ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3716/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Канцелярія" (м. Дніпро)
до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (м. Дніпро)
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Канцелярія" звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №0140/2018 від 01.08.2018 в загальному розмірі 12831,76грн, з яких: 3328,74грн - штрафні (фінансові) санкції, 4619,15грн - інфляційні збитки, 751,90грн - 3% річних, 4131,97грн - пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №0140/2018 від 01.08.2018 в частині своєчасної оплати за отриманий товар у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня по травень 2022 року в сумі 4619,15грн, 3% річних за загальний період з 03.01.2022 по 04.10.2022 - 751,90грн, пеню за загальний період з 03.01.2022 по 03.07.2022 - 4131,97грн та 10% штрафу - 3328,74грн.
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
15.11.2022 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив не стягувати з ПрАТ "Металургтрансремонт" пеню, нараховану після введення в Україні військового стану або зменшити розмір штрафних санкцій на 90%. В обґрунтування зазначає, що відповідач, є збитковим підприємством, має заборгованість з виплати заробітної плати, зі сплати податків та військового збору.
24.11.2022 позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якому просив задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору в конкретних правовідносинах сторін за відповідним договором. Також зазначає, що у відповідача зобов'язання з оплати поставленого товару виникло до запровадження воєнного стану в Україні.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
УСТАНОВИВ:
01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс Канцелярія" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (далі - відповідач, покупець) укладений договір поставки №0140/2018 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом договору є товар (канцелярські вироби, паперова продукція, товари широкого вжитку, та інше) який згідно з умовами даного договору постачальник поставляє, а покупець приймає у власність та повністю оплачує.
Відповідно до п. 1.1 договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість продукції, що постачається за даним договором, вказується у специфікаціях, які у свою чергу є невід'ємною частинами цього договору.
Ціна на товар є вільною ринковою і формується на підставі цін постачальника, що діють в час обробки кожного із замовлень покупця, і підлягає узгодженню сторонами (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору узгоджена сторонами ціна на товар, який постачається за певним замовленням, вказується в рахунках, специфікаціях та/або видаткових накладних на дану партію товару.
Умови та місце постачання за договором викладаються відповідно до вимог офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати в редакції 2010 року(Інкотермс 2010), за винятком тих особливостей, які характерні для зовнішньоекономічної діяльності і визначаються у специфікаціях (п. 3.1 договору).
Базис поставки являється DDP до адреси покупця: м. Дніпро, вул. О.Оцупа, 4. Сторони вправі за спільною домовленістю на протязі дії цього договору змінювати базис поставки товару, в тому числі на умовах само вивозу з складу постачальника (п. 3.2 договору).
Факт постачання, а також перехід права власності наступає в момент приймання-передачі товару між представниками постачальника та покупця, який фіксується підписом цих уповноважених представників сторін на видаткових накладних на дану партію товару. Виключення становить поставка товару через перевізника, у цьому випадку сторони керуються законодавством України (п. 3.9 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору при поставці партії товару на умовах відстрочення платежу покупець зобов'язаний провести розрахунки за товар у строк не більше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту приймання-передачі цієї партії товару, у розмірі 100% вартості поставленого товару з ПДВ.
Договір набуває чинності з моменту його укладання або фактичного виконання сторонами конклюдентних дій і діє календарний рік з дати укладання, а відносно виконання зобов'язань, що виникли під час дії цього договору, до повного їхнього виконання (п. 10.1 договору).
У випадку відсутності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до наміченого закінчення його дії, він вважається продовженим на наступний рік, без обмеження кількості строків (п. 10.4 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №0140/2018 від 01.08.2018 був чинним протягом відповідного періоду.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 33287,42грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:
- №0000034867 від 20.12.2021 про поставку товару на суму 16646,40грн з ПДВ (а.с. 13 том 1);
- №0000034868 від 20.12.2021 - 7892,05грн з ПДВ (а.с. 14 том 1);
- №0000034869 від 20.12.2021 - 7451,35грн з ПДВ (а.с. 15 том 1);
- №0000035523 від 23.12.2021 - 806,40грн з ПДВ (а.с. 16 том 1);
- №0000035526 від 23.12.2021 - 425,76грн з ПДВ (а.с. 17 том 1);
- №0000001029 від 17.01.2022 - 65,46грн з ПДВ (а.с. 13 том 1).
Також, на підтвердження поставки товару позивач надав копії товарно-транспортних накладних (а.с. 19-23 том 1).
Як зазначає позивач та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 24 том 1), відповідач 04.10.2022 здійснив оплату у загальній сумі 33287,42грн.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3328,74грн штрафних (фінансових) санкцій, 4619,15грн інфляційних збитків, 751,90грн 3% річних та 4131,97грн пені.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за таким договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Пунктом 5.4 договору встановлено, що покупець зобов'язаний провести розрахунки у строк не більше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів.
Враховуючи визначений сторонами у пункті 5.4 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за наведеними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:
- 04.01.2022 за видатковими накладними №№0000034867, 0000034868, 0000034869 від 20.12.2021 про поставку товару на загальну суму 31989,80грн, прострочення з 04.01.2022;
- 07.01.2022 за видатковими накладними №№0000035523, 0000035526 від 23.12.2021 про поставку товару на загальну суму 1232,16грн, прострочення з 07.01.2022;
- 01.02.2022 за видатковою накладною №0000001029 від 17.01.2022 про поставку товару на суму 65,46грн, прострочення з 01.02.2022.
Відповідач сплатив за поставлений товар 04.10.2022, відповідно до платіжного доручення №АБ-2277 від 04.10.2022 на суму 33287,42грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 24 том 1) та встановленими обставинами в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області про скасування судового наказу від 13.10.2022 у справі №904/1168/22.
Таким чином, відповідач здійснив оплату товару з порушенням строків, встановлених договором.
Враховуючи викладене, наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов'язань за договором
Позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 6.3 договору в розмірі 4131,97грн, 3% річних - 751,90грн, інфляційні втрати - 4619,15грн та 10% штрафу (п. 6.10 договору) - 3328,74грн, відповідно до розрахунку (а.с. 3-5 том 1).
Пунктом 6.10 договору визначено, що у разі прострочення оплати партії товару на строк більше 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі десять відсотків від простроченої суми.
Враховуючи умови договору, а також порушенням відповідачем строків оплати товару більше ніж на 30 днів, є правомірним до стягнення заявлені позивачем 10% штрафу у розмірі 3328,74грн (33287,42 х 10% = 3328,74).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.3 договору при порушенні строку оплати покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей момент часу, від суми протермінованої оплати за кожний день протермінування, до моменту фактичного повного погашення заборгованості.
Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 4131,97грн за загальний період з 03.01.2022 по 03.07.2022.
Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4115,59грн за загальний період з 04.01.2022 по 03.07.2022, з яких:
- 3957,87грн за період з 04.01.2022 по 03.07.2022 із заборгованості у сумі 31989,00грн за видатковими накладними №№0000034867, 0000034868, 0000034869 від 20.12.2021;
- 150,61грн за період з 07.01.2022 по 03.07.2022 із заборгованості у сумі 1232,00грн за видатковими накладними №№0000035523, 0000035526 від 23.12.2021;
- 7,11грн за період з 01.02.2022 по 03.07.2022 із заборгованості у сумі 65,00грн за видатковою накладною №0000001029 від 17.01.2022.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 4619,15грн за загальний період з січня по травень 2022 року.
Перевіркою розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки.
За результатами здійсненого судом перерахунку загальна сума інфляційних втрат за період з січня по травень 2022 року становить 4619,24грн.
Однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума 4619,15грн.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у сумі 751,90грн за загальний період з 03.01.2022 по 04.10.2022.
Перевіркою розрахунку 3% судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, не враховано положення ст.ст. 253, 254 ЦК України (невірно визначений початок строку виконання зобов'язань, як і при розрахунку пені), а саме те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, загальна сума 3% річних за загальний період з 04.01.2022 по 03.10.2022 становить 746,43грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90%, заявленого у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що існують виключні обставини такі як воєнний стан в Україні, неможливість отримання значних грошових коштів від контрагентів, наявність заборгованості перед працівниками та бюджетом у значних розмірах, а також те, що підприємство є збитковим.
Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Отже, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.
Частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).
Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем та воєнним станом в Україні.
В обґрунтування заяви відповідачем надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал та І півріччя 2022 року, звіт про заборгованість з оплати праці.
Однак, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
Складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Між тим, суд звертає увагу, що:
- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.
Зазначене питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 90% у даній справі.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 3328,74грн - 10% штрафу, 4115,59грн - пені, 4619,15грн - інфляційних втрат, 746,43грн - 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2481грн платіжним дорученням №32999472 від 24.10.2022 (а.с. 7 том 1).
Також, позивачем було здійснено витрати на відправку поштової кореспонденції в межах розгляду цієї справи у розмірі 63,80грн, а саме - направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, відправлення №4900900496325 (а.с. 35-36 том 1).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2476,78грн (12809,91 х 2481/12831,76 = 2476,78), витрати позивача на відправку поштової кореспонденції - 63,69грн (12809,91 х 63,80/12831,76 = 63,69).
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Канцелярія" до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №0140/2018 від 01.08.2018 в загальному розмірі 12831,76грн, з яких: 3328,74грн - штрафних (фінансових) санкцій, 4619,15грн - інфляційних збитків, 751,90грн - 3% річних, 4131,97грн пені - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 4; ідентифікаційний код 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Канцелярія" (49069, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 35, ідентифікаційний код 39417349) 3328,74грн - 10% штрафу, 4115,59грн - пені, 4619,15грн - інфляційних втрат, 746,43грн - 3% річних, 2476,78грн - витрат по сплаті судового збору, 63,69грн - витрат на відправку поштової кореспонденції.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Канцелярія" 16,38грн - пені, 5,47грн - 3% річних.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 26.12.2022.
Суддя В.О. Татарчук