ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3766/22
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Дніпропетровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" в особі Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор", м. Київ
про стягнення 513 071,65 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Дніпропетровської філії Державного підприємства-Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" в особі Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" 287 848,54 грн. заборгованості за теплопостачання, 68 398,07 грн. пені, 31 612,19 грн. 3% річних, 125 212,85 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №080524 про постачання теплової енергії від 01 листопада 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3766/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2022 у справі №904/3766/22 направлено на адресу Дніпропетровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" в особі Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" та отримано останнім 16.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930021088171.
Також 14.11.2022 представник Дніпропетровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" в особі Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" ознайомився з матеріалами справ. Що підтверджується відповідною заявою (а.с. 74).
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, таким чином строк подання відзиву на позов до 02.12.2022.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ВСТАНОВИВ:
01.11.2017 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація) та Дніпропетровською філією Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" в особі Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (далі - споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №080524, відповідно до пункту 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачені цим договором.
За умовами пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію-в період опалювального сезону (172 доби);
- гаряче водопостачання - відповідно з виробничою програмою Теплопостачальної організації;
- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою споживача;
- кондиціонування повітря - по мірі необхідності.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов. Опалювальний період згідно Наказу № 620/378 від 10.12.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за номером 1310/16001 "Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду", починається при наявності стійкої середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +80С (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8 0 С (навесні) (пункт 2.2 договору).
За умовами пункту 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з теплопостачальною організацією.
Згідно з пунктом 3.2.3 договору споживач теплової енергії зобов'язується щомісячно повертати теплопостачальній організації підписаний споживачем або представником споживача та належним чином оформлений Акт прийому-передачі теплової енергії. В разі незгоди визначеним теплопостачальною організацією обсягом поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період, споживач зобов'язаний надати на адресу теплопостачальної організації мотивоване заперечення (з контр розрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачальної організації) в письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту одержання Акту приймання-передачі теплової енергії.
За умовами пункту 3.2.8 договору споживач теплової енергії зобов'язується встановити прилади обліку теплової енергії, для комерційного обліку, на підставі технічних умов, виданих теплопостачальною організацією. Облік теплової енергії здійснюється з моменту підписання акту про його прийняття в експлуатацію.
Відповідно до пунктом 5.2 договору облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановленого на вводах опалення вул. Воскресенська, 24 чи розрахунковим способом.
Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (пункт 5.4 договору).
Згідно з пунктом 5.5 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, до 27 числа поточного місяці.
При відсутності приладів обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (пункт 5.9 договору).
За умовами пункту 6.1, 6.2 договору тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Згідно з Постановою Національної комісіє, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), тариф для розрахунку по цьому договору складає: теплова енергія - 1 Гкал- 1 1559,04 грн (без ПДВ), 1870,85 грн (з ПДВ).
Відповідно до пункту 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
У пункті 7.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії по формі додатку 4. Отриманий акт прийому-передачі теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі десяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа ( по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи.
У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Згідно з пунктом 7.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати теплопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, зараховується в погашення заборгованості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем (п. 7.5 договору).
Відповідно до пункту 7.6 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем протягом 5 днів після закінчення розрахункового місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку, а переплата зараховується в рахунок наступних платежів.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання фінансових зобов'язань (пункт 11.1 договору).
Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у визначеному законом порядку. Отже, даний договір є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.
У додатку № 1 до договору сторони узгодили, що по об'єкту за адресою: вул. Воскресенська (Леніна), 24, опалювальна площа якого складає 1689,9 кв.м:
- річний обсяг теплового навантаження на опалення становить 259,56 Гкал/рік;
- середньомісячне теплове навантаження в опалювальному сезоні (на - 0,2 0 С) становить 45, 94 Гкал/міс;
- теплове навантаження на гаряче водопостачання - відсутнє;
У додатку № 5 до договору, в якому міститься перелік необхідної інформації, вказано, що:
- юридичною адресою споживача є: 49600, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24;
- доставка рахунків здійснюється кур'єром за фактичною адресою споживача, яка співпадає з юридичною адресою;
На виконання умов договору позивач у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року поставив відповідачу теплову енергії на загальну суму 287 848,54 грн.
На підтвердження зазначеного факту позивачем суду надано наступні документи:
1) підписані сторонами акти прийому-передачі теплової енергії № 080524 (арк. с. 43-48):
- від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 34 867,09 грн;
- від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 56 337,11 грн;
- від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 79 008,22 грн;
- від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 59 253,12 грн;
- від 31.03.2019 за листопад 2019 року на суму 46 825,02 грн;
- від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 16 621,97 грн.
2) рахунки № 080524 (арк. с. 49-54):
- від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 34 867,09 грн (отриманий відповідачем 12.12.2018);
- від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 56 337,11 грн (отриманий відповідачем 11.01.2019);
- від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 79 008,22 грн (отриманий відповідачем 07.02.2019);
- від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 59 253,12 грн (отриманий відповідачем 06.03.2019);
- від 31.03.2019 за листопад 2019 року на суму 46 825,02 грн (отриманий відповідачем 05.04.2019);
- від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 16 621,97 грн (отриманий відповідачем 03.05.2019);
Матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із обсягами поставленої йому теплової енергії у листопаді, грудні 2018 року та у січні-квітні 2019 року, вартість яких включена до актів прийому-передачі теплової енергії та рахунків за відповідні місяці. При цьому, у відповідності до умов договору підставою для здійснення оплати за відпущену теплову енергію є саме рахунок енергопостачальної організації.
Отримання відповідачем вказаних вище актів із рахунками на оплату підтверджується наявними у матеріалах справи реєстром отримання рахунків нарахувань та актів виконаних робіт споживачами теплової енергії (арк. с. 24-29).
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради посилається на несвоєчасну оплату Дніпропетровською філією Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" в особі Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" теплової енергії у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 287 848,54 грн. заборгованості за теплопостачання, 68 398,07 грн. пені, 31 612,19 грн. 3% річних, 125 212,85 грн. інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії № 080524 від 01.11.2017.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки теплової енергії, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський електровозобудівний завод" 287 848,64 грн. заборгованості з теплової енергії у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року за договором про постачання теплової енергії № 080524 від 01.11.2017.
З огляду на положення спірного договору та з урахуванням дат отримання рахунків відповідач повинен був оплатити вартість теплової енергії, отриманої у листопаді 2018 року - до 18.12.2018, у грудні 2018 року - до 17.01.2019, у січні 2019 року - до 13.02.2019, у лютому 2019 року - до 12.03.2019, у березні 2019 року - до 11.04.2019, у квітні 2019 року - до 09.05.2019.
Відповідач своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати теплової енергії, отриманої у період із листопада 2018 року по квітень 2019 року, належним чином не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.03.2021 було направлено відповідачу акт звірки взаємних розрахунків від 15.03.2021 за період з 01.11.2018 по 01.06.2019 та досудову вимогу про погашення наявної суми боргу за теплову енергію в строк до 30.03.2021 (арк. с. 30-33).
Докази оплати відповідачем послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2021 на суму 287 848,54 в матеріалах справи відсутні. Строк оплати вказаної суми є таким, що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленої теплової енергії у розмірі 287 848,54 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 8.4.3 договору, яким визначено відповідальність споживача, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Позивач на підставі пункту 8.4.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68 398,07 грн загальний період із 18.12.2018 до 09.11.2019.
Перевіркою наданих позивачем розрахунків пені за прострочення відповідачем оплати вартості теплової енергії, поставленої йому протягом листопад 2018 року по квітень 2019 року, судом встановлено невідповідність розрахунку пені положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України: позивачем нарахована пеня поза межами встановленого законом шестимісячного періоду її нарахування, тоді як умовами договору не передбачено збільшення такого періоду, а визначено лише спосіб її нарахування за кожний день прострочення.
Так, датами закінчення періодів нарахування пені згідно з приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України є:
- за прострочення оплати вартості теплової енергії, поставленої у листопаді 2018 року - 18.06.2019 та становить 13 350,22 грн;
- за прострочення оплати вартості теплової енергії, поставленої у січень 2019 року - 13.08.2019 та становить 13 888,12 грн;
Тож, після здійсненого судом перерахунку пеня за загальний період, визначений відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з 18.12.2018 по 09.11.2019 становить 63 293,20 грн, з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 5 104,87 грн слід відмовити.
При цьому господарський суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Станом на 27.10.2022 (дата звернення з позовом) на усій території України продовжував діяти карантин, пов'язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Стосовно обмеження шестимісячним строком нарахування пені, суд звертає увагу, що сторонами укладено договір 01.11.2017, спірні відносини стосуються прострочення виконання зобов'язань за період з листопада 2018 року по квітень 2919, а Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" прийнято 30.03.2020, тобто до внесення змін до чинного законодавства, а тому жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 2 лютого 2021 року у справі № 905/497/20.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що укладення договору відбулось до набрання чинності Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується.
Поряд з цим, укладаючи договір (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування пені. Отже, жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість продовження строків нарахування пені.
Прийняття вказаного Закону №540-ІХ від 30.03.2020 було спрямоване на недопущення порушення прав юридичних та фізичних осіб спричинених обмеженнями в зв'язку з карантином. Про вказане зокрема свідчить доповнення переліку форс-мажорних обставин в частині 2 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" словами "карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України".
Господарський суд зазначає, що встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 31 612,19 грн за загальний період з 18.12.2018 по 17.10.2019 та інфляційних втрат у розмірі 125 212,85 грн за той самий період.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є арифметично правильними.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 507 966,78 грн (287 848,54 грн суму основного боргу + 63 293,20 грн пені, 125 212,85 грн інфляційних втрат + 31 612,19 грн 3% річних).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Акціонерного товариства "Дніпровський Електровозобудівний завод" про стягнення 513 071,65 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Дніпропетровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" "Дніпродіпродор" (49000, м. Дніпро, вул. Леніна (Воскресенська), буд. 24; ідентифікаційний код: 26328867) Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03680, м. Київ, пр. Повітрофлоцький, 39/1; ідентифікаційний код: 05416892) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504) 287 848,54 грн заборгованості, 63 293,20 грн пені, 31 612,19 грн 3% річних, 125 212,85 інфляційних витрат, 7 619,50 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.12.2022
Суддя Ю.А. Бажанова