ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6564/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/6564/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
02.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (надалі - ГУНГ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій, зобов'язавши ГУНГ прийняти позитивне рішення з цього приводу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що у період проходження служби у внутрішніх військах МВС СРСР з 1988 року по 1989 рік він перебував на територіях колишніх союзних республік, де в цей час велися бойові дії, приймав участь у виконанні завдань в умовах масових заворушень при міжетнічних збройних конфліктах, які відбувалися на територіях Вірменської РСР, Азербайджанської РСР та Молдавської РСР. За викладених обставин вважає, що має усі законні підстави для отримання статусу учасника бойових дій відповідно до п. 1 та 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
У зв'язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З витягу із послужного списку особової справи старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 (а.с. 14) суд встановив, що позивач:
- з 05.08.1984 по 26.08.1988 навчався в Саратовському вищому військовому командному Червонознаменному училищі імені Ф.Е. Дзержинського МВС СРСР;
- з 26.08.1988 по 26.10.1988 поступив у розпорядження командира 357 конвойного полку 42 конвойної дивізії УВВ МВС СРСР по Північному Заходу та Прибалтиці;
- з 26.10.1988 по 09.11.1988 командир 30-го мотострілецького взводу 2-ї мотострілецької роти 10-го мотострілкового батальйону. 357 конвойний полк 42 конвойної дивізії УВВ МВС СРСР по Північному Заходу та Прибалтиці;
- 09.11.1988 по ІНФОРМАЦІЯ_1 командир 1-го мотострілецького взводу 2-ї мотострілкової роти 1-го мотострілецького батальйону. 357 конвойний полк 42 конвойної дивізії УВВ МВС СРСР по Північному Заходу та Прибалтиці (переміщений на рівнозначну посаду в інтересах служби);
- 31.07.1989 по 04.02.1992 командир 1-го взводу 3-ї роти. 357 конвойний полк 42 конвойної дивізії УВВ МВС СРСР по Північному Заходу та Прибалтиці (переміщений на рівнозначну посаду в інтересах служби);
- 04.02.1992 командир 1 мотострілецької роти мотострілецького батальйону (на БТР). 9 полк Національної гвардії України;
- наказом командувача НГУ №036л/с від 11.06.1992 ОСОБА_1 звільнений з дійсної військової служби у запас.
Згідно з архівною довідкою Державної установи російський державний військовий архів від 26.11.2009 №143506 (а.с. 15):
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 №190 від 13.08.1988 м. Таллін, зараховується до списків частини л-т ОСОБА_1 , що прибув після закінчення Саратовського вищого військового училища МВС СРСР;
- наказом по тій же частині №252 с/ч від 26.10.1988 місто Таллін, лейтенант ОСОБА_1 назначається командиром 3-го мотострілецького взводу 2 мотострілецької роти 1 мотострілецького батальйону;
- 1 мотострілецький батальйон вказаної частини з 06.10.1989 по 12.08.1989 виконував спеціальні завдання з охорони громадського порядку при надзвичайних обставинах в Ферганській області (ліквідація масових заворушень);
- наказом по тій же частині №129 від 06.06.1989 оголошений список особового складу, що вибув у службове відрядження до м. Фергана Узбецької РСР для виконання спеціального завдання, в якому значиться командир взводу 2 мотострілецької роти л-т ОСОБА_2 (ім'я, по-батькові вказані не повністю);
- наказом по тій же частині №187 від 12.08.1989 оголошений список особового складу, що повернувся із м. Наманган Узбецької РСР, в якому значиться командир взводу 2 мотострілецької роти л-т ОСОБА_1 (ім'я, по-батькові вказані не повністю);
У справі по прийому в партію ОСОБА_1 , командира взводу 3 роти тієї ж частини від 15.09.1990 указаний " ОСОБА_3 активно проявляв себе у надзвичайних ситуаціях при в'їзді до Фергани, за що був відзначений наказом начальника військ присвоєнням військового звання "ст. лейтенант достроково".
Наказом командира тієї ж в/ч № НОМЕР_2 с/ч від 16.01.1992 командир 1 взводу 3 роти старший лейтенант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини як відряджений на підставі наказу КВВ МВС СРСР №0205 о/с від 19.12.1991 у розпорядження начальника УВВ МВС СРСР по Україні (м. Київ) з 16.01.1992.
16.05.2022 позивач звернувся до ГУНГ із заявою, в якій просив, відповідно до пунктів 1 та 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення (а.с. 18).
За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви, листом від 24.05.2022 №27/9/1/4-Х-179 ГУНГ повідомило про те, що "...відповідно до вимог пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій належать особи, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим територія колишнього СРСР, зокрема Азербайджанської РСР. Вірменської РСР та Узбецької РСР, не входить до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зазначений висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, яка детально викладена в постановах Верховного Суду України від 18.05.2010 у справі № 21-74во10 та від 03.10.2011 у справі № 21-162a11, якими встановлено, що Республіки Закавказзя та Середньої Азії колишнього СРСР не включені до переліку держав, на території яких велися бойові дії.
З огляду на викладене правових підстав для визначення Вас учасником бойових дій немає. У разі Вашої незгоди з наданою відповіддю Ви маєте право оскаржити це рішення та звернутися до суду відповідно до чинного законодавства України."
Вважаючи протиправним рішення відповідача в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-ХІІ в редакції, чинній на час подання позивачем заяви до відповідача про надання статусу учасника бойових дій), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно зі статтею 5 Закону №3551-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 5 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Другої світової воєн; колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп фашистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та ocіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
Надаючи оцінку цим правовідносинам насамперед слід визначити проблему, яка породила наявний правовий конфлікт.
Предметом цього позову є питання правомірності відмови відповідача щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Як вже з'ясовано судом вище, відповідно до архівної довідки Державної установи російський державний військовий архів від 26.11.2009 №143506 (а.с. 15) ОСОБА_1 у період з 06.06.1989 по 12.08.1989 проходив військову службу у складі внутрішніх військ МВС СРСР на території Узбецької PCP, де виконував спеціальні завдання по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях у Ферганській області (ліквідація масових заворушень).
Разом з цим Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63, Узбецьку РСР до числа таких держав не відносить.
Отже, позивач перебував у відрядженні в межах своєї держави СРСР, до складу якої на той час входила Узбецька РСР.
Зі змісту примітки 6 до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після 1979 року та не названі у цьому Переліку, видно, що її положення поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях. Відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР.
Саме такий висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 по справі №826/19417/16.
Позивач не був військовим фахівцем. На момент відрядження до Узбецької РСР він був лейтенантом МВС СРСР та проходив службу на посаді командира взводу 2 мотострілецької роти 1 мотострілецького батальйону.
Обов'язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав.
Всупереч наведеному довідка №10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього СРСР про особисту участь у бойових діях, відповідно до примітки 6 Постанови №63, позивачу не видавалася.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у період з 1988 по 1989 роки перебував на територіях колишніх союзних республік, де в цей час велися бойові дії, приймав участь у виконанні завдань в умовах масових заворушень при міжетнічних збройних конфліктах, які відбувалися на територіях Вірменської РСР, Азербайджанської РСР та Молдавської РСР.
Проте зміст архівної довідки Державної установи російський державний військовий архів від 26.11.2009 №143506 не відображає факту про те, що позивач брав участь саме в бойових діях на території Узбецької РСР (Ферганська область).
Зважаючи на те, що позивач не був військовим фахівцем та не брав участі у бойових діях на території району надзвичайного стану Узбецької РСР (Ферганська область), суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.
З приводу доводів позивача про застосування до спірних правовідносин п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-ХІІ суд зазначає, що на момент виконання позивачем завдань з охорони громадського порядку та спеціальних завдань на території Узбецької РСР він мав статус не колишнього військовослужбовця або особи вільнонайманого складу, а військовослужбовця внутрішніх військ МВС СРСР, що виключає наявність підстав для визнання позивача учасником бойових дій згідно з указаним пунктом Закону №3551-ХІІ.
Таким чином, відмовляючи позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у точній відповідності до Конституції та законів України.
Відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, які складаються лише з понесених позивачем витрат на оплату судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун