ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1714/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Овчар А.С.
при розгляді справи за позовом: Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вул. Дмитрівська, 63, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600) в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (просп. Суворова, 62, м. Ізмаїл, Одеської обл., 68600)
до відповідачів: 1) Кілійського міжрайонного управління водного господарства (вул. Богдана Хмельницького, буд. 78, м. Кілія, Кілійський р-н, Одеська обл., 68300) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайагросервіс” (вул. Гагаріна, буд. 88, м. Кілія, Кілійський р-н, Одеська обл., 68302)
про визнання недійним договору та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників учасників справи:
прокурор: Лянна О.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Багно В.С.;
від відповідача-2: Балан М.В.
УСТАНОВИВ:
Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайагросервіс”, в якій, з урахуванням поданої 06.09.2022 заяви про зміну предмету позову (а.с. 167-192, т.2), просить суд:
- визнати недійним договір № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” від 16.06.2020, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайагросервіс”;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайагросервіс” звільнити штучну водойму підвідний канал до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” площею 3,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову прокурор зазначає, що укладаючи спірний договір відповідачі мали намір приховати правовідносини позички, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об'єктом з метою здійснення підприємницької діяльності (вирощування та реалізація риби), а у самому договорі закріплено удавану мету з якою використовується земельна ділянка - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, а тому прокурор наголошує, що фактично земельна ділянка з розташованим на ній підвідним каналом до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” передана у строкове безоплатне користування. При цьому у позовній заяві прокурор відзначив, що виходячи з аналізу умов договору, ТОВ «Дунайагросервіс» буде здійснювати діяльність у сфері рибництва (аквакультури) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та ветеринарного свідоцтва, звітності за формою № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20_ р.» та спеціальних форм первинної документації для суб'єктів рибного господарства (№ А-01 - № А-22), передбачених наказом Мінагрополітики від 19.06.2012 №362, а також за відсутності контролю з боку працівників рибоохорони та ветеринарно-санітарного контролю. Прокурор наполягає, що оскільки спірний договір не є договором по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій «ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи», а є прихованим договором позички, таким чином, на думку прокурора, спірний договір суперечить вимогам закону та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже наявні підстави для визнання його недійсним. Між цим, оскаржуючи спірний договір прокурор заявив вимогу про зобов'язання відповідача-2 звільнити штучну водойму підвідного каналу до насосних станцій, як похідну вимогу від вимоги про визнання договору недійсним. Як зазначає прокурор, підвідний канал до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у відповідача-1 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 000538 від 16.06.1998, а тому, з урахуванням положень земельного законодавства, органом, який наділений повноваженнями на вилучення земель державної власності, наданих у постійне користування та розпорядження земельними ділянками державної власності в межах та за межами населених пунктів для ведення водного господарства на території Ізмаїльського району Одеської області є Ізмаїльська районна державна адміністрація, яка є суб'єктом повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом. Оскільки Ізмаїльська районна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження, проте таких заходів не вжила, прокурор звернувся з позовом до суду, що розглядається в межах цієї справи.
18.08.2022 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.94-108, т.1), в якому останній просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке: відповідач-2 наголошує, що роботи по договору ним виконуються належним чином та відповідно до умов договору; договір між сторонами був укладений з метою виконання програми «Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», яка розроблена та задіяна не лише на оспорюваному каналі, а ще на 12 водоймах, які перебувають на балансі відповідача-1; відповідач-2 вважає, що прокурор, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідачів, не вчинив достатніх дій з метою уникнення вирішення спору в позасудовому порядку, звернувся з позовом не в інтересах зацікавленого органу, не довів обставини бездіяльності позивача у спірних правовідносинах та, взагалі, порушення інтересів держави; відповідач-2 наголошує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, при цьому за умовами спірного договору у відповідача-2 речового права на водний об'єкт не виникає; відповідач-2 наполягає на тому, що спірний договір має всі істотні умови та передбачає, зокрема, можливість відповідача-2 здійснювати вилов, що і буде його винагородою і, по суті, є ціною договору; відповідач-2 заперечує обставину удаваності спірного правочину та вважає, що прокурором ця обставина не доведена належним чином, адже ним не подано доказів на підтвердження того, що при укладенні договору у сторін було бажання досягти інших юридичних наслідків, ніж тих, які передбачені укладеним правочином.
У поданому до суду відзиві (а.с.1-139, т.2), відповідач-1 також заперечує щодо позовних вимог прокурора, просить суд відмовити останньому у їх задоволенні з таких підстав: реалізація програми «Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» шляхом, зокрема, укладення спірного договору не відноситься до рибогосподарської діяльності, а є науковим екологічним заходом; відповідач-1 вважає, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг та не має на меті надання відповідачу-2 земельної ділянки у позику; прокурором не подано жодного доказу на підтвердження обставин перебування сторін спірного договору в правовідносинах позички; відповідач-1 наголошує, що вилов риб-меліораторів відповідного віку, що передбачено п. 6.7. договору і є винагородою відповідача-2 за спірним правочином, тобто є ціною договору та істотною умовою договору про надання послуг; відповідач-1 наголошує, що обставина укладення між сторонами саме договору по біологічному очищенню (біомеліорації), а не договору позички, підтверджується: програмою «Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства»; календарним графіком робіт, графіком формування ПШБК на підвідному каналі до н/с ЗНС-1, 1а ТЗС, що є додатком до укладеного договору від 16.06.2020 № 335; календарним планом показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки по договору від 16.06.2020 № 335; актом вселення риб - меліораторів в підвідний канал до н/ст ЗНС-1, 1а ТЗС по договору від 16.06.2020 № 335, при цьому, як наголошує відповідач-1, прокурором не надано належної оцінки цим доказам; відповідач-1 наполягає на тому, що визнання судом недійсним спірного договору по наведеним прокурором підставам призведе до погіршення стану водного середовища, заростання, масового розвитку фітопланктону, що формується з обростань водоростями всіх елементів водойм на ГТС, що, в свою чергу, призведе до критичних рівнів води в аванкамерах насосних станцій та потрапляння водоростей і очерету в насосно-силове обладнання, а отже припинення робіт за спірним договором значно погіршить гідробіологічний стан водойми та зумовить структурні зміни в його екосистемі.
05.09.2022 прокурором було подано до суду відповідь на відзив відповідача-2 (а.с. 141-154, т.2 ), в якому останній відзначив, що: звернення прокурора з позовом до суду є обґрунтованим та підставним, адже позивач, будучи обізнаним про порушення інтересів держави, у зв'язку з укладенням між відповідачами спірного договору, протягом тривалого часу не вживав відповідних заходів реагування, що підтверджується матеріалами справи; саме позивач є суб'єктом повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом; прокурор вважає, що відповідач-1, прикриваючись науковими обґрунтуваннями, передав у безкоштовне використання відповідачу-2 строком на 20 років з можливістю пролонгації підвідний канал до насосних станцій для здійснення останнім господарської діяльності із риборозведення; прокурор наголошує, що відповідачем-2 не спростовані висновки прокурора, викладені у позові, щодо удаваності спірного правочину.
06.09.2022 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 (а.с. 156-166, т.2), в якій прокурор відзначив про таке: прокурор погоджується з тим, що біологічна меліорація сприяє природному очищенню та покращенню якості води, однак прокурор вважає, що спосіб, у який відповідач-1 здійснив її реалізацію, є незаконним; прокурор наголошує, що Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, погодженого вченою радою ДЗ «ДЕА», вченою радою НДІ «Держводекологія», науково-технічною радою Держводагентсва та затвердженою ректором ДЗ «ДЕА», першим заступником голови Держводагентства та директором НДІ «Держводекологія» не могла бути застосована до оспорюваного договору, оскільки станом на час його укладення Методологія не набрала чинності; укладення договору відбулось з порушенням положень Методології, оскільки договір укладено без проведення конкурсу; відповідачами не доведено обставини належного виконання договору; умови договору свідчать, що він є безоплатним правочином позички.
06.09.2022 до суду від відповідача-2 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив прокурора (а.с. 194-202, т.2), в яких останній наголосив, що прокурором у відповіді на відзив не спростовані заперечення відповідача-2 по суті спору.
Віповідачем-1 також були подані до суду письмові заперечення (а.с. 203-206, т.2), в яких останній, з урахуванням доводів прокурора, наголосив про таке: посилання прокурора на невідповідність умов спірного договору положенням Методології є необґрунтованими, оскільки сторони при укладенні договору керувались не Методологією, а розробленою на її основі програмою «Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», про що відзначено в самому договорі, при цьому відповідач-1 наголосив, що ним були дотримані вимоги щодо Методології при проведення конкурсу, який відбувся наступним чином: розміщено відповідне повідомлення про запровадження програми; отримано єдину пропозицію про укладення договору; схвалено пропозицію відповідача-2 на засіданні технічної ради та укладено відповідний договір з виконавцем; відповідач-1 зазначив, що він є неприбутковою організацією, основною метою якої є забезпечення питною та технічною водою водокористувачів громади, а тому несення фінансового тягарю з впровадження заходів з біологічного очищення водойм є фактично неможливим для відповідача-1 через брак коштів.
31.10.2022 прокурором були подані до суду письмові пояснення щодо поданої відповідачем-1 до матеріалів справи угоди № 1 до спірного договору (а.с. 9-18, т.3), в яких прокурор наголосив, що здійснення відповідачами формальної заміни слів з «надання водойм у користування» на «надання безперешкодного доступу до водойми» не змінює обставини удаваності спірного правочину.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні прокурор заявлені до відповідачів вимоги повністю підтримав та наполягав на їх задоволенні. Відповідачі проти позову заперечували, просили суд відмовити прокурору у його задоволенні. Позивач у судові засідання під розгляду справи не з'являвся, при цьому неодноразово звертався до суду із заявами про розгляд справи за відсутності його представника.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 позовну заяву Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області було залишено без руху із встановленням прокурору строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення прокурором недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 16.08.2022 позовну заяву Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1714/22; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче засідання призначено на 12.09.2022 о 14:00.
Судове засідання 12.09.2022 о 14:00 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 13.09.2022 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 27.09.2022 о 16:00.
У судовому засіданні 27.09.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.10.2022 об 11:15. Судове засідання 11 жовтня 2022 року не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 11.10.2022 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 27 жовтня 2022 року о 16:00. У судовому засіданні 27.10.2022 судом протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у цій справі на 03 листопада 2022 року о 17:30. 03.11.2022 судом у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті 15 листопада 2022 року о 15:30.
Судове засідання 15 листопада 2022 року о 15:30 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 18.11.2022 судом було призначено судове засідання у цій справі на 05 грудня 2022 року о 16:00.
Судове засідання 05 грудня 2022 року о 16:00 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 06.12.2022 судом було призначено судове засідання у цій справі на 19 грудня 2022 року об 11:50, в яке викликано учасників справи.
19 грудня 2022 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
На підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 № 21 відповідачу-1 було передано у постійне користування 533,55 га землі для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об'єктів та споруд водного господарства, що підтверджується актом на право постійного користування землею від 16.06.1998 серії ІІ-ОД № 000538, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22 (а.с. 78-81, т.1).
Як визнається учасниками справи на вказаній земельній ділянці розташований, зокрема, підвідний канал до насосних станцій «ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи».
Відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування від 01.11.2019 №10/3 була розроблена Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, яка погоджена вченою радою ДЗ “ДЕА” (протокол №3-2 від 18.05.2020), вченою радою НДІ “Держводекологія” (протокол №04/20 від 28.04.2020), науково-технічною радою Держводагентства (протокол №2 від 23.12.2020) та затверджена у 2020 році ректором ДЗ “ДЕА”, першим заступником голови Держводагентства та директором HДІ “Держводекологія” (а.с.11-95, т.2; далі - Методологія). Пунктом 3.3. Методології визначені основні умови організації робіт із запровадження природно-штучного біомеліоративного комплексу (далі - ПШБК), який формується і підтримується за рахунок відтворення гідробіонтів і вселення біомеліорантів відповідно до вимог програми ПШБК. Так, п. 3.3. Методології передбачено, що програма ПШБК здійснюється спеціалізованою науковою установою (розробником), першим етапом якої є розроблення технічного завдання, після чого укладається господарський договір між замовником та розробником, відповідно до якого розробник проводить комплексні наукові дослідження на водному об'єкті, а далі методологія передбачає укладення господарського договору з виконавцем програми ПШБК (у випадку, якщо замовник самостійно не бажає виконувати програму), який визначається на умовах конкурсу, а також укладає договір з автором Методології і патенту, який протягом усього часу експлуатації ПШБК здійснює авторський науковий супровід (нагляд) виконання програми ПШБК. Методологія визначає, що біоманіпуляція з біомеліорантами при формуванні та підтриманні ПШБК не належать до рибогосподарської діяльності, оскільки біомеліоранти не є продуктом харчування, а біомеліоративні заходи не підпадають під жоден з пунктів завдань державної політики в галузі рибного господарства, в цей же час, метою та завданням запровадження ПШБК є виключно запобігання біоперешкодам, покращення екологічної ситуації водних екосистем, поліпшення якості води та економія коштів замовника програми під час експлуатації технологічних водойм. Біомеліоранти, які формують ПШБК з метою забезпечення відповідної якості води, належать до основних фондів замовника програми, їх незаконне вилучення не є браконьєрством, а є викраденням, що повинно каратись відповідно до вимог закону як розкрадання (привласнення) майна, у зв'язку з цим, законодавча база України щодо охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та аквакультури не може поширюватись на біоманіпуляції в ПШБК. Крім того, програмою ПШБК не передбачено вилов аборигенних видів водних біоресурсів у режим їх спеціального використання, а лише вилучення певної частки факультативних хижаків і ротацію частки тимчасово вселених особин рослиноїдних риб-біомеліорантів в обсязі 3 % - 25 % від кількості вселення. При цьому ротація відбуватиметься постійно, незважаючи на заборонені періоди та, можливо, заборонені для цього пристрої ротації (лову), оскільки в багатьох випадках цього вимагають технологічні процеси замовника програми ПШБК. Також Методологія передбачає, що організація біологічної меліорації на водних об'єктах, здебільшого, апріорі є справою заздалегідь збитковою, тобто тягне за собою значні витрати без отримання прибутку, оскільки не відповідає критеріям рибогосподарського бізнесу.
У 2020 році НДІ «Держводекологія» була розроблена програма «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» (а.с.104-119, т.2), яка затверджена рішенням технічної ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства, оформленим протоколом від 08.05.2020 № 3 (а.с. 129-131, т.2). Як вбачається з додатку до протоколу (а.с. 132-133, т.2), до переліку водних об'єктів, які увійшли в програму, включено, зокрема, формування ПШБК на підвідному каналі до н/ст ЗНС-1, ЗНС-1а. Також в матеріалах справи наявне Технічне завдання на розробку програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації підвідного каналу до н/ст ЗНС-1, ЗНС-1а Татарбунарської зрошувальної системи Кілійського міжрайонного управління водного господарства» (а.с.96-103, т.2).
16.06.2020 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайагросервіс” (виконавець) був укладений договір № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи» (а.с. 37-40, т.1; далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору за завданням замовника виконавець зобов'язався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов'язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму - підвідний канал до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи» Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду. Роботи, вказані у п. 1.1. договору, - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) підвідного каналу до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи», загальною площею водного дзеркала 3,6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору. При виконанні робіт сторони керуються програмою “Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства”, розробленою на підставі патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 (надалі іменується “Програма”). Риби -меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом «матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору».
Згідно з п. 1.2. договору його метою є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об'ємів води.
За змістом п. 1.3., 1.4. договору склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (додаток до договору № 1). Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт шляхом внесення змін до календарного графіку робіт.
Відповідно до п. 1.6. договору біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України “Про рибне господарство”, Закону України “Про аквакультуру”.
Згідно з п. 1.7. договору у виконавця не виникає прав власності на водний об'єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.
Відповідно до п. 2.1. договору наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. договору передбачено, що виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт. Невід'ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.
За змістом п. 6.1. договору водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором і оформлюється відповідним актом приймання-передачі.
Згідно з п. 6.5., 6.6., 6.7. договору виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, і раків та їх результати оформлюються актами. Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів. Додаткова (надлишкова) кількість риб - меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю виконавця і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи.
Пунктами 7.1., 7.6. договору сторони передбачили, що приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором і оформлюється актом приймання-передачі (додаток до договору). Роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.
У відповідності до п. 8.2.1. договору замовник зобов'язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до договору.
Згідно з п. 8.4.1., 8.4.2., 8.4.3., 4.4.17 договору виконавець зобов'язаний, зокрема: у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи; одержати встановлені чинним законодавством України дозволи на виконання окремих видів робіт, за необхідності; забезпечувати дотримання правил експлуатації ПШБК, охорону майнової цілісності ПШБК; протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.
Згідно з п. 11.1. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040, у разі, якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 (п'ятнадцять) років на таких самих умовах.
Також між відповідачами були підписані додатки до договору, зокрема:
- додаток №1 - Календарний графік робіт - Графік формування ПШБК на підвідному каналі до насосних станцій ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи (а.с. 41-44, т.1);
- додаток № 3 - Акт вселення риб - біомеліораторів в підвідний канал до насосних станцій ЗНС-1, 1а (а.с. 45, т.1);
- додаток № 5 - акт прийому-передачі фронту робіт (а.с. 205 - зворотна сторінка, т. 2), згідно з яким замовник передав, а виконавець прийняв водойму, площею водного дзеркала біля 3,6 га, підвідного каналу до н/ст ЗНС-1, 1а ТЗС (фронт робіт) для виконання робіт по договору;
- додаток № 7 - Формування ПШБК на підвідному каналі до насосних станцій ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи (а.с. 47-49, т.1), яким визначено, що підвідний канал до насосної станції ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи проходить територією Мирнівської с/р Кілійського району Одеської області, бере початок із каналу Дунайський і закінчується аванкамерою насосної станції ЗНС-1,1а ТЗС, довжина каналу 1200 м, ширина по дну 21 м, по верху 30 м (3,6 га). Крім цього, підписанням даного додатку № 7 сторони погодили нормативні показники формування ПШБК на Підвідному каналі до насосних станцій ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи та зазначили, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень. Також сторони погодили, що наступні роки відбувається обов'язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об'єкту; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.
30.09.2022 між відповідачами було укладено та підписано Угоду №1 про внесення змін до договору № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи» (а.с. 229, т.2), якою контрагенти виклали деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:
- п.1.1. “За завданням замовника виконавець зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов'язується надати виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми Підвідний канал до насосних станцій «ЗНС-1, 1а Татарбунарської зрошувальної системи» Кілійського міжрайонного управління водного господарства” для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду”.;
- п.4.1. “Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи.”;
- п. 8.2.1. “Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору”;
- доповнено договір п. 8.3.4., який викладено в такій редакції: «Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору»;
- викладено шостий (останній) абзац Додатку № 5 до договору «Акт прийому-передачі фронту робіт у наступній редакції: «Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала біля 3,6 га підвідного каналу н/ст ЗНС-1,1а ТЗС (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору».
До матеріалів справи на підтвердження правової позиції відповідачем-1 також надано:
- рецензію Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на програму «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об'єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» (а.с.120-123, т.2);
- лист від 02.12.2021 Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, адресований Басейновому управлінню водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю, ДУ “Інститут морської біології” НАН України, Управлінню державного агентства рибного господарства у Одеській області, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, стосовно листа Інституту водних проблем і меліорації НААН України щодо запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації та можливості проведення запропонованих заходів в області (а.с. 124-126, т.2);
- лист від 22.11.2021 Інституту водних проблем і меліорації НААН України (а.с.125-126, т.2), адресований голові Одеської обласної державної адміністрації про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації, в якому, зокрема визначено, що найбільш ефективним науково-обґрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є “Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу” та запропоновано розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об'єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи суттєвою економією коштів на очищення водойм;
- лист Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю від 08.12.2021 № 08/18-1492 (а.с. 127-128, т.2) щодо запровадження біомеліративних заходів, зокрема, повідомлено про реалізацію відповідних екологічних заходів з біологічного очищення водних об'єктів різних типів призначення, в тому числі, підвідного каналу н/ст ЗНС-1,1а.
В цей же час, 18.01.2022 Одеська обласна прокуратура звернулась до Ізмаїльської районної державної адміністрації з листом за №12-77вих-22 (а.с. 26-30, т.1), в якому прокурор повідомив позивача щодо здійснення ним заходів із встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища та просив повідомити обласну прокуратуру про обізнаність райдержадміністрації щодо укладання Кілійським МУВГ договорів по біологічному очищенню (біомеліорації) штучних водойм, в тому числі спірного у цій справі, а також про вжиті заходи щодо визнання цих договорів недійсними.
Листом від 31.01.2022 за №01/01-33/146/335 Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області у відповідь на лист прокуратури від 18.01.2022 повідомила, що за результатами проведеної роботи Ізмаїльська районна державна адміністрація направила матеріали до Ізмаїльської окружної прокуратури для проведення перевірки законності дій посадових осіб Кілійського міжрайонного управління водного господарства в частині укладання договорів біомеліорації, законних підстав розпорядження державним майном та вжиття заходів реагування в межах наданих компетенції (а.с.31, т.1).
Як зазначає прокурор, станом на час звернення останнього до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи, позивач не надав відповіді прокурору щодо вжитих ним заходів, направлених на захист інтересів держави шляхом ініціювання питання про визнання спірного договору недійсним. У зв'язку з цим, 13.07.2022 Ізмаїльською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” було направлено Ізмаїльській районній державній адміністрації повідомлення №59-3053вих-22 (а.с.32-33, т.1) щодо встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації в суді у спірних правовідносинах сторін цієї справи.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом ч.ч.1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За умовами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 стаття 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно з ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
За умовами ст. 792 за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України “Про аквакультуру” аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Абзацом 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про аквакультуру” встановлено, що продукція аквакультури - це одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об'єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
У відповідності до статті 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).
Статтею 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
За змістом ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, зокрема, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позиція суду
Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” від 16.06.2020 та зобов'язання відповідача-2 звільнити штучну водойму - підвідний канал до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи”, площею 3,6 га, що знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що укладений між відповідачами договір має ознаки удаваного правочину, оскільки відповідачі мали намір приховати правовідносини позички, враховуючи, що умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об'єктом з метою здійснення підприємницької діяльності відповідачем-2 (вирощування та реалізація риби), що призвело до передачі земельної ділянки з розташованим на ній підвідним каналом до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” у строкове безоплатне користування відповідача-2.
Так, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.
У постанові від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відзначив, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог прокурора та щодо наявності / відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, має надати оцінку правовій природі спірного договору у співвідношенні з підставами позову прокурора.
Так, доводи прокурора у цій справі зводяться до того, що укладений між сторонами договір за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду та договір про надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його сторонами, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором позички. В цей же час, відповідачі з такими доводами не погоджуються та наполягають на тому, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду і наявності відносин позики з його умов не вбачається.
З аналізу застосованих судом до спірних правовідносин положень законодавства вбачається, що договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця за таким договором покладений обов'язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.
В свою чергу частинами 1, 2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Приписами статті 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
При цьому, частинами 1 та 3 статті 827 ЦК України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.
Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди, тобто кваліфікуючою ознакою договору позички є безоплатний характер користування річчю.
Як було встановлено судом, земельна ділянка, на якій розташований Підвідний канал до насосної станції ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи, знаходиться у постійному користуванні Кілійського міжрайонного управління водного господарства. Цей підвідний канал проходить територією Мирнівської с/р Кілійського району Одеської області та забезпечує транспортування Дунайської прісної води до насосної станції ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи. Вказані обставини під час розгляду справи учасниками справи не заперечувались.
З матеріалів справи вбачається, що укладенню спірного договору передувало, зокрема, затвердження відповідачем-1 Технічного завдання на розробку програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективності експлуатації підвідного каналу до насосної станції ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розроблення цієї програми Науково-дослідним інститутом «Держводекологія», з метою визначення способу покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об'єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу.
Так, судом встановлено, що керуючись вищевказаною програмою сторони уклали спірний договір з метою досягнення результату максимально можливої очистки каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження для зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження її об'ємів. Виступаючи виконавцем послуг за спірним договором відповідач-2 зобов'язався на свій ризик та за винагороду виконати визначені у договорі роботи з біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод підхідний канал, що в свою чергу, надає можливість відповідачу-1 уникнути витрат, пов'язаних з організацією біологічної меліорації, тобто, вказане свідчить про отримання відповідачем-1 прямої вигоди від результатів виконання відповідачем-2 робіт за договором. В цей же час, винагорода відповідача-2 за цим договором сторонами визначена як можливість відповідача-2 отримати у власність додаткову (надлишкову) кількість риб - меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми.
Водночас, визначаючи зміст права користування земельною ділянкою відповідно до умов спірного договору, суд зауважує, що надання у користування певного об'єкту передбачає обмеження прав особи, що передає такий об'єкт у користування, та, відповідно, виникнення прав у особи, яка набуває право користування. Разом з цим, у спірних правовідносинах сторін жодних прав та обов'язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об'єктом відповідачу-2 передано не було, адже відповідач-1 продовжує володіти та користуватися земельною ділянкою та підхідним каналом, з метою забезпечення споживачів водою.
За цих обставин, суд вважає, що прокурором в межах цієї справи не доведено, що між сторонами існують правовідносини з позички, оскільки підхідний канал, з моменту укладення спірного договору і до цього часу, не вибував з користування Кілійського міжрайонного управління водного господарства як водний об'єкт, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача-1.
Отже, з врахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що прокурором не доведена обставина передачі державного майна в користування відповідачу-2 на безоплатній основі (без прямої вигоди для відповідача-1), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення правової природи спірного договору як договору позички.
В цей же час суд відзначає, що з наданих учасниками справи пояснень та поданих доказів, судом встановлено, а прокурором не спростовано обставину виконання відповідачем-2 визначених у договорі робіт / послуг, які фактично споживаються Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства в процесі здійснення ним своєї діяльності при експлуатації Підхідного каналу до насосної станції «ЗНС-1,1а ТЗС», з урахуванням такого.
Так, пунктом 1.3. договору встановлено, що склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт, з якого вбачається, що ним встановлено Графік формування ПШБК (природно-штучного біомеліоративного комплексу) на Підхідному каналі до насосної станції «ЗНС-1,1а ТЗС», зокрема, терміни вселення певних видів та кількості біомеліорантів. Такі терміни встановлені у періоди “квітень-травень” та “жовтень-листопад”. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 45, т.1), 24.11.2020 на виконання умов спірного договору відбулось вселення риб-біомеліораторів в Підхідний канал до насосної станції «ЗНС-1,1а ТЗС», про що між сторонами договору був складений відповідний акт.
Між цим, додатком № 7 до договору передбачені нормативні показники формування ПШБК та нормативи вилучення старшовікових груп риб на третій рік функціонування ПШБК на каналі, які відповідає вищезазначеній Програмі. При цьому суд звертає увагу на те, що вилучення старшогрупових груп вселенців передбачено лише на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів і ця заміна старшовікових особин риб-вселенців є обов'язковою з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об'єкту. Програмою і, відповідно, умовами договору передбачене постійне вилучення лише старшовікових туводних хижих видів риб, з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів.
Також суд зазначає, що додатком № 6 до спірного договору встановлено календарний план ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки, з якого, зокрема, вбачається, що: для визначення фізичного стану риб-біомеліораторів та складової частини кормової бази передбачено постійне візуальне обстеження та щодекадні контрольні лови; для збереження риб-меліораторів передбачені постійні охоронні заходи; для регулювання та ротації чисельності риб-меліораторів передбачено постійне вилучення старшевікових туводних видів риб (окунь, щука, судак).
Тобто, постійне виконання певних робіт по вищевказаному календарному плану ефективності експлуатації ПШБК не свідчить про те, що підхідний канал знаходиться в користуванні у відповідача-2, оскільки наслідком очистки водосховища від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження є можливість ефективної експлуатації цього водосховища саме Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства для подачі води водокористувачам.
При цьому кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об'ємів. Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що спірний договір за своєю правовою природою містить ознаки договору послуг.
Крім цього, варто відзначити, що за умовами спірного договору відповідачу-2 надається безперешкодний доступ до штучної водойми підвідного каналу до насосної станції, в цей же час в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили про те, що водойма була передана і знаходиться у володінні і користуванні відповіача-2.
Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов'язань відповідача-2 по здійсненню оплати відповідачу-1 за виконану роботу (надані послуги), тобто не визначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, то слід зазначити, що конструкція ст. 903 Цивільного кодексу України не вимагає обов'язкової оплатності наданих послуг, тобто, вказана норма передбачає можливість безоплатного надання послуг. При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень сторін, комерційною вигодою від надання послуг сторони договору визначили можливість для відповідача-2 здійснювати вилов певного виду та кількості риб.
Суд також не вважає доведеною з боку прокурора наявність у визначеній в договорі діяльності відповідача ознак аквакультури (рибництва), оскільки прокурором не доведено обставини отримання відповідачем-2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура). Окрім того, матеріали справи також не містять доказів того, що спірний договір був укладений з метою отримання вищевказаної аквапродукції та її подальшої реалізації (товарна аквакультура) відповідачами по справі, оскільки будь-яких підтверджень вилову і реалізації відповідачами риб-меліорантів та раків третім особам до матеріалів справи не надано. При цьому право відповідача-2 на вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується на умовах договору та проводиться з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об'єкту, при цьому вилучення старшовікових туводних хижих видів риб є обов'язковим з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів. Також прокурором не доведено обставини здійснення відповідачем-2 сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури, при цьому вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться ТОВ “Дунайагросервіс” виключно на виконання і у відповідності до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.
Крім того, погодження сторонами у договорі видів біомеліорантів (білий товстолобик, білий амур, короп, строкатий товстолобик та раки), а також видів риб, які можуть бути вилучені (окунь, щука, судак, сом), як такі, що можуть нести загрозу для молоді вселених риб, також свідчить про відсутність в діях відповідача-2 ознак діяльності з розведення аквакультури.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов'язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним.
Суд відзначає, що з матеріалів справи не вбачається, що поведінка сторін договору може викликати сумніви щодо реальності їх намірів на осягнення мети договору, адже укладенню договору передували вчинення дій, зокрема, щодо затвердження відповідачем-1 технічного завдання на розробку Програми, а також розроблення цієї програми Науково-дослідним інститутом «Держводекологія».
Отже, дослідивши матеріали справи, доводи та заперечення учасників справи, суд, враховуючи, що підставою для визнання договору недійсним є встановлені судом обставини щодо його невідповідності актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, дійшов висновку, що в межах цієї справи прокурором не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання оспорюваного договору недійсним, а тому у задоволенні позову прокурора про визнати недійним договору № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” від 16.06.2020, укладеного між відповідачами, слід відмовити.
Також суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайагросервіс” звільнити штучну водойму - Підвідний канал до насосних станцій “ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи” площею 3,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов прокурора не підлягає задоволенню, сплачений останнім при поданні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок інших учасників справи.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 грудня 2022 р.
Суддя Д.О. Бездоля