ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.12.2022Справа № 712/5656/20
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича
про визнання недійсним договору
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "БГ Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28.11.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "БГ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу".
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2020 провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "БГ Банк" закрито згідно з пунктами 4, 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2020 позов задоволено частково.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Мані Флоу" задоволено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2020 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Мані Флоу" на ухвалу суду від 04.11.2020 про закриття провадження у частині позовних вимог задоволено частково. Ухвалу суду від 04.11.2020 змінено, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції постанови Черкаського апеляційного суду від 12.01.2021.
Постановою Верховного Суду від 03.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2020 та постанову Черкаського апеляційного суду від 12.01.2021 скасовано, провадження закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2022 справу №712/5656/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Мані Флоу" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, передано до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022, справу передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.08.2022.
29.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 31.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю заявленого клопотання), та відкладено підготовче засідання на 28.09.2022.
21.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 28.09.2022 задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача докази, відкладено підготовче засідання на 19.10.2022.
Підготовче засідання, призначене на 19.10.2022, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці.
Ухвалою суду від 24.10.2022 призначено підготовче засідання на 08.11.2022.
Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 відкладено підготовче засідання на 30.11.2022.
29.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що у зв'язку із ліквідацією ПАТ "БГ Банк" наявні підстави для закриття провадження у справі.
30.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява, у якій відповідач зазначає, що іпотечний договір від 29.08.2007 був отриманий від ПАТ "БГ Банк" у вигляді копії відповідно до акту приймання-передачі документації від 28.11.2019.
Протокольною ухвалою суду від 30.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі від 29.11.2022 (з огляду на безпідставність клопотання), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2022.
20.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про сумніви щодо відповідності поданої копії письмового доказу оригіналу.
У судовому засіданні 21.12.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги, та вступне слово представника відповідача, який заперечував проти позову.
Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 21.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
29.08.2007 між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та партнерства" (іпотекодержатель, правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк") та ТОВ "Беарс Логістик Центр" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №1730, за умовами якого в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ "БМБ Маргарин" за кредитними договорами, ТОВ "Беарс Логістик Центр" передав в іпотеку нежитлові будівлі по вул. Смілянська, 173/1 в м. Черкаси, загальною площею 3 518,2 кв.м. - адміністративно - складська будівля з підвалом Д-3, Д-2 (окрім приміщення 1-го поверху №21), П/Д Д-3 (окрім приміщень ІІІ-го поверху №16,17,18).
У подальшому, 12.11.2014 між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Марко Поло" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого було відступлене право вимоги за кредитними договорами та договорами, що забезпечують виконання кредитних договорів, в тому числі і кредитним договором №12 від 22.02.2007 укладеним з ТОВ "БМБ Маргарин" та Іпотечним договором №1730 від 29.08.2007, укладеним з ТОВ "Беарс Логістик Центр".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2019 у справі №910/2924/15-г, визнано недійсним, зокрема, договір відступлення права вимоги від 12.11.2014, укладений між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Марко Поло".
Таким чином, ПАТ "БГ Банк" (до моменту відступлення прав вимоги ТОВ "Мані Флоу") було належним кредитором та іпотекодержателем.
28.11.2019 між ПАТ "БГ Банк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Мані Флоу" укладено договір №11/2019-24 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема за кредитним договором №12 від 22.02.2007 та договором іпотеки 29.08.2007 за реєстровим №1730, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим №3310 від 28.11.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.05.2019 між ТОВ "Беарс Логістик Центр" та ОСОБА_1 було укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Войтовським В.С., згідно з яким останній придбав у власність нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3 518,2 кв.м. - адміністративно складська будівля з підвалом Д-3, Д-2 (крім приміщення 1-го поверху №21), П/Д Д-3 (крім приміщень ІІІ-го поверху №16,17,18). Право власності ОСОБА_1 за вказаним договором зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач зазначає, що договір іпотеки не передбачає відступлення права вимоги за ним без згоди іпотекодавця; оскаржуваний договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки укладений без його згоди та не зареєстрований в реєстрі іпотек, у зв'язку з чим є таким, що порушує вимоги законодавства та порушує охоронюваний законом інтерес позивача.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що договір про відступлення права вимоги укладено із дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання договору недійсним відсутні. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність порушеного права, а відтак вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2019 між ПАТ "БГ Банк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Мані Флоу" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема за кредитним договором №12 від 22.02.2007 та договором іпотеки 29.08.2007 за реєстровим №1730.
Відповідно до умов договору, Банк відступив права вимоги до позичальника та заставодавців та/або іпотекодержателів, поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитним договором та договорами іпотеки, застави, поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
У пункті 2.1 договору вказано, що сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
28.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С за реєстровим №3310 було посвідчено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (з усіма змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1. договору, у зв'язку із укладенням між Новим іпотекодержателем та Первісним іпотекодержателем договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №11/2019-24 від 28.11.2019, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив Новому іпотекодержателю право вимоги за кредитим договором №12 від 22.02.2007, первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю своє право вимоги за договором іпотеки від 09.08.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за реєстровим №1730.
Згідно п. 1.4 договору, право вимоги за договором іпотеки відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, яка ґрунтується на тому, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний: довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси. Водночас, суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Як зазначає позивач, останній є власником нерухомого майна - нежитлових будівель, які розташовані за адресою: вул. Смілянська, 173/1, м. Черкаси, загальною площею 3 518,2 кв.м. - адміністративно складська будівля з підвалом Д-3, Д-2 (крім приміщення 1-го поверху №21), П/Д Д-3 (крім приміщень ІІІ-го поверху №16,17,18). Позивач зазначає, що оскільки ним набуто статусу іпотекодавця за договором іпотеки, спірний договір порушує його права на законні інтереси, оскільки укладений без його згоди як іпотекодавця та з порушенням вимог законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої легітимної зацікавленості позивача ініціювати позов стосовно дійсності спірного договору.
Разом з тим, наявність такої зацікавленості не може ототожнюватися з фактом порушення прав/законних інтересів позивача вчиненням та існуванням спірного договору, що має доводитись останнім у загальному порядку.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку мало місце одночасне відступлення права вимоги як за основним зобов'язанням (кредитним договором №12 від 22.02.2007), так і за іпотечним зобов'язанням (договором іпотеки від 09.08.2017).
Відповідно до п. 3.1.9 договору іпотеки від 29.08.2007, іпотекодержатель має право передавати права іпотекодержателя за цим договором третім особам на підставі окремо укладених договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Таким чином, умови договору іпотеки та норми законодавства не містять вимог щодо обов'язку іпотекодержателя отримувати згоду від іпотекодавця на укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Факт вчинення спірного договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором для позивача, як іпотекодавця, жодним чином не змінює правового становища, яке існувало на момент укладення спірного договору. Жодних додаткових зобов'язань чи обмежень, які б не існували для власника майна через його передачу в іпотеку, для позивача не виникло, а лише змінилась особа іпотекодержателя.
Окрім того, спірний договір не запроваджує іпотечного зобов'язання для позивача як не сторони цього договору, якого (зобов'язання) до того не існувало, а лише опосередковує заміну кредитора в такому зобов'язанні, що виникло по волі позивача як іпотекодавця, який обізнаний про відповідно обмеження права власності на його майно.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав як іпотекодавця у зобов'язанні; судом не встановлено обставин, що внаслідок укладення і виконання спірного договору, та відповідно переходу прав вимоги до нового іпотекодержателя, було змінено обсяг відповідальності іпотекодавця за зобов'язаннями, термін їх виконання, або іншим чином вплинула на правове становище боржника у грошових зобов'язаннях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку укладення спірного договору не вимагає погодження іпотекодавця (позивача) на таке укладення, що не тільки унеможливлює захист у судовому порядку від відсутнього порушення прав, але й свідчить про недоведеність порушення змістом такого правочину вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеки".
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги відсутність доведеного позивачем порушення його прав, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу" про визнання недійсним договору.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.12.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна