форми навчання, незважаючи на наявність військового стану в Україні. Зміст оскаржуваних наказів до відома не доводили, їх копії не вручали, про їхнє існування дізнався лише після консультації у адвоката та отримання відповідей на адвокатські запити. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як слідує з матеріалів справи, позивача призвано на військову службу у зв'язку із мобілізацією та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 №55 від 03.03.2022.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 18.07.2022 та з заявою про уточнення позовних вимог 05.08.2022, тобто фактично через 4 та відповідно 5 місяців після прийняття відповідачами оскаржуваних наказом, що свідчить про пропуск позивачем передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на запровадження воєнного стану в Україні.
За загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Судом зазначено, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 18.07.2022, коли граничний термін звернення до суду був 04.04.2022.
Таким чином, позивачем не надано доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача та не вказано жодної іншої обставини, яка б об'єктивно унеможливила звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом місячного строку.
Крім того, доводи позивача про те, що йому не було відомо про існування оскаржуваних наказів, оскільки такі не вручалися, а про існування їх він дізнався із відповідей на адвокатські запити, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску звернення до суду із цим позовом, є необґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що отримання позивачем відповіді на адвокатські запити не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд наголошує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Обставини, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не свідчать про те, що позивач не був обізнаний з існуванням оскаржуваних наказів, на підставі яких позивача мобілізовано та зараховано в списки особового складу військової частини.
Крім цього, судом встановлено, що позивачем вже оскаржувалися дії Львівського ОТЦК та СП щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження служби до в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач вже був обізнаний про порушення його прав на час звернення про правову допомогу для звернення 03.06.2022 до суду - належними доказами
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року про повернення позовної заяви у справі №380/9814/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький