Справа № 138/2464/22
Провадження №:2/138/745/22
РІШЕННЯ
Іменем України
22 грудня 2022 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого, судді: Цибульського О.Є.,
з участю секретаря: Спічко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної установи «Могилів-Подільська виправна колонія №114» про скасування арешту,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в Могилів-Подільський міськрайонний суд з позовом до Державної установи «Могилів-Подільська виправна колонія №114» про скасування арешту, посилаючись на те, що він разом із дружиною ОСОБА_2 та доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.04.1999 року, виданого органом приватизації Могилів-Подільської міської ради.
22.07.2022 при отриманні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» за реєстраційним номером обтяження 4220163 від 14.12.2006 року (архівний запис №19 від 29.08.1997 року) реєстратором Могилів-Подільською міською державною нотаріальною конторою зроблено запис про накладення арешту до Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна. Підставою виникнення обтяження є постанова про накладення арешту, видана 28.08.1997 року заступником Вінницького прокурора з питань нагляду за додержанням КВЗ. В графі «відомості про суб'єктів обтяження вказано ОСОБА_7 . Відомості про його місце реєстрації або проживання відсутні. При зверненні до Вінницької обласної прокуратури позивач отримав усну відповідь про те, що ОСОБА_7 , працюючи на посаді начальника установи ІВ-301/114 УВП УМВС у Вінницькій області умисно, шляхом зловживання посадовим становищем та владою з метою придбання у свою власність квартири АДРЕСА_1 дав розпорядження в.о. головного бухгалтера установи Костик Н.Д. перерахувати кошти в сумі 20000 грн. на рахунок підприємства «Агроспецбуд» за нібито виконані ним роботи, а фактично для отримання грошей готівкою. В ході слідства на дану квартиру було накладено арешт. Згідно вироку Могилів-Подільського районного суду від 24 квітня 1998 року ОСОБА_7 було засуджено до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Було задоволено позов прокурора в інтересах установи ІВ-301/114 і стягнуто із ОСОБА_7 на користь установи 20000 грн. Також було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 20 травня 1998 року вирок Могилів-Подільського районного суду було змінено в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, в решті вирок залишено без змін. При постановленні вироку суд вирішив питання щодо стягнення із ОСОБА_7 20000 грн. і звернув стягнення на квартиру, але питання про звільнення квартири з-під арешту не вирішив.
Після набрання вироком законної сили квартира перейшла на баланс міської ради і стала комунальною власністю, а пізніше була надана позивачу та членам його сім'ї спочатку в користування, а потім у власність. Існування накладеного арешту на майно позивача порушує його права, оскільки він не може вільно розпоряджатися вказаним майном. Тому звернувся до суду, просить скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений Могилів-Подільською міською нотаріальною конторою за номером 4220163 від 14.12.2006 року на підставі постанови про накладення арешту від 28.08.1997 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, де зазначив, що просить суд справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити,.
Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви, де зазначили, що просять суд справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити,.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, де зазначив, що просить суд справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно вироку Могилів-Подільського районного суду від 24 квітня 1998 року ОСОБА_7 засуджено до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Задоволено позов прокурора в інтересах установи ІВ-301/114 і стягнуто із ОСОБА_7 на користь установи 20000 грн. Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 20 травня 1998 року вирок Могилів-Подільського районного суду було змінено в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, в решті вирок залишено без змін ( а.с.18-21, 36-39).
Згідно акту передачі відомчого житлового фонду УВП-114 ДДУВП України з питань виконання покарань в Вінницькій області до комунальної власності, квартира АДРЕСА_1 передана на баланс Могилів-Подільського ВУЖКГ з першого липня 1999 року (а.с.22).
Тобто вирок суду в частині стягнення коштів фактично виконано, однак арешт, накладений з метою забезпечення цивільного позову знято не було.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На підставі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року арешт майна міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт може бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, або у разі закриття кримінальної справи відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року. Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року..
Згідно з п. 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі N 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11 (провадження N 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц (провадження N 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі N 911/1247/18 (провадження N 12-99гс19) і підстав для відступлення від неї немає.
Зазначені висновки сформовані у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. в справі №643/3614/17.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України (1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема, про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 вказано, що Великою Палатою Верховного Суду неодноразово вирішувалося питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зроблено наступні правові висновки:
Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Таким чином, з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, питання про зняття арешту з майна вирішується в порядку цивільного судочинства у разі: якщо арешт, накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року або КПК України 2012 року.
Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Водночас, способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час вирішення кримінальної справи обов'язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Після набрання вироком законної сили та його повного виконання в частині повного відшкодування потерпілому матеріальних збитків в добровільному порядку арешт майна із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права осіб користуватися належним їм майном.
Враховуючи, що позивач є власником майна, а накладений арешт заважає можливості реалізації ним своїх прав щодо володіння, користування та розпоряджання майном, при цьому відпала необхідність у подальшому забезпеченні цивільного позову внаслідок його задоволення та повного виконання, а тому відсутні правові підстави для обмеження прав позивача, як власника, і суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, ст.41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений Могилів-Подільською міською нотаріальною конторою за номером 4220163 від 14.12.2006 року (архівний запис № 19 від 14.12.2006 року) на підставі постанови про накладення арешту від 28.08.1997 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ;
- третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ;
- третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 ;
- третя особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ;
- ввідповідач ДУ «Могилів-Подільська виправна колонія №114», код ЄДРПОУ 08733082, місце знаходження: вул. Миру, 49, с.Сказинці, Могилів-Подільський район, Вінницької області.
Суддя: О.Є.ЦИБУЛЬСЬКИЙ