ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3997/22
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Дніпровський Електровозобудівний завод", м. Дніпро
про стягнення 553 616,83 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський Електровозобудівний завод" 449 844,38 грн. основного боргу, 59 318,58 грн. пені, 5 071,08 грн. 3% річних, 39 382,79 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №051482 про постачання теплової енергії від 21.10.2013 року в частині повної та своєчасної оплати за теплову енергію у період з листопада 2021 року по березень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3997/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 у справі №904/3997/22 направлено на адресу Акціонерного товариства "Дніпровський Електровозобудівний завод" та отримано останнім 22.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930020589193.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, таким чином строк подання відзиву на позов до 07.12.2022.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ВСТАНОВИВ:
21.10.2013 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Державним підприємством "Дніпропетровський науково - виробничий комплекс "Електровозобудування" (споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №051482, відповідно до пункту 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 5.1 договору визначено, що згідно правил користування тепловою енергією, споживач зобов'язується встановити прилади обліку теплової енергії. Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленими на вводах на опалення розрахунковим способом за адресою: вул. Червоних Бійців, 1, м. Дніпропетровськ.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатом якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії за формою додатка №4.
Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду за який він сплачує (пункт 7.3 договору).
Згідно з пунктом 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
За приписами пункту 11.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2016.
Пунктом 11.4 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку. Також відсутні докази того, що сторони мали намір припинити дію договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних відносин договір був чинним.
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради "Про надання дозволу на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання" №28/12 від 27.07.2016, акту приймання - передачі об'єктів і мереж теплопостачання, позивач отримав від Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" засоби для теплопостачання приміщень відповідача.
Позивач зазначає, що запропонував відповідачеві внести зміни до договору від 21.10.2013 щодо сторін та їх реквізитів, пов'язані із зміною енергопостачальної організації, та вручив відповідачеві для підписання примірники додаткової угоди від 27.09.2016. Відповідач не повернув позивачу підписану додаткову угоду.
Посилаючись на пункт 3.4 цієї додаткової угоди, статті 642, 644 Цивільного кодексу України, позивач стверджує, що додаткова угода до договору вважається погодженою, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" набуло усіх прав та обов'язків сторони-виконавця за основним договором.
Додатковою угодою №1 від 15.02.2017 сторони змінили найменування споживача з Державного підприємства "Дніпропетровський науково - виробничий комплекс "Електровозобудування" на Державне підприємство "Дніпровський електровозобудівний завод".
Як вбачається зі змісту вказаної додаткової угоди, теплопостачальної організація за договором про постачання теплової енергії №051482 від 21.10.2013 визначене Комунальне підприємство "Теплоенерго".
Додаткова угода №1 від 15.02.2017 підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.
Додатковою угодою від 10.08.2021 до договору про постачання теплової енергії №051482 від 21.10.2013, сторони змінили найменування теплопостачальної організації та споживача. Теплопостачальна організація - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради. Споживач - Акціонерне товариство "Дніпровський електровозобудівний завод".
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по червень 2022 на суму 449 844,38, що підтверджується актами споживання теплової енергії за вказаний період а саме: актами приймання - передачі теплової енергії №051482 від 30.11.2021, №051482 від 31.12.2021, №051482 від 31.01.2022, №051482 від 28.02.2022, №051482 від 31.03.2022.
Згідно наданих позивачем поштових накладних, описів вкладення у цінні листи, списків згрупованих поштових відправлень та роздруківок з сервісу відстеження поштових відправлень з офіційного Інтернет сайту "Укрпошти" відповідач отримав акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 30.11.2021 - 23.02.2022; акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 31.12.2021 - 23.02.2022; акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 31.01.2022 - 23.02.2022.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради посилається на несвоєчасну оплату Акціонерним товариством "Дніпровський електровозобудівний завод" теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2022 року, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 449 844,38 грн. основного боргу, 59 318,58 грн. пені, 5 071,08 грн. 3% річних, 39 382,79 грн. інфляційних втрат. за договором про постачання теплової енергії № 051482 від 21.10.2013.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки теплової енергії, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський електровозобудівний завод" 449 844,38 грн. заборгованості з теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2022 року за договором про постачання теплової енергії № 051482 від 21.10.2013.
Згідно наданих позивачем поштових накладних, описів вкладення у цінні листи, списків згрупованих поштових відправлень та роздруківок з сервісу відстеження поштових відправлень з офіційного Інтернет сайту "Укрпошти" відповідач отримав акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 30.11.2021 - 23.02.2022; акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 31.12.2021 - 23.02.2022; акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 31.01.2022 - 23.02.2022.
Акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 28.02.2022 та акт приймання - передачі теплової енергії №051482 від 31.03.2022 направлені цінним листом з описом вкладення 27.04.2022, що підтверджується її копією а також копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» які додані до матеріалів справи. Докази отримання відповідачем даного відправлення відсутні в матеріалах справи.
Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013.
Отже, строком вручення Акту приймання - передачі теплової енергії №051482 від 28.02.2022 та акту приймання - передачі теплової енергії №051482 від 31.03.2022 які направлені цінним листом з описом вкладення 27.04.2022 є 29.04.2022.
Враховуючи приписи пункту 7.4 договору відповідач був зобов'язаний розрахуватись за послуги з постачання теплової енергії отримані у листопаді 2021 до 01.03.2021; грудні 2021 - до 01.03.2022; січні 2022 до 01.03.2022; лютому 2022 до 05.05.2022; березні 2022 до 05.05.2022.
Докази оплати відповідачем послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2022 на суму 449 844,38 в матеріалах справи відсутні. Строк оплати вказаної суми є таким, що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленої теплової енергії у розмірі 449 844,38 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 8.2.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Позивач на підставі пункту 8.2.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.03.2022 по 10.08.2022 в розмірі 59 318,58 грн.
Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 59 318,58 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 39 382,79 грн за загальний період з березня 2022 по травень 2022 та 3% річних в розмірі 5 071,08 грн за загальний період з 01.03.2022 по 10.08.2022.
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 39 382,79 грн та сума 3% річних в розмірі 5 071,08 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 553 616,83 грн (449 844,38 грн - основного боргу + 39 382,79 грн - інфляційних втрат + 59 318,58 пені + 5 071,08 грн 3% річних).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 8 304,25 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Акціонерного товариства "Дніпровський Електровозобудівний завод" про стягнення 553 616,83 грн. задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський електровозобудівний завод" (місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд. 13, ідентифікаційний код: 32495626) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код: 32688148) 449 844,38 грн заборгованості, 59 318,58 грн пені, 5 071,08 грн 3% річних, 39 382,79 інфляційних втрат, 8 304,25 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.12.2022
Суддя Ю.А. Бажанова