ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/15552/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.09.2022 року №134550017360 про відмову в переведенні позивача з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 30.09.2022 року.
Ухвалою судді від 07.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що з 06.03.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 26.09.2022 року звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Однак у відповідь отримала рішення про відмову від 30.09.2022 року №134550017360, мотивоване недостатністю спеціального стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, а, відповідно, робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2001 року. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких посилаються на те, що у позивача відсутнє право на пенсію згідно з нормами Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», оскільки немає необхідного стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. Зазначили, що з 04.07.2001 року (з дня набрання чинності Закону України від 07.06.2001 року №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування») дія Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Між тим, вказали, що при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» слід керуватись записами у трудовій книжці та аналізувати відповідність займаної особою посади посадам, визначеним ст.25 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Враховуючи, що в період роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади, за якими після 04.07.2001 року присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця, відтак, на їх думку, відсутні підстави для переведення позивача з пенсії по віку на пенсію державного службовця. За таких обставин, вважають, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просять відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , з 06.03.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідженням записів у трудовій книжці від 10.09.1984 року серії НОМЕР_1 судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема:
з 01.03.1994 року - призначена на посаду інспектора-спеціаліста архіву загального відділу міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів;
з 01.03.1994 року - переведена на посаду інспектора-спеціаліста архіву загального відділу міської адміністрації;
з 31.05.1994 року - прийняла присягу державного службовця. Віднесено до 6 категорії присвоєно 13 ранг державного службовця;
з 21.08.1995 року - у зв'язку із утворенням департаменту, переведена виконуючою обов'язки працівника сектору прийому, обробки кореспонденції та нормативних документів, головного спеціаліста департаменту організаційного та інформаційного забезпечення роботи міської ради та виконкому;
з 12.10.1995 року - призначена на посаду головного спеціаліста, керівника сектору прийому, обробки кореспонденції та нормативних документів департаменту (з 31.12.1996 року вказана посада перейменована у начальника сектору);
з 20.03.1996 року - присвоєно 12 ранг державного службовця в межах посад 6 категорії достроково;
з 01.09.1998 року - присвоєно черговий 11 ранг державного службовця в межах відповідної категорії посад;
з 01.08.2000 року - переведена на посаду начальника відділу діловодства департаменту організаційного та інформаційного забезпечення;
з 02.10.2000 року - присвоєно 10 ранг державного службовця в межах 5 категорії посад;
з 04.07.2001 року - посада віднесена до 5 категорії посад органів місцевого самоврядування. Присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Складена присяга;
з 14.08.2002 року - переведена на посаду начальника відділу діловодства організаційно-інформаційного управління;
з 01.11.2002 року - присвоєно 9 ранг державного службовця в межах 5 категорії посад;
з 05.01.2004 року - переведена на посаду начальника відділу адміністративних послуг організаційно-інформаційного управління;
з 04.01.2007 року - переведена на посаду начальника відділу адміністративних послуг адміністративно-господарського управління (з 16.10.2009 року - відділ перейменовано у «Центр обслуговування мешканців»;
з 02.06.2014 року - переведена на посаду начальника відділу «Центр надання адміністративних послуг» адміністративно-господарського управління. Збережено 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад;
з 02.01.2017 року по 31.08.2022 року - переведена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу-адміністратора відділу адміністративних послуг управління адміністративних послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради.
26.09.2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.09.2022 року №134550017360 відмовлено позивачу у переході на пенсію державного службовця, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи. Зокрема, вказано, що:
«… Вік заявниці 60років.
Станом на дату звернення за перерахунком пенсії страховий стаж заявниці становить 42 роки 5 місяців 15 днів.
…У період з 04.07.2001 року по 31.08.2022 року заявниця працювала посадовою особою місцевого самоврядування у Львівській міській раді.
Посади органів місцевого самоврядування не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».
Крім того, до заяви від 26.09.1022 року щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» заявницею були надані довідки про складові заробітної плати для перерахунку пенсії за іншим Законом від 31.08.2022 року №№39-41, видані Управлінням адміністрування послуг Львівської міської ради. При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років у довідці від 31.08.2022 року №39 вказані станом на серпень 2022 року, а не на місць звернення (вересень 2022 року).
Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку в зв'язку із відсутністю підстав».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Так, відповідно до п.10 вищевказаного Закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17.
Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п.2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Згідно з п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283.
Відповідно до п.2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
А, відтак, суд вважає, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 року по 31.08.2022 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №735/939/17 та від 19.03.2019 року у справі №357/1457/17.
Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Тому, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.09.2022 року №134550017360 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 слід визнати протиправним та скасувати.
Поряд з тим, суд приймає до уваги доводи відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, стосовно невідповідності, на його думку, довідки про складові заробітної плати для перерахунку пенсії від 31.08.2022 року №39, виданої Управлінням адміністрування послуг Львівської міської ради, адже такі не стосуються предмета доказування у даній справі.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 року у справі №511/777/17; від 11.07.2019 року у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 року у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 року у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 року у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не обіймає посади державного службовця.
При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Правовідносини щодо переходу позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як призначення нового виду пенсії.
Частиною 3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Позаяк позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» звернулася до пенсійного органу 26.09.2022 року, а тому таке право на призначення пенсії виникло в неї з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 26.09.2022 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що похідні позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.09.2022 року №134550017360 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» з 26.09.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ: 13322403) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.