РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року м. Рівне №460/4480/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат Осіпова Г.В.,
відповідача: представник Кузьмич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області та за змістом позовних вимог просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2022 №381/1700070812, №382/1700070812, №383/1700070812, №384/1700070812, №385/1700070812, №396/1700070812, №398/1700070812; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.01.2022 № 244/1700070812; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2022 № Ф-243/1700070812.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона зареєстрована як фізична особа - підприємець з 13.09.2018, основним видом діяльності є виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у (КВЕД 13.99). Заперечила висновки документальної перевірки про здійснення у 2018 році нею як платником єдиного податку господарської діяльності, види якої не зазначені у реєстрі платників єдиного податку, а саме КВЕД 13.92, 47.9, 47.99. Вказала, що в таблиці на стор. 6 акту перевірки наведено перелік товарних чеків, у відповідності до яких ФОП отримувала дохід, який декларувала у декларації платника єдиного податку. За 2018 рік ревізором вказано в таблиці лише дві операції - 02.11.2018 на суму 650,00 грн (набір постільної білизни) та 20.11.2018 на суму 350,00 грн (сорочка (вишивка)). Вважаючи отримання платником доходу 02.11.2018 в сумі 650,00 грн за здійснення діяльності, що не відповідає КВЕД 13.99, податковим органом застосовано до такого доходу ставку єдиного податку в розмірі 15% та внаслідок такого порушення встановлено заниження єдиного податку за 2018 рік в сумі 97,50 грн. Не погоджуючись з таким висновком, позивач вказала, що нею за 2018 рік в податковій декларації платника єдиного податку задекларовано суму доходу в розмірі 23400 грн. В Книзі обліку доходів, яка надавалася до перевірки, задекларовано дохід в сумі 23400 грн, що суперечить даним, визначеним в акті перевірки за 2018 рік - 1000 грн. Також позивач зазначила, що в межах підприємницької діяльності вона здійснювала нанесення вишивки на виробах, що надавались замовником. Під час розрахунку вона виписувала товарні чеки із зазначенням виробу, на який наносилась вишивка, та вартості наданої послуги. Водночас, даних, на підставі яких відповідачем зроблено висновки про здійснення інших видів діяльності, в акті перевірки не зазначено. Вказала, що за жовтень 2018 року нею зафіксовано в Книзі обліку доходів 11200 грн доходу, за листопад 2018 року - 12200 грн, що підтверджується відповідними товарними чеками на зазначені суми. Номенклатура, яка зазначена в товарних чеках, - вишивка на текстильних виробах (сорочках, платтях, рушниках, білизні та ін.). Таким чином, вважає, що нею не порушено ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України в частині незастосування до отриманих доходів ставки єдиного податку 15%. З огляду на наведене, вважає помилковими висновки податкового органу щодо необхідності перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, в порядку ч. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, починаючи з 01.01.2019, та перебуваючи на загальній системі оподаткування зобов'язана була подавати до контролюючого органу податкову декларацію за результатами календарного року у строки, встановлені для річного звітного податкового періоду. За доводами позивача, податковим органом помилково встановлено порушення нею п.177.1 ст.177, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України. Оскільки підстави для переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування відсутні, відповідно немає обов'язку вести книгу обліку доходів і витрат, починаючи з 01.01.2019 та звітуватися за формою, встановленою для платників на загальній системі оподаткування. Також вказує про те, що наслідком невірного встановлення заниження загального оподаткованого доходу є і протиправне донарахування військового збору за 2019 - 2020 роки. Крім того, зазначає, що з результатами встановлених відповідачем порушень в частині обов'язку перейти на загальну систему оподаткування починаючи з 01.01.2019 у зв'язку зі здійсненням видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, є помилкою з боку контролюючого органу та відповідачем помилково розраховано базу нарахування єдиного внеску виходячи з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Оскільки, обов'язку переходити на загальну систему оподаткування з 01.01.2019 в неї не було, то й застосовувати реєстратори розрахункових операцій підстав не було. Звертає увагу на те, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано встановлено порушення п.441, п.44.3 ст.44 та п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: не забезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання. Також вказала, що за порушення абз.4 п.63.3 ст.63 ПК України контролюючим органом не взято до уваги п.521 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та безпідставно нараховано штрафні санкції. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 16.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що документальною перевіркою встановлено, що позивачем не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання. Зауважив, що жодних повідомлень до контролюючого органу про втрату документів не надходило, а твердження позивача щодо не зазначення конкретного переліку документів, які необхідно було надати ревізору, є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи. Також встановлено, що підприємцем не повідомлено податковий орган про всі об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, за формою 20-ОПП, а також не повідомлено про зміни відомостей про об'єкт оподаткування після внесення відомостей до ЄДР щодо припинення підприємницької діяльності. Крім того, твердження позивача щодо неврахування перехідних положень Податкового кодексу України про незастосування штрафних санкцій в період запровадження карантину на всій території України в період з 01.03.2020, не відповідають дійсності, позаяк штрафні санкції застосовані за період 01.10.2018 - 15.10.2018.
Зазначив, що з січня 2019 року позивач мала перейти на загальну систему оподаткування. Проте, в порушення норм чинного законодавства з 01.01.2019 по 04.11.2020 перебувала на спрощеній системі оподаткування, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб. Оскільки позивач протиправно не перейшла на загальну систему оподаткування, то такі дії призвели до заниження суми військового збору та єдиного внеску. Під час перевірки було також встановлено порушення пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: податкові декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу не подані за 2019 рік по граничному строку подання 10.02.2020 та за 2020 рік (ліквідаційна) по граничному строку подання до 04.11.2020. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач в 2018 році здійснювала господарські операції та отримувала доходи по виду діяльності не зазначених в реєстрі платників єдиного податку, що призвело до заниження суми єдиного податку, який підлягав сплаті до бюджету. При цьому, здійснюючим проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 98300,00 грн, позивачем порушено п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Враховуючи викладене, відповідач вважає спірні рішення контролюючого органу правомірними та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.71-84).
Ухвалою суду від 30.05.2022 клопотання представника ОСОБА_1 задоволено. Розгляд справи постановлено проводити з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні 13.06.2022.
Судове засідання, призначене на 13.06.2022, відкладено на 22.06.2022.
У судовому засіданні 22.06.2022 оголошено перерву до 18.07.2022.
У судовому засіданні 18.07.2022 оголошено перерву до 12.09.2022.
У судовому засіданні 12.09.2022 оголошено перерву до 19.09.2022.
У судовому засіданні 19.09.2022 закінчено судовий розгляд ухваленням рішення суду.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими письмовими доказами, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець з 13.09.2018 (номер запису: 26080000000039211), види діяльності: виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у. (КВЕД 13.99). З 13.09.2018 перебуває на обліку як платник податків та єдиного внеску (а.с.14).
25.09.2018 позивач подала до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, за обраним видом діяльності згідно з КВЕД 13.99 Виробництво інших текстильних виробів (а.с.141-142).
З 01.10.2018 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, 1 група, ставка платника єдиного податку 10% від розміру прожиткового мінімуму, без реєстрації ПДВ, що підтверджується витягом з реєстру платника єдиного податку від 26.09.2018 №1817163402102 (а.с.140).
Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.04.2021 (а.с.13).
Суд встановив, що на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно до наказу № 2514-п від 01.12.2021, направлення на проведення перевірки від 02.12.2021 № 3795/17-00-07-08-14 уповноваженою особою ГУ ДПС у рівненській області у період з 02.12.2021 по 08.12.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 13.09.2018 по 04.11.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.09.2018 по 04.11.2020.
Результати перевірки оформлені актом від 15.12.2021 № 8592/17-00-07-08/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:
ч.2 п.293.4 ст.293 ПК України, а саме: заниження суму єдиного податку за 2018 рік на 97,50 грн;
п.295.1 ст.295 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату єдиного податку за листопад 2020року, а саме 210,20 грн єдиного податку сплачено 10.12.2020 по терміну нарахування 20.11.2020;
пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: податкові декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу не подані за 2019 рік по граничному строку подання 10.02.2020 та за 2020 рік (ліквідаційна) по граничному строку подання до 04.11.2020;
п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: заниження суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 17694,00 грн, в т.ч. за 2019 рік - 14 004,00 грн та за 2020 рік - 3690,00 грн;
пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на 1474,50 грн, в т.ч. за 2019 рік - 1167,00 грн, за 2020 рік - 307,50 грн;
п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: встановлено заниження суми єдиного внеску за 2019 рік у розмірі 6099,24 грн;
п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО у розмірі 98300,00 грн, в т.ч. у 2019 році - 77800,00 грн, у 2020 році - 20500,00 грн;
п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.2, п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, - не повідомлено податковий орган про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП в період з 01.10.2018 по 15.10.2018;
п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.2, п.8.5 розділу VIІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, - не повідомлено податковий орган за формою 20-ОПП про зміни відомостей про об'єкт оподаткування після внесення відомостей до ЄДР щодо припинення підприємницької діяльності в період з 31.10.2020 по 13.11.2020;
пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, 44.3 ст.44, п. 176.1, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: платником податків не забезпечено ведення обліку доходів, витрат та не забезпечено зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання (а.с.15-25).
Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі акта перевірки від 15.12.2021 № 8592/17-00-07-08/2790311541 було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№381/1700070812 від 17.01.2022, яким за не забезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання за період з 01.01.2018 по 29.02.2020, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн (а.с.26-27);
№382/1700070812 від 17.01.2022, яким за неповідомлення податкового органу про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП за період з 01.10.2018 по 15.10.2018, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн (а.с.28-29);
№383/1700070812 від 17.01.2022, яким за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи на 2019 рік, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн (а.с.30-31);
№384/1700070812 від 17.01.2022, яким за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання за 2019-2020 роки, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 98300,00 грн (а.с.32-33);
№385/1700070812 від 17.01.2022, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб, за період 01.10.2018-31.12.2018, на суму 121,88 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 97,50 грн, за штрафним (фінансовим) санкціями - 24,38 грн (а.с.34-35);
№396/1700070812 від 17.01.2022, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за період з 01.01.2019 по 04.11.2020, на суму 21995,00 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 17694,00 грн, за штрафним (фінансовим) санкціями - 3501,00 грн (а.с.36-37);
№398/1700070812 від 17.01.2022, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, за період з 01.01.2019 по 04.11.2020, на суму 1766,25 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 1474,50 грн, за штрафним (фінансовим) санкціями - 291,75 грн (а.с.38-39);
рішення №244/1700070812 від 12.01.2022 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 609,92 грн (а.с.40-41);
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-243/1700070812 від 12.01.2022 на суму єдиного внеску 6099,24 грн (а.с.42).
Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення протиправними та безпідставними, позивач звернулася з позовом до суду про їх скасування.
Як встановлено судом з відзиву на позов, акту перевірки, пояснень представника відповідача в судовому засіданні, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, а також про неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік та за 2020 рік (ліквідаційна), проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій в 2019, 2020 роках, незабезпечення обліку доходів і витрат, зберігання первинних документів протягом установлених строків, - зумовлені фактом встановленого документальною перевіркою здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування за видами діяльності, не зазначеними в свідоцтві платника єдиного податку, що має наслідком обов'язок переходу платника податків на загальну систему оподаткування.
Зокрема, в розділі 2.1 акту перевірки зазначено, що під час проведення документальної перевірки платник податків надала товарні чеки з ідентифікацією товару: "набір постільної білизни", "сорочка (вишивка)", "скатертина (вишивка)", "рушник (вишивка)", "плаття (вишивка)", "постільна білизна (вишивка)". Відомості про товарні чеки відображені в таблиці на арк. 6 акту перевірки (а.с.17, зворот), при цьому за 2018 рік таких записів є два:
дата товарного чеку 02.11.2018, дата отриманого доходу згідно даних книги обліку доходів 02.11.2018, назва товарів "набір постільної білизни", сума 650,00 грн;
дата товарного чеку 20.11.2018, дата отриманого доходу згідно даних книги обліку доходів 20.11.2018, назва товарів "сорочка "вишивка", сума 350,00 грн.
За висновком контролюючого органу, господарська діяльність, яка передбачає виготовлення та реалізацію постільної білизни, відноситься до коду КВЕД:
- 13.92 - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.
Цей клас включає:
виробництво готових виробів з будь-яких текстильних матеріалів, у т.ч. із в'язаного або трикотажного полотна: ковдр, у т.ч. пледів, постільної, столової, туалетної або кухонної білизни, стьобаних, пухових ковдр, диванних подушок, пуфів, спальних подушок, спальних мішків тощо,
виробництво готових меблево-декоративних виробів:
штор, фіранок, постільних укривал, чохлів для меблів або устатковання тощо
брезентів, тентів, спорядження для кемпінгів, вітрил, навісів, чохлів для автомобілів, техніки або меблів тощо
прапорів, стягів тощо
ганчірок для видалення пилу, кухонних рушників і подібних виробів, рятувальних жилетів, парашутів тощо
Цей клас також включає:
виробництво текстильних частин електроковдр
виробництво гобеленів ручної роботи;
- 47.9 - роздрібна торгівля поза магазинами
- 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
З таких міркувань контролюючий орган констатував, що платник податку в 2018 році здійснювала господарські операції та отримувала доходи по видах діяльності, не зазначені у реєстрі платників єдиного податку, а саме: код КВЕД 13.92, 47.9, 47.99.
Отриманий позивачем дохід в сумі 650,00 грн згідно з товарним чеком від 02.11.2018, як такий, що отриманий від здійснення видів діяльності, не зазначених в реєстрі платника єдиного податку за 2018 рік, контролюючим органом за правилами, встановленими ч. 2 пп. 293.4 ст. 293 ПК України, оподатковано за ставкою 15%, визначивши до сплати грошове зобов'язання на суму 97,50 грн.
У зв'язку з цим контролюючий орган вважає, що з січня 2019 року позивачем в порушення ч. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, а також не дотримано приписів податкового законодавства до фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, щодо подання податкової декларації за результатами календарного року; неведення Книги обліку доходів і витрат, що зумовило застосування штрафних санкцій.
Отримані позивачем доходи за 2019р., 2020р. відповідачем за правилами, встановленими п. 167.1 ст. 167 ПК України, оподатковано за ставкою 18% та донараховано грошове зобов'язання в сумах відповідно 14004,00 грн та 1690,00 грн; збільшено суму військового збору в сумах відповідно 1167,00 грн та 307,50 грн; за правилами п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" донараховано єдиного внеску в сумі 6099,24 грн
Перевіряючи обґрунтованість вищевказаних висновків відповідача, суд враховує таке.
Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
За вимогами підпункту 5 пункту 298.3. цієї статті у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості, як обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
За правилами пунктів 293.1, 293.2 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
В силу вимог підпункту 2 підпункту п.293.4 ст.293 ПК України, до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
А в силу вимог підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Так, судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у. (КВЕД 13.99), за яким позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування відповідно до поданої заяви.
Згідно з КВЕД ДК 009:2010 клас 13.99 включає виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.
Цей клас включає: виробництво повсті та фетру; виробництво тюлю та інших сітчастих тканин, мережива та вишивок у вигляді кусків, стрічок або орнаментів; виробництво тканинної стрічки, чутливої до надавлювання; виробництво текстильних шнурків для черевиків; виробництво пухівок, тампонів для нанесення косметики і рукавичок.
Цей клас також включає: виробництво виробів з фетру та повсті, у т. ч. валянків; виробництво ниток позументних, стрічок декорованих, пряжі синельної, пряжі фасонної петлястої виробництво виробів текстильних стьобаних.
Як встановлено судом, під час документальної перевірки позивач надала письмове пояснення про те, що вона в період з 01.10.2018 по 04.11.2020 займалася пошиттям постільної білизни в орендованому у ТОВ "Елеон Екс" приміщенні за адресою м. Рівне, вул. Котляревського, 2, на основі давальницької сировини. Розрахунки за пошиття проводились в готівковій формі. Праці найманих працівників не використовувала. Для перевірки надано: Книга обліку доходів, Договір суборенди, товарні чеки (а.с. 78).
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність шляхом нанесення вишивки на готових виробах, що надавалися замовниками, у тому числі на одязі, рушниках, комплектах постільної білизни, а під час розрахунків з замовником видавала товарний чек із зазначенням виробу, на який вона наносила вишивку.
Дослідженим судом договором суборенди частини приміщення від 01.10.2018 та актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 01.10.2018 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 прийняла в користування від ТОВ "Елеон-Екс" для здійснення підприємницької діяльності частину приміщення площею 5,0 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , а також вишивальну машину Tajima TFMX-С1201 (450 х 520) S з п'яльцями в кількості 2 шт (а.с.122-124). Аналогічного змісту умови викладені тими ж сторонами в договорі від 01.10.2019, укладеному на термін 2 роки (а.с. 125-127).
Враховуючи, що під час документальної перевірки позивач надавала контролюючому органу договір суборенди, що відповідач не заперечує, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що здійснювана позивачем господарська діяльність полягала у вишиванні готових виробів, оскільки наявна в користуванні позивача техніка була призначена саме для вишивання, а не пошиття виробів.
В судовому засіданні досліджено Книгу обліку доходів позивача, відповідно до записів в якій позивач отримала дохід за 2018 рік всього 23400,00 грн, за 2019 рік - 77800,00 грн, за 2020 рік - 20500,00 грн (а.с. 48-53).
Співставленням записів в Книзі обліку доходів позивача та в наданих позивачем товарних чеках встановлено їх повну відповідність, без виправлень та коригувань в таких документах.
Суд звертає увагу на те, що згідно з записами в Книзі обліку доходів позивача за 2018 рік відображені такі відомості: 08.10.2018 - 3800,00 грн, 12.10.2018 - 1600,00 грн, 24.10.2018 - 2000,00 грн, 29.10.2018 - 3800,00 грн, 02.11.2019 - 1800,00 грн, 07.11.2018 - 2500,00 грн, 20.11.2018 - 1600,00 грн, 28.11.2018 - 6300,00 грн (а.с. 49).
Суд встановив, що відомості Книги обліку доходів в частині дати та суми отриманого доходу повністю корелюють з наявними у справі товарними чеками (а.с. 54-60) та не відповідають відомостям, відображеним в таблиці на арк. 6 акту перевірки. Зокрема, за 2018 рік зазначено лише два товарні чеки, при цьому за 02.11.2018 контролюючий орган відобразив відомості про назву товару "набір постільної білизни" сума 650,00 грн, однак з досліджених судом товарних чеків за 02.11.2018 не встановлено ні такої номенклатури, ні такої суми.
Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, відповідач до відзиву долучив копії товарних чеків (в кількості 17 шт), які вказані в акті перевірки.
В судовому засіданні було досліджено оригінали наданих позивачем товарних чеків за весь перевірений період (відомості яких відповідають записам в Книзі обліку доходів) та співставлено їх з наданими відповідачем копіями товарних чеків (а.с. 79-81). При цьому встановлено, що копії п'яти товарних чеків з назвою товару "набір постільної білизни" (а.с. 81) не відповідають дослідженим судом оригіналам товарних чеків за відповідні дати в частині відображених в них сум, номенклатури та кількості товару. Серед таких товарних чеків наявний товарний чек (копія) від 02.11.2018 на суму 650,00 грн, з покликанням на який документальною перевіркою висновувалося допущене позивачем порушення в частині здійснення підприємницької діяльності за видом, що не відповідає реєстрації платника єдиного податку.
Суд встановив, що на всіх наданих сторонами товарних чеках, у тому числі й оригіналах, оглянутих в судовому засіданні, наявний рукописний напис: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП та підпис підприємця. Однак всі ці записи відсутні на наданих відповідачем копіях товарних чеків з назвою товару "набір постільної білизни", у тому числі й за 02.11.2018 на суму 650,00 грн (а.с. 81). Копії цих товарних чеків позивачем не посвідчені.
Представник позивача виконання позивачем таких товарних чеків та їх надання до перевірки заперечила.
На вимогу суду відповідач оригінали означених товарних чеків, чи копії, посвідчені позивачем, суду не надала, вказавши про відсутність.
Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд враховує таке.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Суд встановив, що 03.12.2021 уповноваженою особою контролюючого органу вручено позивачу запит про надання документів / копій документів у зв'язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки в термін до 15 год. 45 хв. 03.12.2021.
