Справа № 420/13511/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,
встановив:
I. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 ( далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України області ( далі Відповідач), у якому просить стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 188 469,36 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
На обґрунтування вказаних вимог Позивач зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 18 жовтня 2019 року та у цій частині рішення суду допущено до негайного його виконання. На виконання вказаного судового рішення наказом відповідача від 24.06.2022 № 243-к (зі змінами, внесеними наказом від 12.08.2022 № 390-к ОСОБА_1 було поновлено на посаді. Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, період з 07.07.2020 (наступний день після рішення суду про поновлення) по 23.06.2022 (день, перед поновленням) вважається вимушеним прогулом та за цей період має бути стягнуто середній заробіток. Оскільки середня заробітна плата за вказаний період не змінювалась та залишилась на рівні, встановленому у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19, тому з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 188 469,36 грн., обчисленої з урахуванням 47 грн. 92 коп. за годину та 3933 робочих годин.
04.11.2022 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на наявність поважних причин щодо не виконання судового рішення, оскільки усі виконавці рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19, звільнені із займаних посад та не є працівниками Морської адміністрації. Відповідач також вказує на помилковість твердження позивача щодо періоду затримки виконання судового рішення з 07.07.2020 по 23.06.2022 р., оскільки вказане рішення суду було отримано Морською адміністрацією 22.07.2020 р. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Адміністрації судноплавства від 24.06.2022 № 243-к поновлено на посаді, тому Адміністрацією судноплавства вжито заходів щодо виконання судового рішення, права позивача вважає не порушеними, що виключає задоволення позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 03.10.2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.10.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 08.11.2022 р. відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 14.11.2022 року об 14 годині 30 хв.
Протокольною ухвалою суду від 14.11.2022 р. відмовлено у задоволені клопотанні представника відповідача від 01.11.2022 р. про залишення позову без руху, відмовлено у задоволені клопотанні представника відповідача від 01.11.2022 р. про залишення позову без розгляду, відкладено судове засідання у зв'язку з не явкою в судове засідання відповідача та наданням йому можливості висловити свою позицію щодо предмету спору в судовому засіданні, наступне судове засідання призначено на 05.12.2022 р. об 11-00 год.
Протокольною ухвалою суду від 05.12.2022 р. у зв'язку з не явкою в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату та час проведення судового засідання, та наданням представником позивача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалено продовжити розгляд справи в письмовому проваджені.
Ухвалою суду від 08.12.2022 р. клопотання представника Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 06.12.2022 року задоволено частково. Прийнято інформацію щодо засобів телефонного та електронного зв'язку осіб, що здійснюють представництво інтересів Адміністрації судноплавства (у порядку самопредставництва). В частині повідомлення Адміністрацію судноплавства про дату та час наступного судового засідання щодо розгляду справи № 420/13511/22 - відмовлено.
Як встановлено судом, 22.12.2022 року від представника відповідача надійшли пояснення на ухвалу суду від 08.12.2022 р., які судом розглянуті та прийнятті до уваги. Так, повторно перевіривши обставини, викладені представником Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України у клопотанні від 06.12.2022 року, а також надані ним докази до пояснень від 22.12.2022 р., суд не вбачає підстав для визнання поважності причин не обізнаності відповідача про дати слухань справи 14.11.2022 р. та 05.12.2022 р., а надані докази не спростовують обставин, встановлених судом в ухвалі від 08.12.2022 р. з огляду на таке. По-перше, ухвала від 08.11.2022 р. про призначення судового засідання на 14.11.2022 р. об 14 годині 30 хв. доставлена в електронний кабінет відповідача 08.11.2022 р. о 20 год. 35 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа ( а.с. 117), дане судове рішення оприлюднено на офіційному сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень» 10.11.2022 р. При цьому, представник відповідача після направлення 10.11.2022 р. на електронну адресу суду заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 14.11.2022 р. мала проявити активність та дізнатись про результати її розгляду. Натомість, протокольною ухвалою суду від 14.11.2022 р. було відкладено судове засідання у зв'язку з не явкою в судове засідання відповідача та призначено судове засідання на 05.12.2022 р. По-друге, повістка про виклик до суду в судове засідання на 05.12.2022 р. об 11-00 год. доставлена до електронного кабінету сторони відповідача 14.11.2022 р. о 21 год. 17 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 15.11.2022 р. ( а.с. 128). При цьому, є незрозумилими твердження представниці відповідача щодо її участі у судовому засіднні в режимі відеоконференції, оскільки під час розгляду справи судові засідання не проводились в режимі відеоконференції.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. ( ст. 258 КАС України).
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. ( частина 6 ст. 120 КАС України).
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці судове рішення складено та підписано у перший після її закінчення робочий день.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
18.10.2019 року наказом Державної служби морського та річкового транспорту України № 354-к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 87 Закону України « Про державну службу» з 18 жовтня 2019 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19, яке набрало законної сили згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 р., позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, звільнення з публічної служби, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано накази Державної служби морського та річкового транспорту України за №01-Д від 18.10.2019р. "Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та за №354-к від 18.10.2019р. "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 18.10. 2019 р.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної служби морського та річкового транспорту України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2019р. по 06.07.2020 р. в сумі 73 135,5грн.
24.06.2022 року наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України за № 243-к зі змінами, внесеними наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 12.08.2022 р. за № 390-к,
- скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 18.10.2019 р. № 354-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 18.10.2019 р. ( а.с. 21-22)
Підстава прийняття даного наказу - рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 р. у справі № 540/2442/19 в редакції наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 12.08.2022 р. за № 390-к.
Вважаючи, що судове рішення про поновлення на роботі виконано відповідачем лише 24.06.2022 року, що призвело до порушення прав позивача, тому з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 188 469,36 грн., у зв'язку з чим він і звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до положень частин 2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
На час незаконного звільнення, позивач був державним службовцем, правовий статус якого був урегульований Законом України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу", приписами статі 5 цього Закону передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Разом з тим, відносини щодо поновлення на роботі незаконно звільненого державного службовця, компенсації за вимушений прогул та за затримку виконання рішення про поновлення на роботі нормами Закону України "Про державну службу" безпосередньо не врегульовані.
Натомість, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Частинами 1, 5 статті 235 КЗПП України передбачено, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
У відповідності до вимог ст.236 КЗПП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Оцінка суду
З аналізу вищевказаних положень вбачається, що роботодавець зобов'язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі негайно - відразу після проголошення рішення суду з метою компенсації втрат такому працівнику від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. При цьому, Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, оскільки у даній категорії справ наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.02.2018 року у справі №807/2713/13-а, від 21.03.2018 року у справі №243/2748/16-ц, від 27.06.2019 року у справі №821/1678/16, від 17.07.2019 року у справі №825/1281/16, від 25.07.2019 року у справі №2а-3138/10/0370, від 27.11.2019 року у справі №802/1183/16-а.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", роз'яснено судам, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Разом з тим, КЗпП не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов'язків.
Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття "затримка" як "зволікання", затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19, яке набрало законної сили згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 р., в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України виконано шляхом видання Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України наказу від 24.06.2022 року за № 243-к про його поновлення на роботі, а тому відповідно до ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання вказаного судового рішення.
Визначаючись з періодом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, суд вказує про таке.
Як вбачається зі змісту наказу відповідача від 24.06.2022 року за № 243-к, то ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 18.10. 2019 р.
При цьому, згідно судових рішень у справі № 540/2442/19 стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної служби морського та річкового транспорту України середній заробіток за час вимушеного його прогулу за період з 19.10.2019 р. по 06.07.2020 р. в сумі 73 135,5 грн.
Таким чином, судом встановлено, що в межах даних спірних правовідносин період затримки виконання судового рішення становить з наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі, тобто 07.07.2020 року до дати, після якої позивача було поновлено на роботі, тобто 23.06.2022 року.
При цьому, суд не приймає до уваги аргумент відповідача щодо не звернення позивача з заявою про поновлення на роботі, оскільки спростовується вищевказаними приписами КЗпП України в частині того, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у роботодавця виникає обов'язок щодо його виконання шляхом прийняття наказу про поновлення позивача на роботі.
Крім того, ст. 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, у даному випаду, позивач не надавав відповідачу заяви про поновлення його на роботі на підставі судового рішення, що за позицією останнього звільняє його від відповідності за затримку виконання судового рішення.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз.2 п. 3 Порядку № 100 суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно пункту 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Обґрунтовуючи суму стягнення з відповідача 188 469,36 грн., позивач посилається на те, що у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19 було визначено середньогодинну заробітну плату в сумі 47 грн. 92 коп. а саме з цієї суми обраховувався судом середній заробіток за час вимушеного прогулу при розгляді справи № 540/2442/19.
Як вбачається зі змісту рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19, то при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом було прийнято до уваги довідку про доходи ОСОБА_1 від 16.01.2020 № 48 та від 01.07.2020 № 73, яку видано Державною службою Морського та річкового транспорту. За серпень 2019 року позивачу нараховано заробітної плати - 3534 грн. 22 коп. за 72 години при місячній нормі 177 годин , за вересень 2019 року нараховано 2983,13 грн. за 64 відпрацьованих годин при нормі 177 год. Усього, за два місяці нараховано 6517 грн. 35 коп. зарплати за 136 відпрацьованих годин, або 47 грн. 92 коп. за годину.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказане та враховуючи, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 по справі № 540/2442/19, набрало законної сили згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.1.2020 року, у суду відсутні підстави ставити під сумнів встановлені вказаним рішенням обставини, у тому числі, й стосовно розміру середньогодинного заробітку позивача.
При цьому, під час розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень з означеного питання.
Згідно частини 1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Враховуючи, що при 40-годинному робочому тижні норма тривалості робочого часу в годинах складає
- липень 2020 р. ( з 07.07.2020 по 31.07.2020 ) - 152 роб. год. (184 роб.год. - 32 роб.год )
- серпень 2020 - 160 роб. год.;
- вересень 2020 - 176 роб. год.;
- жовтень 2020 - 167 роб. год.;
- листопад 2020 - 168 роб. год.;
- грудень 2020 - 174 роб. год.;
Загальна кількість робочих годин з 07.07.2020 по 31.12.2020 складає - 997 роб. годин
Загальна кількість робочих годин у 2021 році складає 1994 роб. годин
- у січні 2022 - 151 роб. год.;
- у лютому 2022 - 160 роб. год.;
- у березні 2022 - 175 роб. год.;
- у квітні 2022 - 168 роб. год.;
- у травні 2020 - 176 роб. год.;
- у червні 2022 - ( з 01.06.2022 по 23.06.2022 ) - 136 роб. год. (176 роб.год. - 40 роб.год )
Загальна кількість робочих годин з 01.01.2022 по 23.06.2022 р. складає - 966 роб. години.
За період з 07.07.2020 по 23.06.2022 р. включно кількість робочих годин складає 3957 роб. години.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що при розрахунку кількості робочих годин у квітні 2022 - 160, у травні 2022 - 160 допущена помилка, оскільки кількість робочих годин у квітні 2022 складає 168, у травні 2022 - 176, а тому розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 189 619,44 грн. ( 47,92 грн. х 3957 роб. години.), яка розрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо доводів представника відповідача у змісті відзиву на позов про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то під час розгляду даної справи судом неодноразово вирішувалось дане питання, зокрема, в ухвалі від 14 жовтня 2022 року про відкриття провадження у справі, а також у протокольній ухвалі суду від 14.11.2022 р. щодо відмови у задоволені клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Натомість, суд наголошує, що при вирішенні вказаного питання була врахована остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), згідно якої, з'ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першої статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Об'єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.
У постанові від 18 серпня 2022 року справа № 560/7496/20 (адміністративне провадження № К/9901/42336/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
Відтак, за вказаними правовими висновками Верховного Суду за пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком.
VII. Висновок суду
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 статті 73 КАС України).
Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, а тому позов підлягає задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 41886120) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити.
Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.07.2020 по 23.06.2022 в сумі 189 619,44 ( сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 44 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна