Справа № 420/16142/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
09.11.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про заборону виїзду в Україну, ухвалену НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, паспорт типу «P», код «ARM», номер НОМЕР_3 , виданий органом 016 09.11.2015 року, посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 , видана органом 5103 30.10.2019 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України вичинити дії щодо проставлення відтиску штемпеля для скасування відтиску штампа «Заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 роки до 11.06.2024 року» у паспорті типу «Р», код «ARM», номер НОМЕР_3 , виданого органом 016 09.11.2015 року ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає прийняте щодо нього рішення про заборону в'їзду в Україну незаконним та необґрунтованим, оскільки з його боку не вчинялися будь-які дії, які б могли бути підставою прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України.
На думку позивача, прийняття щодо нього рішення про заборону в'їзду на територію України є безпідставним, оскільки воно не відповідає інтересам національної безпеки України, охорони громадського порядку, боротьби з організованою злочинністю. Як стверджує позивач, він не є членом організованого злочинного угрупування, не зазіхає на суверенітет та правовий порядок України, не має намірів до порушень громадського порядку. Окрім того позивач не має не виконаних рішень, ухвалених щодо нього, на має інших майнових зобов'язань; щодо нього не приймалося рішення щодо видворення.
Ухвалою суду від 14.11.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Разом із позовом до суду надано клопотання про витребування у відповідача доказів.
Ухвалою суду від 14.11.2022 року задоволено клопотання позивача та зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України надати до Одеського окружного адміністративного суду у двадцятиденний строк з дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії:
- документів, які слугували підставою для прийняття рішення від 10.05.2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, яким відмовлено у перетинанні державного кордону ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, документ, що посвідчує особу серії НОМЕР_5 ;
- інформація щодо реквізитів рішення про заборону в'їзду в Україну та органу, яким воно прийнято, на підставі якого прийнято рішення від 10.05.2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, яким відмовлено у перетинанні державного кордону ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, документ, що посвідчує особу серії НОМЕР_5 (та його копію у разі наявності);
- документів, складених за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо перевірки законності прийняття рішення про заборону вїзду в Україну, яка за твердженням позивача отримана відповідачем 06.06.2022 року (конверт за штрихкодовим ідентифікатором ДП «Укрпошта» 6783201468252).
08.12.2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України проти адміністративного позову заперечує в повному обсязі та вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відзиві вказано, що 19.03.2018 о 20.40 в пункті пропуску «Кучурган», під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України, прикордонним нарядом виявлено громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевищив встановлений термін перебування на території України на 91 добу. Документів, що підтверджують продовження терміну перебування в Україні ОСОБА_2 не надав. Своїми діями громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 порушив вимоги пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 № 150, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП. Громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.03.2018 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 12.08.2018 було встановлено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., винесену 19.03.2018 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Як стверджує відповідач, станом на 08.04.2021 громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 не виконав накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у зв'язку із чим йому було повторно заборонено в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки до 10.04.2024 включно.
25 прикордонним загоном була розглянута заява громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення про заборону в'їзду на територію України. За результатом розгляду позивачу була надана обґрунтована відповідь та повідомлено, що у разі сплати штрафу та направлення підтверджуючого документа на адресу НОМЕР_1 прикордонного загону, йому буде скасовано заборону в'їзду в Україну. Вказана відповідь та відправлена поштовим зв'язком «Укрпошта», що підтверджено реєстром № 324 від 13.06.2022 та фіскальним чеком № 215600426655 від 15.06.2022.
Аналізуючи вищевказане, відповідач констатує, що:
- громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП;
- громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, винесену 19.03.2018 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП;
- у відповідності до вимог абзацу 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункту «ґ», пункту 2.1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 05.12.2011 № 946, громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було заборонено в'їзд в Україну;
- НОМЕР_1 прикордонним загоном була розглянута заява громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення про заборону в'їзду на територію України та надана обґрунтована відповідь, яка була відправлена поштовим зв'язком «Укрпошта», що підтверджено реєстром № 324 від 13.06.2022 та фіскальним чеком № 215600426655 від 15.06.2022.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзив на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Вірменії.
31.10.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видано посвідку на постійне проживання в Україні за № НОМЕР_4 строком дії до 30.10.2029 року.
Як зазначено у позові, 10.05.2022 року позивач намагався здійснити перетин державного кордону України на території пункту пропуску через державний кордон «Паланка».
Однак, НОМЕР_1 прикордонним загоном (військовою частиною НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України позивачу відмовлено у перетині кордону про що проставлено штамп №504 від 10.05.2022 року про заборону в'їзду на території України строком на 3 роки до 11.06.2024 року.
Судом встановлено, що позивачу вручено рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцем або особі без громадянства від 10.05.2022 року згідно якого відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» інспектором прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_5 29.06.1988 ІНФОРМАЦІЯ_3 , документ, що посвідчує особу серії НОМЕР_6 на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про прикордонний контроль» з причин того, що у позивача є рішення уповноваженого органу України про заборону в'їзду в Україну.
Так, з наданих відповідачем доказів судом встановлено, що 19.03.2018 о 20.40 в пункті пропуску «Кучурган», під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України, прикордонним нарядом виявлено громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перевищив встановлений термін перебування на території України на 91 добу.
Громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.03.2018 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 12.08.2018 було встановлено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., винесену 19.03.2018 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП
Як стверджує відповідач, станом на 08.04.2021 громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 не виконав накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у зв'язку із чим, на підставі п.6 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.5-1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2011 р. за № 1564/20302 відповідачем прийнято постанову про заборону в'їзду в Україну, якою позивачу було заборонено в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки.
08.04.2021 року з аналогічних підставі відповідачем було прийнято ще одну постанову про заборону в'їзду в Україну, якою позивачу було заборонено в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки до 10.04.2024 року.
Судом встановлено, що позивачем було подано до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України заяву про перевірку законності та обґрунтованості рішення про заборону в'їзду на територію України у відповідь на яку відповідачем складено лист №21/Г-62-22-Вих від 13.06.2022 року, в якому проінформовано позивача про те, що під час попереднього перебування території України він не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., винесену 19.03.2018 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП У відповідності до вимог частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункту «г», пункту 2.1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 05.12.2011 № 946, Вам було заборонено в'їзд в Україну.
У листі вказано, що у разі сплати штрафу та направлення підтверджуючого документа на адресу НОМЕР_1 прикордонного загону, ОСОБА_2 буде скасовано заборону в'їзду в Україну.
Також у листі зазначено реквізити для здійснення відповідної сплати.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення про заборону виїзду в Україну, ухвалену НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, паспорт типу «P», код «ARM», номер НОМЕР_3 , виданий органом 016 09.11.2015 року, посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 , видана органом 5103 30.10.2019 року, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що вини між сторонами, суд зазначає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення Закону України «Про прикордонний контроль» визначають правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає.
Приписами ч.1-3 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає в себе комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.
У відповідності до ч.4 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з ч.5 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
За приписами ч.1 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль», перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Положеннями ч.2 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Приписами ст.8 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.
Так, у відповідності до ч.1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого КМУ, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Згідно вимог ч.2 ст.8 ЗУ «Про прикордонний контроль», іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому ст.14 цього Закону.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до пунктів 6 та 9 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України - це іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Відповідно до частин першої та третьої статі 9 Закону № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.13 Закону № 3773-VI в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
Згідно з п.6 ч.1 ст.13 Закону № 3773-VI (в редакції Закону № 440-IX від 14.01.2020) в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Аналогічні приписи визначені підпунктом ґ пункту 21 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2011 р. за № 1564/20302.
Таким чином, однією з підстав прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну є випадок, коли іноземець або особа без громадянства порушив (ла) у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Як вже встановлено судом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.03.2018 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративного стягнення № 155028 у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або проживання на території України за недійсними документами чи документами, строк дії яких закінчився, або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доказів оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 155028 до суду не надано.
Крім того, до суду не надано й доказів сплати штрафу, визначеного за даною постановою ані до моменту звернення позивача до суду, ні під час розгляду даної справи.
Враховуючи доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке статтею 13 Закону №3773-VI передбачена заборона в'їзду в Україну, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Крім того, наявність посвідки на постійне проживання в Україні не звільняє позивача від загальних правил перетинання державного кордону для іноземних громадян.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 13.06.2018 у справі №815/5991/15.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач - НОМЕР_1 прикордонний загін (м. БілгородДністровський) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) (вул.Військової Слави, 14, м.Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67707, код ЄДРПОУ 14321831).
Суддя С.М. Корой
.