Справа № 420/15347/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльність Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 6, ЄДРПОУ 08402040) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, обчисленого із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, за період з 01.02.2020 р. по 23.12.2020 р. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159;
- зобов'язання Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 6, ЄДРПОУ 08402040) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, обчисленого із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, за період з 01.02.2020 р. по 23.12.2020 р. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що під час проходження військової служби в Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки нарахування та виплата її грошового забезпечення у період з 01.02.2020 року по 23.12.2020 року здійснювалося не у повному обсязі. Так, обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення за вказаний період та грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік проводилося без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2020 року, позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою. Рішенням Одеського окружного адміністративного суд від 22.06.2022 р. по справі №420/5788/22 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022 року по справі зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.02.2020 р. по 23.12.2020 р. та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду по справі №420/5788/22 відповідачем 30.09.2022 року здійснено перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.02.2020 р. по 23.12.2020 р. в розмірі 28659,84 грн.
Отже позивач вважає, що відповідачем допущено порушення встановленого строку виплати грошового забезпечення, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 31.10.2022 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/15347/22, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що з метою виконання рішення суду, 30.09.2022 року відповідач здійснив перерахунок виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та виплатив на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022 року по справі №420/5788/22 кошти у розмірі 28659,84 грн. Представник відповідача вважає, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати певних коштів. Отже, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що мало місце після того як ці грошові доходи були присуджені судом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 27.06.2019 року по 23.12.2020 року проходила військову службу у Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Наказом військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 23.12.2020 року №199 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Центру з 23.12.2020 року.
04 лютого 2022 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату їй грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 23.12.2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, одноразові додаткові види грошового забезпечення із врахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020 рік.
08 лютого 2022 року листом №943/89 відповідач повідомив позивача про те, що грошове забезпечення визначено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року та грошових документів на момент проходження і звільнення позивача з військової служби.
Не погодовшись в відмовою у виплаті грошового забезпечення позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року по справі №420/5788/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року скасовано та ухвалено постанову про часткове задоволення позовних вимог, а саме:
- визнано протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 23.12.2020 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 23.12.2020 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду по справі №420/5788/22 відповідач здійснив перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.02.2020 р. по 23.12.2020 р. в розмірі 28659,84 грн.
Відповідно до виписки про надходженням по картці/рахунку позивача за період з 30.09.2022 р. по 30.09.2022 р. кошти в сумі 28220,31 грн. (вираховано військовий збір 1,5%) 30.09.2022 року перераховані на рахунок позивача.
Станом на 30.09.2022 р. відповідачем проведено повний розрахунок заборгованості перед позивачем по грошовому забезпеченні (із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для праценздатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року для обчислення посадового окладу та окладу за військове звання) за період з 01.02.2020 р. по 23.12.2020 р. у сумі 28659,84 грн.
Позивач звернулася до суду з цим позовом оскільки вважає, що відповідач порушив її права внаслідок не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд зауважує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Згідно з ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Таким чином, суд зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові (п. 23) від 27.07.2022 року у справі №460/783/20, у постанові від 04.05.2022 року у справі №200/14472/19, у постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що у цій справі позивач не зверталася до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки і звернення її до суду з цим позовом є передчасним.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з огляду на вищевикладене суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії не належать до задоволення.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.12.2022 року.
Суддя Г. В. Лебедєва
.