ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/7032/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача - Скабук Ю.М.,
від відповідача - Прокопчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ГАЗ ГРУП" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО ГАЗ ГРУП" (надалі - позивач, ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00001811806 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 11638987,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішень з огляду на недотримання податковим органом порядку його прийняття, оскільки таке рішення прийняте без розгляду по суті заперечень платника податків на акт перевірки.
Щодо суті виявлених порушень, позивач вважав, що він мав право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за попередніми митними деклараціями при ввезенні товарів на митну територію України. На думку позивача, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від типу митної декларації (попередня митна декларація) як підставу виникнення такого права. Оскільки надані товариством попередні митні декларації підтверджують факт сплати (нарахування) податку на додану вартість та які у розумінні закону є митними деклараціями, що підтверджують право на податковий кредит, тому донарахування позивачу суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 196-201/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" за жовтень 2021 року встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200, пункту 201.1.2 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованої суми ПДВ, сплаченої при імпортуванні товарів, та, як наслідок, заниження суми податкового зобов'язання на 9311190,00 грн. Наведений висновок обґрунтований твердженням про те, що за результатами порівняння даних податкової декларації з ПДВ за жовтень 2021 року з відомостями системи електронного адміністрування ПДВ та митниці, виявлено розбіжності при декларуванні ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" сум ПДВ, сплачених під час ввезення товару на митну територію України на вищезгадану суму. Представник відповідача також відхилив доводи позивача про порушення податковим органом порядку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зазначивши, що розгляд заперечень ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" проведено за участі уповноваженого представника платника податків.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
26.09.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на незаконність висновків камеральної перевірки та дотримання ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" порядку формування податкового кредиту за митними операціями з ввезення на територію України газу скрапленого /т. 1, а.с. 233-237/. Також представник позивача звернув увагу на те, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.02.2022 у справі №560/8920/20, неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для його скасування.
06.10.2022 суд одержав заперечення на відповідь, у яких представник відповідача стверджував про безпідставність доводів позивача та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /т. 2, а.с. 1-5/. При цьому зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а окремі процедурні порушення не можуть слугувати самостійною у достатньою підставою для звільнення платника податків від відповідальності за вчинене ним податкове правопорушення, про що зазначив Верховний Суд у справі №816/4605/15 (постанова від 20.10.2020).
02.11.2022 представник позивача на вимогу суду надав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що відображена ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2021 року сума податкового кредиту у розмірі 41771002,00 грн є добутком сум податку на додану вартість, сплачених митному органу у звітному (податковому) періоді на підставі митних декларацій, копії яких залучені до матеріалів справи; факт сплати ПДВ підтверджений залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /т. 2, а.с. 8-12/.
07.12.2022 представник відповідача на вимогу суду надав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що митним органом не підтверджено сплату позивачем ПДВ у жовтні 2021 року у повному обсязі, сума відхилення за даними інформаційним систем податкового органу становить 9311190,00 грн, що й слугувало підставою для донарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку у зазначеному розмірі /т. 2, а.с. 23-24/.
08.12.2022 представник позивача надав до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн /т. 2, а.с. 69-70/.
У підготовчому засідання 08.12.2022 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті та того ж дня на підставі заяв представників сторін суд перейшов до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 08.12.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2022 наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи
ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 37895417, здійснює основний вид діяльності 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві, є платником податку на додану вартість /т. 1, а.с. 11/.
Позивач 22.11.2021 подав контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2021 року, у графі 11.1 якої зазначив суму податкового кредиту у розмірі 41771002,00 грн /т. 1, а.с. 178-180/.
Посадовою особою Головного управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" за жовтень 2021 року, результати якої оформлені у актів від 20.12.2021 №11277/16-31-18-06-11/37895417 /т. 1, а.с. 206-208/.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200, пункту 201.1.2 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованої суми ПДВ, сплаченої при імпортуванні товарів, та, як наслідок, заниження суми податкового зобов'язання на 9311190,00 грн.
Акт перевірки надісланий позивачу 21.12.2022 та отриманий ним 23.12.2021, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями фіскального чека та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /т. 1, а.с. 209/.
Листом від 10.01.2022 вих.№1 позивач надав податковому органу заперечення на акт перевірки, що того ж дня отримані відповідачем /т. 1, а.с. 215-216/.
Розгляд заперечень ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" на акт перевірки призначений на 21.01.2022, про що позивача повідомлено листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 13.01.2022 вих.№900/6/16-31-03-11 /т. 2, а.с. 217/.
Поряд з цим, 12.01.2022 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00001811806 про донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 116328987,50 грн, з них: 9311190,00 грн - основний платіж, 2327797,50 грн - штрафні (фінансові) санкції /т. 1, а.с. 13-14/.
Листом від 21.01.2022 податковий орган повідомив платника податків про відхилення заперечень на акт перевірки від 20.12.2021 №11277/16-31-18-06-11/37895417 /т. 1, а.с. 219-220/.
Скарга платника податків на податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00001811806 /т. 1, а.с. 31-41/ залишена без задоволення рішенням ДПС України від 18.07.2022 №7379/6/99-00-06-01-03-06 /т. 1, а.с. 222-224/.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 №00001811806, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.
Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Порядок оформлення результатів перевірок регламентовано статтею 86 ПК України.
Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Підпунктом "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту "ґ" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Відповідно по пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У силу абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за операціями з ввезення на митну територію України товарів (газу скрапленого).
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ПК України надає платнику податків право на оскарження результатів податкової перевірки шляхом подання контролюючому органу заперечення на відповідний акт перевірки упродовж десяти робочих днів з дня, наступного з днем отримання такого акта.
За обставин цього спору позивач отримав акт перевірки 23.12.2021 /т. 1, а.с. 209/ та листом від 10.01.2022 надав свої заперечення на нього, що того ж дня зареєстровані податковим органом /т. 1, а.с. 215-216/.
Суд визнає помилковими доводи представника відповідача про пропуск ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" строку для подання заперечень на акт перевірки.
Так, 25, 26, 27 грудня 2021 року, а також 01, 02, 03, 07, 08, 09 січня 2022 року були вихідними днями.
Отож, десятий робочий день припадає на 10 січня 2022 року, що є підставою для висновку про дотримання позивачем визначеного пунктом 86.7 статті 86 ПК України строку для подання заперечення на акт перевірки.
Приписами пункту 86.8 статті 86 ПК України у взаємозв'язку з положеннями підпункту 86.7.5 пункту 86.7 цієї статті визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Наведеними положеннями гарантується право платника податків на подання заперечень на акт перевірки та їх врахування у процесі прийняття рішення про донарахування такому платнику грошових зобов'язань.
Варто зауважити, що заперечення на акт перевірки отримані позивачем 10.01.2022, тобто до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (12.01.2022).
У поданих запереченнях позивач посилався на відсутність в його діях складу податкового правопорушення, на підтвердження чого долучив копії митних декларацій та платіжних доручень.
А тому, податковий орган був зобов'язаний врахувати такі заперечення під час прийняття рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати ПДВ.
Однак, відповідач прийняв спірне рішення без урахування згаданих заперечень, що є підставою для висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 №00001811806 вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки його прийнятно без урахування усіх обставин, що мають значення для ухвалення такого рішення (пункт 3), та без урахування права особи (платника податку) на участь у процесі прийняття цього рішення (пункт 9).
Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень платника податків на акт перевірки є підставою для визнання його протиправним та скасування, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у подібних правовідносинах у постановах від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 15.01.2021 у справі 824/563/19-а, від 24.02.2022 у справі №560/8920/20.
Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 20.10.2020 у справі №816/4605/15, суд визнає помилковими, оскільки спірні відносини не є подібними через відмінність фактичних обставин спору (спір у згаданій справі стосувався застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування природного газу) та зміну редакції статті 86 ПК України.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказала про те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд застосовує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 24.02.2022 у справі №560/8920/20.
Факт розгляду заперечень позивача на акт перевірки на засіданні комісії податкового органу 21.01.2022 за участі уповноваженої особи платника податків не впливає на вищевикладений висновок суду, адже відповідні обставини мали місце вже після прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.
Окрім того, надісланий позивачу лист від 21.01.2022 вих.№1478/6/16-31-18-03-11 про результати розгляду заперечення містить посилання на іншого платника податків (ТОВ "ГАЗОЙЛ КОМПЛЕКТ") /т. 1, а.с. 28-29/.
Також у силу абзацу дев'ятого підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України комісія податкового органу з питань розгляду заперечень, окрім іншого, може прийняти рішення про проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Слід нагадати, що у спірних відносинах приписане позивачу податкове правопорушення виявлене відповідачем за результатами камеральної перевірки, до проведення якої платник податків не залучався.
Суд зауважує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Разом з тим, зважаючи на вимоги згаданих вище положень статті 75 ПК України, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання достовірності сформованих платником показників податкової звітності та їх підтвердження первинними документами, оскільки такі питання перебувають поза межами цього виду перевірки.
Водночас, достовірність та повнота нарахування й сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.
Суд враховує, що мотивуючи правомірність висновків про вчинення позивачем податкового правопорушення відповідач посилався на непідтвердження митним органом факту сплати ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" до Державного бюджету України у жовтні 2021 року ПДВ у розмірі 9311190,00 грн.
У ході розгляду справи у суді представник відповідача зауважив, що під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача з ПДВ за жовтень 2021 року посадовою особою податкового органу враховані виключно дані, зазначені у податковій декларації та системі електронного адміністрування ПДВ щодо сум сплаченого ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" податку на додану вартість.
Однак, аналіз наведених вище положень пункту 187.8 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.12 статті 201 ПК України є підставою для висновку про те, що право на віднесення сум сплаченого ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України не пов'язується з фактом безпосереднього зарахування суми податку на додану вартість до бюджету.
Натомість таке право підтверджується належним чином оформленою митною декларацією, у якій, окрім іншого, зазначається сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за відповідною імпортною операцією.
Позивач, як у запереченні на акт перевірки, так і у заявах по суті справи, а також у ході розгляду справи у суді, стверджував, що правомірність віднесення до податкового кредиту у жовтні 2021 року суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів (газу скрапленого) на митну територію України, підтверджено належним чином оформленими митними деклараціями, у т.ч. попередніми митними деклараціями (тип ІМ ЕЕ) від 23.10.2021 UA903180/2021/201365, від 26.10.2021 UA903180/2021/201416, UA903180/2021/201417, UA903180/2021/200697, від 29.10.2021 UA903180/2021/201280, UA903180/2021/201459, UA903180/2021/201460, UA903180/2021/201461, UA903180/2021/201462 /т. 1, а.с. 123-135/.
Суд враховує, що митне законодавство України під терміном "митна декларація" передбачає декілька її видів, а саме: митна декларація, заповнена у звичайному порядку, попередня митна декларація, тимчасова митна декларація, періодична митна декларація, додаткова декларація.
Відповідно до частини першої статті 259 Митного кодексу України (надалі - МК України) попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Згідно з частиною третьою цієї статті, попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для: 1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або 2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред'явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або 3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред'явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація.
Як визначено частиною чотирнадцятою згаданої статті, попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п'ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.
Таким чином, платник податку має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при митному оформленні ввезених товарів, на підставі попередньої митної декларації, у разі, якщо така декларація містить відомості, достатні для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, та їх випуск у митний режим імпорту здійснено за такою попередньою митною декларацією.
Якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, та для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація, то документом, що посвідчує право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при митному оформленні ввезених товарів, є така додаткова декларація.
Проте відповідач у спірних відносинах не аналізував питання дотримання позивачем порядку віднесення сум сплаченого ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України до податкового кредиту у жовтні 2021 року.
До того ж, здійснення відповідного аналізу фактично було неможливим через обраний податковим органом спосіб податкового контролю шляхом проведення саме камеральної (а не документальної) перевірки.
Варто зазначити, що виключно Податковим кодексом України визначаються правила оподаткування податком на додану вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.
За положеннями цього Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України право платника податку на віднесення фактично сплачених сум податку на додану вартість на погашення податкових зобов'язань до складу податкового кредиту виникає "на підставі митних декларацій" та не поставлено у залежність від процедури завершення митного оформлення. Платник податку відображає податковий кредит в декларації з податку на додану вартість на підставі належно оформлених ТМД, які містять електронний підпис і штамп митного органу, який здійснив випуск ввезених товарів у вільний обіг.
Такий висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/19473/14.
Крім того, у постанові від 19.02.2020 у справі №480/660/19 Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган безпідставно пов'язував право на податковий кредит із моментом завершення митних формальностей, адже положення статті 198 ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту - дата сплати податку за податковими зобов'язаннями. У цій справі Верховний Суд зазначив, що документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов'язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов'язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.
За обставин цього спору позивач послідовно стверджував, що його право на податковий кредит за жовтень 2021 року у розмірі 41771002,00 грн підтверджене належним чином оформленими та прийнятими митним органом митними деклараціями (у т.ч., типу ІМ ЕЕ), у яких зазначено суму ПДВ, сплачену до бюджету, а також платіжними дорученнями про перерахування коштів до Державного бюджету /т. 1, а.с. 136-177/.
Однак, відповідач не надав оцінку цим доводам та не врахував їх під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, хоча відповідні документи були надані Головному управлінню ДПС у Полтавській області 10.01.2022 разом із запереченнями на акт перевірки.
Водночас відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отож, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
З урахуванням наведеного, закріплений у статті 9 КАС України принцип офіційного з'ясування обставин справи не слід тлумачити як такий, що уповноважує адміністративний суд на перевірку дотримання платником податків вимог податкового законодавства, адже в такому разі суд вийде за межі судової дискреції та замість функції з відправлення правосуддя виконуватиме контролюючу функцію, якою у спірних відносинах наділений саме податковий орган.
Підсумовуючи вищевикладене суд зауважує, що недотримання податковим органом вимог статті 86 ПК України призвело до ухвалення Головним управлінням ДПС у Полтавській області передчасного рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати ПДВ.
При цьому викладений відповідачем у акті за результатами камеральної перевірки висновок про заниження ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" податкових зобов'язань зі сплати ПДВ внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту у жовтні 2021 року суми ПДВ у розмірі 9311190,00 грн не ґрунтується на повно та всебічно встановлених фактичних обставинах справи, адже у межах камеральної перевірки податковий орган був позбавлений можливості здійснити аналіз господарської діяльності платника податку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ загалом у розмірі 11638987,50 грн на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 №00001811806.
А тому, спірне податкове повідомлення-рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" - задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 24810,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 17.08.2022 №1184 /т. 1, а.с. 10/. Вказана суму судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджено випискою /т. 1, а.с. 181/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП", сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Також представник позивача заявив клопотання про відшкодування витрат ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП" на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесення цих витрат представник позивача надав до суду копії договору від 11.08.2022 про надання професійної правничої допомоги з додатком (перелік послуг, що зобов'язується надати адвокат), акта від 06.12.2022 виконаних робіт (наданих послуг) /а.с. 71-74/.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Дослідивши надані позивачем копії документів, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Скабуком Ю.М. професійної правничої (правової) допомоги ТОВ "АВТО ГАЗ ГРУП".
Визначена позивачем та адвокатом фіксована вартість послуг у розмірі 10000,00 грн є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.
При цьому суд враховує, що спір стосувався правомірності податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань у розмірі 11638987,50 грн, справу розглянуто за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні; представник позивача підготував позовну заяву з доданими до неї документами, відповідь на відзив, а також на вимогу суду - додаткові письмові пояснення, брав участь у підготовчому та судових засіданнях.
Відповідач не спростував, що відповідні витрати не пов'язані з розглядом справи, є завищеними тощо.
За таких обставин, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
При цьому суд враховує, що відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ГАЗ ГРУП" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 січня 2022 року №00001811806.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ГАЗ ГРУП" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24810,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) та 10000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО ГАЗ ГРУП" (код ЄДРПОУ 37895417; вул. Соборності, 19, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 22 грудня 2022 року.
Суддя О.О. Кукоба