Справа № 420/15257/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» (вул. Космонавтів, 81, офіс 522, м. Миколаїв, 54028) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов (а.с.107-118) Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» (далі ТОВ «КРАФТ») до Одеської митниці, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.08.2022 №UА500530/2022/000006/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500530/2022/000029.
Представник позивача зазначив, що між ТОВ «КРАФТ» та «HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI A.S.» (Туреччина) укланено контракт №HEX 2022/HRS 049 вiд 07.07.2022 року на поставку товару.
Вiдповiдно до вказаних умов контракту позивачем отримано від контрагента товар та з метою здійснення митного оформлення подано митну декларацію від 30.08.2022 №UA500530/2022/004347 з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару.
Проте був отриманий лист від митного органу щодо виникнення у них сумниву у митній вартості товару.
Представник позивача вказує, що не погодився з додатковим витребуванням документів, проте були надані додаткові документи для здійснення митних формальностей щодо отриманого товару.
В отриманому листі щодо необхідності витребування додаткових документів зазначено про ненадання всіх документів щодо перевезення товару, та навантажувальних та розвантажувальних робіт.
Позивач вказує, що для прискорення документооберту мiж ТОВ «КРАФТ» (замовником) та ПП «ICHAK УКР ЛОГІСТІК» (перевізником) було укладено Договір №12-08/2022 від 12.08.2022 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. При цьому, сторони домовились, що факсимільні/скан/фото копії договору, рахунків, платіжних доручень, актів, в разі необхідності, можуть бути передані/отримані за допомогою будь-яких засобів зв'язку, в тому числі в електронній формі. Позивач не заперечує, що виконавцем помилково зазначено у довідці про транспортно-експедиційні витрати перевезення маршрутом до м. Київ замість м.Одеса. Проте це не є підставою для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару.
Також в листі зазначено, що рахунок-фактура №03-19/08/22 від 19.08.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг надано фірмою ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК», в той час коли в транспортних документах (CMR вiд 18.08.2022) в графі «перевізник» наявний штамп іншої фірми перевізника, а саме - ВААЈ TRANS LTD. До митного оформлення не надано договори про перевезення з вищезазначеними фірмами.
Між тим, згідно умов договору №12-08/2022 від 12.08.2022 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК» має право самостійно на власний розсуд залучати інших перевізників або третіх осіб для виконана своїх обов'язків за договором. Для здійснення виконання цього замовлення виконавцем був залучений ВААJ TRANS LTD, про що свідчить iнформацiя яка міститься у Заявки №1 вiд 16.08.2022 до Договору №12-08/2022 вiд 12.08.2022. Таким чином, інформація наявна в податних до митного формлення докуметах є об'єктивною.
Представник ТОВ «КРАФТ» вважає неспроможними посилання митного органу як на підставу про наявність сумнівів щодо включення вартості навантажувальних та розвантажувальних робіт у вартість перевезення, що унеможливлює перевірку правильностi визначення митної вартості самого товару, оскільки в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.08.2022 №22-08-04 (довідка про транспортно-експедиційні витрати) зазначено, що завантажувальнi та розвантажувальні роботи виконуються за рахунок перевізника та включені у вартість перевезення.
Також неправомірно вказано про те, що серед поданих до митного оформення документiв вiдсутнi платіжні документи, а відповідно до зовнішньоекономічного договору між відправником та одержувачем має бути здійснена передплата в розмірі 30% від вартості товару, що поставляться. Представник ТОВ «КРАФТ» зазначив, що до митного оформлення були додані документи, які підтверджують здійснення ТОВ «КРАФТ» передплати 30%, а саме, інвойс вiд 07.07.2022 та платіжне доручення №46.
На думку митного органу у сертифікаті якості від 19.08.2022 №3286 є невідповідність даних з пакувальним листом від 18.08.2022 в частині номерів у колонках «heat no» (номер плавки). Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту маркування товару має містити «coil no» a не «heat no». Зважаючи обов'язковість таких даних в товаросупровiдних документах зазначена інформація має співпадати.
Не погоджуючись з вказаним висновком митного органу представник позивача у позові зазначив, що маркування товару - це інформація основних відомостей про товар для споживачів, нанесена на упаковку товару у вигляді тексту, умовного позначення, малюнку, тощо. Розбіжності певних відомостей не можуть бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару. До того ж, заповнення Е фактури та пакувального листа здійснюється продавцем та знаходиться поза межами компетенції ТОВ «КРАФТ».
Крім того, митний орган посилався на на те, що в поданій до митного оформлення E-Fatura від 17.08.2022 №IHA2022000001815 зазначено інший код товару на рiвнi 6 знаків за гармонізованою системою класифікації товарiв (товар №2 митної декларації). Також, опис товару в E-Fatura від 17.08.2022 №IHA2022000001815 дає підстави вважати, що товар може бути за товщиною бiльше 10 мм, що не вiдповiдас опису в графі 31 МД.
Проте заповнення E-Fatura від 17.08.2022 №IHA2022000001815 знаходиться поза межами компетенції ТОВ «КРАФТ». Крім того, наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Позивач вказує, що всі надані документи підтверджували митну вартість товару, але для здійснення митного оформлення товару 31.08.2022 TOВ «КРАФТ» була подана заява №31.08/01 з пакетом додаткових документі,в якi підтверджують митну вартість товару, проте відповідачем 31.08.2022 року прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500530/2022/000029 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500530/2022/000006/2.
Представник позивача вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що подані документи містять розбіжності, у зв'язку з чим визначена декларантом митна вартість товару не підтверджена.
Підставою для прийняття рішення вказано, що у додатково наданих документах містяться розбіжності та при цьому можуть виникати сумніви щодо наявності ознак підробки, а саме: 1) подано платiжнi документи з різними сумами та кількістю, які мають однакові номери та рiзнi дати складання; 2) у наданому прайс-листі вказано толеранс «+/-10рсt» на кожний розмiр, проте у додатку №2 до зовнішньоекономічного договору толеранс складає «+/-25рсt»; 3) договір на перевезення з перевізником, зазначений у CMR відсутній; 4) вiдсутнє транспортне замовлення, яке має буди згідно з пунктом 2.2 договору на перевезення, що надані додатково; 5) номер додатково наданого інвойсу не вiдповiдає номеру вказаному в листi пiдприємства від 31.08.2022 №31.08/01 (замість вказаного в листi №НЕХ22/HRS029 від 02.08.2022 - надано інвойс №HEX2022/HRS029 від 02.08.2022); 6) не спростовані сумніви щодо включення вартості навантажувальних та розвантажувальних робіт у вартість перевезення, при цьому до митного оформлення надано договiр тiльки на перевезення, в якому відсутні договірні умови щодо завантажувально-розвантажувальних робіт, тощо.
Представник позивача не погоджуючись з вказаним рішенням зазначив, що ТОВ «КРАФТ» на підтвердження здійснення оплати за товар подано платіжні доручення №46 від 07.07.2022, №47 від 14.07.2022 та №48 від 03.08.2022.
Щодо прайс-листа то жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до оформлення прайс-листiв. Наданий до митного оформлення прайс-лист свiдчить про вартість товару, яку визначив продавець покупцеві. При цьому, вiдповiдно до ч.3 ст.53 МК України прайс-лист є додатковим документом, а не основним документом, що підтверджує митну вартість товару.
Також представник вважає необгрунтованим посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на те, що зазначений у CMR договір на перевезення з перевізником відсутній. ТОВ «КРАФТ» не має підстав надавати договір на перевезення, укладений між ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК» та ВААJ TRANS LTD, що зазначений у CMR, оскільки ТОВ «КРАФТ» не є стороною цього Договору. Перевізник, зазначений у CMR - ВААJ TRANS LTD знаходиться у правовідносинах з ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК», адже надає останньому транспортні засоби для здійснення перевезення товару для ТОВ «КРАФТ». Між тим, заявка №1 від 16.08.2022 до договору №12-08/2022 вiд 12.08.2022 надані разом з пакетом документів до заяви №31.08/01 вiд 31.08.2022.
Щодо зазначеного в листi від 31.08.2022 №31.08/01 додатково наданого інвойсу №НЕХ22/HRS029 від 02.08.2022 замість наданого до митного органу інвойсу №HEX2022/HRS029 від 02.08.2022 представник позивача зазначив, що в листі від 31.08.2022 №31.08/01 помиково зроблена очевідна описка, однак вказане не є підставою для коригування митної вартості товару.
Також представник ТОВ «КРАФТ» вказує, що митному органу надані були пояснення та виконавцем підтверджено, що навантажувальні та розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, а тому контрагенти досягли договірних умов щодо завантажувально-розвантажувальних робіт.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову (а.с.101).
Ухвалою суду від 15.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.213).
Ухвала суду від 15.11.2022 року доставлена до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» - 15.11.2022 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 27.12.2022 року не зареєстровано).
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що 07.07.2022 року між позивачем ТОВ «КРАФТ» (покупець) та Компанією HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI A.S. (Туреччина) (Продавець/Виробник) укладено договір купівлі-продажу №HEX2022/HRS049, відповідно до якого між сторонами здійснюється купівля-продаж гарячекатанної сталі у листах, перевірка якості та кількості яких проводиться під час виробництва і відвантаження, витрати на вказану інспекцію оплачуються за рахунок продавця. Перевірка якості і кількості будк отстаточною в порту відвантаження в Туреччині і обов'язковою для обох сторін. Оплата здійснюється шляхом 30% передплати до 14.07.2022, балансовий платіж 70% сплачується перед кожним відвантаженням. Документами до договору є, зокрема: коменрційний рахунок-фактура з вказівкою розмірів, кількості рулонів, вага поштучно і загальна, а також ціна за одиницю продукції; пакувальний лист та сертифікат вибробувань (а.с.141-148).
Для виконання вказаного договору ТОВ «КРАФТ» (замовник) уклав з ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК» (виконавець) договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №12-08/2022 від 12.08.2022, згідно з яким виконавець має право самостійно на власний розсуд залучати інших перевезників або третіх осіб для виконання своїх обовязків за договором (а.с.162-167).
ТОВ «КРАФТ» 30.08.2022 року подано до Одеської митниці митну декларацію №UA500530/2022/004347 (а.с.129-131), в яких митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (договір купівлі-продажу, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат про походження товару, довідка про транспортні витрати, митна декларація країни відправлення та інші документи).
Проте відповідачем не здійснено митне оформлення товару за ціною договору, витребувані додаткові документи з посиланням на те, що у відповідача виникли сумніви щодо митної вартості товару.
Зокрема, в листі відповідача було вказано про сумніви щодо документів з перевезення товару, надання транспортно-експедиційних послуг фірмою ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК», в той час коли в транспортних документах (CMR вiд 18.08.2022) в графі «перевізник» наявний штамп іншої фірми перевізника, а саме - ВААЈ TRANS LTD, недостатність відомостей при наданні транспортно-експедиційних послуг послуг виконання навантажувальних та розвантажувальних робіт.
В листі про витребування додаткових документів вказано, що серед поданих до митного оформення документiв вiдсутнi платіжні документи, а відповідно до зовнішньоекономічного договору між відправником та одержувачем має бути здійснена передплата в розмірі 30% від вартості товару, що поставляться. У сертифікаті якості від 19.08.2022 №3286 є невідповідність даних з пакувальним листом від 18.08.2022 в частині номерів у колонках «heat no» (номер плавки). Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту маркування товару має містити «coil no» a «heat no».
Декларанту запропоновано надати додаткові документи протягом 10 календарних днів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
31.08.2022 року декларант, якій вважав що надані всі документи, що визначають митну вартість товару, з метою зійснення відповідачем митних формальностей щодо поставленого товару подані заява та додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, договір на перевезення, оборотно-сальдову відомість, прайс-лист виробника, висновок про ватрісні характеристики, довідку HCR/Turkey Ex-Works USD/t та інші.
Проте 31.08.2022 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UА500530/2022/000006/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UА500530/2022/000029.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UА500530/2022/000006/2 від 31.08.2022 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на митну вартість товару не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах саме щодо митної вартості товару. В той же час в договорі, декларації, інвойсі, які є основними документами, що підтверджують митну вартість, жодних розбіжностей не міститься.
Щодо зазначених розбіжностей у листі при витребуванні додаткових документів, то суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що обставини вказані для витребування додаткових документів не впливають на митну вартість товару. Проте всі додаткові документи були надані для здійснення митного офрмлення товару.
За приписами МКУ митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності, при цому вказані відомості повинні стосуватися митної вартості товару з огляду на те, що у відповідача виникли сумніви саме з цього приводу.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Суд вважає, що необґрунтованими посилання на вказані обставини як на розбіжності, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Після надання додаткових документів прийнятк оскаржуване рішення, в якому зазначено, що у додатково наданих документах також містяться розбіжності та при цьому можуть виникати сумніви щодо наявності ознак підробки, а саме:
1) подано платiжнi документи з різними сумами та кількістю, які мають однакові номери та рiзнi дати складання;
2) у наданому прайс-листі вказано толеранс «+/-10рсt» на кожний розмiр, проте у додатку №2 до зовнішньоекономічного договору толеранс складає «+/-25рсt»;
3) договір на перевезення з перевізником, зазначений у CMR відсутній;
4) вiдсутнє транспортне замовлення, яке має буди згідно з пунктом 2.2 договору на перевезення, що надані додатково;
5) номер додатково наданого інвойсу не вiдповiдає номеру вказаному в листi пiдприємства від 31.08.2022 №31.08/01 (замість вказаного в листi №НЕХ22/HRS029 від 02.08.2022 - надано інвойс №HEX2022/HRS029 від 02.08.2022);
6) не спростовані сумніви щодо включення вартості навантажувальних та розвантажувальних робіт у вартість перевезення, при цьому до митного оформлення надано договiр тiльки на перевезення, в якому відсутні договірні умови щодо завантажувально-розвантажувальних робіт, тощо.
Представник позивача не погоджуючись з вказаним рішенням зазначив, що ТОВ «КРАФТ» на підтвердження здійснення оплати за товар подано платіжні доручення №46 від 07.07.2022, №47 від 14.07.2022 та №48 від 03.08.2022 року.
Копії вказаних платіжних доручень надані до позову. Відповідно до договору купівлі-продажу №HEX2022/HRS049, укладеного позивачем з Компанією HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI A.S. (Туреччина) оплата здійснюється шляхом 30% передплати, балансовий платіж 70% сплачується перед кожним відвантаженням. Таким чином, у будь-якому випадку надані платіжні доручення не свідчать про митну вартість товару, а стосуються розрахунків за поставляємий товар
Позивачем 31.08.2022 подано до митного органу платіжні доручення від 08.07.2022 №46, від 14.07.2022 №47, від 03.08.2022 №48, які підтверджують сплату товару декларантом.
Згідно інвойсу від 07.07.2022 №HEX22/HRS049 до договору №HEX2022/HRS049 від 07.07.2022 року загальна вага товару складає 140 МТ, загальна вартість - 103600,00 доларів США, передплата - 31080,00 доларів США (а.с.153).
08.07.2022 ТОВ «КРАФТ» сплачено на рахунок компанії HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI A.S. передплату 30% згідно інвойсу від 07.07.2022 №HEX22/HRS049 у розмірі 31080,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №46 (а.с.154).
Згідно інвойсу від 14.07.2022 №HEX22/HRS049, в якому відбулося коригування кількості товару, що змінилося під час виробництва гарячекатанної сталі у листах, загальна вага товару склала 160 МТ, загальна вартість - 118 400,00 доларів США, підтверджена передплата - 31080,00 доларів США. Залишок до сплати 87320,00 доларів США (а.с.155).
14.07.2022 ТОВ «КРАФТ» сплачено на рахунок компанії HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI A.S. 70% залишку згідно інвойсу від 14.07.2022 №HEX22/HRS049 у розмірі 87320,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №47 (а.с.156).
02.08.2022 компанією HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI складено інвойс №HEX2022/HRS049, в якому сформована остаточна вага товару, що була встановлена під час підготовки товару до відвантаження. Згідно інвойсу від 02.08.2022 визначено суму до доплати у розмірі 6438,00 доларів США (а.с.157).
Згідно листа компанії HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI від 03.08.2022 №0308-08, запропоновано ТОВ «КРАФТ» сплатити 5122,20 доларів США залишку, у зв'язку з виникненням переплати у розмірі 1315,80 доларів США за іншим контрактом №HEX2022/HRS035-REV01 від 24.05.2022, укладеним між контрагентом та позивачем (а.с.158-159).
03.08.2022 ТОВ «КРАФТ» сплачено на рахунок компанії HABAS SINAI VE TIBBI GAZLAR ISTIHSAL ENDUSTRISI A.S. залишок згідно інвойсу від 02.08.2022 №HEX2022/HRS049 у розмірі 5122,20 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №48 (а.с.160).
Суд вважає також неспроможним посилання митного органу як на підставу корегування митної вартості товару на те, що номер додатково наданому інвойсі не вiдповiдає номеру вказаному в листi пiдприємства від 31.08.2022 №31.08/01 (замість вказаного в листi №НЕХ22/HRS029 від 02.08.2022 - надано інвойс №HEX2022/HRS029 від 02.08.2022). Очевідна описка в листі позивача щодо номеру інвойсу не може свідчати про неправильність самого інвойсу та про невідповідність заявленої митної вартості товару наданим документам,у тому числі інвойсу.
Підстави для прийняття оскаржуваного рішення вказані під номерами 3,4,6 стосуються фактично відносин та розрахунків позивача зв своїм контрагентом фірмою ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК» щодо перевезення товару та надання при цьому навантажувальних та розвантажувальних робіт.
Позивач зазначив, що відповідно до договору фірми ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК» оплачені послуги за перевезення і навантажувальні та розвантажувальні роботи. Відомості щодо вартості цих послуг митному органу надані.
Проте як на підставу корегування митної вартості товару відповідач посилається на ненадання на те, що відсутній договір на перевезення з перевізником, зазначений у CMR; вiдсутнє транспортне замовлення, яке має буди згідно з пунктом 2.2 договору на перевезення, що надані додатково; не спростовані сумніви щодо включення вартості навантажувальних та розвантажувальних робіт у вартість перевезення, при цьому до митного оформлення надано договiр тiльки на перевезення, в якому відсутні договірні умови щодо завантажувально-розвантажувальних робіт, тощо.
Вказані підстави для прийняття оскаржуваного рішення зазначені незважаючи на те, що позивач надав договір зі своїм контрагентом ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК», відповідно до якого вказаний контрагент має право для виконання умов договору залучати третіх осіб, що пояснює зазначеня у CMR іншого перевезника, тобто того, якого залучено для виконання умов договору ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК».
Згідно п.2.2. Договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №12-08/2022 від 12.08.2022 на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), яка складається в письмовій формі та підписується уповноваженими особами замовника та виконавця, але безпосереднім перевізником може бути інша залучена виконавцем на його розсуд особа, зокрема як вказано у документах позивача - ВААЈ TRANS LTD, але Замовник (позивач) приймає виконаі роботи від свого виконавця за договором та оплачує послуги йому. Відповідно до CMR (міжнародної автомобільної накладної) від 18.08.2022 перевізником є ВААЈ TRANS LTD (а.с.178), що відповідідає положенням укладеного договору.
Крім того, виходячи зі змісту договору з ПП «ІСНАК УКР ЛОГІСТІК», а також довідки о транспортно-експедиційних витратах завантажувальні та розвантажувальні роботи здійснені за рахунок перевезника та включені у вартість перевезення. Будь-яких обґрунтованих сумнівів вказані документи не визивають.
Щодо підстави для прийняття оскаржуваного рішення тіїй обставини, що у наданому прайс-листі вказано толеранс «+/-10рсt» на кожний розмiр, проте у додатку №2 до зовнішньоекономічного договору толеранс складає «+/-25рсt», то суд вважає таку підставу необґрунтованою, оскільки прайс-лист не є документом, якій підтверджує митну вартість товару.
При цьому в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду наведені в постанові від 23.10.2020 року по справі № 810/690/17,в якій зазначено, що: - прайс-лис не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, який підтверджує митну вартість товарів; - прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; - жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких прайс-лист віддсутній.
Таким чином, в відповідачем не вказано будь-якого належного обґрунтування підстав, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/15257/22.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА500530/2022/000006/2 від 31.08.2022 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500530/2022/000029 від 31.08.2022.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивачем подане до суду клопотання про стягнення судових витрат, а саме: сплаченого судового збору у розмірі 4962,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Щодо розподілу судових витрат в частині виртат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн суд дійшов наступного висновку.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи представником позивача наданий лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), який виконаний адвокатом за час розгляду справи, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання праничої допомоги. Відповідно на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,134,139,241-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» (вул. Космонавтів, 81, офіс 522, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 31760612) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500530/2022/000029 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500530/2022/000006/2 від 31.08.2022 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва