Справа № 540/7910/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 а (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - відповідач) про:
- визнання бездіяльності відповідача щодо не поновлення пенсії позивачу протиправною та дискримінаційною, визнання протиправним та дискримінаційним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу викладене у листі відповідача від 30.07.2021 вих. №5230/03-16 року та визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсії позивачу;
- зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити певні дії - поновити виплату пенсії позивачу з 01.01.1999 року на вказаний ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнення з відповідача кошти у сумі 100 000 (сто тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що по досягненню ним пенсійного віку та наявного 37 років страхового стажу йому була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон. Для оформлення постійного проживання за кордоном позивач оформив зняття з реєстрації з останнього місця проживання та здав паспорт громадянина України. Замість паспорту громадянина України позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого сплинув 21.10.2018 року. Позивач 10.01.1999 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне проживання, де був взятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Після переїзду на місце постійного проживання в Ізраїль, офіційним органом Ізраїлю був наданий документ - паспорт ОСОБА_2 . Починаючи з 10.01.1999 року і станом на сьогоднішній день, позивач призначеної пенсії не отримує. Представник позивача 21.07.2021 року направив відповідачу заяву про поновлення пенсії позивачу з 01.01.1999 року та виплати її на визначений ним банківський рахунок. Проте, відповідач рішенням відмовив позивачу у поновленні та виплаті пенсії оскільки, позивачем не була дотримана вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії, не надано разом із заявою про призначення пенсії документів, що підтверджують місце проживання особи згідно з Порядком 22-1, та надані позивачем копії документів неналежним чином засвідченні. Не погоджуючись з відмовою у поновленні пенсії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки в позовній заяві не зазначено відомості про номер та серію паспорту позивача, копія діючого паспорту не додана до позову, тільки копія закордонного паспорту, який був дійсний до 21.10.2008 року. В матеріалах позовної заяви немає жодного документа, який би посвідчував особу громадянина України ОСОБА_1 . Копія пенсійного посвідчення свідчить про дійсність такого посвідчення до 1998 року. Щодо паспорту Держави Ізраїль в якості документа , який посвідчує особу позивача, то суду надано копія паспорту, заповненого іноземною мовою. Даний документ посвідчує особу позивача у статусі громадянина Держави Ізраїль на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні законодавства України, не є належним підтвердженням особи позивача на території України.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року за клопотанням позивача продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.
28.10.2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 540/7910/21 визначено суддю Лебедєву Г.В.
Ухвалою суду від 02.11.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності та дієздатності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена, або інший документ, який посвідчує особу та передбачений Законом "Про громадянство України".
14.11.2022 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 17.11.2022 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 540/7910/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Суд зазначає, що копію ухвали від 17.11.2022 року була надіслана та доставлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області в його електронний кабінет у підсистемі “Електронний суд”.
Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 01.04.1939 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Ізраїлю, що підтверджується паспортом Ізраїлю, виданий органом МВС в м. Єрусалимі, 24.03.2014 року (а.с.29).
За ствердженням представника позивача по досягненні пенсійного віку та наявності страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон.
Перед виїздом за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .
Для оформлення постійного проживання за кордоном позивач знявся з реєстрації з останнього місця проживання та здав паспорт громадянина України.
ОСОБА_1 21.10.1998 року отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон з терміном дії до 21.10.2008 року (а.с.30).
ОСОБА_1 10.01.1999 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль та з цього часу виплата призначеної пенсії була зупинена.
27.07.2021 від представника ОСОБА_1 адвоката Меламеда В. Б. до ГУ ПФУ в Херсонській області надійшли такі документи на поновлення позивачу виплати пенсії:
- заява від 10.06.2021 про поновлення виплати пенсії з 01.01.1999, в якій зазначено місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;
- копія довіреності;
- копія паспорта особи Держави Ізраїль (громадянство Ізраїльське) №30203428 з перекладом на ім'я ОСОБА_1 , виданого 24.03.2014 (дійсний до 23.03.2024);
- копія трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 , 1939 року народження, дата заповнення 12.09.1960;
- копія довідки про стаж від 12.05.1959 №68;
- копія трудових книжок колгоспника на ім'я ОСОБА_1 за 1959 та 1960 роки;
- копія пенсійного посвідчення;
- особиста декларація від 10.06.2021;
- заява про витребування пенсійної справи та поновлення виплати пенсії від 10.06.2021;
- копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Також представник позивача просив здійснювати виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області Соколовському П.А. відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком, оскільки, останнім не дотримано встановленого порядку звернення (відсутня архівна пенсійна справа) та не надано оригінал паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання на території України).
Не погодившись з відмовою відповідача у поновленні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Статтею 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Порядок № 22-1).
Порядок №22-1 також регулює питання поновлення виплати пенсії, що є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 (у редакції, чинній до 10 грудня 2021 року, тобто на момент звернення за поновленням пенсії) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
За правилами пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З аналізу Порядку №22-1 Верховний Суд дійшов висновку, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії повинна пред'явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку.
Як свідчать обставини даної справи за позовом ОСОБА_1 , останній є громадянином Ізраїлю, що підтверджується копією паспорту, виданого Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль 24.03.2014 року, дата закінчення терміну дії 23.03.2024 року.
Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III передбачено, що навіть якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Пунктом 2.22 Порядку №22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).
Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Отже, за приписами Порядку №22-1 слідує, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Суд встановив, що паспорт громадянина України позивач не має, оскільки перед виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю він оформив зняття з реєстрації з останнього місця проживання та здав відповідний паспорт. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, при зверненні за поновленням виплати пенсії до пенсійного органу у липні 2021 року, представник позивача не надавав.
Водночас, в матеріалах справи наявна копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон з якого вбачається, що такий документ втратив чинність ще 21.10.2008 року.
Будь якого іншого документу, що посвідчує особу позивача, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», позивачем або його представником Пенсійному органу разом із заявою про поновлення виплати пенсії не надано.
Слід також зазначити, що адвокат Соколовського П.А. в позовній заяві та заяві про усунення недоліків стверджує про те, що особу позивача, місце його проживання (реєстрації) та вік суб'єкт владних повноважень мав встановити на підставі паспорту Ізраїлю на ім'я ОСОБА_1 , виданого Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль 24.03.2014 року.
Суд вважає, що, відповідно до законодавства України, такий паспорт не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за поновленням пенсії в Україні, подання якого передбачено пунктом 2.9 Порядку №22-1. Такий паспорт посвідчує особу виключно на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Подібна правова позиція щодо тлумачення норм Порядку №22-1 викладена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №805/465/18-а, від 01 жовтня 2021 року у справі № 280/5116/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 540/1588/19 від 05 травня 2022 року у справі №520/9776/19, від 12 грудня 2022 року №520/5668/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд робить висновок, що позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки заява була подана без дотримання вимог Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України правильно відмовив у задоволенні заяви про поновлення ОСОБА_1 пенсії.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії не належать до задоволення.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.12.2022 року.
Суддя Г. В. Лебедєва
.