ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2022 р. справа № 300/2714/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» Долинської міської ради до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002800/0714 від 14.05.2021,-
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Водоканал» Долинської міської ради звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №002800/0714 від 14.05.2021, з підстав протиправності.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.
У строк установлений судом позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки застосування штрафних санкцій відповідно до норм податкового законодавства супроводжується обов'язком контролюючого органу довести скоєння платником податків податкового правопорушення, зокрема, довести умисел та вину підприємства щодо необхідності своєчасної сплати податкових зобов'язань. Під час проведення перевірки та прийняття оскарженого рішення контролюючий орган зазначений обов'язок не виконав та не врахував, що несвоєчасне перерахування в бюджет податку на доходим фізичних осіб сталося внаслідок складного фінансово-економічного становища підприємства, у зв'язку з чим таке правопорушення слід кваліфікувати згідно з пунктом 125-1.1 статті 125 ПКУ, яким передбачено накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплати до бюджету.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзивіна позовну заяву, який містяться в матеріалах справи. Вказала, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно, оскільки платником податку самостійно утримано з найманих працівників ПДФО в сумі 3 368 572,91 грн., а перераховано в бюджет несвоєчасно в розмірі 1 118 583, 80 грн.(заборгованість 2 249 989,11 грн.). Поряд з цим виплачено доходи фізичним особам і не утримано ПДФО в сумі 743.58 грн. Також зазначено, що відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 ст. 54, ст. 58 ПК України та п.125-1.1; 125-1; п.123.2 ст. 123 ПКУ та п.109.1 ст. 109 ПК України із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов?язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 2 531 156,67 грн. Окрім цього позивач не заперечує факту вчинення порушення, що полягає у несвоєчасній сплаті ПДФО, а виключно не погоджується із розміром штрафу 25% суми податку та зазначає про необхідність застосування штрафу у розмірі 10% суми податку. Просила в задоволені позову відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого, окрім наведених у позовній заяві аргументів незаконності прийнятого відповідачем рішення зазначено, що під час дії карантину та мораторію на стягнення пені та штрафу незаконно застосувало до Комунального підприємства «Водоканал» Долинської міської ради штрафні санкції. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області проведено планову виїзну документальну перевірку правильності справляння податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору Долинського виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства (код ЄДРПОУ 03361626) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року.
Відповідно до рішення Долинської міської ради змінено найменування Комунальне підприємство Долинське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства на Комунальне підприємство «Водоканал» Долинської міської ради.
Під час здійсненні перевірки посадовими особами відповідача встановлено ряд порушень, серед яких:
- ст. 163, п.164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) - внаслідок чого донараховано 743,58 грн., податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб;
- п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 168.1 ст. 168 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) - несвосчасне перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 357 950,1 грн., в тому числі до 01.03.2020 в сумі 1 118583,8 грн., та після 01.03.2020 в сумі 239366,92 грн., нараховано 592,13 грн. пені та встановлено заборгованість станом на 31.12.2020 в сумі 2249989, 11 грн.;
- п.п. 1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділ ХХ, ст. 163, п. 164.1 ст. 164 п. 167.1 ст. 167 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) - внаслідок чого перевіркою донараховано 61,97 грн., податкового зобов?язання з військового збору.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт про результати перевірки від 21.04.2021 року за №2242/09-19-07-14/3361626, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 за №002800/0714, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п в розмірі 2 531 156,67 грн., в тому числі збільшено податкове зобов'язання в розмірі 2 250 732,69 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 279 831,85 грн., та пеня в розмірі 592,13 грн.
Результатами камеральної перевірки було встановлено, зокрема, несвоєчасну сплату самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Згідно висновків камеральної перевірки діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати самостійно нарахованої суми грошового зобов'язання, вважається вчиненими умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб передбачена п.125-1.2 ст. 125 ПК України.
Позивач не погоджується з висновком про необхідність застосування штрафу у розмірі 25% який відповідач нарахував на підставі п.125-1.2 ст. 125 ПК України, оскільки вважає що в його діях відсутній умисел та вина підприємства, а несвоєчасна сплата відбулася внаслідок складного фінансово-економічного становища, у зв'язку з чим до позивача слід було застосувати п.125-1.1 ст. 125 ПК України.
Не погодившись з винесення відповідачем вказаного рішення, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Так статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 14.1.39 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
У відповідності до п.36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Статтею 38 ПК України зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 109.1. ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом 2 зазначено пункту, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Як визначено в п.112.2. ст.112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотриманя правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачено відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Суд аналізуючи вище вказані положення зазначає, що законодавець визначив обов'язок платника податку вжити достатніх заходів для того дотриматись правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність та визначив обов'язок податкового органу довести, що платник податку вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачено відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому маючи змогу поводитися належними чином.
На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов'язку.
Саме це встановлено абзацом 2 п. 109.1. ст. 109 ПК України, згідно з яким умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами.
При цьому цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов'язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов'язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов'язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов'язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).
Чинне податкове законодавство наразі не містить випадків, коли платника податків можна притягнути до відповідальності за просто винне податкове правопорушення, яке не є умисним.
Це випливає з п. 109.3. ст. 109 ПК України. Ця норма містить вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2-124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Суд аналізуючи посилання позивача щодо відсутності в його діях вини з обставин зазначених судом вище вважає, що посилання позивача є необґрунтованими оскільки, як було встановлено судом позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема:
самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п його працівників;
обізнаність позивача щодо обов'язку сплати визначених зобов'язань, оскільки відповідно до вимог статті 168 ПК України виникає обов'язок утримувати податок із суми такого доходу;
відсутність з боку позивача інформування чи будь-яким чином повідомлення податковий орган про обставини, які звільнять від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату вказаного податку;
отримання позивачем, як надавачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, від споживачів коштів за надані послуги;
відсутність звернень позивача до податкового органу в порядку ст.100 ПКУ щодо розстрочення сплати зобов'язань;
Також суд зазначає, що будь-яких заперечень чи пояснень до акту перевірки від 21.04.2021 року за №2242/09-19-07-14/3361626, у яких позивач міг би спростувати наявність умислу у своїх діях чи неможливість своєчасно сплати податок, вчинених всупереч положенням законодавства, до податкового органу не надходило.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України.
Згідно із п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивач будучи обізнаним з вимогами ПК України в частині своєчасності сплати вказаного податку у визначені законодавством терміни та іншими обставинами не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а отже дані дії платника податків, суд вважає винними.
Крім цього суд критично ставиться до доводів позивача щодо складного фінансово-економічного становища підприємства, оскільки в підтвердження зазначеного жодних доказів чи пояснень до матеріалів справи, ним надано не було.
Окрім цього зазначає, що позивач не заперечує факт необхідності утримання податку на доходи фізичних осіб та те, що ним були порушені терміни сплати зазначених податкових зобов'язань у визначені строки, у зв'язку з чим такі обставини є доведеними.
Так, в обґрунтування протиправності винесення податкового повідомлення-рішення, позивач посилається на відсутність умислу та необхідності застосування штрафу в розмірі 10% суми податку що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, відповідно до пункту 125-1.1 статті 125-1 ПК України.
Так, відповідно до пункту 125-1.1 ст.125 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Пунктом 125-1.2 ст.125 ПК України передбачено застосування штрафних санкції за умисні дії, що тягне за собою накладання штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Як встановлено судом, в ході проведення планової виїзної перевірки за період з 2017-2020 роки позивачем допущено умисну несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб. За це порушення до підприємства були застосовані штрафні санкції відповідно діючого податкового законодавства.
Так, відповідачем притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу згідно з Пунктом 125-1.2 ст.125 ПК України.
З огляду на викладене посилання позивача про необхідність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 10% суми податку що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, відповідно до пункту 125-1.1 статті 125-1 ПК України є безпідставними.
Щодо посилання позивача на дію мораторію під час дії карантину та неможливість застосування до позивача штрафних санкцій суд зазначає, що відповідачем після введення в Україні 01.03.2020 року карантинних обмежень, за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб до позивача не були застосовані штрафні санкції та пеня, про що було зазначено у акті перевірки.
Враховуючи вище викладене суд вважає, що висновки відповідача викладені в акті від 21.04.2021 року за №2242/09-19-07-14/3361626 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а отже податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 за №002800/0714 винесено Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у відповідності до вимог чинного законодавства України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство «Водоканал» Долинської міської ради, код ЄДРПОУ 03361626, вулиця Б.Хмельницького, 57, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500;
відповідач: Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43968084, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.