ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення зустрічного позову
"27" грудня 2022 р. справа № 300/4454/22
м. Івано-Франківськ 08:30 год.
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2021, рішення про застосування штрафних санкцій від 05.10.2021 і вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2021, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває справа №300/4454/22 за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач) до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 49 564,11 гривень.
28.11.2022 ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем (надалі по тексту також - ФОП ОСОБА_1 ), подано зустрічний позов до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2021 за №007085/0714, №007086/0714, №007088/0714, №007092/0714, №007093/0714, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2021 за №007091/0714, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2021 за №007090/0714 (надалі по тексту також - оскаржувані рішення).
Ухвалою суду від 02.12.2022 зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 залишено без руху і надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, серед яких, зокрема:
- приведення у відповідність адміністративного позову шляхом подання зустрічного позову, зазначивши юридичні підстави (обґрунтування) оскарження рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2021 за №007091/0714 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2021 за №007090/0714, зобов'язання по яких не мають місце стягнення у справі №300/4454/22;
- подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням місячного строку оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.10.2021 за №007085/0714, №007086/0714, №007088/0714, №007092/0714, №007093/0714, який встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Позивачу запропоновано навести належні аргументи на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, представивши докази на підтвердження таких доводів.
Ухвала суду про залишення зустрічного позову без руху 10.12.2022 отримана ОСОБА_1 , що засвідчується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення №76501 0259436 3, наявного в матеріалах справи.
Виконуючи ухвали про залишення зустрічного позову без руху від 02.12.2022, ФОП ОСОБА_1 направила поштовим зв'язком заяву від 19.12.2022 про поновлення строків звернення до адміністративного суду, яка зареєстрована в суді 22.12.2022.
Щодо поважності причин пропуску строків ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження рішень контролюючого органу, вказала на наступні обставини.
Так, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що визначений пунктом 56.18 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України) строк є встановленим спеціальним законом, що регулює даний вид правовідносин, строком звернення до суду задля оскарження рішень контролюючого органу, тривалість цього строку визначена статтею 102.1 ПК України, а датою початку його відліку є дата отримання такого рішення. Той факт, що норма статті 102 ПК України (пункт 102.1) передбачає два різні строки давності (1095 та 2555 днів), свідчить лише про необхідність застосовувати їх диференційовано, відповідно до виду правовідносин, у яких виник спір.
Таким чином, на переконання ОСОБА_1 , чинним національним законодавством загалом передбачена альтернатива у визначенні законодавчих джерел закріплення строків звернення до суду. Кодекс адміністративного судочинства України визначає загальний шестимісячний строк звернення до суду для всіх видів правовідносин, який, лише якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Натомість ПК України, як спеціальний нормативно-правовий акт рівної юридичної сили, визначає більш тривалий, й, відповідно, більш сприятливий для платника податків строк звернення до суду для оскарження рішень податкового органу, та по-іншому визначає порядок його обчислення, - відлік строку починається після настання події, з якою пов'язано його початок, - отримання такого рішення.
За аргументами позивача, у практиці адміністративного судочинства застосовується загальний принцип "in dubio pro tributario" (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
Будь яка доцільність зміни попередніх підходів до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах, може бути виправдана виключно у випадку необхідності вдосконалення діючого законодавства та у випадку, коли такі зміни не породжують правову невизначеність та не погіршують становища платників податків. Допускати відступ від правила застосування тієї норми, яка закріплена у відповідній галузі, і обирати норму іншого акта можна лише у випадках, коли вона покращує правове положення суб'єктів.
Додатково позивач звернула увагу на те, що в умовах воєнної агресії проти України особиста участь у судовому засіданні могла бути небезпечною. Проте навіть в умовах воєнногостану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмежено з огляду на безпідставне стягнення боргу контролюючим органом, а відтак, необхідністю захисту порушеного права позивача.
Будь-яких інших обґрунтувань позивачем не наведено. Із вказаних підстав ФОП ОСОБА_1 вважає, що нею пропущений строк звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з поважних причин.
Вивчивши заяву щодо поновлення строку звернення до суду від 19.12.2022 та викладені у ній обґрунтування обставин про поважність причин пропуску такого строку звернення, дослідивши всі наявні докази, які містяться в матеріалах зустрічного адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - Кодекс, КАС України).
Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому суд звертає увагу, що в силу вимог статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
Разом з тим, частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В силу вимог частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В зв'язку із вищенаведеним, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску
Як уже зазначалось суддею, позивач у заяві від 19.12.2022, обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду із вказаним позовом, посилається на приписи пункту 56.18. статті 56 і статі 102 ПК України, та вказує на альтернативу у визначення законодавчих джерел закріплення строків звернення до суду і необхідність застосування більш сприятливого для платника податків строку звернення до суду для оскарження рішень податкового органу, визначеного нормами ПК України.
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення із зустрічним адміністративним позовом, суд встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких, зокрема, слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне чи недбале ставлення особою, яка звертається в суд (планує звернутися), до правил обчислення і застосування відповідних строків такого звернення.
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "resjudicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.
У пункті 47 Рішення зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Враховуючи вказане, розгляд судом заяви ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 19.12.2022, з тих підстав і обґрунтування, які у ній зазначені, повинен відповідати принципу юридичної визначеності.
Суд вважає наведені позивачем у заяві від 19.12.2022 підстави пропущення строків звернення до суду не поважними, виходячи з наступного.
Насамперед, суд вважає помилковим посилання ФОП ОСОБА_1 на положення пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки така норма не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України, про що наголосив Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.
У даному випадку саме норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, регулює порядок оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, а саме застосування процедури адміністративного оскарження. Виключно пункт 56.19 статті 56 ПК України встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата.
Зважаючи на вказане, останньою правовою позицією Верховного Суду, до якої звертається суд у даному випадку, є висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21.
У контексті вказаного та враховуючи спірні правовідносини, слід відзначити про відсутність неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи, оскільки пунктом 56.19 статті 56 ПК України чітко визначено строк оскарження рішень контролюючого органу у випадку застосування процедури адміністративного оскарження, а саме протягом місяця, що настає за днем закінчення такої процедури відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Таким чином суд вважає безпідставними аргументи позивача з даного приводу.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2021 за №007085/0714, №007086/0714, №007088/0714, №007092/0714, №007093/0714.
З матеріалів зустрічного позову вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подала 16.11.2021 до Державної податкової служби України скаргу в адміністративному порядку, яку рішенням від 22.02.2022 за №3406/6/99-00-06-01-04-06 залишено без задоволення.
Отже, з наведеного слідує, що позивач скористалася правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто такі рішення пройшли процедуру адміністративного оскарження.
Відтак, про рішення, прийняте за результатами закінчення процедури адміністративного оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень, відповідачу щонайменше мало бути відомо 22.02.2022.
В той час, як до суду із зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 звернулася 25.11.2022, про що свідчать відомості із примірника (бланку) супровідної адреси, прикріпленої до поштового відправлення, із штриховим кодовим ідентифікатором 7601503545372, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, виходячи з положень частини 3 статті 122 КАС України.
Попри вказане, слід наголосити на тому, що сам факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження таких, не може вважатись єдиною, належною і поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22.
ФОП ОСОБА_1 не навела у розглядуваному випадку будь-яких конкретних обґрунтувань неможливості звернення до суду із вказаним зустрічним позовом у встановлені законом строки, а саме протягом місячного строку встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, які могли б свідчити про поважність пропуску позивачем такого строку.
Суд розуміє, що окремі події на території України у зв'язку із запровадженням воєнного стану, об'єктивно можуть створювати виникнення причин, які перешкоджають або суттєво обмежують фізичну можливість реалізувати процесуальні права, в тому числі на підготовку і подачу до суду адміністративного позову. Разом з тим, як зазначив суд, позивач не навела будь-яких обставин, що мали місце у зв'язку із коментованими подіями у відношенні до неї особисто, її близьких родичів тощо, наявність яких суд міг би розглянути і оцінити як поважні причини.
Разом з цим, суд звертає увагу на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 02.12.2022 в частині приведення у відповідність адміністративного позову шляхом подання зустрічного позову, зазначивши юридичні підстави (обґрунтування) оскарження рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2021 за №007091/0714 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2021 за №007090/0714, зобов'язання по яких не мають місце стягнення у справі №300/4454/22.
В силу вимог частини 2 статті 177 КАС України визначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відтак зустрічний позов і первинний позов мають бути "взаємопов'язані і щонайменше виникати із одних правовідносин".
У розглядуваному випадку позивач в зустрічному позові, крім податкових повідомлень-рішень від 05.10.2021 за №007085/0714, №007086/0714, №007088/0714, №007092/0714, №007093/0714, які, поряд з іншим, є юридичною підставою для стягнення податкового боргу (в загальному обсязі вимог на 49 564,11 гривень), оскаржує ще рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2021 за №007091/0714 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2021 за №007090/0714, зобов'язання по яких не є предметом стягнення у справі №300/4454/22.
ФОП ОСОБА_1 не подала суду зустрічного позову у новій редакції з належним обґрунтуванням і формулюванням позовних вимог у прохальній частині, які б відповідали предмету стягнення у справі №300/4454/22, що свідчить про невиконання у цій частині ухвали суду від 02.12.2022.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 178 КАС України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем у встановлений законом та ухвалою суду від 02.12.2022 строк не було наведено підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, а також невиконання ФОП ОСОБА_1 ухвали суду від 02.12.2022 шляхом подання зустрічного позову у новій редакції з належним обґрунтуванням і формулюванням позовних вимог у прохальній частині, то наявні достатні правові підстави для повернення зустрічної позовної заяви позивачу.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, частиною 3 статті 178, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати не поважними причини пропуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строків звернення до суду, визначених у заяві позивача від 19.12.2022.
Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2021, рішення про застосування штрафних санкцій від 05.10.2021 і вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2021, - повернути позивачу за зустрічним позовом з усіма доданими до нього матеріалами.
Роз'яснити заявнику, що за змістом частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Чуприна О.В.