21.12.2022 Провадження по справі № 2/940/394/22
Справа № 940/1059/22
РІШЕННЯ
Іменем України
21 грудня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позов мотивувала тим, що вона є матір'ю відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка з лютого місяця 2022 року залишила своїх дітей на її утримання, самоусунулась від їх виховання, залишила дітей без фінансового забезпечення, материнської уваги і турботи. Відповідачка не бере участі і не виявляє жодної цікавості до життя дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей та взагалі з ними не спілкується. Позивачка самостійно піклується про своїх онуків, забезпечує їх всім необхідним. У зв'язку із вищевикладеним, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.11.2022 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про час і місце його проведення повідомлялась належним чином.
Представник третьої особи виконавчого комітету Тетіївської міської ради Панченко Л.В. у судове засідання не прибула, до суду надала заяву про проведення розгляду справи без її участі, проти позову не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
У судовому засіданні встановлено, що матір'ю малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відповідачка по справі ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження ( а.с. 14, 20, 26).
З лютого місяця 2022 року відповідачка залишила своїх дітей на позивачку ОСОБА_1 , яка є її матір'ю. По даний час діти зареєстровані з позивачкою, яка є їх бабусею, та проживають разом з нею в належно створених умовах, що підтверджується довідкою № 168 від 27.10.2022 року, виданою Денихівським старостинським округом виконавчого комітету Тетіївської міської ради та актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 11,13).
Із характеристик малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 , виданих навчальними закладами у яких діти навчаються, а також характеристики, виданої Денихівським старостинським округом Тетіївської міської ради № 225 від 20.10.2022 року, встановлено, що їхнім вихованням займається бабуся, а мати ОСОБА_2 не приймає жодної участі у житті дітей та не проявляє інтересу до навчання (а.с. 18-19, 24-25, 32-34).
Водночас, відповідачка ОСОБА_2 згідно довідки-характеристики від 20.10.2022 року № 226, виданої Денихівським старостинським округом Тетіївської міської ради, неодружена, не виконує батьківських обов'язків, веде аморальний спосіб життя, не проживає з дітьми з середини лютого 2022 року та не відповідає на телефонні дзвінки, хоча вона є в мережі (а.с. 35).
Як вбачається із висновку про доцільність позбавлення батьківських прав № 278 від 29.11.2022 року, виконавчий комітет Тетіївської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 50-52).
Так, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Згідно роз'яснень, викладених в п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», із змінами та доповненнями, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав суду необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір'ю обов'язків по вихованню дітей, а також встановити, що матір ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, не виконує свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка застосована може бути лише коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Як зазначив Верховний суд у Постановах від 24.04.2019 р. у справі № 331/5427/17, від 06.05.2020 р. у справі № 753/2025/19, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Більш того, ВС зазначив, що небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір'ю (батьком) від виконання батьківських обов'язків, оскільки ці обставини зумовлені не її (його) волею.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та ті, на яких ґрунтується висновок виконавчого комітету Тетіївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав № 278 від 29.11.2022 року, суд вважає останній достатньо обґрунтованим та таким, що містить в собі переконливі аргументи, які вказують на те, що відповідачка саме ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка жодним чином не здійснює виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей, самоусунулась від їх виховання, залишила їх без фінансового забезпечення, батьківської уваги і турботи. Відповідачка не бере участі і не виявляє жодної цікавості до життя дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток та взагалі з ними не спілкується. Такі обставини свідчать, що відповідачка саме ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто про задоволення позову.
Крім того, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки сплачений судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу ст. 169 СК України, яка передбачає, що відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо перестануть існувати обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Керуючись ст. ст. 150, 152, 155, 164-165, 169 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 10, 13, 81,141, 258-259, 265, 268, 273,354ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 28.12.2022 року.
Суддя С.В. МАНДЗЮК