Справа № 420/11335/22
УХВАЛА
27 грудня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Скупінської О.В.,
при секретарі - Гудзікевич Я.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Костинчука В.В.,
представника відповідача - Негоди Л.П.
представника відповідача - Дідух С.П.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Приморська районна адміністрація м. Одеси, товариство з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо надання житла
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 15 серпня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не вчинення всіх необхідних дій згідно ст. 110 ЖК УРСР, «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 та «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 року № 380 щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 ;
2. Зобов'язати Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатацiйний відділ м. Одеса вчинити всі необхідні дії згідно ст. 110 ЖК УРСР, «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 та Iнструкцiп про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 року № 380 щодо подання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 2 особи , а саме: ОСОБА_1 члену його сім'ї - i дружині ОСОБА_2 , ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він, майор запасу, перебуває на квартирному обліку у житловій комісії військової частини НОМЕР_1 Одеського гарнізону по забезпеченню житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. В 2017 році житлова квартира АДРЕСА_1 була розподілена для постійного проживання позивачу, майору запасу ОСОБА_1 , та його сім'ї у зв'язку з відселенням їх з аварійної будівлі військового містечка № НОМЕР_2 , і відповідає нормам законодавства, встановленим для населеного пункту (міста Одеси). Проте Міністерство оборони України та КЕВ м. Одеса, не вчинивши всіх необхідних дій спрямованих на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту військовослужбовців, порушили право позивача на житло, яке закріплено в Конституції України, а саме: Міністерство оборони України не передало вказане житло на баланс КЕВ м. Одеса та, відповідно, КЕВ м. Одеса не подав до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що спір виник через протиправну бездіяльність Міністерства оборони України щодо не закріплення в оперативне управління та не взяття на баланс КЕВ м. Одеса 39 квартир в будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Також вважає, що спір виник через незаконну відмову відповідачів подати клопотання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання.
Вважаючи зазначені дії відповідачів протиправною бездіяльністю, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 22 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме надання до суду позовної заяви із зазначенням вірної адреси другого відповідача та процесуального статусу третіх осіб.
Ухвалою судді від 29 серпня 2022 року ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрити провадження у адміністративній справі.
Ухвалою суду від 23.09.2022 ухвалено витребувати у Міністерства оборони України інформацію та її документальне підтвердження щодо того, чи належить житлове приміщення, розташоване за адресою: квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві державної власності Міністерству оборони України до службового жилого приміщення, та чи надавалось забезпечення ОСОБА_1 вказаним приміщенням як службовим приміщенням, а також чи надавалось забезпечення ОСОБА_1 жилим приміщенням для постійного проживання. Зазначені документи надати на адресу Одеського окружного адміністративного суду протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року ухвалено поновити Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса пропущений строк для надання відзиву на позовну заяву по справі №420/11335/22.
Ухвалою суду від 24.10.2022 суд ухвалив розгляд справи №420/11335/22 проводити за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання на 22 листопада 2022 року об 11 год 00 хв.
22 листопада 2022 року підготовче засідання відкладено на 07.12.2022.
У підготовчому засіданні позивач та його представник підтвердили доводи, що викладені у позовній заяві, зокрема відносно того, що ОСОБА_1 , проживаючи в спеціально пристосованій казармі АДРЕСА_5 , на підставі дозволу на проживання у ній та у подальшому у лютому 2017 року був відселений до квартири за адресою: АДРЕСА_6 .
Позивач зазначає, що зазначене відселення відбулось у зв'язку з тим, що 25.11.2004 між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) та ТОВ «УВГП-Система» (Пайовик) було укладено договір №227/УБП-70Д про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
Відповідно частини «м» пункту 4.1. договору від 25.11.2004, відселення осіб військовослужбовців (громадян) та членів їх сімей з будівель, розташованих на земельній ділянці, які підлягає забудові, здійснюється в установленому законодавством порядку за рахунок частки «Замовника», передбаченої пунктом 3.4. договору.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси скерував на адресу ТОВ «УВГП-Система» лист №626 від 24.02.2017 зі списками мешканців, які проживають в будівлях військового містечка № НОМЕР_2 , які підпали під пляму забудови та: -мають право на отримання постійного або службового житла; -підлягають переселенню до гуртожитку; -не мають права на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України та підлягають відселенню без надання іншого приміщення.
До списку осіб, які проживають в будівлях військового містечка № НОМЕР_2 , підпали під пляму забудови та мають право на отримання постійного або службового житла був зарахований й ОСОБА_1 .
29.03.2017 між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) та ТОВ «УВГП-Система» (Пайовик) було підписано акт приймання-передачі квартир на виконання умов договору №227/УБП-70Д від 25.11.2004, зокрема приймання-передача 39 квартир в будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 з відселенням в них військовослужбовців та членів їх сімей, що мешкали в аварійних будівлях та спорудах, які були розташовані в плямі забудови (військове містечко № НОМЕР_2 ) згідно Додатку №1 (список №1 осіб, які заселені в квартиру до цього Акту, та які відносяться до числа тих, що мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла і підлягають відселенню з плям забудови згідно листа КЕВ м.Одеси №626 від 24.02.2017, та враховуючи наявність в них ордерів.
Вселення до квартири за адресою: АДРЕСА_6 у березні 2017 року ОСОБА_1 підтверджує також укладеними ним договорами про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, договором про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкової території, договором про користування електричною енергією, що укладені ним 30.03.2017.
