Справа № 761/28266/22
Провадження № 1-кс/761/15787/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янівки Макарівського р-ну Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштованого на посаді директора в ТОВ «Приватна експертна служба», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч 1. ст. 366 КК України, в межах кримінального провадження №12019000000000107 від 12.02.2019 року,
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч 1. ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019000000000107 від 12.02.2019 року.
Вказане клопотання мотивоване тим, що у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебуває кримінальне провадження за №12019000000000107 від 12.02.2019 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч 1. ст. 366 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 365-2, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України.
22 вересня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч 1. ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 18.11.2022 відносно ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22.12.2022 року включно із альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 6 000 (шість тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 14 886 000 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят шість тисяч) гривень.
16.12.2022 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000107 від 12.02.2019 року до 22.04.2023 року.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є необхідність: провести комп'ютерно-технічні, почеркознавчу та судову-технічну експертизи, призначені у кримінальному провадженні, провести додаткову судову-економічну експертизу, вилучити додаткові матеріали, необхідні для проведення вказаних експертиз, провести тимчасові доступи до речей та документів в банківських установах, ДП «СЕТАМ», ДВС, приватних виконавців, вилучити оригінал звіту, що стосується проведення оцінки квартири АДРЕСА_3 та провести по ньому судову-почеркознавчу експертизу, вилучити оригінал виконавчого провадження №56457953 від 23.05.2019 року та провести щодо документів, які в ньому містяться, почеркознавчі та оціночно-будівельну експертизу, додатково допитати в якості свідків співробітників МЮУ, ДДВС, ДП «СЕТАМ» учасників торгів та підозрюваного, оглянути документи та відомості, вилучені під час тимчасових доступів.
Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначив про достатність даних, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому дії, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, та вказав на те, що ризики, визначені п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не перестали існувати та не зменшились.
При цьому, в клопотанні слідчим вказано, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник ОСОБА_4 заперечував з приводу задоволення цього клопотання, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є досить суворим запобіжним заходом для ОСОБА_5 , просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави. Вказав, що ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює, що свідчить про відсутність ризиків неправомірної поведінки.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши позиції учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебуває кримінальне провадження за №12019000000000107 від 12.02.2019 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч 1. ст. 366 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 365-2, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України.
22 вересня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч 1. ст. 366 КК України, і така підозра, на думку слідчого судді, є обґрунтованою, оскільки матеріали клопотання містять достатньо відповідних даних, отриманих в ході досудового розслідування на даний час, які вказують на це.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 18.11.2022 відносно ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22.12.2022 року включно із альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 6 000 (шість тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 14 886 000 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят шість тисяч) гривень.
16.12.2022 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000107 від 12.02.2019 року до 22.04.2023 року.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, на переконання слідчого судді, на день розгляду клопотання ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Аналіз наявних в матеріалах клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочину, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Слідчий суддя, дослідивши документи долучені до клопотання, дійшов висновку, що причетність підозрюваного ОСОБА_5 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Водночас при вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які є підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. При розгляді клопотання про продовження тримання під вартою мають враховуватися у відповідності до ч. 3 ст.199 КПК України й наявність обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від суду, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду.
Ризик переховування від правосуддя обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що існують ризик можливості переховуватися від суду.
Крім того, матеріали клопотання містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишать існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
При цьому, оцінюючи можливість впливу свідків, або інших причетних осіб, які ще встановлені під час досудового розслідування, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який хоча і є раніше не судимою особою, однак на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні декількох умисних кримінальних правопорушень, зокрема тяжкого злочину, пов'язаного із зловживанням повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, яке має значний ступінь суспільної небезпеки, а тому ОСОБА_5 , через очікування невідворотності покарання, у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування або суду.
При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо деяких даних про речі та документи, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про учасників кримінального провадження, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, органом досудового розслідування отримано достатньо відомостей, щоб вважати, що інкриміновані ОСОБА_5 правопорушення вчинені ним у співучасті з іншими невстановленими на даний момент особами, а тому підозрюваний може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема шляхом перешкоджання встановленню таких осіб.
Таким чином, сукупність всіх цих обставин вказує на необхідність продовження відносно ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При продовженні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, а також інші обставини, які характеризують його особу та спосіб життя.
Разом з тим, із урахуванням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд також вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Встановлюючи розмір застави для ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального провадження, завдану шкоду спричинену кримінальним правопорушенням, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу підозрюваного та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та майбутньому зміг забезпечити відшкодування шкоди, у зв'язку з чим дійшов до висновку, що застава в межах 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 14 886 000 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янівки Макарівського р-ну Київської області, до 17 лютого 2023 року.
Визначити ОСОБА_5 , заставу в розмірі 6 000 (шість тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 14 886 000 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят шість тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (отримувач: ТУ ДСАУ у м. Києві, призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янівки Макарівського р-ну Київської області).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покласти на ОСОБА_5 , у випадку внесення застави, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
2. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. Утримуватися від спілкування з учасниками кримінального провадження, окрім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду, щодо обставин даного кримінального провадження.
Визначити 2-х місячний строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1