ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2022 Справа № 914/2329/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області, м. Городок, Львівська область
до відповідача: фізичної особи-підприємця Аветісяна Самвела Аветіковича, с. Гаї, Львівська область
про стягнення 24 288,48 грн
за участю представників:
прокурор Панькевич Р.В.
від позивача: Фіялкович Т-Д.І. - представник;
від відповідача: Оприско М.В. - адвокат
Обставини розгляду справи.
26.09.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області, м. Городок, Львівська область до фізичної особи-підприємця Аветісяна Самвела Аветіковича, с. Гаї, Львівська область про стягнення 24 288,48 грн.
Ухвалою від 27.09.2022 суд прийняв справу до провадження, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 24.10.2022.
В судовому засіданні 24.10.2022 було оголошено перерву до 07.11.2022.
В судовому засіданні 07.11.2022 було оголошено перерву до 14.11.2022.
31.10.2022 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця Аветісяна Самвела Аветіковича надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22502/22 від 31.10.2022).
02.11.2022 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №22773/22 від 02.11.2022).
14.11.2022 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця Аветісяна Самвела Аветіковича надійшли письмові заперечення (вх. №23639/22 від 14.11.2022).
Ухвалою від 14.11.2022 суд поновив відповідачу строк для подання доказів, долучених до письмових заперечень (вх. № 23639/22 від 14.11.2022), прийняв докази, долучені відповідачем до письмових заперечень (вх. № 23639/22 від 14.11.2022), відклав судове засідання на 28.11.2022.
В судовому засіданні 28.11.2022 було оголошено перерву до 05.12.2022.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області із 13:40 год. до 16:10 год., судове засідання, призначене на 05.12.2022 не відбулося.
Ухвалою від 05.12.2022 судове засідання відкладено на 15.12.2022.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначили, що 24.09.2019 посадові особи відділу Управління Укртрансбезпеки у Львівській області на 53 км автодороги Н-17 провели габаритно-ваговий контроль автомобіля марки VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності відповідачу. Проведена перевірка встановила перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, про що складені акт та довідка. За даними вказаних вище документів 24.09.2019 проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №234/041 та нарахована плата за проїзд у сумі 909,00 євро. Оскільки відповідач добровільно не сплатив вказану суму, прокурор звернувся до суду із позовом стягнення з відповідача плати за проїзд великоваговим транспортом автомобільними дорогами загального користування у сумі 24 288,48 грн, що еквівалентно 909,00 євро.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що відповідач є неналежним відповідачем, оскільки він не здійснював 24.09.2019 перевезення вантажу, тобто не був перевізником, оскільки транспортний засіб був переданий у користування ТзОВ «Шляховик-Т» згідно договору позички від 24.06.2019, а водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із відповідачем. Також відповідач вважає безпідставним визначення маршруту та його протяжності - м. Радивилів - м. Червоноград, 90 км, з огляду на відсутність посилання на джерело таких відомостей, а також вказує на те, що пункт вагового контролю, який зазначений у складених позивачем документах, не знаходився на вказаному позивачем маршруті.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
23.09.2019 посадовим особам Управління Уктрансбезпеки у Львівській області видано направлення для проведення рейдової перевірки №009312 щодо додержання автомобільними перевізниками вимог Законів України «Про автомобільний транспорт», інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень, зокрема на автодорозі Львів-Радехів-Луцьк, з 23.09.2019 до 29.09.2019.
На підставі графіку проведення рейдових перевірок, затвердженого в установленому порядку Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Львівській області у період з 23.09.2019 по 29.09.2019 здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
24.09.2019 на 53 км автодороги Н-17 Львів-Радехів-Луцьк посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та який належить відповідачу.
Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативних габаритно-вагових обмежень, а саме: загальна маса навантаження становить 41,57 т, при нормі 40 т.
Маршрут руху транспортного засобу - м. Радивилів - м. Червоноград, 90 км.
Результати перевірки оформлені актом від 24.09.2019 №0014522 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Також посадовими особами позивача 24.09.2019 складено Акт №284488 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Того ж дня, 24.09.2019, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, складено довідку №0007922 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
До акта №0014522 від 24.09.2019 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок №234/041 від 24.09.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким визначена сума до сплати 909,00 євро. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункт 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Управління Укртрансбезпеки у Львівській області скеровувало на адресу відповідача лист-повідомлення від 03.08.2022 за вих. №23118/5.2/24-22 з проханням оплатити вказану у розрахунку суму, із зазначенням необхідних для цього реквізитів.
Як ствердив відповідач, 24.06.20219 між ним та ТзОВ «Шляховик-Т» було укладено договір позички наземного самохідного транспортного засобу №1-ШТ-24/06-19, відповідно до умов якого ТзОВ «Шляховик-Т» було передано у користування зокрема транспортний засіб VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини перша та четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 п. 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил №1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) ? В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Як було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - автомобілем марки VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу. Матеріали справи містять усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема, акт №0014522 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №284488, довідку №0007922 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок №234/041, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Львівській області 24.09.2019 у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та габаритних параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Крім того, п. 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, прокурором здійснено її розрахунок в гривнях за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 24.09.2019 курс гривні до євро склав 26,72 грн).
Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.
Пунктами 37, 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, а також показників, наведених у розрахунку плати. Водій, який керував транспортним засобом, в актах не надав жодних пояснень, що вказує на те, що він погодився із фактом порушення та показниками, наведеними у розрахунку плати. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.
Відповідачем також не доведено, що після проведеної перевірки ним було вжито заходи на усунення виявлених порушень чи припинено подальший рух транспортного засобу, вагові показники якого не відповідають встановленим нормативам, до пункту призначення згідно товаросупровідних документів.
Визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.
Зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що він є неналежним відповідачем, оскільки не здійснював 24.09.2019 перевезення вантажу транспортним засобом VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто не був перевізником, оскільки вказаний транспортний засіб був переданий у користування ТзОВ «Шляховик-Т» згідно договору позички від 24.06.2019, а водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із відповідачем.
Згідно абз. 1 п. 27 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Водночас, як зазначалося судом вище, абз. 1 п. 28 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Згідно п. 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до п. 40 Порядку №879 відповідальність за збитки, завдані власникові великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу чи вантажу, а також третім особам у зв'язку із забороною руху внаслідок невідповідності фактичної ваги вантажу даним, зазначеним у товарно-транспортній документації, несе вантажовідправник.
З наведеного вбачається, що законодавець чітко не розмежовує суб'єктів відповідальності за шкоду, завдану перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, якими можуть бути як власники великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, так і перевізники, у разі, якщо вони не є власниками такого транспорту.
Під час оформлення 24.09.2019 документів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, уповноваженими представниками позивача не було встановлено факту, що перевізником виступає інша, відмінна від відповідача особа. Відповідно, такі обставини не були відображені у складених представниками позивача документах. Також водій ОСОБА_1 , який зі слів відповідача мав бути обізнаний про такий факт, не повідомляв уповноваженим особам позивача про наведені вище обставини. Про факт укладення договору позички наземного самохідного транспортного засобу №1-ШТ-24/06-19 від 24.06.20219 між відповідачем та ТзОВ ««Шляховик-Т» стало відомо лише під час розгляду даної справи.
Слід також зазначити, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів економічної діяльності фізичної особи-підприємця Аветісяна С.А. є вантажний автомобільний транспорт, тобто усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом.
Водночас, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами того факту, що станом на 24.09.2019 він був власником транспортного засобу марки VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не спростовано факт перевищення вищевказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що зафіксовано актом №284488 від 24.09.2019.
Станом на дату розгляду даної справи акт №0014522 від 24.09.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №284488 від 24.09.2019, довідка №0007922 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2019, розрахунок №234/041 від 24.09.2019 не визнані недійсними та є чинними.
Отже, саме відповідач як власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену Управлінням суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдав шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 03.07.2019 у справі №819/1381/16 та від 10.11.2021 у справі №747/45/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, відповідач як власник транспортного засобу не позбавлений права регресу до особи, яка на його думку є винною у перевищенні транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Безпідставним також є доводи відповідача про те, що оскільки транспортний засіб VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за Аветісяном С.А. як за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем, то даний спір не належить до юрисдикції господарського суду.
Згідно п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг.
Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
З наведеного вбачається, що реєстрація транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не передбачена діючим законодавством.
Зважаючи на вищевказані положення законодавства щодо реєстрації транспортних засобів, з огляду на те, що як зазначалося вище одним з видів економічної діяльності фізичної особи-підприємця Аветісяна С.А. є усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, а також з огляду на те, що транспортний засіб VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 був переданий відповідачем у користування згідно договору позички від 24.06.2019 саме як фізичною особою-підприємцем, транспортний засіб VOLVO FH400, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 24.09.2019 належав фізичній особі-підприємцю Аветісяну С.А. та використовувався ним у його ж господарській діяльності.
Не беруться судом до уваги також доводи відповідача щодо необгрунтованого визначення позивачем маршруту та його протяжності, оскільки належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.
Як зазначалося судом вище, акт №0014522 від 24.09.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №284488 від 24.09.2019, довідка №0007922 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2019, розрахунок №234/041 від 24.09.2019, у яких зазначено маршрут та його протяжність, станом на дату розгляду даної справи є чинними.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зважаючи на наведене, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що маршрут та його протяжність, які зазначені позивачем у документах, що складені за фактом виявлення перевищення нормативних вагових параметрів, були іншими, а також те, що ним після виявлення факту перевищення нормативних вагових параметрів було приведено такі до нормативних, та надалі рух транспортного засобу по маршруту здійснювався з дотриманням нормативних вагових параметрів, не здійснювався взагалі чи здійснювався після отримання відповідного дозволу.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем після виявлення перевищення нормативних вагових параметрів було заборонено рух транспортного засобу відповідача. Водночас, недотримання позивачем вимог Порядку №879 в частині не заборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення нормативного вагового параметру, то така бездіяльність позивача не оскаржується відповідачем та не впливає на правомірність оскаржуваного розрахунку плати за проїзд.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Львівській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв'язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Аветісяна Самвела Аветіковича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) 24 288,48 грн плати на користь Державного бюджету України (Городоцька міська ТГ ГУК Львів/Городоцька тг, код отримувача 38008294, UA598999980313171216000013861, Казначейство України, код класифікації доходів бюджету 22160100, призначення платежу: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Аветісяна Самвела Аветіковича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на користь Львівської обласної прокуратури, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19 (ідентифікаційний код 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, МФО 820172) судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 15.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв'язку із відпусткою судді з 19.12.2022 по 22.12.2022, повне рішення складено та підписано 23.12.2022.
Суддя Мазовіта А.Б.