В той же час позивач не заперечував проти того, що він та члени його сім'ї знаходяться на обліку як особи, які потребують поліпшення житлових умов у порядку черговості.
У подальшому, щодо зазначених квартир було проведено реєстрацію права державної власності за Міністерством оборони України.
Зазначені обставини справи щодо відселення ОСОБА_1 представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одесі у підготовчому засіданні визнав, а Міністерство оборони України наведені обставини не спростовувало.
Вважаючи бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не вчинення всіх необхідних дій щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 та з вимогою зобов'язати Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатацiйний відділ м. Одеса вчинити всі необхідні дії щодо подання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 2 особи , а саме позивачу та його дружині, ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.
При цьому, суд враховує, що позивач 12 травня 2022 року звернувся з позовом до Приморського районного суду м.Одеси з аналогічними вимогами, та ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.08.2022 провадження по цивільній справі №522/5552/22 було закрито та роз'яснено позивачеві право звернутись з даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Отже, при з'ясуванні обставин справи та спірних правовідносин, судом встановлено, що у березні 2017 року позивач був відселений до квартири за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить на праві державної власності Міністерству оборони України.
При цьому, доказів видачі ордеру позивачу на право вселення у квартиру матеріали справи не містять, а не вчинення дій суб'єктів владних повноважень щодо видачі такого ордера, позивач вважає протиправною бездіяльністю.
05.10.2022 до суду (вх.№31224/22) від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує про відсутність приміщення в числі фонду службового житла, а відтак воно не може бути розподілено відповідачем.
27.10.2022 до суду (вх.№Еп/31548/22) від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначає про відсутність приміщення в числі фонду службового житла.
Ухвалою суду від 07.12.2022 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням підстав для його поновлення.
12.12.2022 до суду (вх.№ЕП/36501/22) від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у якій вказує, що не погоджується з ухвалою суду від 07.12.2022 та вважає, що не пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду.
У вказаній заяві представник позивача зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №362/643/21, де зроблено висновок, що спори з приводу соціального захисту військовослужбовців належать до юрисдикції адміністративних судів, була оприлюднена 08.08.2022, а 15.08.2022 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.
Позивач вказує, що відповідно до чинного законодавства України та вимог судової практики Верховного Суду, яка склалася на той час, у порядку цивільного провадження запропонував відповідачам позасудове вирішення спору, але протиправна бездіяльність зі сторони відповідача змусила його звернутися до суду.
У якості доводів щодо позасудового вирішення спору, позивач посилається на наступні звернення: заяву до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 04.03.2021; колективне звернення до Міністерства оборони України від 03.07.2021; заяву до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від 28.07.2021.
Позивач, із посиланням на ч.ч.3, 4 ст.122 КАС України, вказує, що у нього був шестимісячний строк звернення з позовом до адміністративного суду України та зазначає, що перебіг процесуального строку звернення до суду у нього розпочався з наступного дня після закриття провадження по цивільній справі №522/5552/22 та роз'яснення позивачеві права звернутись з даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, тобто з 08.08.2022 та просить суд поновити пропущений строк на звернення до суду з позовною заявою.
У підготовчому засіданні позивач та його представник просили суд клопотання задовольнити, а представники відповідачів просили у його задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
На підставі частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 по справі № 362/643/21 зробила висновок, що військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду позивача не є поважними, оскільки позивач мав розраховувати на трирічний строк, відповідно до приписів ЦПК України, вважаючи, що спір відноситься до цивільного судочинства.
Так, станом на момент спірних правовідносин, визначення ордеру на житлове приміщення міститься у статті 58 Житлового кодексу Української РСР, відповідно до якої на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що з огляду на вселення у березні 2017 року у квартиру за адресою АДРЕСА_6 , саме з цього моменту розпочалось стверджуване позивачем порушення його прав оскаржуваною бездіяльністю, про яку він зазначає у позовній заяві, а відтак саме з цього моменту й розпочався строк звернення позивача до суду.
Суд зазначає, що зміна підсудності розглядається судом як поважна причина при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду, проте, як підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, відповідач у приміщення був вселений у березні 2017 року, до Приморського районного суду міста Одеси звернувся у травні 2022 року, тобто більш ніж за 5 років з вимогами щодо бездіяльності по вчиненню дій з видачі ордера.
Водночас позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з лютого 2020 року по травень 2022 року.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на приписи ч.4 ст.78 КАС України, висновки з яких виходив Київський районний суд міста Одеси, відкриваючи провадження у справі №522/5552/22, не є для суду обов'язковими.
Посилання представника позивача щодо дії воєнного стану на території України, суд вважає такими, що не впливають на поважність причин пропуску строку на звернення до суду у контексті спірних правовідносин, оскільки воєнний стан введено в Україні з 24.02.2022. Крім того, як вже наголошувалось судом, позивач звернувся з позовною заявою до Приморського районного суду міста Одеси вже після його введення.
Суд вважає за необхідне вказати, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, враховуючи ту обставину, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом та не наведено будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Пунктом восьмим частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, суд вважає за необхідне а адміністративний позов - залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 240 250, 294 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника позивача (вх.№ЕП/36501/22 від 12.12.2022) про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Приморська районна адміністрація м. Одеси, товариство з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо надання житла - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА