Справа № 420/17904/22
УХВАЛА
26 грудня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, стягнення шкоди, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ОСОБА_1 щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по продовольчій службі тилу логістики на загальну суму 14415 грн. 30 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 30 коп.);
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 14415 грн. 30 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 30 коп.) по продовольчій службі тилу логістики, яка встановлена службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2019 року № 103.
Ухвалою суду від 14.12.2022 року постановлено:
- визнати підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, - неповажними;
- позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, стягнення шкоди - залишити без руху;
- встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без рухушляхом подання до суду, разом із копіями для інших учасників справи: - письмового зазначення, яким законом визначена можливість звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи з вимогою про визнання протиправними дій або письмового узгодження змісту позовних вимог у зазначеній частині з наведеними положеннями КАС України щодо предмету спору та повноважень суду при прийнятті рішення, з дотриманням відповідних вимог ст.ст. 160, 161 КАС України; - доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; - письмового зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.
В ухвалі від 14.12.2022 року суд також роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
19.12.2022 року від представника позивача до суду на виконання ухвали суду у встановлений судом строк надійшли заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, вхід. № ЕП/37377/22, та про усунення недоліків адміністративного позову, вхід. № ЕП/37378/22.
Згідно зі змістом заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої на усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 14.12.2022 року, позивачем зазначено:
- особовий склад та представники юридичної служби військової частини НОМЕР_1 постійно залучались для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях внаслідок чого не було із об'єктивних причин не було можливості належним чином організовувати позовну роботу в інтересах військової частини НОМЕР_1 в у строки, визначені КАС України, перебуваючи не у пункті постійної дислокації частини, без можливості доступу до всіх необхідних документів, які б потрібні були для обґрунтування позовних вимог;
- також, однією із причин пропуску строку звернення до суду є неналежне виконання попередніми начальниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 своїх функціональних обов'язків в частині організації та ведення претензійної і позовної роботи, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2021 року № 1092, виданого за результатами проведеного службового розслідування;
- повномасштабне російське вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року та введення воєнного стану, який було продовжено низкою указів Президента України, зокрема й останнім від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», зумовило розосередження особового складу військової частини НОМЕР_1 за межами території для облаштування оборонних позицій на стратегічних напрямках, на тривалий проміжок часу, зокрема, військовослужбовців юридичної на фінансово-економічної служб;
- в Рекомендаціях від 02.03.2022, прийнятих РСУ, зазначено таке: « 6.Виважено підходити до питань, пов'язаних із поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану»;
- таким чином, РСУ фактично визнала воєнний стан об'єктивною та поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Про поновлення процесуальних строків під час війни Голова Верховного Суду Всеволод Князєв зазначив таке: «Воєнний стан є поважною причиною пропуску строків, але кожен суддя буде оцінювати цю причину індивідуально в межах справи, яка розглядатиметься». Таким чином, воєнний стан є однією із вагомих причин, що береться до уваги під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків, проте кожен випадок індивідуальний та остаточне рішення за результатом оцінки всіх обставин прийматиме суд;
- інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду немає;
- також, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року по справі № 420/17904/22, було зазначено, що: «відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк..»;
- Військова частина НОМЕР_1 вважає доводи суду у цій частині невірними, оскільки, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя;
- положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами;
- для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень;
- крім того, Військовою частиною НОМЕР_1 , раніше було подано адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 420/7272/22) з аналогічного предмету спору, де, відповідно з автоматизованим розподілом, суддею було визначено - Цховребову М.Г;
- в цій справі, ухвалою, судом також, як одним із недоліків, було виявлено пропущення процесуального строку звернення до суду, та зазначено:
«Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк»;
- на що, військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу;
- але, надалі, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 року, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбаченим ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень;
- аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20 та від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20.
Разом з тим, по-перше, відповідно до змісту ухвали від 14.12.2022 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, та подана позивачем заява про поновлення пропущеного процесуального строку - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно вказані у заяві підстави - є неповажними, - з таких підстав, зокрема:
«До заяви про поновлення пропущеного процесуального строку додано, зокрема, копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2021 року № 1092 «Про результати службового розслідування».
У змісті позовної заяви позивачем зазначено, зокрема:
- під час проходження військової служби відповідач завдав державі в особі військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду в розмірі 14 415 грн. 30 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 30 коп.) по продовольчій службі тилу логістики. Даний факт було встановлено службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2019 року № 103;
- відповідно до ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Належність такої категорії правовідносин, до спорів, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби встановлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 520/10571/2020 тощо.
Водночас приписами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», на який посилається позивач, не визначено строків звернення до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 520/10571/2020.
Отже, позиція позивача щодо трирічного строку звернення до суду з даним позовом - є помилковою.
Крім того, жодних доказів на доведення наведених у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку обставин, зокрема, що строк було пропущено в зв'язку із тим, що: особовий склад та представники юридичної служби військової частини НОМЕР_1 постійно залучались для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях внаслідок чого не було із об'єктивних причин не було можливості належним чином організовувати позовну роботу в інтересах військової частини НОМЕР_1 в у строки, визначені КАС України, перебуваючи не у пункті постійної дислокації частини, без можливості доступу до всіх необхідних документів, які б потрібні були для обґрунтування позовних вимог, - позивачем у заяві не зазначено та до неї не додано.
Також, позивачем не наведено жодних доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2021 року № 1092 «Про результати службового розслідування», яким встановлено, що даний строк було пропущено в зв'язку із неналежним виконанням начальниками юридичної служби своїх функціональних обов'язків.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Позивачем не наведено жодних конкретних доводів та не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, в тому числі щодо зазначених позивачем загальних обставин, що перебуваючи не у пункті постійної дислокації частини, без можливості доступу до всіх необхідних документів, які б потрібні були для обґрунтування позовних вимог, тощо.
Частиною 3 статті 120 КАС України «Обчислення процесуального строку» встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв'язку.
Даний позов подано до суду 09.12.2022 року.»
З наведеного вбачається, що обставини, зазначені у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, яку подано на усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 14.12.2022 року, вже були предметом дослідження судом, та як зазначено самим позивачем у поданій на виконання ухвали суду від 14.12.2022 року заяві, інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду у позивача немає.
Отже, недоліки позовної заяві на виконання ухвали суду від 14.12.2022 року в частині зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження - позивачем не усунені.
По-друге, щодо посилання представника позивача у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 року у справі № 420/7272/22 з аналогічного предмету та правовий висновок Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20 та від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20 стосовно застосування у спірних правовідносинах тримісячного строку звернення до суду, - суд звертає увагу позивача, що з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин щодо дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, та щодо дати фактичного звернення позивача до суду з даним позовом, наведене обґрунтування не спростовує висновків суду про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Наведені висновки суду узгоджуються, зокрема, із постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 року у справі № 420/7272/22, на яку посилається позивач, якою апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 в аналогічних правовідносинах залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, якою позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, стягнення шкоди повернуто позивачеві, залишено без змін.
Щодо усунення недоліків позовної заяви в частині подання до суду: доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем у заяві зазначено таке:
- інформація про місце реєстрації проживання відповідача, військовій частині НОМЕР_1 - невідомі;
- наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року № 333 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України, яка передбачає складання та ведення особових справ військовослужбовців. Згідно приписів Інструкції № 333 особова справа складається з послужного списку, автобіографії, фотографічної картки, атестаційних та додаткових матеріалів. Але, ва то звернути увагу суду на те, що у зв'язку з введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженням його відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 року № 7517/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року на 90 діб, частина певної документації військової частини НОМЕР_1 була знищена у встановленому порядку, а частина вивезена з метою її збереження. Внаслідок чого неможливо, станом на теперішній час, із об'єктивних причин надати інформацію, витребувану судом, зокрема місце реєстрації проживання відповідача. Ці факти також були зазначені в первісно адміністративному позові. Як наслідок, та у зв'язку з вищевикладеним була відсутня змога направлення копії адміністративного позову з додатками відповідачу;
- відповідно до ч. 1 ст. 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Разом з тим, відповідно до змісту ухвали від 14.12.2022 року, суд дійшов висновку, що вимоги ч. 2 ст. 161 КАС України позивачем не виконані, - з таких підстав, зокрема:
«По-друге, позивачем до позовної заяви доданий примірник адміністративного позову з додатками стороні по справі.
Проте, згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 161 КАС України, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Позивачем доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів до позовної заяви не доданий.
Отже, вимоги ч. 2 ст. 161 КАС України позивачем не виконані.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що фактичне подання разом із позовною заявою копії позовної заяви та доданих до неї документів не спростовує встановлену судом обставину невиконання позивачем в даному випадку вимог ч. 2 ст. 161 КАС України.»
З наведених положень ч. 2 ст. 161 КАС України вбачається, що вони для суб'єкта владних повноважень при поданні адміністративного позову є зобов'язальними (обов'язковими) та не містять жодних виключень/заперечень/умов/тощо, в тому числі тих, на які посилається позивач.
Крім того, щодо посилання позивача на положення ч. 1 ст. 130 КАС України слід зазначити, що стаття 131 КАС України «Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання» не регулює питання щодо порядку подання документів, що додаються до позовної заяви. Відповідно, таке посилання позивача в даному випадку є помилковим та безпідставним.
Отже, недоліки позовної заяві на виконання ухвали суду від 14.12.2022 року в частині доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів - позивачем не усунені.
Щодо усунення недоліків позовної заяви в частині подання до суду: письмового зазначення, яким законом визначена можливість звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи з вимогою про визнання протиправними дій або письмового узгодження змісту позовних вимог у зазначеній частині з наведеними положеннями КАС України щодо предмету спору та повноважень суду при прийнятті рішення, з дотриманням відповідних вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, позивачем у заяві зазначено таке:
- як вже було зазначено в адміністративному позові, у листах Верховний Суд України звертає увагу суддів, що визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом;
- Судова палата в адміністративних справах спільно із Судовою палатою в цивільних справах Верховного Суду України постановою від 13 квітня 2010 року (у Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 9341144) вказала, що справи, з вище переліченими характеристиками, є публічно-правовими і належать саме до адміністративної юрисдикції;
- відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 грудня 2018 року у справ № 818/1688/16, у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби;
- за пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а частиною четвертою статті 19 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- стосовно судової практики розгляду адміністративних справ в адміністративних судах з аналогічним предметом спору та сторонами: справа № 420/6990/22: ухвалою ООАС від 14.06.2022 року було прийнято адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі до розгляду та відкрито провадження у справі;
- таким чином, даний спір за своєю правовою природою є публічно-правовим та відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Разом з тим, відповідно до змісту ухвали від 14.12.2022 року, суд дійшов висновку, що позивачем не зазначено, яким законом визначена можливість звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи з вимогою про визнання протиправними дій, - з таких підстав, зокрема:
«По-перше, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Так, згідно зі змістом заявлених позовних вимог, позивач просить, зокрема, визнати протиправними дії ОСОБА_1 щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по продовольчій службі тилу логістики на загальну суму 14415 грн. 30 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 30 коп.).
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Також, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.»
Дійсно, даний спір за своєю правовою природою є публічно-правовим та відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Разом з тим, позивачем на виконання ухвали суду не зазначено, яким законом визначена можливість звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи саме з вимогою про визнання протиправними дій.
При цьому, щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду щодо юрисдикції даного спору, суд звертає увагу позивача, що вона висловлена, як зазначено самим позивачем щодо позовних вимог (спору) про відшкодування шкоди певною фізичною особою, під час розгляду та вирішення якого суд, в тому числі оцінює правомірність дій такої особи, а не про визнання протиправними дій фізичної особи, як фактично у даному позові заявлено позивачем у першій позовній вимозі та не зазначено, яким законом визначена можливість звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи з вимогою про визнання протиправними дій.
Отже, недоліки позовної заяві на виконання ухвали суду від 14.12.2022 року в частині письмового зазначення, яким законом визначена можливість звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи з вимогою про визнання протиправними дій або письмового узгодження змісту позовних вимог у зазначеній частині з наведеними положеннями КАС України щодо предмету спору та повноважень суду при прийнятті рішення, з дотриманням відповідних вимог ст.ст. 160, 161 КАС України - позивачем не усунені.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як вбачається з наведеної норми закону, вона є для судді зобов'язальною та безальтернативною.
Станом на 26.12.2022 року від позивача інших документів щодо усунення недоліків позовної заяви (крім вищезазначених), клопотання про продовження строку, встановленого судом для їх усунення, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 121 КАС України, тощо до суду не надійшло.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, стягнення шкоди - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суддя М.Г. Цховребова