ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.12.2022Справа № 910/4594/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ"
доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
простягнення 464 042,51 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Красовський В.Б. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4594/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу в сумі 427 479,36 грн, 3% річних в розмірі 3 478,39 грн, інфляційних втрат в розмірі 33 084,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання за договором поставки товару № 53-121-13-21-10768 від 11.10.2021.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 01.11.2022 призначено судове засідання у справі на 15.12.2022.
15.12.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що ДП "НАЕК" Енергоатом" наразі знаходиться у становищі, яке позбавляє його сторону можливості забезпечення належного захисту прав та інтересів підприємства.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 15.12.2022 наполягав на задоволенні позову та надав усні пояснення по справі.
За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення суд дійшов наступних висновків.
На території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введенно воєнний стан строком на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в подальшому який продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
Однак, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 (зі змінами та доповненнями) не змінює судові процедури та засади визначені Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Отже, враховуючи викладене, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.
Крім того, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
У судовому засіданні 15.12.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" (як постачальником) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (як покупцем) було укладено договір поставки товару № 53-121-13-21-10768 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар (предмет закупівлі зазначається відповідно до специфікації на закупівлю). Строк поставки товару: жовтень-грудень 2021.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, вартість товару за договором складає 638 400,00 грн, крім того ПДВ 20% 127 680,00 грн, загальна вартість складає 766 080,00 грн. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
У розділі 4 договору сторони також погодили, що поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоотримувач З ВВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", м. Енергодар, вул. Промислова, 133, З ВВП "Складське господарство" склад № 2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами:
а) видаткова накладна;
б) рахунок-фактура;
в) копія паспорту на товар або сертифікат відповідності;
г) копія висновку санітарно-епідеміологічної експертизи.
Згідно з п. 12.1. договору, договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
Як вбачається із доводів позивача, на виконання умов договору він здійснив поставку відповідачу товару за наступними видатковими накладними:
- № 865 від 10.11.2021 на суму 339 600,64 грн;
- № 1015 від 30.12.2021 на суму 427 479,36 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 427 479,36 грн.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:
- строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 127 680,00 грн в договорі не встановлений;
- строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 127 680,00 грн не настав.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 53-121-13-21-10768 від 11.10.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
На підтвердження факту здійснення поставки за договором на користь відповідача позивачем надано наступні видаткові накладні:
- № 865 від 10.11.2021 на суму 339 600,64 грн;
- № 1015 від 30.12.2021 на суму 427 479,36 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається зі змісту ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом :рядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений підрозділ «ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом, що створюється та функціонує відповідно до норм ч.4 ст.64 Господарського кодексу України згідно якої відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
У преамбулі договору поставки товару №53-121-13-21-10768 від 1.10.2021 чітко зазначено про те, що стороною такого договору є саме Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а не його відокремлений підрозділ.
Стосовно ж того факту, що від імені та в інтересах Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» діяв Відокремлений підрозділ «ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» в особі тимчасово виконуючого обов'язки заступника генерального директора із забезпечення виробництва Маткіна В.М., який діє на підставі довіреності б/н від14.06.2021, жодним чином не змінює того факту, що стороною договору поставки (а отже, стороною, яка зобов'язана забезпечити виконання зобов'язань зі сторони покупця) є саме юридична особа, а не її відокремлений підрозділ, адже згідно зі ст. 1000 ЦК України правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя, а не для особи, яка діє на підставі довіреності.
Крім того, у відзиві відповідач стверджує про те, що договором не встановлено строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, а тому наполягає на тому, що такий строк у нього взагалі не настав.
У пункті 3.1. договору чітко вказано, що загальна вартість складає 766 080,00 грн.
При цьому, пункт 3.2. договору містить умову, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у п.1.1., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, тобто ця норма не мітить умови про те, що у визначений строк оплачується лише вартість товару без ПДВ, а мова йде про оплату за поставлений товар, що у даному випадку визначає загальну вартість товару.
Порядок складання та реєстрації податкових накладних врегульовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 341), відповідно до якого податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації, при цьому пунктом 7 такого Порядку встановлено, що отримувач (покупець) - платник податку має право звіряти дані отриманих податкової накладної та/або розрахунку коригування на відповідність даним Реєстру.
Крім того, відповідно до пункту 25 вказаного вище Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Тобто, відповідач має не обмежену можливість і гарантоване право на отримання цілодобово в режимі реального часу інформації у своєму електронному кабінеті щодо реєстрації постачальником товарів конкретної податкової накладної за фактом настання певної події.
Вказане свідчить про те, що відповідач в повній мірі володів і володіє інформацією про факт реєстрації позивачем податкової накладної на загальну суму 427 479,36грн.
Окремо слід наголосити, що умови договору не пов'язують надіслання або не надіслання на електронну адресу відповідача податкової накладної з припиненням у відповідача обов'язку по оплаті поставленого товару.
Таким чином, наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 427 479,36 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 33 084,76 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 та 3 478,39 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 07.06.2022 за прострочення сплати вартості поставленого товару.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 3 478, 39 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 33 084,76 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032,м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 57; код ЄДРПОУ 32171289) основний борг в сумі 427 479,36 грн, 3% річних в сумі 3 478,39 грн, інфляційні втрати в сумі 33 084,76 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 960,64 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко