ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 грудня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/380/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна", вул. Б.Хмельницького буд. 10-а, м. Пустомити, Львівська область
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", вул. Плебанівка, буд.712/9, с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область
про стягнення 65 410,78 грн заборгованості.
Уповноважені представники сторін в судове засідання не з'явилися
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна", м.Пустомити, Львівська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", м. Тернопіль, про стягнення 65410,78 грн заборгованості, в тому числі: 50 481,26 грн - основного боргу, 9 881,40 грн - пені та 5048,12 грн - штрафу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи по суті на 23.09.2022 року на 10:30 год, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на та відповіді на відзив.
Відповідно до ухвали від 23.09.2022 суд, з урахуванням клопотання представника відповідача - адвоката Яворського А.В. (вх.№6185 від 21.09.2022), перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження; призначено підготовче засідання на 10.10.2022 року на 11:00 год; зобов'язано сторін надати суду: позивача - відповідь на відзив (у разі отримання), протягом 5 днів з дня його отримання, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України; - представити для огляду в підготовчому засіданні оригінали видаткових накладних №63651 від 25.10.2021, №63649 від 25.10.2021, №65196 від 01.11.2021, №65201 від 01.11.2021, №69044 від 15.11.2021, №69051 від 15.11.2021, №70895 від 22.11.2021; відповідача - заперечення на відповідь на відзив (у разі отримання відповіді на відзив), протягом 5 днів з дня його отримання, оформлені згідно вимог ст.167 ГПК України.
В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, розгляд справи судом відкладався на 11.11.2022, також оголошувалась перерва до 18.11.2022, про що постановлено відповідні ухвали з повідомленням учасників справи про дату, час та місце проведення судових засідань.
Ухвалою суду від 18.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 02.12.2022 об 11:00 год., який було перенесено на 09.12.2022 на 10:30 год, у зв'язку із перебуванням судді Стопника С.Г. у відрядженні.
Частиною 2 ст.195 ГПК України визначено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 09.12.2022 розгляд справи перенесено на 19.12.2022 на 10:30 год в межах строку, встановленого ст.195 ГПК України. Копію ухвали направлено сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адреси їх місцезнаходження, а також додатково представнику відповідача - адвокату Яворському А.В. (яку останнім отримано), в т.ч. на повідомлену ним електронну адресу.
Слід також зазначити, що в процесі розгляду даної справи судом з'ясовано, що адресою зареєстрованого місцезнаходження ТОВ "БМБУД" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: вул. Плебанівка, буд.712/9, с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, в той час, як у позовній заяві була зазначена попередня адреса товариства: м.Тернопіль, вул. Текстильна, 30.
Відповідно до частин 2, 3 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).
Відповідно до ч.7 ст.242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що: - сторін про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі належним чином повідомлялось; - участь представників сторін в судовому засіданні 19.12.2022 обов'язковою не визнавалась; - учасникам справи забезпечено можливість для викладення і подання суду своїх заяв процесуального характеру; - доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача викладена у позовній заяві, а також у заяві (вх.№7509 від 11.11.2022), поданій в якості відповіді на відзив.
В обґрунтування заявлених вимог та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов Договору поставки №546 від 16.07.2021 в частині проведення своєчасної та повної оплати за отриманий товар в сумі 50481,26 грн, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість та нараховано санкції. Просить суд врахувати наявність відбитку печатки відповідача на представлених видаткових накладних в підтвердження факту отримання останнім товару; факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних, складених за наслідками господарських операцій щодо отримання товару відповідачем, а також проведення часткової оплати відповідачем за отримані товари в сумі 20000 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позов (вх.№6163 від 21.09.2022), де останній просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, вказує на те, що усі долучені видаткові накладні не є належними та допустимими доказами у даній справі, які можуть підтвердити факт поставки товару згідно умов договору №546 від 16 липня 2021 року, оскільки складені з порушенням вимог складення первинних документів і не містять відомостей про осіб, котрі брали участь у здійсненні господарських операцій; між сторонами не укладено окремої угоди, яка б дозволяла підписання документів шляхом факсимільного підпису; сторонами не здійснено обміну оригіналами документів, які підписані шляхом факсимільного підпису.
Відповідач просить суд врахувати, що оформлення видаткових накладних передбачено Наказом від 21.06.1996 №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку", а саме формою М-11 "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів". Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. До того ж, як вбачається із долучених видаткових накладних, такі підписані шляхом факсимільного відтворення, в той же час, таке не передбачено Договором. Відповідно до ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно п.2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Нормативними актами, якими регулюється порядок складення первинних документів прямо не передбачається можливість використання факсиміле при оформленні первинних документів. Отже, для використання факсиміле при вчиненні правочину сторони повинні домовитися про це завчасно шляхом укладення відповідної окремої угоди, яка повинна містити зразки власноручних підписів осіб, що відтворюються, або включення відповідних положень до умов договору.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
- 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО СТАНДАРД УКРАЇНА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (Покупець) укладено Договір поставки №546 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Предметом Договору, як зазначено в п.1.2, є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших автотоварів (далі - Товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних Постачальника.
Відповідно до п.1.3 Договору узгодженою партією товару вважається отриманий Покупцем Товар у відповідності до видаткової накладної Постачальника в період дії Договору.
Згідно п.4.3 Договору передача Товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.
Згідно п.5.2 Договору ціна товару та загальна вартість переданої Покупцю партії товару вказується у видатковій накладній, що видається Постачальником на кожну таку партію.
В п.п.6.1, 6.2 Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику за отриману конкретну партію Товару протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. За окремою домовленістю Сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово Додатком до даного Договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцю на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов'язань.
У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п.7.3 Договору).
Згідно п.7.7 Договору Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним Договором, становить два роки.
Як зазначено в п.п.11.1. - 11.2 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021р. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
У п.11.7 Договору зазначено, що припинення Договору внаслідок закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Договором, що виникли на момент припинення даного Договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Авто Стандард Україна" на виконання Договору поставки №546 від 16.07.2021 поставило відповідачу товар на загальну суму 70481,26 грн згідно видаткових накладних: №63651 від 25.10.2021 на суму 2544,80 грн, №63649 від 25.10.2021 на суму 5089,63 грн, №65196 від 01.11.2021 на суму 15542,84 грн, №65201 від 01.11.2021 на суму 2227,03 грн, №69044 від 15.11.2021 на суму 3437,09 грн, №69051 від 15.11.2021 на суму 22083,30 грн та №70895 від 22.11.2021 на суму 19556,57 грн.
Представник позивача - адвокат Коцай Ганна Володимирівна, в судовому засіданні 11.11.2022 представила оригінали вищезазначених видаткових накладних, які містять підписи представника Постачальника (позивача), скріплені відтисками печатки останнього, а також підписи (з ознаками факсимільного відтворення) зі сторони відповідача, які скріплені відтисками печатки ТОВ "БМБУД".
Як вказує позивач, посилаючись на долучені до матеріалів справи копії банківських виписок, відповідач частково оплатив вартість отриманого згідно вищевказаних видаткових накладних товару в сумі 20000 грн, в т.ч. 04.11.2021 - 5000 грн (призначення платежу: оплата за мастила згідно накладної за жовтень) та 24.12.2021 - 15000 грн (призначення платежу: оплата за мастила згідно накладних за жовтень-листопад), у зв'язку з чим станом на 15.08.2022 сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки №546 від 16.07.2021 складає 50481,26 грн.
В той же час, відповідач зазначає, що підписання видаткових накладних, які засвідчують поставку товару, зі сторони ТОВ "БМБУД" відбулося шляхом проставлення факсимільного підпису без письмової угоди сторін, що є свідченням порушення порядку оформлення первинних документів.
Наведене, на думку суду, свідчить про те, що відповідач у такий спосіб намагається уникнути виконання договірних зобов'язань щодо здійснення оплати отриманого ним товару.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Тобто, при укладенні договорів законодавство дозволяє використовувати підпис факсиміле, але ставить при цьому умову, що таке використання має бути передбачене або законом, або письмовою згодою сторін.
Оскільки законом спеціальне застосування підпису факсиміле не передбачене, зокрема і у договорах поставки, у разі використання факсимільного підпису сторони повинні або у договорі або у додатковій угоді до договору письмово узгоджувати можливість такого підпису. Тобто, єдиною можливістю підтвердження факту вчинення правочину з використанням факсиміле є погодження щодо можливості використання такого факсиміле, на якому мають стояти підписи представників сторін договору.
Як вбачається з матеріалів справи, при підписанні договору поставки №546 від 16.07.2021, можливість використання факсиміле при підписанні первинних документів не була узгоджена сторонами.
Разом з тим, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення), згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п.2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні містять найменування Постачальника та Покупця, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підпис, проставлений від імені особи, яка отримала товар, скріплений відтиском печатки ТОВ "БМБУД", наявність якої на первинних документах відповідачем не заперечується.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.12.2018 (справа №910/19702/17), відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Таким чином, оскільки усі представлені видаткові накладні містять відтиск печатки відповідача, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на документах первинного бухгалтерського обліку, суд має з'ясувати питання з приводу того, чи печатка Товариства була втрачена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05.12.2018 року у справі №915/878/16).
Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" була втрачена, викрадена або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б скористатися інша особа.
Відтиск печатки на вищеперелічених видаткових накладних є свідченням участі ТОВ "БМБУД", як юридичної особи, у здійсненні господарських операцій за такими накладними.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 05.12.2018 у справі №915/878/16).
Слід зазначити, що відповідач не надав заперечень з приводу розміру заявленої до стягнення суми боргу, як і не заперечує факт поставки товару за вищевказаними видатковими накладними, лише вказує на недоліки в їх оформленні як доказів у справі.
Додатково, на підтвердження факту поставки товару, відповідно і здійснення господарських операцій, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних ТОВ "Авто Стандард Україна" №5598 від 25.10.2021, №5605 від 25.10.2021, №73 від 01.11.2021, №79 від 01.11.2021, №3743 від 15.11.2021, №3797 від 15.11.2021 та №5846 від 22.11.2021, які було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем у спірних правовідносинах документально підтверджено факт поставки товару відповідачу за договором поставки №546 від 16.07.2021 на загальну суму 70 481,26 грн та його отримання Покупцем.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як стверджує позивач, відповідач свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати вартості товару, отриманого згідно видаткових накладних №63651 від 25.10.2021, №63649 від 25.10.2021, №65196 від 01.11.2021, №65201 від 01.11.2021, №69044 від 15.11.2021, №69051 від 15.11.2021 та №70895 від 22.11.2021 у визначений пунктом 6.1 Договору строк (протягом 21 календарного дня з дати оформлення видаткової накладної) належним чином не виконав, частково оплатив за поставлений йому товар в сумі 20 000 грн, у зв'язку з чим у останнього станом на дату звернення із даним позовом до суду виникла заборгованість в сумі 50 481,26 грн.
Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів в підтвердження виконання зобов'язань та проведення остаточного розрахунку за отриманий товар по Договору поставки №546 від 16.07.2021 в сумі 50481,26 грн станом на час розгляду спору не подав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" 50481,26 грн основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.
Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі №910/12876/19).
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.
Як вже зазначалось вище, у пунктах 7.1, 7.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов'язань. Крім того, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
У п.7.7 Договору Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним Договором, становить два роки.
Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за отриманий товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем заявлено до стягнення:
- 9881,40 грн пені (нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару окремо по кожній видатковій накладній, зокрема: №65196 та №65201 від 01.11.2021 - за період з 09.12.2021 по 15.08.2022; №69044 та №69051 від 15.11.2021 - за період з 07.12.2021 по 15.08.2022; №70895 від 22.11.2021 - за період з 14.12.2021 по 15.08.2022);
- 5048,12 грн штрафу, нарахованого на підставі п.7.3 Договору за прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (50 481,26 грн).
Перевіривши правильність поданих позивачем розрахунків пені та штрафу, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення також обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Оскільки заявлений позов підлягає до задоволення повністю, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 195, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (вул. Плебанівка, буд.712/9, с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, код 41037833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (вул. Б.Хмельницького буд. 10-а, м. Пустомити, Львівська область, код 35775727): 50481 грн 26 коп. основного боргу, 9881 грн 40 коп. пені, 5048 грн 12 коп. штрафу та 2481 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2022 року.
Суддя С.Г. Стопник