ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022 Справа № 914/2385/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта”, м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Брошко І.
Представники не з'явилися
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта”, м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів про стягнення 215 766,53грн. заборгованості з якої: 173 114,00грн. - основний борг, 5127,69грн. - 3% річних, 37 524,84грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 03.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 27.10.2022 року.
20.10.2022 року від представника відповідача на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№21788/22.
20.10.2022 року на електронну адресу суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта”, м. Київ надіслано клопотання (вх.№ 21757/22 від 20.10.2022 року) про проведення судового засідання по справі № 914/2385/22, що призначене на 27.10.2022 року на 10год. 15хв. у режимі відеоконференції, забезпечити проведення якої доручити Київському апеляційному суду. Вказане клопотання мотивоване неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у зв'язку із значною віддаленістю позивача.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта”, м. Київ про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.10.2022 року о 10год. 15хв. у справі №914/2385/22 в режимі відеоконференції відмовлено у зв'язку з відсутністю технічної можливості.
27.10.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшло пояснення за вх.№22247/22, в якому позивач зазначає, що сума боргу станом на дату подання позову становила 168 114,40грн.. Просить врахувати дану допущену позивачем описку при вирішенні питання по розгляді справи по суті та не заперечує, що відповідачем були здійснені дві проплати у розмірі 9000,00грн.
У судовому засіданні 27.10.2022 року відповідачем надано пояснення по суті спору, Враховуючи спірність суми, судом зобов'язано відповідача надати свій контррозрахунок штрафних санкцій до 10.11.2022 року.
10.11.2022 року на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання за вх.№23463/22 про долучення до матеріалів справи докази понесених судових витрат на правничу допомогу з доказами надіслання його відповідачу у справі.
Судове засіданні 17.11.2022 року о 14год. 15хв. не відбулося, у зв'язку з відстутністю електроенергії, про що судом складно акт. Відтак ухвалою суду від 18.11.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 08.12.2022 р.
21.11.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання за вх.№23961/22 про зменшення розміру витрат на правову допомогу до розміру 8160,00грн.
В судове засідання 08.12.2022 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив
В судове засідання 08.12.2022 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.25336/22) у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі. Суд це клопотання задоволив, та відклав судовий розгляд на 22.12.2022.
У судове засідання 22.12.22 учасники справи не з'явилися, клопотань процесуального характеру не надходило.
Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання процесуальних клопотань та відзиву щодо заявленого боргу, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.
В судовому засіданні ухвалено рішення у справі.
Правова позиція учасників справи.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено товар відповідачу на підставі укладеного між ними договору поставки витратних матеріалів та запасних частин від 20 грудня 2016 року №24/2016-ВМ/ЗЧ, відповідно до п.п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і по цінам, погодженим сторонами в Специфікаціях до договору або рахунках-фактурах, видаткових накладних, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.
У поданій позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 215 766,53грн. заборгованості. з якої: 173 114,00грн. основного боргу, 5127,69грн. - 3% річних, 37 524,84грн. - інфляційних втрат та 3236,50грн. сплаченого судового збору.
У поданих поясненнях 27.10.2022 року позивач зазначає, що сума боргу станом на дату подання позову становила 168 114,40грн., у зв'язку з чим просить врахувати дану допущену позивачем описку при вирішенні питання по розгляді справи по суті та не заперечує, що відповідачем були здійснені дві проплати у розмірі 9000,00грн. та не заперечує щодо зменшення суми основного боргу на цю суму.
Актом звірки взаєморозрахунків станом 22.09.2022 рік сторонами було зафіксовано наявність заборгованості покупця за договором в розмірі 168 114,40грн.
Позивач стверджує, що враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань, щодо погашення боргу за укладеним договором поставки, сума невиконаного зобов'язання становить 168 114,40грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
У зв'язку із простроченням покупцем грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 5127,69грн. з дати початку обрахунку 03.08.2021 року по кожній сумі окремо і 37524,84грн. інфляційних втрат з датою початку обрахунку з вересня 2021 року по серпень 2022 року по кожній сумі заборгованості окремо, з наступного дня виконання зобов'язання.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 168 114,40грн. основного боргу, 5127,69грн. - 3% річних, 37 524,84грн. - інфляційних втрат та суму сплаченого сплаченого судового збору. Також у поданих поясненнях, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу та 10.11.2022 року подано клопотання про долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у сумі 18 160,00грн., яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Аргументи відповідача.
З поданого відзиву за вх.№21788/22, відповідач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 159 114,40грн., оскільки позивачем не взято до уваги оплати у розмірі 5000,00грн. від 27.09.2022 року та 4000,00грн. від 05.10.2022 року.
У поданому до суду 21.11.2022 року клопотання за вх.№23961/22, представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до розміру 8160,00грн.
Обставини, встановлені судом
Між Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта” (Постачальник) та Приватного акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат” (Покупець), 20.12.2016 року укладено Договір поставки витратних матеріалів та запасних частин № 24/2016 - ВМ/ЗЧ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору сторони домовились, що Постачальник зобов'язується передати у власність товар в асортименті, кількості і по цінам, погодженим Сторонами в специфікаціях до Договору або рахунках - фактурах, видаткових накладних, що становлять його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах визначених даним Договором.
Згідно п. 1.2. Договору прийняття товару здійснюється Покупцем по накладній (-им), що підтверджує згоду останнього на купівлю товару даного асортименту в кількості і по цінам, що визначені у накладній (-их). Право власності переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за накладною.
Умовами п. 2.1. встановлено, що загальна ціна Договору складається із суми вартості всього Товару, поставленого Покупцю за період дії цього Договору відповідно до специфікацій, укладених Сторонами, виставлених на їх підставі рахунків - фактур та оформлених видаткових накладних.
За змістом п. 2.5. Договору Сторони домовляються про те, що Покупець здійснює оплату 100% вартості поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки товару Покупцю.
Як визначено п. 4.1. Поставка товару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Покупцем від Постачальника підтвердження на поставку партії товару згідно направленої Постачальнику заявки. Поставка товару відбувається за рахунок постачальника на склад Покупця, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 2.
Пунктом 4.3. Договору товар відпускається зі складу Постачальника повною партією або частинами. Датою поставки є дата відвантаження Товару зі складу Постачальника. Особа (представник Замовника), яка одержує Товар, зобов'язана надати Постачальнику довіреність на його отримання, копія якої була попередньо надіслана Постачальнику.
Відповідно до п. 4.4. Договору разом із Товаром Постачальник передає Покупцю рахунок - фактуру та видаткову накладну, а також, за вимогою Покупця - сертифікат відповідності на Товар (витратні матеріали). Прийом Товару по кількості та якості здійснюється Сторонами на підставі норм, стандартів та вимог діючого на момент поставки законодавства України, а також умов даного Договору та Додатків до нього.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем було здійснено замовлення та поставку товару наступного товару: - Термотрансферна стрічка 30 мм х 1000 м СS0, на загальну суму 69 187,20 грн, згідно рахунку фактури № СФ - 0000922 від 20.07.2021, даний товар було поставлено Відповідачу за видатковою - накладною № РН - 0000708 від 20.07.2021; Термотрансферна стрічка 30 мм х 1000 м СS0, на загальну суму 67 869,60 грн, згідно рахунку фактури № СФ - 0001035 від 13.08.2021, даний товар було поставлено Відповідачу за видатковою - накладною № РН - 0000815 від 13.08.2021; Термотрансферна стрічка 30 мм х 1000 м СS0, на загальну суму 69 244,80 грн, згідно рахунку фактури № СФ - 0000055 від 18.01.2022, даний товар було поставлено Відповідачу за видатковою - накладною № РН -0000046 від 18.01.2022 на суму.
Відповідачем було здійснено наступні оплати: на суму - 19 960,00грн, згідно платіжного доручення № 1166 (з яких 6772,80 грн. розрахунок за рахунком фактурою № 820 від 30.06.2021 та часткова пата 13 187,20грн за рахунком фактурою № СФ - 0000922 від 20.07.2021); на суму - 20 000,00 грн, згідно платіжного доручення № 519; на суму - 5 000,00 грн, згідно платіжного доручення № 11407.
Враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань, щодо погашення боргу за укладеним договором поставки, сума невиконаного зобов'язання становить 168 114,40грн.
Актом звірки взаєморозрахунків станом 22.09.2022 рік сторонами було зафіксовано наявність заборгованості покупця за договором в розмірі 168 114,40грн.
Умовами п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання Сторонами зв'язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно умов цього Договору чинного законодавства України.
Згідно п. 8.1. Договір набирає чинність з моменту його підписання та скріплення печатками та діє до 31.12.2018, але у будь - якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії Договору продовжується на кожний наступний (один) рік, якщо жодна Сторона не повідомить про закінчення поточного строку дії договору.
На виконання умов Договору зі сторони Постачальника було виконано усі погоджені сторонами умови, товар було отримано Покупцем 20.07.2021, 13.08.2021 та 18.01.2022, однак зі сторони Покупця оплата за товар не надійшла у визначеному договором порядку.
Відповідно до матеріалів справи, Позивачем відправлялась Відповідачу вимога № 15 від 19.05.2022 (яка отримана 27.05.2022), проте належного виконання взятих на себе зобов'язань зі сторони Відповідача не здійснювалось.
У поданих поясненнях 27.10.2022 року позивач зазначає, що сума боргу станом на дату подання позову становила 168 114,40грн., у зв'язку з чим просить врахувати допущену описку при вирішенні питання по розгляді справи по суті та не заперечує, що відповідачем були здійснені дві оплати у розмірі 9000,00грн. (у розмірі 5000,00грн. від 27.09.2022 року та 4000,00грн. від 05.10.2022 року).
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є обставини з яким пов'язує факт поставки товару на підставі укладеного договору, неналежне виконання договору та зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.4. Договору разом із Товаром Постачальник передає Покупцю рахунок - фактуру та видаткову накладну, а також, за вимогою Покупця - сертифікат відповідності на Товар (витратні матеріали). Прийом Товару по кількості та якості здійснюється Сторонами на підставі норм, стандартів та вимог діючого на момент поставки законодавства України, а також умов даного Договору та Додатків до нього.
Актом звірки взаєморозрахунків станом 22.09.2022 рік сторонами було зафіксовано наявність заборгованості покупця за договором в розмірі 168 114,40грн.
У поданих поясненнях 27.10.2022 року позивач зазначає, що сума боргу станом на дату подання позову становила 168 114,40грн., у зв'язку з чим просить врахувати дану допущену позивачем описку при вирішенні питання по розгляді справи по суті та не заперечує, що відповідачем були здійснені дві проплати у розмірі 9000,00грн. (у розмірі 5000,00грн. від 27.09.2022 року та 4000,00грн. від 05.10.2022 року).
Таким чином, враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо погашення боргу за Договором поставки витратних матеріалів та запасних частин № 24/2016 - ВМ/ЗЧ від 20.12.2016 року, сума невиконаного зобов'язання у відповідача перед позивачем становить 159 114,4грн., з урахуванням двох оплат, здійснених відповідачем у розмірі 9000,00грн. (у розмірі 5000,00грн. від 27.09.2022 року та 4000,00грн. від 05.10.2022 року), що не заперечується, як позивачем так і відповідачем.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Враховуючи те, що при розгляді справи по суті позивачем не оспорюється 9000,00грн., які були сплачені відповідачем, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 9 000,00грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Таким чином, враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо погашення боргу за Договором поставки витратних матеріалів та запасних частин № 24/2016 - ВМ/ЗЧ від 20.12.2016 року, сума невиконаного зобов'язання у відповідача перед позивачем становить 159 114,4грн., що не заперечується, як позивачем так і відповідачем.
Сплата коштів за Договором поставки витратних матеріалів та запасних частин № 24/2016 - ВМ/ЗЧ, відповідач здійснював з порушенням визначених строків, що стало підставою здійснення позивачем розрахунку санкцій за порушення господарського зобов'язання, а саме нараховано відповідачу: 3% річних у розмірі 5127,69грн. з дати початку обрахунку 03.08.2021 року по кожній сумі окремо і 37524,84грн. інфляційних втрат з датою початку обрахунку з вересня 2021 року по серпень 2022 року по кожній сумі заборгованості окремо з врахуванням проведених оплат відповідачем, з наступного дня виконання зобов'язання.
Щодо стягнення 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням Розпорядження КМУ від 16.11.2016 № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017р.» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає 3% річних у розмірі 5127,69грн. з датою початку обрахунку 03.08.2021 року по кожній сумі окремо, які розраховано правильно по кожній сумі заборгованості окремо, з врахуванням проведених проплат відповідачем, з наступного дня виконання зобов'язання.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що судом при перевірці нарахування інфляційних втрат нарахованих позивачем, взято до уваги розмір боргу з урахуванням індексу інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за місяць у якому мала місце інфляція, при цьому до розрахунку включалися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці тобто мала місце дефляція.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 37 524,84грн. - інфляційних нарахувань, зазначає, що такі розраховані правильно та підлягають до стягнення з відповідача з датою початку обрахунку з вересня 2021 року по серпень 2022 року по кожній сумі заборгованості окремо з врахуванням проведених оплат відповідачем.
При розгляді питання правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує аргументи позивача, що стягнення цих коштів відповідає сумі боргу та періоду нарахування, оскільки нарахування стосовно суми заборгованості у розмірі 168 114,40грн. проведені станом на 22.09.22, а саме до проведення оплати відповідачем у розмірі 5 000,00грн. на підставі платіжного доручення №14174 від 27.09.22. Відтак доводи відповідача у цій частині відхиляються як необгрунтовані.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення 9000,00грн. провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору, а стягненню підлягає 159 114,4грн. основного боргу, 5127,69грн. 3% річних, 37 524,84грн. інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 236,50рн. від загальної суми заборгованості 215 766,53грн., що підтверджується платіжним дорученням №1067 від 20 вересня 2022 року та платіжним дорученням №1073 від 22 вересня 2022 року.
Судом в частині стягнення з відповідача 9000,00грн. провадження у справі закрито.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання у розмірі 135,00грн.
Одночасно, суд зазначає, що в судовому засіданні з'ясовано, що представником позивача сплачено судовий збір в сумі 3 236,50рн. від загальної суми заборгованості 215 766,53грн., в подальшому представником зазначено, що ним зроблено описку щодо заявленого основного боргу, а саме до стягнення просить загальну суму боргу у розмірі 210 766,93грн. А відтак, суд зазначає, що позивач мав би сплатити судовий збір від суми 210 766,93грн. у сумі 3161,50грн. Особа, що сплатила надмірно судовий збір, має право на його повернення за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання у розмірі 75грн.
Відтак, позивач має право на повернення 210грн. судового збору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, з врахуванням уточненої суми до стягнення боргу, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3 026,50 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У поданих поясненнях, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу та 10.11.2022 року подано клопотання про долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у сумі 18 160,00грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) долучено до матеріалів справи: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.09.2022 року, додаткову угоду №1 до договору від 15.09.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіренсть на представництво від 12.09.2022 року, Акт від 03.11.2022 року про приймання виконаних робіт за Договором про надння правничої професійної допомоги від 15.09.2022 року на суму 18 160,00грн., платіжна інструкція №1236 від 03 листопада 2022 року на суму 18 160,00 грн.
Договором про надання професійної правової допомоги у п.5.1 передбачено, що за надання правової допомогиклієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, сума якого визначається за погодженням сторін у Додаткові угоді №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Додатковою угодою №1 до договору від 15.09.2022 року сторонами погоджено, що вартість однієї години становить 2 000,00грн.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданому до суду 21.11.2022 року клопотання за вх.№23961/22, представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до розміру 8160,00грн., вважає їх неспімірними та необгрунтованими.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна кількість наданих послуг згідно Акту від 03.11.2022 року про приймання виконаних робіт за Договором про надння правничої професійної допомоги від 15.09.2022 року складає 9 годин на суму 18 160,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.
Враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Дослідивши Акт №1 про приймання виконаних робіт, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд встановив, що такі витрати підлягають зменшенню.
Зокрема, суд констатує, що пояснення позивача (вх.№22247) на підставі ст.42 ГПК України, на які наголошує відповідач у заяві про зменшення та які оцінені позивачем у 6 000,00грн., торкаються підтвердження ним основної суми заборгованості та факту проведення відповідачем двох оплат на суму 9 000,00грн. В іншій частині позивач підтверджує факт правильності нарахування інфляційних витрат та 3% річних. Відтак суд погоджується з відповідачем (вх.№25328) про зменшення цих витрат і зменшує їх до 4 000,00грн. Необхідність подання таких пояснень зумовлена допущенням самим представником позивача помилки у позові щодо суми основного боргу, що підлягає стягненню. Відтак, твердження позивача про необхідність затрат, які становлять три години на написання пояснень по справі № 914/2385/22 є завищеним та не відповідають критерію реальності, не є співмірними зі складністю справи.
Щодо інших аргументів відповідача суд зазначає таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 у справі № 922/1964/21 (п.128) зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 згаданого вище закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Стосовно написання та подання до суду позивачем клопотань про розгляд справи в режимі відеоконферненції та без його участі, які оцінені ним сумарно у сумі 2000,00грн., суд доходить висновку, що в умовах воєнного стану, віддаленості позивача (його місцезнаходження у м. Києві), інші обставини (відсутність електроенергії, повітряна тривога) такі витрати є співрозмірними та не вважаються зловживанням правами.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
Відтак, адвокатські послуги у розмірі 14 160,00грн. є реальними, співмірними та обгруновано заявленими.
Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.126, ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також принцип розумності та співрозмірності судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 160,00грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. В частині стягнення 9000,00грн. боргу провадження у справі закрити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат” (79000, м. Львів, вул. Повітряна, 2; код ЄДРПОУ 01553706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта” (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 47; код ЄДРПОУ 32211939) 159 114,40грн. заборгованості, 5 127,69грн. 3% річних, 37 524,84грн. інфляційних збитків, 3026,50грн. - судового збору та 14 160,00грн. витрат на правову допомогу.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.