ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1442/22 пров. № А/857/7755/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року, прийняте ОСОБА_1 у місті Тернополі, у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за вислугу років, яка становить 25 років 01 місяць 02 дні, згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього ж Закону, з дня виникнення права на пенсію, тобто з 01.10.2021, та здійснення перерахунку та виплати пенсії із урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього ж Закону з 01.10.2021; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 Закону України №2262-ХІІ.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 позов задоволено частково: визнано протиправними дії щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за вислугою років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262; зобов'язано перевести на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі його заяви від 09.11.2021, здійснити перерахунок та виплату пенсії за пунктом «а» статті 12 цього Закону з 01.12.2021, з урахуванням раніше виплачених коштів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд зазначив, що спірним у цій справі є питання щодо можливості зарахування на пільгових умовах календарної вислуги років позивача (відповідно до Постанови № 393) для призначення йому пенсій за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд, з урахуванням висновку об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону з 02.03.2020, суд зазначив, що позивач має право на переведення на пенсію за вислугою років за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з дня звернення про таке переведення (тобто з 09.11.2021, а не з 01.10.2021), та право на перерахунок пенсії але не більш як за 12 місяців перед місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто, з 01.12.2021, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». В той же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Відповідно до копії розрахунку вислуги років позивача, який виданий ГУ ДФС в Тернопільській області, його календарна вислуга становить 23 роки 08 місяців та 29 днів.
Загальний трудовий (страховий) стаж за даними розрахунку вислуги років, у позивача складає 27 років. Пільгова вислуга років обчислена Держаною установою у розмірі 25 років 01 місяць та 02 дні.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності звільнення зі служби з 01 жовтня 2019 або після цієї дати і на день звільнення 24 календарних років і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 у справі № 295/6301/17, від 10 липня 2019 у справі № 1840/3347/18 та від 22 серпня 2019 у справі №295/7220/16-а
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_2 у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з наказом ДФС України від 24.09.2021 №1407-о «Про звільнення працівників податкової міліції» (арк. справи 14-15) та з наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 01.10.2021 №112-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» (арк. справи 16-17), позивач - ОСОБА_2 , починаючи з 01.10.2021, звільнений з посади заступника начальника управління - начальника відділу протидії злочинам у сфері обігу товарів акцизної групи управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Тернопільській області в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 №114.
Як слідує зі змісту пункту 2 наказу від 01.10.2021 №112-о, вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні - 23 роки 08 місяців 29 днів; в пільговому обчисленні - 25 років 01 місяць 02 дні.
З матеріалів справи слідує, що позивач з жовтня 2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
09.11.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про надання інформації про те, чи призначена пенсія за вислугу років із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, якщо ні то просив призначити пенсію згідно пункту «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ (арк. справи 20-22).
Відповідач, листом №6837-7040/П-02/8-1900/21 від 17.11.2021 повідомив позивача, що йому пенсія призначена за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ за 27 років загального стажу в розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення. Щодо підготовки та подання документів в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу рекомендовано звернутись до управління Державної фіскальної служби України (арк. справи 23-24).
Позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою від 12.12.2021 про його переведення на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону, з дня виникнення права на пенсію, тобто з 01.10.2021, а також здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням виплачених коштів (арк. справи 25-28).
Однак відповідач, листом №7808-7980/П-02/8-1900/21 від 23.12.2021 відмовив у переведенні на пенсію позивача за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону (арк. справи 29-30).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше.
Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.
Положеннями статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 у справі № 480/4241/18.
У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови № 393».
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 25 травня 2022 у справі № 480/4643/20 та від 10 листопада 2022 у справа №620/6139/20.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, апеляційний суд не надає оцінки судовому рішенні в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі № 500/1442/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Р. П. Сеник