Справа № 2а-690/09
Категорія 6.6.6
Іменем України
12 січня 2009 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді: Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Зацепіної Ю.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Кузнєцової І.М. (за довіреністю № 36300 від 06.10.2008 року ),
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи, -
02 вересня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідач - Державне підприємство «Луганськвуглезв'язок» зареєстровано у виконавчому комітеті Луганської міської ради, про що зроблено запис 13.08.2003 року в журналі обліку у реєстраційних справ за № 1 382 120 0000 007257 та є юридичною особою. Органом управління майном є Міністерство вугільної промисловості.
Підприємство є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська.
Відповідно до п.п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року, із змінами та доповненнями податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
Абзацом 1 п.п 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 погоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлений термін, визнається сумою податкового боргу.
Відповідно до п. 6.2 статті 6 Закону № 2181 директору Державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» було вручено першу податкову вимогу № 1/29581/24-301 від 27.09.2006 року. У зв'язку з невиконанням вимоги першої податкової вимоги, головному бухгалтеру підприємства було вручено другу податкову вимогу № 2//3910/24-505 від 07.11.2006 року.
04.05.2007 року позивачем на підставі п.п 1О.І.1 п. 10.1 статті 10 Закону № 2181 винесено рішення № 26 про стягнення податкового боргу з рахунку платника податків.
Просив суд стягнути податковий борг шляхом звернення на активи Державного підприємства «Луганськвуглезв'язок».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляду справи без його участі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Луганськвуглезв'язок» зареєстровано у виконавчому комітеті Луганської міської ради, про що зроблено запис 13.08.2003 року в журналі обліку у реєстраційних справ за № 1 382 120 0000 007257 та є юридичною особою (арк.. справи № 14).
Відповідно до Статуту підприємства Державне підприємство «Луганськвуглезв'язок», засноване на державній власності згідно з наказом від 16 липня 2003 року № 372 і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України (арк.. справи № 4).
Державне підприємство «Луганськвуглезв'язок» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська (арк.. справи № 18).
Згідно наданих документів позивачем, підприємство має заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 503202 грн. 08 коп.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків та зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно з п. 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 -III (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 2181) платниками податків вважаються юридичні особи.
Відповідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України № 2181 активи платника є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського ведення.
Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 2181- III не можуть бути використані як джерела погашення податкового обргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішеним органу стягнення:
б) активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків;
е) майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до
такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.
Відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
За змістом п.п 2.3.1 п. 2.3 статті 2 Закону № 2181, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно п. 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 із змінами та доповненнями органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Як було встановлено у судовому засіданні, згідно п.п 4.1 п.4 Стату підприємства майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджується зазначеним майном на умовах, встановленим цим Статуом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.
Згідно статті 10 частини 3 Закону України «Про підприємства в Україні» майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, кристується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що правовий режим активів Державного підприємства «Луганськвуглезв'язок», а саме правомочності щодо господарського відання, не дозволяє здійснити стягнення податкового боргу за рахунок його активів.
На підставі вищенаведеного. суд вважає, що незважаючи на наявність податкового боргу, задовольнити позов Ленінської МДПІ в м. Луганську шляхом звернення стягнення на активи підприємства не вбачається можливим.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
За таких обставин у задоволенні позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську слід відмовити.
Керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування», ст. 136 Господарського кодексу України, Закону України «Про підприємства в Україні». «Про державну податкову службу в України», суд -
У задоволені адміністративного позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.