ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20.12.2022м. СумиСправа № 920/722/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/722/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ СВЕТ» (вул.Володимирська, 10, м. Київ, 01001; код за ЄДРПОУ 44348597),
до відповідача Державного підприємства «Шосткинський завод «Імпульс» (вул.Заводська, 41, м. Шостка, Сумська обл., 41101; код за ЄДРПОУ 14314452),
про стягнення 120731,00 грн
установив:
19.09.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 14 вересня 2022 року в сумі 120731,00 грн (сто двадцять тисяч сімсот тридцять одна грн), з яких: 93939,36 грн (дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять грн 36 коп.) - основний борг, 15050,29 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят грн 29 коп.) - пеня, 1276,98 грн (одна тисяча двісті сімдесят шість грн 98 коп.) -3% річних від простроченої заборгованості, 10464,37 грн (десять тисяч чотириста шістдесят чотири грн 37 коп.) - інфляційні збитки, а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн).
Ухвалою від 22.09.2022 у справі №920/722/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Копія ухвали від 22.09.2022 у справі №920/722/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси зазначені у позовні за списом розсилки №3095 від 22.09.2022.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 22.09.2022 у справі №920/58722/22 відповідач отримав.
18.10.2022 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 26.09.2022 за платіжним дорученням №2642 відповідачем сплачено основний борг в сумі 93939,36 грн. Таким чином, відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 93939,36 грн боргу. Водночас, відповідач не погоджується з нарахованими позивачем 15050,29 грн пені, 1276,98 грн 3% річних від простроченої заборгованості, 10464,37 інфляційних збитків та просить в цій частині відмовити у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, зауваживши, що ДП «Шосткинський завод «Імпульс» відповідно постанови КМУ №83 від 04.03.2015 віднесений до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Також, у відзиві відповідач зазначив, що згідно з п. 2.1 та п. 6.2 Статуту ДП «ШЗ «Імпульс» підприємство утворене в інтересах забезпечення обороноздатності та безпеки держави, а також для забезпечення потреб держави продукцією за державним замовленням і підприємство зобов'язане відповідно до державного контракту, державного замовлення, укладених договорів забезпечувати виробництво та поставку продукції і товарів, виконання робіт, надання послуг та при наявності виконувати мобілізаційне завдання (замовлення) з виробництва та капітального ремонту.
29.11.2022 електронною поштою та 01.12.2022 засобами поштового зв'язку позивач надіслав відповідь на відзив (вх №5760/22 та вх №5784), в якій просить прийняти відповідь на відзив позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням сплати відповідачем основної заборгованості в розмірі 93939,36 грн та стягнути з відповідача 15050,29 грн пені, 1276,98 грн 3% річних від простроченої заборгованості, 10464,37 грн індекс інфляції, а також, згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
13.12.2023 відповідач надіслав заперечення (вх №5977/22), в якому підтримав прохальну частину відзиву.
Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив, відповідь на відзив та заперечення, що подані сторонами спору.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений ст.32 ГПК України, у зв'язку із лікарняний судді та подальшою відпусткою після лікарняного, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
09.02.2022 між Державним підприємством «Шосткинський завод «Імпульс» (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ СВЕТ» (далі - позивач, постачальник) укладено договір №63/022-11/П (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар наведений у таблиці, що зазначена в цьому пункті (код ДК 021:2015 31320000-5) (далі-товар).
Згідно з п. 3.1. договору кількість, номенклатура товару вказується в п. 1.1 даного договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити товар на умовах DDP м. Шостка (склад покупця) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року.
Постачальник зобов'язаний поставити товар впродовж 20 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 01 березня 2022 року. Право власності на товар переходить до покупця разом з ризиком його випадкової загибелі чи псування в момент здійснення поставки, відповідно до умов даного договору (пункти 4.2. та 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.1. договору загальна сума договору складає: 93939,36 грн (дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять грн 36 коп.), в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно з п. 5.2. договору оплата здійснюється по факту поставки товару та проходження вхідного контролю впродовж 45 календарних днів.
Пунктом 7.1. договору визначено, що при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), катастроф техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, і т.п.), обставин соціального, політичного й міжнародного походження (воєнні дії, суспільні хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції або дії державних органів), які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов'язань за цим договором, надалі - форс-мажорні обставини, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами.
Відповідно до п. 7.2. договору сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана протягом не більш, ніж п'яти календарних днів із часу їх настання або припинення повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим органом ТПП України.
У випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 3-х (трьох) місяців, кожна із сторін має право розірвати цей договір, повідомивши (письмово) іншу сторону за 20 (двадцять) днів до цього розірвання або досягти домовленості щодо продовженню строків виконання зобов'язань за договором (п. 7.3. договору).
Згідно з п. 7.4. договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.
Пунктом 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 8.2. договору сторона не несе відповідальності за порушення даного договору, якщо воно сталося не з її вини.
Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання даного договору (п. 8.3. договору).
Відповідно до п. 8.4. договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Даний договір може бути укладено сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, з обов'язковим наступним підписанням оригіналу. Договір діє з моменту, визначеного у п. 10.1. даного договору до 31 грудня 2022 року, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань по даному договору. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (пункти 10.1.-10.3. договору).
14.02.2022 та 16.02.2022 на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 93939,36 грн, що підтверджується: видатковою накладною №Ю_000441 від 14.02.2022 на суму 18249,72 грн та видатковою накладною №Ю_000481 від 16.02.2022 на суму 75 689,64 грн. Відповідно до п.5.2 договору оплата здійснюється по факту поставки товару впродовж 45 календарних днів.
Як зазначає позивач, оплата за поставлений товар за вказаними видатковими накладними не була здійснена відповідачем.
30.06.2022 згідно з описом вкладення в цінний лист, копія якого додана позивачем до позову, позивач направив відповідачу претензію з проханням сплатити заборгованість.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем претензія отримана 06.07.2022.
Водночас, позивач зауважує, що відповідач не сплатив суму заборгованості за договором і не надав жодної відповіді, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов'язання за договором, водночас відповідач з порушенням умов договору своєчасно вартість поставленого товару не сплатив.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем, суд доходить до висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо поставки відповідачу товару та щодо несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого товару .
Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 93939,36 грн вартості поставленого товару за договором суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи.
Разом з тим, у відзиві, надісланому суду (вх №2603 від 18.10.2022), відповідач зазначив, що 26.09.2022 за платіжним дорученням №2642 відповідачем сплачено основний борг в сумі 93939,36 грн у зв'язку з чим відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 93939,36 грн основного боргу.
Факт сплати основного боргу 26.09.2022 в сумі 93939,36 грн, після відкриття провадження у справі, підтвердив позивач у відповіді на відзив.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, враховуючи підтверджений позивачем та матеріалами справи факт сплати відповідачем основного боргу в сумі 93939,36 грн, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 93939,36 грн вартості поставленого товару за договором у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Щодо вимог позивача про стягнення 15050,29 грн пені, 1276,98 грн 3% річних та 10464,37 грн інфляційних збитків за порушення строків виконання зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, доданого позивачем до позову, за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано 15050,29 грн пені, 1276,98 грн 3% річних та 10464,37 грн інфляційних збитків.
Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем договору щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з ДП «ШЗ «Імпульс» нараховної пені, 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, з посиланням на ту обставину, що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні. Згідно з осатанім Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 №2738-IX. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.1. договору сторонами визначено, що при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), катастроф техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, і т.п.), обставин соціального, політичного й міжнародного походження (воєнні дії, суспільні хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції або дії державних органів), які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов'язань за цим договором, надалі - форс-мажорні обставини, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами.
Відповідно до п. 7.2. договору сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана протягом не більш, ніж п'яти календарних днів із часу їх настання або припинення повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим органом ТПП України.
З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану, відповідач видав наказ №284к про встановлення простою на підприємстві.
14.03.2022 збройними силами Російської Федерації із застосуванням військової авіації здійснено обстріл фугасними авіаційними бомбами будівель та споруд відповідача, на підставі чого відкрите кримінальне провадження №12022200490000188 від 15.03.2022. Як зазначає відповідач, при даному обстрілу були зруйновані та значно пошкодженні виробничі цехи та склади відповідача.
01.04.2022 задля збереження життя працівників відповідач видав наказ №298к про надання відпусток без збереження заробітної плати та призупинення дії трудових договорів. 29.04.2022, так як зберігалася загроза ударів по підприємству, відповідач видав наказ №139 про продовження відпусток без збереження заробітної плати.
Відповідач зауважує, що лише у червні після виводу військ агресора з території Сумської області та мінімізації загрози обстрілів підприємство почало працювати. Відповідно постанови КМУ №83 від 04.03.2015 відповідач віднесений до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Згідно з п. 2.1 та п. 6.2 Статуту ДП «ШЗ «Імпульс» підприємство утворене в інтересах забезпечення обороноздатності та безпеки держави, а також для забезпечення потреб держави продукцією за державним замовленням і підприємство зобов'язане відповідно до державного контракту, державного замовлення, укладених договорів забезпечувати виробництво та поставку продукції і товарів, виконання робіт, надання послуг та при наявності виконувати мобілізаційне завдання (замовлення) з виробництва та капітального ремонту. Відповідачем наголошено, що всі наявні ресурси як матеріальні так і людські були направлені на виконання оборонних замовлень для зміцнення оборони держави, що є першочерговим завданням в умовах воєнного стану. Як тільки у відповідача виникла можливість виконати свої зобов'язання за договором, він нею скористався та сплатив необхідну суму за поставлений товар.
Водночас, позиція позивача щодо недотримання порядку повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин, судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами такий порядок передбачений у пункту 7.2. договору та у відповідача є альтернатива повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин протягом не більше як п'яти днів як з часу настання таких обставин, так і з часу їх закінчення.
Разом з тим, сторонами у пункті 7.1. договору узгоджено, що при настанні в т.ч.: і воєнних дій, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, є загальновідомою обставиною, та відповідно до листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 до офіційного закінчення зазначеної військової агресії є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Суд зауважує, що дія форс-мажорних обставин не звільняє сторону від обов'язку за договором, а лише є легітимною підставою відстрочити виконання даного обов'язку до закінчення їх дії та може бути підставою звільненим від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання (неустойка, 3% річних, інфляція).
Відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем, що і стало підставою несвоєчасної оплати вартості поставленого товару за договором. Таким чином, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи, що ДП «ШЗ «Імпульс» є підприємством, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, суд вважає відповідача таким, що за умовами договору є звільненим від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання, та відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 15050,29 грн пені, 1276,98 грн 3% річних та 10464,37 грн інфляційних збитків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 93939,36 грн вартості за поставлений товар, водночас, у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної заборгованості після відкриття провадження у справі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 93939,36 грн основного боргу. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №1467 від 13.09.2022.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2481,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Закрити провадження у справі №920/722/22 в частині стягнення з відповідача 93939,36 грн основного боргу.
2. В іншому в задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Шосткинський завод «Імпульс» (вул. Заводська, 41, м. Шостка, Сумська обл., 41101; код за ЄДРПОУ 14314452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ СВЕТ» (вул. Володимирська, 10, м. Київ, 01001; код за ЄДРПОУ 44348597) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп) судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.
Суддя В.Л. Котельницька