Зі змісту запиту вбачається, що позивачу необхідно було надати документи за період з 13.09.2018 по 04.11.2020, з таких питань: договори про надання послуг, акти виконаних робіт, інших документів та специфікації (додатки) до них; документи щодо офісних, виробничих (торгівельні, складські та інші) приміщень в розрізі власних та орендованих. Якщо приміщення не є власністю, надати документи, на підставі яких вони експлуатувались та експлуатуються підприємством (зазначити, на підставі яких документів та на яких умовах відбувалась оренда, форма та стан розрахунків) (а.с.77).
Позивачем до перевірки було надано: книгу обліку доходів, договір суборенди та товарні чеки.
При цьому, твердження відповідача, що позивачем не забезпечено ведення обліку доходів, не забезпечено зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання та не надано контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю - документальної планової виїзної перевірки, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Водночас, акта, що засвідчує факт відмови платника податків надати копії документів посадовій особі контролюючого органу відповідачем до суду надано не було.
Більш того, акт перевірки не містить жодних відомостей щодо непідтвердження записів в Книзі обліку доходів первинними документами підприємця.
Суд враховує приписи Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІ Порядку № 727 в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
За змістом пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.
Судом встановлено, що акт перевірки не містить відомостей щодо переліку наданих до перевірки первинних документів. При цьому всі надані відповідачем копії товарних чеків підприємцем не посвідчені та суттєво відрізняються від досліджених судом оригіналів. За таких обставин неможливо встановити, які саме документи були/не були надані позивачем до перевірки.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки на всіх п'яти наданих відповідачем копіях товарних чеків з назвою товару "набір постільної білизни" (а.с. 81) відсутні відомості про суб'єкта господарювання, від імені якого їх складено, а також відсутній підпис та будь-які дані такої особи, при цьому позивач виконання таких документів заперечує, суд вважає, що такі товарні чеки не відповідають вимогам до первинних документів, позаяк не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За визначенням статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами пункту 21.1 статті 21. ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що наявні у справі товарні чеки під час документальної перевірки були отримані відповідачем з порушенням встановленого законом порядку та процедури, не відповідають вимогам закону до первинних документів, у зв'язку з їх неповнотою не можуть вважатися судом достовірними, а тому не підтверджують факту порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Отже, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем кінцевому споживачу готових виробів поза магазинами (коди КВЕД 47.9, 47.99), як власне не підтверджується й виробництво та реалізація позивачем постільної білизни (код КВЕД 13.92). Відтак, позивач правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування, а тому відсутні підстави для донарахування позивачу спірних грошових зобов'язань у зв'язку з недоведенням підстав для переходу на загальну систему оподаткування.
За встановлених обставин висновки контролюючого органу в цій частині судового спору не підтверджені належними й допустимими доказами, а тому всі спірні рішення про збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, не забезпечення зберігання первинних документів не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості та підлягають скасуванню судом як протиправні.
Що стосується застосування до позивача штрафу за неповідомлення податкового органу про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП суд зазначає таке.
Пунктом 117.1 статті 117 ПК України визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Згідно з пунктом 63.3. статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
У пункті 22.1 статті 22 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок №1588) передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПК України.
Відтак, норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України.
Посилання відповідача на строки, встановлені Порядком №1588 є помилковим, оскільки санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно цим Кодексом.
Відповідно до п. 8.4. Порядку №1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Тобто, в Порядку №1588 є строки виключно повідомлення про об'єкт оподаткування (яких в Податковому кодексі України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об'єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, неповідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно з п.117.1 ст. 117 ПК України.
Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган помилково застосував до спірних правовідносин норму пункту 117.1 статті 117 ПК України.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.01.2022 №381/1700070812, №382/1700070812, №383/1700070812, №384/1700070812, №385/1700070812, №396/1700070812, №398/1700070812, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.01.2022 № 244/1700070812, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2022 № Ф-243/1700070812 не відповідають критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскаржених рішень. Натомість, доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2022 № 381/1700070812, № 382/1700070812, № 383/1700070812, № 384/1700070812, № 385/1700070812, № 396/1700070812, № 398/1700070812.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.01.2022 № 244/1700070812.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2022 № Ф-243/1700070812.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1297,22 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 21 грудня 2022 року
Суддя Н.О. Дорошенко