ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.12.2022Справа № 910/10835/22
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"
про стягнення 21 960, 55 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (надалі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 21 960,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/10835/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
04.11.2022 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
05.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що автомобіль, який застрахований позивачем вже ремонтувався, а тому є підстава для застосування коефіцієнту фізичного зносу, який відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу складає 0,7066, також вказує, що виплаті підлягає страхове відшкодування за вирахуванням франшизи. За розрахунком відповідача виплаті підлягає страхове відшкодування в розмірі 4 480, 50 грн, яке і було виплачене позивачу 18.11.2022. Крім цього, відповідач просить поновити строк на подання відзиву, посилаючись на тривалу відсутність електроенергії, що обмежувало підготовку та вчасну відправку кореспонденції, в тому числі відзиву.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі
Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження була отримана відповідачем 31.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492849789.
Відтак, останній день строку для подання відповідачем відзиву є саме 15.11.2022.
До господарського суду надійшов відзив відповідача, 05.12.2022, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги обставини викладені відповідачем у обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву.
Відповідь на відзив від позивача не надходила.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
02.07.2021 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 69550а1па (надалі - договір), предметом якого, відповідно до п. 5., є страхування транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 .
Строк дії договору встановлено з 24.07.2021 по 23.07.2022 (п. 18. договору).
Як убачається з матеріалів справи, водієм транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водієм транспортного засобу «Москвич 2140» державний номер НОМЕР_2 Крючевським Олександром було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 26.10.2021 (європротокол), згідно з яким, ОСОБА_4 визнав свою винну в скоєнні ДТП.
Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди в частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені в даному європротоколі.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 26.10.2021 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 .
28.10.2021 власник транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Згідно із ремонтною калькуляцією № 1.003.21.0 від 22.11.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 складає 21 960, 55 грн.
Відповідно до рахунку на оплату № 2317 від 05.11.2021 виставленого ТОВ «Автопланета Кременчук» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 складає 21 960, 55 грн.
22.11.2021 позивачем складено страховий акт № ARX30653 на розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 21 960, 55 грн.
Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування згідно з платіжним дорученням № 843052 від 23.11.2021 на рахунок ТОВ «Автопланета Кременчук» у сумі 21 960, 55 грн.
Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, в зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 960, 55 грн.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «АЗЛК 2140» державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу серії АР № 5326497 з лімітом відповідальності по майну в сумі 130 000,00 грн та франшизою 2 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «АЗЛК 2140» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
05.01.2022 позивач на адресу відповідача направив заяву за вих. № 0026054/ІНС.ЛОУ від 04.01.2022, у якій позивач просив відповідача виплатити страхове відшкодування в розмірі 21 960, 55 грн.
Відповіді на вказану вище заяву матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 21 960, 55 грн суми страхового відшкодування.
Разом з тим після відкриття провадження в справі 18.11.2022 відповідачем сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 4 480, 50 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2514 від 18.11.2022.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 4 480, 50 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №910/10835/22 у частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 480, 50 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Також відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу від 28.10.2021, у зв'язку з тим, що автомобіль ремонтувався коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 складає 0,7066.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Також суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 з аналогічних спорів, в яких зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Відповідно до рахунку на оплату № 2317 від 05.11.2021 виставленого ТОВ «Автопланета Кременчук» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 складає 21 960, 55 грн.
Суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу від 28.10.2021 та зазнає, що інформація з ресурсу https://poctra.com/ не підтверджує фактичне проведення ремонтних робіт та пошкодження застрахованого позивачем автомобілю «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 раніше, з огляду на таке.
Так, згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Нормами статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16).
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ, визначаються Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (далі - Методика).
Згідно з п. 59 додатку 8 до Методики у перелік рекомендованих комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням входять комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва "Audatex М21", "Audatex М95", "AudaShare" - Німеччина.
Позивачем до позову долучено ремонтну калькуляцію № 1.003.21.0 від 22.11.2021 з системи Audatex, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 складає 21 960, 55 грн, тобто відповідає фактичним витратам по ремонту автомобіля.
Суд звертає увагу на те, що визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми Audatex, не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма Audatex рекомендована пунктом 59 додатку 6 Методики, яка застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Відповідач інших допустимих та належних доказів, які б підтверджували розмір коефіцієнту фізичного зносу автомобілю «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 та суму збитку в розмірі 4 480, 50 грн, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надав та з клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи не звертався.
Враховуючи вище викладене, оскільки надані позивачем докази є більш вірогідними, суд приходить до висновку, що загальна сума збитку, завданого автомобілю «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_1 складає 21 960, 55 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна, норма викладена в ст. 9 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що за умовами полісу серії АР № 5326497 розмір франшизи становить 2 000, 00 грн.
Підсумовуючи наведене вище, за висновком суду, правомірними є вимоги позивача про відшкодування відповідачем виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 15 480, 05 грн (21 960, 55 грн (вартість відновлювального ремонту) - грн 4 480, 50 (сплачена сума відповідачем страхового відшкодування) - 2 000, 00 грн (франшиза)).
Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу в розмірі 15 480, 05 грн матеріали справи не містять та відповідачем у порядку передбаченому ГПК України суду таких доказів не надано.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15 480, 05 грн виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Провадження в справі № 910/10835/22 в частині позовних вимог про стягнення 4 480, 50 грн суми страхового відшкодування - закрити.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 48-Г, Літера А, ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 15 480 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 05 коп. страхового відшкодування та 2 197 (дві тисячі сто дев'яносто сім) грн 13 коп. судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань