МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позову без розгляду
26 грудня 2022 р. № 400/3391/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді А.В. Величка, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивачка) до державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" (надалі - відповідач) про:
- визнання бездіяльності державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", що полягає у ненаданні інформації про речове забезпечення в 1999-2011 роках, у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 замість речового майна, яке підлягало видачі позивачу в 1999 - 2011 роках згідно з нормами речового забезпечення протиправною;
- зобов'язання державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне їй під час проходження служби з 1999 року по 2011 рік речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2022 року звільнення зі служби.
- зобов'язання державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 21.12.2021 року, оформлену у відповідності до порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане належне їй речове майно, яке підлягало видачі згідно з нормами речового забезпечення в 1999-2011 роках як у разі звільнення.
Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.07.2022 року справа №400/3391/22 була розподілена судді Миколаївського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідно до наказу голови суду від 26.08.2022 р. № 107-к «Про відрядження судді ОСОБА_2 » суддю Марича Є.В. тимчасово відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду, на час переведення на посаду судді Київського окружного адміністративного суду шляхом відрядження з 29 серпня 2022 року (підстава Рішення голови Верховного Суду від 22.08.2022 року № 391/0/149-22 «Про відрядження судді Миколаївського окружного адміністративного суду Марича Є.В. до Київського окружного адміністративного суду»).
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 18.10.2022 року № 739/02-10 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/3391/22 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 року, справу № 400/3391/22 передано на розгляд судді Величку А.В.
Ухвалою від 26.10.2022 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 400/3391/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та вирішив подальший розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачці у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
19.12.2022 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивачки надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до якої ОСОБА_1 зазначила, що її було звільнено зі служби в кримінально-виконавчій службі 21.12.2021 року, а позовну заяву подано до суду 08.07.2022 року. Вказала, що про невідповідність рішень, дій, бездіяльності органу державної виконавчої влади, державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо встановленого Порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вимогам і положенням ст. 3 Конституції України та інших законодавчих актів України позивачка дізналася в червні 2022 року. Також вказала, що не має юридичної освіти, не знає особливостей законодавства про речове забезпечення в кримінально-виконавчій службі, у зв'язку з чим не могла знати, що її права порушуються. Окрім того, на усні звернення ОСОБА_1 після її звільнення зі служби протягом періоду з 21.12.2021 року по 08.07.2022 року посадові особи відповідача заявили, що після звільнення зі служби вона не єпрацівником Миколаївського слідчого ізолятора, а тому її звернення до них безпідставні і позивачка має вирішувати свої питання в загальному порядку.
Вирішуючи відповідну заяву позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 статті 122 КАС України).
Зі змісту положень ст. 122 КАС України вбачається, що початок перебігу такого строку обраховується з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Суд наголошує на тому, що строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом позову у вказаній справі є, зокрема, вимоги позивачки щодо нарахування грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Як вбачається з позовної заяви, спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплатою позивачці у зв'язку із її звільненням із військової служби компенсації за речове майно, право на яку вона здобула під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (надалі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Із вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна.
Таким чином, підставою для реалізації військовослужбовцем свого права на отримання компенсації за неотримане речове майно є відповідна заява (рапорт), яка може бути подана як до, так і після його виключення зі списків особового складу
Оскільки виплата компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми - ч.5 ст.122 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19.
Отже, суд зазначає, що у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Так, судом з'ясовано, що позивачку звільнено зі служби в державній кримінально-виконавчій службі України 20.12.2021 року.
В свою чергу, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 08.07.2022 року, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачка зазначила, що про невідповідність рішень, дій, бездіяльності органу державної виконавчої влади, державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо встановленого Порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вимогам і положенням ст. 3 Конституції України та інших законодавчих актів України ОСОБА_1 дізналася в червні 2022 року.
З вказаним твердженням суд погодитись не може, оскільки, як встановлено судом, з довідки про вартість речового майна від 21.12.2021 року №286, яка додана позивачкою до позовної заяви, вбачається що вартість речового майна була розрахована з вересня 2013 року. Таким чином ОСОБА_1 була обізнана про своє порушене право та інформацією про суму нарахованої їй компенсації володіла ще з 21.12.2021 року, з моменту видачі довідки (звільнення).
Посилання позивачки на те, що вона не має юридичної освіти, не знає особливостей законодавства про речове забезпечення в кримінально-виконавчій службі, у зв'язку з чим не могла знати, що її права порушуються, не є поважною причиною пропуску строків звернення до суду.
Також твердження позивачки про те, що на її усні звернення після звільнення зі служби протягом періоду з 21.12.2021 року по 08.07.2022 року посадові особи відповідача заявили, що після звільнення зі служби вона не єпрацівником Миколаївського слідчого ізолятора, а тому її звернення до них безпідставні і позивачка має вирішувати свої питання в загальному порядку є необгрунтовані та жодним належним чином не підтвердженні.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивачка жодної такої обставини, яка їй перешкоджала звернутися до суду, не наводить.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачкою подано позов з пропуском встановленого строку, доказів поважності причин їх недотримання суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Величко