Справа №2-18/2009 року
09 лютого 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Уваровій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Прокуратури Солом'янського району м.Києва про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру , -
25.05.2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів і просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні права власності (права користування) на квартиру АДРЕСА_1, а також, майно, що у ній знаходиться та належить йому на праві власності, та виселити їх з вищевказаної квартири, а також зобов'язати прокуратуру Солом'янського м.Києва не чинити перешкод у здійсненні ним права власності (права розпоряджання) на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення про заборону на відчуження (арешт) вказаної квартири.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 березня 1997 року між ОСОБА_2 та його донькою ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу квартири. Згідно із договором ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, померла.
Вказує, що після її смерті, він звернувся у Дев'яту Київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлої доньки. 06.10.2004 року державним нотаріусом Руфіною Н.О., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №2-3376, згідно з яким він був визнаний спадкоємцем майна ОСОБА_5, яке складається з вищевказаної квартири. Зазначене свідоцтво зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.10.2004 року за №1261.
При спробі увійти у вищевказану квартиру виявилося, що у ній в даний час проживають сторонні люди, невідомі позивачу. 18.03.2005 року він звернувся із заявою до начальника ЖЕК №903 з проханням надати інформацію про осіб, які прописані (зареєстровані) за адресою: АДРЕСА_1, а також підстави на яких такі особи прописані (зареєстровані) за вказаною адресою. У відповідь на вищевказану заяву, було надано довідку форми №3, відповідно до якої виявилось, що на даний час у квартирі проживають та прописані відповідачі: ОСОБА_2, 1978 р.н. з 1994 року та ОСОБА_3, 1984 р.н., з 2002 року.
Крім цього, під час оформлення своїх прав на вищевказану квартиру позивачу стало відомо, що на неї листом прокуратури Залізничного району м.Києва №113/з-99 від 20.12.1999 року було накладено заборону, на підставі чого Першою Київською державною нотаріальною конторою було внесено у запис у Єдиний державний реєстр заборон на відчуження щодо зазначеної квартири.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Представники позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7, під час розгляду справи проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що коли вони залишилися сиротами, то ОСОБА_7, було направлено до дитячої установи, а ОСОБА_2, залишився проживати у спірній квартирі. 20.03.1997 року невстановлені особи під погрозою насильства та обманом
використавши незначний життєвий опит ОСОБА_8, якому в 1997 році тільки виповнилось 18 років, підробивши та використавши підроблені документи на квартиру, продали вказану квартиру ОСОБА_4 По факту незаконного продажу вказаної квартири прокуратурою Залізничного району м.Києва порушено кримінальну справу.
ОСОБА_4 трагічно загинула у 1999-2000 роках.
Вважають, що їхні права, порушені злочинними діями невстановлених досудовим слідством осіб.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 09.02.2009 року в судове засідання не з'явились. Оскільки, судовий розгляд був на стадії судових дебатів, а останні були повідомленні про слухання справи (а.с. 194) і не з'явились в судове засідання без поважних причин, про причини неявки не повідомили, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутність.
Представник Прокуратури Солом'янського району м.Києва в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч.1 ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї. інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст..391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено в судовому засіданні, 20 березня 1997 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири. Згідно із договором ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру №АДРЕСА_1 Пунктом 9 зазначеного Договору передбачено, що продавець (ОСОБА_2) зобов'язувався звільнити квартиру та виписатися з неї не пізніше 30 березня 1997 p., а покупець (ОСОБА_4) дала згоду на проживання продавця у квартирі до цього строку.
10 лютого 2001 р. ОСОБА_4, донька позивача, померла. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №2-3376, позивач був визнаний єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_5, яке складається з вищевказаної квартири. Зазначене свідоцтво зареєстроване в Київському міському БТІ 26 жовтня 2004 р. за №1261.
Станом на момент розгляду справи а ні договір купівлі продажу квартири, а ні свідоцтво про право на спадщину ніким не оспорювались, є чинними, тобто станом на сьогодні позивач ОСОБА_4 є єдиним законним власником спірної квартири.
Згідно довідки форми №3 від 15.03.2005 року №241 в зазначеній квартирі в даний час зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які ніколи не були та не є членами сім'ї позивача ОСОБА_1, договору найму зазначеної квартири не укладали, будь-які рішення уповноважених органів, які б зобов'язували ОСОБА_1 допустити до користування своїм майном, а саме спірною квартирою, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.
Таким чином, в порушення п. 9 договору купівлі-продажу квартири, відповідач ОСОБА_2 не виконав покладений на нього обов'язок виписатися з квартири і продовжує безпідставно у ній проживати, а відповідача ОСОБА_3 було приписано у квартирі без згоди власника квартири, яким є позивач.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3, 1984 року народження, на підставі рішення Залізничної районної ради народних депутатів в м. Києві № 470 від 25.04.1995 року була направлена до дитячої установи на виховання та повне утримання держави. Згідно з довідкою ДЕЖ-903 від 29.05.2006 р. ОСОБА_3, була зареєстрована у спірній квартирі з дня народження, з реєстраційного обліку знята не була та зареєстрована по теперішній час.
Частиною 3 ст. 71 ЖК України встановлено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку: поміщення дитини на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника -протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі залишилися проживати інші члени сім'ї.
Згідно з п. 21 Правил опіки та піклування (в редакції від 15.07.1971 p., яка була чинною на момент направлення ОСОБА_7 в дитячу установу та відчуження ОСОБА_2 спірної квартири), управління майном, що належить особам, над якими встановлена опіка чи піклування або які влаштовані в дитячі будинки, учбові заклади ..., здійснюється опікунами чи піклувальниками.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу про шлюб та сім'ю встановлено, що якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов'язків опікунів і піклувальників покладається на ці заклади. Таким чином особою, відповідальною за збереження майна ОСОБА_3 була саме школа-інтернат. до якої була влаштована неповнолітня ОСОБА_3
Згідно з матеріалами справи (клопотання № 274 від 1999 р.) директор школи-інтернату № З ОСОБА_10 зверталась до командира в/ч 3005 щодо відібрання пояснень у військовослужбовця строкової служби ОСОБА_2 на предмет обставин купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, просила прокурора м. Києва ОСОБА_11 провести перевірку законності укладення договору купівлі-продажу кв. № АДРЕСА_1, де прописана неповнолітня вихованка Інтернату ОСОБА_3 (клопотання № 275 від 1999 p.), зверталась до прокурора Залізничного району м. Києва ОСОБА_12 з проханням повідомити про результати перевірки та вжиті заходи відносно обставин перевірки законності продажу спірної квартири (лист № 112 від 10.05.2000 p.).
В процесі перевірки законності продажу та приватизації квартири № АДРЕСА_1, листом прокуратури Залізничного району м. Києва №113/з-99 від 20.12.1999 р. на зазначену квартиру накладено заборону, в результаті чого Першою Київською державною нотаріальною конторою було внесено запис у Єдиний державний реєстр заборон на відчуження щодо зазначеної квартири.
Окрім вище зазначених листів та клопотань, органами опіки та піклування, а саме Школою-інтернатом № 3, не було вчинено жодних інших дій щодо відновлення порушених житлових прав на той час неповнолітньої ОСОБА_3
Потрібно також зазначити що ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» встановлені вимоги до документів прокурорського реагування, якими є протест, подання, припис або постанова.
Так, оскільки прокуратурою Солом'янського району м. Києва не надано жодного доказу прийняття за результатами перевірки законності укладення договору купівлі-продажу квартири № 143 по Повітрофлотському проспекту, 52 в м. Києві, яка проводилась в 1999 році будь-якого документа прокурорського реагування, зважаючи на ту обставину, що перевірка проводилась майже 10 років назад, та те, що станом на момент розгляду цієї справи дана перевірка проведена, порушення норм законодавства під час укладення договору купівлі-продажу прокуратурою не виявлено, в зв'язку з чим документи прокурорського реагування не виносились, а отже станом на сьогодні підстави в накладені заборони на відчуження спірної квартири відсутні.
Пунктами 20, 21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян встановлено, що при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Беззаперечним є той факт, що приватизацією спірної квартири займався відповідач ОСОБА_2, саме він звертався до органу приватизації державного житлового фонду із заявою про передачу в приватну власність квартири № АДРЕСА_1 саме він подавав довідку про склад сім'ї наймача, в якій зазначалось, що у вищевказаній квартирі прописаний лише ОСОБА_2, саме на підставі поданих ним документів органом приватизації видане розпорядження про задоволення прохання заявника та передачу зазначеної квартири йому у власність, саме ОСОБА_2 займався відчуженням спірної квартири та укладав договір купівлі-продажу.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 15 лютого 2007 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання незаконним розпорядження Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації №13875 від 13.09.1996 року про передачу у власність ОСОБА_2 квартири №АДРЕСА_1
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007 року постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 15.02.2007 року скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито.
Роз'яснено ОСОБА_7, що її позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до суду з позовом не звертались.
Посилання відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні на порушення прокуратурою Солом'янського району м. Києва 24.04.2004 року кримінальної справи за фактом вимагання за попередньою змовою групою осіб поєднаним з насильством, а також заподіянням шкоди у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 144 КК України (в редакції 1960 року), а також за фактом службового підроблення службовими особами ДЕЖ-503 офіційних документів за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 172 КК України (в редакції 1960 року) слідство в якій призупинене 24.08.2004 р. за п.3 ст. 206 КПК України в зв'язку з не встановленням особи, яка скоїла даний злочин саме по собі не може служити доказом того, що такі факти дійсно мали місце, а посилання ОСОБА_2 на «невстановлених досудовим слідством осіб» слід розглядати як припущення. Будь-яких інших фактичних даних щодо продажу ОСОБА_2 спірної квартири під примусом останнім не надано. Окрім того, згідно з поясненнями представника прокуратури, дана кримінальна справа підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.
Що ж стосується пояснень відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що приватизація спірної квартири була здійснена без участі ОСОБА_3: шляхом приватизації порушені її житлові права; внаслідок незаконної приватизації ОСОБА_13 фактично залишилась без житла - питання про визнання приватизації спірної квартири незаконною та відновлення житлових прав ОСОБА_3 в даному судовому засіданні не ставилось, не є предметом дослідження, відсутні будь-які фактичні дані про розгляд даного питання іншими судами.
Беззаперечним є також той факт, що в порушенні житлових прав відповідача ОСОБА_3 відсутня будь-яка вина позивача ОСОБА_1 чи то його доньки ОСОБА_4.
Що стосується заперечень відповідачів, стосовно набутого ними права користування чужим майном (сервітуту), то суд вважає, що дане твердження є помилковим, оскільки сервітут припиняється, так як у разі переходу до інших осіб права власності на квартиру, збереження права користування житлом за членами сім'ї колишнього власника не передбачається, оскільки таке право виникає у членів сім'ї нового власника, а сервітут носить особистий характер.
Відповідно до п.4 ст.406 ЦК України, сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Крім того згідно с.2 цієї ж статті, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Отже на думку суду, позивач, який в установленому законом порядку є спадкоємцем квартири, має відповідно до чинного ЦК України та Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право вимагати виселення з цієї квартири колишнього власника та членів його сім'ї.
Таким чином, відповідачі, проживаючи в квартирі, що на даний момент належить позивачу, та будучи зареєстрованими у ній, порушують його права та законні інтереси, порушують його права власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, передбачені законодавством України, виходячи з чого позов був заявлений обґрунтовано.
На підставі вищевикладеного та зважаючи на ту обставину, що а ні договір купівлі-продажу квартири, а ні свідоцтво про право на спадщину не оспорювались, є чинними, станом на сьогодні позивач ОСОБА_1 є єдиним законним власником спірної квартири, відсутні рішення будь-яких уповноважених органів, які б зобов'язували ОСОБА_1 допустити до користування квартирою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, питання ж про визнання приватизації спірної квартири незаконною та відновлення житлових прав ОСОБА_3 в даному судовому засіданні не ставилось, не є предметом дослідження, відсутні будь-які фактичні дані про розгляд даного питання іншими судами (ОСОБА_13 не зверталась до відповідних органів та не намагалась відновити свої порушені житлові права), в порушенні її прав відсутня будь-яка вина позивача ОСОБА_1 чи то його доньки ОСОБА_4., в результаті проведення в 1999 році прокуратурою Залізничного (Солом'янського) району м. Києва перевірки законності продажу (приватизації) спірної квартири порушень закону не виявлено, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову.
Також, зважаючи на ту обставину, що у зв'язку з тим, що у квартирі, яка належить позивачу на праві власності, без його згоди проживають та прописані відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також у зв'язку із наявністю заборони на відчуження квартири, накладеної відповідачем прокуратурою Солом'янського району м. Києва, яка є правонаступником прокуратури Залізничного району м. Києва, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_7, з вищевказаної квартири та зобов'язання прокуратури Солом'янського району м.Києва не чинити йому перешкод у здійсненні ним права власності та скасувати рішення про заборону на відчуження (арешт) вказаної квартири.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 355, 368. 386, 391, 406 ЦК України, ст. ст.. 63, 150 ЖК України, ст. 57-58, 60, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Прокуратури Солом'янського району м.Києва про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні ним права власності (права користування) квартирою №АДРЕСА_1 а також майно, що у ній знаходиться на належить на праві власності ОСОБА_1.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із займаного ними жилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язати Прокуратуру Солом'янського району м.Києва не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні ним права власності (права розпоряджання) квартирою №АДРЕСА_1 та скасувати рішення про заборону на відчуження (арешт) вказаної квартири.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається в десяти денний термін з дня проголошення рішення.