КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/5402/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, б.40, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 26241445)
третя особа: Ленінський районний суд м. Кіровограда (вул. Велика Перспективна, б.40, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 02896905)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2022 року;
2) стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за жовтень 2022 року в сумі 99059 грн 62 коп.
Крім того, просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 99059 грн. 62 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда з квітня 2009 року та перебуває у штаті зазначеного суду. На підставі наказу голови суду від 03.11.2020 №180-к його увільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
З 03.11.2020 він перебуває у складі Збройних сил України. В середині липня 2022 дізнався, що йому припинено нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до ст. 119 КЗпП України, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022, про що в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано відповідний наказ від 19.07.2022 №99/к.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди протиправною, позивач вказує, що зміни, внесені до ст. 119 КЗпП України Законом від 01.07.2022 №2352-ІХ, суперечать положенням ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка є імперативною нормою щодо визначення суддівської винагороди та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.
Позивач зазначає, що відповідач без наявних правових підстав у питанні виплати суддівської винагороди застосував норми ст. 119 КЗпП України замість ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 29.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 14-15).
Від відповідача 13.12.2022 надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає, у його задоволенні просить відмовити. Зазначає, що питання проходження військової служби суддями під час мобілізації та виплати грошового забезпечення, встановлення гарантій для суддів на час виконання військового обов'язку, призначення на військові посади не є предметом регулювання Законом України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, відповідач наголошує, що з врахуванням положення Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зміст наказів Ленінського районного суду м. Кіровограда, відповідач не допустив протиправної бездіяльності та діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.
Також відповідач у відзиві зазначає, що розмір суддівської винагороди, який би мав бути виплачений позивачу, є меншим від заявленої позивачем суми та становить 98027,60 грн. (а.с. 19-26).
Позивач правом відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Третя особа правом надати пояснення щодо позову у встановлений судом строк не скористалась.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що позивач працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда та перебуває у штаті зазначеного суду.
Наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 №180-к позивача увільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації (а.с. 7).
Факт перебування позивача на військовій службі підтверджується довідкою №631/1755 від 06.10.2022 (а.с.12).
19.07.2022 в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано наказ №99/к «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-к», яким слова «із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами «із збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації», а також припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022 на період проходження військової служби (а.с.8).
Підставою для видання наказу став Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Позивач зазначає, що до видання наказу №99/к від 19.07.2022 йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду за травень та червень 2022 в розмірі 99059,62 грн. щомісяця, що підтверджується довідкою №90 від 01.11.2022 (а.с. 9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частин 2-6 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено складові суддівської винагороди, базовий розмір посадового окладу, регіональні коефіцієнти, розміри та структура щомісячних доплат.
З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону №1402 вбачається, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону №1402 обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці -щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
У Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
У Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, останній раз з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено провести загальну мобілізацію.
Як вже зазначалось судом, позивача увільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Станом на час прийняття позивача на військову службу ч. 3 ст. 119 КЗпП України передбачала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно яких виключено норму щодо нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022.
Як вбачається з довідки відповідача від 01.11.2022, за жовтень 2022 суддівська винагорода позивачу не виплачувалась на підставі Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ.
Разом з цим, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосовування до правовідносин стосовно виплати суддівської винагороди будь-які інші закони та/або підзаконні нормативні акти, у тому числі КЗпП України та Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ.
Суд також наголошує, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком.
За таких підстав, в силу приписів ч. 3 ст. 7 КАС України до спірних правовідносин суд застосовує ч. 2 ст. 130 Конституції України, а тому розмір та право на отримання позивачем суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин КЗпП України та Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ.
Визначаючись з розміром суддівської винагороди, яка має бути виплачена позивачу, суд виходить з довідки №103 від 13.12.2022, відповідно до якої розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 за жовтень 2022 року мав би складати 98027,60 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованим, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до пункту 2 та пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
За таких підстав, рішення суду в частині присудження позивачеві суддівської винагороди у межах суми за жовтень 2022 в розмірі 98027,60 грн. підлягає негайному виконанню.
Судові витрати у справі сторонами не понесені, підстав для їх розподілення у відповідності до ст. 139 КАС України не вбачається.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 371 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, б.40, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 26241445), третя особа: Ленінський районний суд м. Кіровограда (вул. Велика Перспективна, б.40, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 02896905) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2022 року.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за жовтень 2022 року в сумі 98027,60 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2022 року в сумі 98027,60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко