Справа № 420/17168/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 69808914 від 10.11.2022 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу Управління надійшла оскаржувана постанова про накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання в повному обсязі судового рішення. Однак позивач зазначає, що на виконання судового рішення ГУ ПФУ в Одеській області було здійснено перерахунок пенсії пенсіонерові, в результаті чого розмір пенсії приведено у відповідність із судовим розсудом. Сума доплата з урахуванням фактично виплачених сум обліковується в ГУ ПФУ в Одеській області та її виплата буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. В свою чергу, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Ухвалою судді від 19.12.22 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 . Призначено по справі судове засідання на 27.12.22 о 11:00 год.
26.12.2022 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що судове рішення пенсійним управлінням виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії. Водночас, нарахована сума залишається невиплаченою, що боржник пояснює відсутністю відповідних бюджетних призначень. Отже боржник не виконує судове рішення в частині безпосередньої виплати пенсії без поважних причин, у зв'язку із чим на останнього правомірно накладено штраф за невиконання судового рішення.
Пояснення від третьої особи щодо позову до суду не надійшли.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2020 № 420/17865/21, яке набрало законної сили 11.04.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування судді у відставці ОСОБА_1 довічного грошового утримання в розмiрi 54% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді про його перерахунку з 19.02.2020 року;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження ним служби в Збройних силах СРСР з 14.10.1980 року по 17.01.1983 року тривалістю 2 роки 3 місяці та 3 дні, період роботи слідчим Южноукраїнського МВВС УМВС в Миколаївській області з 01.12.1991 року по 30.04.1992 року тривалістю 4 місяці 29 днів, період роботи в.о. помічника прокурора Ананьївського району Одеської області, слідчим прокуратури Ананьївського району Одеської області з 06.05.1992 року по 08.02.1993 року тривалістю 9 місяців 02 дні;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 62% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді голови суду відповідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 26 лютого 2020 року № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 113508 грн. 00 коп., починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вищезазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Одеській області рішенням № 951130133793 від 19.07.2022 проведено перерахунок пенсії з 18.02.2022 та нарахована доплата за період з 19.02.2022 по 31.07.2022, яка склала 266782,94 грн. Розмір пенсії з 19.02.2020 - 70374,96 грн. Доплата обліковується в ГУ ПФУ в Одеській області.
У зв'язку із цим ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), так як органом ПФУ судове рішення не виконано в повному обсязі, в результаті чого державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 69808914.
Листом від 10.11.2022 № 1500-1606-5/118206 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про здійснені заходи на виконання судового рішення, пояснивши, що виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення ГУ ПФУ в Одеській області відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
На підставі викладеного та згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ГУ ПФУ в Одеській області просило закінчити виконавче провадження, так як судове рішення виконаного ще до відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 69808914 від 10.11.2022 встановлено, що вимоги виконавчого листа боржником не виконано, за що на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову про накладення штрафу необґрунтованою, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 2018 р. № 649.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 Порядку №649, термін «рішення» вживається у такому значенні - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, на виконання судового рішення ГУ ПФУ в Одеській області 19.07.2022 було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19.02.2020 та нарахована доплата за період з 19.02.2020 по 31.07.2022 в сумі 266782,94 грн (обліковується в ГУ ПФУ в Одеській області).
Отже нарахування невиплаченої пенсії боржником виконано, проте за чинним законодавством її виплата пенсіонерові може бути здійснена за наявності відповідного фінансування, що забезпечується центральним органом виконавчої влади - Пенсійним фондом України.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" внесено зміни до деяких постанов Уряду, та, зокрема, до Положення 28-2.
Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку та внесено до постанов Кабінету Міністрів України відповідні зміни.
Встановлено Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Згідно з пп. 4 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (в редакції Постанови № 1279), Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Відтак, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що ГУ ПФУ в Одеській області було частково виконано 19.07.2022 рішення суду по справі № 420/17865/21, тобто ще до відкриття виконавчого провадження 13.09.2022 № 69808914.
При цьому, невиконання судового рішення пенсійними органами в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що виплати пенсій здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління ПФУ не має, про що зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а.
Так, виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях боржника в такому виконавчому провадженні відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення до відповідальності та накладення штрафу.
Таким чином, в даному випадку застосування відповідачем до позивача штрафу суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірну постанову без всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані це рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091; ЄДРПОУ 43315529), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 69808914 від 10.11.2022 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн (за невиконання рішення суду).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя І.В. Завальнюк